Постанова

від 06.11.2024 по справі 910/502/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа№ 910/502/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 06.11.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Родас Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024

у справі № 910/502/24 (суддя О.М. Ярмак)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родас Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл"

про стягнення 159 387,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» (надалі - ТОВ «Родас Груп») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур стіл Інтернешнл» з вимогою про стягнення заборгованості у сумі 159 387,13 грн. за договором поставки № 0СІ3011-1 від 30 листопада 2023 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним перераховано на рахунок відповідача 159 387,13 грн. за поставку товару на підставі рахунку на оплату № О-1668 від 30.11.2023, проте відповідач не виконав зобов`язання з поставки оплаченого товару вартістю 159 387,13 грн, а тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 159 387,13 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №910/502/24 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено суду факту наявності заборгованості відповідача за спірним договором у заявленому ним розмірі, оскільки як вбачається з наданих відповідачем до матеріалів справи оригіналів видаткової накладної № О-0812-001 від 08.12.2023 та довіреності № 14 від 30.11.2023 відповідач поставив позивачу товар за спірним договором вартістю 159 387,13 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, обґрунтоване отриманням копії оскаржуваного рішення через підсистему «Електронний суд» лише 09.04.2024.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та без належного дослідження доказів, встановлення обставин у справі.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

- судом всупереч положенням Господарського процесуального кодексу України прийняв до розгляду відзив на позовну заяву, який не відповідав вимогам процесуального законодавства;

- надані відповідачем оригінали видаткової накладної №О-0812-001 від 08.12.2023 та довіреності №14 від 30.11.2023 позивач ставить під сумнів та стверджує, що він не підписував видаткову накладну від 08.12.2023 №О-0812-001, такі документи у позивача відсутні, а тому за його доводами, такі докази є неіснуючими та підробленими;

- судом не розглянуто клопотання позивача про витребування доказів шляхом постановлення мотивованої ухвали, натомість судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання одним реченням у рішенні про вирішення справи по суті без вказівки про відмову в задоволенні клопотання в резолютивній частині рішення;

- оригінал видаткової накладної № О-0812-001 від 08 грудня 2023 року не містить обов`язкового реквізиту - особистого підпису представника ТОВ «Родас Груп» та додаткового реквізиту - печатки ТОВ «Родас Груп», а нанесені на видаткову накладну підпис та печатка не є справжніми.

Також, у зв`язку з викладеною в апеляційній скарзі позицією позивача, до апеляційної скарги додано клопотання про проведення експертизи у справі № 910/502/24.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

23.05.2024 матеріали справи № 910/502/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі № 910/502/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

30.05.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №910/502/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі № 910/502/24; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №910/502/24 призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.09.2024.

12.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» Бернадського О.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 задоволено клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» Бернадського О.О. про участь у судовому засіданні 25.09.2024 в режимі відеоконференції

25.09.2024 розгляд справи № 910/502/24 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі № 910/502/24 на 23.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі № 910/502/24 відкладено на 06.11.2024. Викликано у судове засідання директора (керівника) або уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» (код ЄДРПОУ 43927631). Явку директора (керівника), або уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» у судове засідання призначене на 06.11.2024, визнано обов`язковою.

04.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» Бернадського О.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

05.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» Бернадського О.О. надійшли додаткові пояснення, у яких скаржник доповнив клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» Бернадського О.О. про його участь у судовому засіданні 06.11.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Онур стіл Інтернешнл» не скористалося правом, наданим статтею 263 ГПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 06.11.2024 позивач та відповідач явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

У даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, судова колегія наголошує, що ухвалою суду від 23.10.2024, зокрема, викликано у судове засідання директора (керівника) або уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» та визнано його явку обов`язковою.

У подальшому представником позивача було подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке судом було задоволено.

Натомість, на початку судового засідання вказаний представник на зв`язок не вийшов та в судове засідання не з`явився, тобто вимоги ухвали суду не виконав.

Колегія суддів звертає увагу, що з метою повного та всебічного розгляду справи, судом визнавалась явка позивача обов`язковою з огляду на доцільність заслухати пояснення учасників справи щодо клопотання про призначення експертизи у справі та за необхідності, з урахуванням питань, які позивач просив поставити на її вирішення, відібрати зразки підписів.

Оскільки незважаючи на викладене, учасники справи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача, враховуючи, що останні про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляли та не заявляли клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаних осіб за наявними в матеріалах справи доказами.

Вирішуючи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» про призначення експертизи судова колегія зазначає наступне.

Клопотання про призначення експертизи у справі обґрунтоване необхідністю встановлення справжності підписів директора та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» на наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Онур стіл Інтернешнл» оригіналах видаткової накладної від 08.12.2023 № О-0812-001 та довіреності № 14 від 30.11.2023, оскільки позивач ставить під сумнів справжність таких документів та стверджує про те, що директор ТОВ «Родас Груп» їх не підписував і печатка товариства на них не ставилась.

На вирішення експерта позивач пропонує поставити наступні питання (з урахуваннях доповнень):

(1) Підписи на видатковій накладній від 08.12.2023 № О-0812-001 та довіреності № 14 від 30.11.2023 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» виконано директором Бернадським Олександром Олексійовичем чи іншою особою?

(2) Відтиски печатки на видатковій накладній від 08.12.2023 № О-0812-001 та довіреності №14 від 30.11.2023 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» зроблено печаткою, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Родас Груп», чи іншою печаткою?

Або

Чи нанесено відтиск печатки на видатковій накладній від 08.12.2023 № О-0812-001 та довіреності № 14 від 30.11.2023 печаткою (штампом, факсиміле), експериментальні та вільні зразки відтисків якої (якого) надані для порівняльного дослідження?

