Ухвала

від 30.10.2024 по справі 910/4552/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4552/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Ходаківської І.П.

Кропивної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23 (суддя Сташків Р.Б., повний текст складено - 17.08.2023) за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, про визнання недійсним правочину.

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 24.10.2024 для розгляду апеляційної скарги у справі №910/4552/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю. (суддя-доповідач), судді - Кропивна Л.В., Шапран В.В.

Згідно Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.10.2024 для розгляду апеляційної скарги у справі №910/4552/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю. (суддя-доповідач), судді -Ходаківська І.П., Кропивна Л.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, яка діє на дату звернення з апеляційною скаргою), встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Так, згідно прохальної частини апеляційної скарги апелянт оскаржує судове рішення в повному обсязі, а тому враховуючи, що при поданні позовної заяви, обґрунтованим розміром судового збору було 5 368 грн., апелянт оскаржуючи судове рішення в апеляційному порядку має сплатити 150 відсотків вказаної суми, тобто 8 052 грн.

Доказів сплати судового збору скаржником не подано.

В свою чергу, апелянтом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю власного доходу, який би надавав можливість сплатити судовий збір.

Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті (ч.2 ст.8 Закону "Про судовий збір").

З аналізу ст.8 Закону "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Аналізуючи положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.11.2023 у справі №906/308/20 зазначила, що умови, визначені у цих пунктах, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою: є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним (пункти 39, 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Апелянтом на підтвердження обставин того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу надано Довідку від 31.07.2024 №74/13-17.

Колегія суддів вважає, що зазначена довідка не може підтвердити обставин, відсутності доходу у скаржника, з огляду на те, що вона видана безпосередньо позивачем.

Стосовно наданих скаржником Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми сплачених доходів та утриманих податків, слід зазначити наступне.

Так, умова про можливість звільнення від сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст.8 Закону "Про судовий збір", може бути застосована до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу за попередній календарний рік.

Надані апелянтом Відомості стосуються 2022 року, тобто доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника саме за попередній календарний рік (2023 рік) не надано.

Зважаючи на викладене Суд, дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у зв`язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності в нього грошових коштів для сплати судового збору.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати скаргу скаржнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до положень статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаного недоліку.

Крім цього, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, судом в судовому засіданні 09.08.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено - 17.08.2023.

Отже, строк на оскарження судового рішення у даній справі обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно останнім днем строку, у який вказане рішення могло бути оскаржено в апеляційному порядку, є 06.09.2023.

В свою чергу, апелянтом апеляційну скаргу подано 24.10.2024.

В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з посиланням на те, що він не був учасником справи, зі змістом оскаржуваного рішення ознайомився у Єдиному державному реєстрі судових рішень після того, як апелянту із телеграм - каналу «Адвокат Микита Чекман» стало відомо про розгляд даної справи 24.10.2024 в Північному апеляційному господарському суді.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшла висновку про неповажність причин його пропуску через недоведеність належними доказами підстав, на які посилається апелянт, з огляду на наступне.

Так, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.

Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Колегія суддів вказує, що апелянт зазначаючи про обізнаність прийняття оскаржуваного рішення після того, як йому із телеграм - каналу «Адвокат Микита Чекман» стало відомо про розгляд даної справи 24.10.2024 в Північному апеляційному господарському суді, не надає доказів щодо дати приєднання скаржника до вказаного телеграм - каналу або доказів відсутності в ньому оголошень щодо попередніх судових засідань в суді апеляційної інстанції по даній справі.

Також, не наведено доводів та не надано доказів того, що саме зумовило тривалу неможливість дізнатися про розгляд даної справи в іншій спосіб - від ченців, прихожан, ЗМІ.

Тобто, скаржником не доведено обставин того, що він раніше не дізнався та не міг дізнатися про прийняття судом першої інстанції оскаржуваного наразі рішення, враховуючи подання скарги з річним пропуском строку.

Отже, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені апелянтом підстави в обґрунтування поважності причин пропуску є недоведеними належними доказами та відповідно визнаються неповажними.

Згідно ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на звернення до суду апеляційної інстанції із заявою, із зазначенням, при цьому, інших підстав для поновлення строку.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23 залишити без руху.

2 ОСОБА_1 усунути встановлений при поданні апеляційної скарги недолік шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 8 052 грн. протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений вище строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута апелянту.

4. Роз`яснити апелянту про право на звернення до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали із заявою, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку.

5. Роз`яснити апелянту, що при неподанні відповідної заяви у встановлений вище строк або у разі, якщо вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Ухвалу складено: 30.10.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді І.П. Ходаківська

Л.В. Кропивна