(3) Чи вся інформація у документі під назвою «Видаткова накладна №О-0812-001 від 8 грудня 2023 року», наданому Відповідачем у цій справі, надрукована на одному й тому самому принтері та в один і той самий час?

Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України). Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. (ч. 3 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності зокрема для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не заявлялось аналогічне клопотання.

Водночас, судова колегія вважає позицію позивача суперечливою, оскільки з одного боку, позивач просить суд призначити експертизу в даній справі, а з іншого боку - не демонструє свою готовність брати участь у розгляді даної справи.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 та ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Перевіривши матеріали справи та враховуючи обгрунтування необхідності призначення експертизи в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами та не вбачає обґрунтованих підстав для призначення експертизи у справі на стадії перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Виходячи з викладеного, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із нижчезазначеного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 30.11.2023 між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено договір поставки № 0СІ3011-1, за умовами якого постачальник зобов`язався передавати товар у власність покупця, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

За змістом пункту 1.2 договору асортимент товару, ціна, кількість, узгоджуються в специфікаціях та/або рахунках-фактурах до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно умов п. 2.2 договору право власності на товар переходить з моменту поставки товару та підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до умов п. 2.4 договору поставка вважається завершеною з моменту підписання накладної, уповноваженими представниками сторін та необхідних товаросупроводжувальних документів, вказаних в договорі.

Звернувшись в суд з указаним позовом, позивач стверджував, що ним перераховано на рахунок відповідача 159 387,13 грн за поставку товару на підставі рахунку на оплату № О-1668 від 30.11.2023, проте відповідач не виконав зобов`язання з поставки оплаченого товару вартістю 159 387,13 грн.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 159 387,13 грн. основного боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За доводами позивача, доданою до позовної заяви платіжною інструкцією № 838 від 28.11.2023 ним було сплачено на рахунок відповідача 159 387,13 грн з призначенням платежу оплата рахунку № О-1668 від 30.11.2023.

Позивач стверджує, що відповідач не поставив йому оплачений товар.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з наданих відповідачем до матеріалів справи оригіналів видаткової накладної № О-0812-001 від 08.12.2023 та довіреності № 14 від 30.11.2023, відповідач поставив позивачу товар за спірним договором вартістю 159 387,13 грн, що підтверджується вищенаведеними документами.

Отже, всупереч ст. 74 ГПК позивачем не спростовано факт поставки товару за вищевказаною видатковою накладною, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено суду факту наявності заборгованості відповідача за спірним договором у заявленому ним розмірі, з чим погоджується судова колегія.

Щодо доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Аргументи позивача щодо невідповідності відзиву на позовну заяву вимогам процесуального законодавства колегія суддів відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Водночас, посилання позивача на порушення судом вимог ч. 10 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку - колегія суддів також відхиляє, оскільки вказаною нормою встановлено право, а не обов`язок вирішення справи за наявними матеріалами за відсутності у сторони зареєстрованого електронного кабінету.

Апелянт вважає, що судом не розглянуто клопотання позивача про витребування доказів шляхом постановлення мотивованої ухвали, натомість судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання одним реченням у рішенні про вирішення справи по суті без вказівки про відмову в задоволенні клопотання в резолютивній частині рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про витребування у відповідача оригіналів видаткової накладної № О-0812-001 від 08.12.2023 та довіреності № 14 від 30.11.2023, оскільки відповідачем до відзиву додані оригінали вказаних доказів, що відображено в тексті рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, виходячи з положень статті 81 Господарського процесуального кодексу України, наголошує, що у ній відсутні імперативні положення щодо винесення окремого процесуального документа - ухвали суду про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Відтак, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції було розглянуто вказане клопотання позивача в порядку, встановленому процесуальним законодавством, а тому доводи позивача про протилежне визнаються судом необґрунтованими.

Щодо заперечень відповідача проти наданих відповідачем оригіналів видаткової накладної №О-0812-001 від 08.12.2023 та довіреності №14 від 30.11.2023 суд зазначає наступне.

Так, у поданій апеляційній скарзі позивач ставить під сумнів вказані документи та стверджує, що він не підписував видаткову накладну від 08.12.2023 №О-0812-001, такі документи у позивача відсутні, а тому за його доводами, такі докази є неіснуючими та підробленими.

У зв`язку з цим, позивач вважає такі докази неналежними, оскільки вони не містять обов`язкового реквізиту - особистого підпису представника ТОВ «Родас Груп» та додаткового реквізиту - печатки ТОВ «Родас Груп».

Однак, колегія суддів сприймає критично такі доводи, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на спростування справжності наданого відповідачем оригіналу видаткової накладної № О-0812-001 від 08 грудня 2023 року, як то наприклад заява про вчинення кримінального правопорушення за фактом підробки документів чи звернення до компетентних органів щодо викрадення печатки ТОВ «Родас Груп», або службового розслідування з приводу несанкціонованого використання печатки відповідальними службовими особами Товариства.

При цьому, як було зазначено вище, позивачем хоч і заявлялось клопотання про призначення експертизи у справі для з`ясування справжності підпису на видатковій накладній, в задоволенні якого судом було відмовлено, однак апелянтом не продемонстровано суду апеляційної інстанції своєї готовності брати участь у розгляді даної справи, сприяти встановленню істини по справі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, колегія суддів, з урахуванням критерію вірогідності доказів, дійшла висновку, що надані відповідачем докази є більш вірогідними, аніж надані позивачем, та свідчать про те, що відповідачем була здійснена поставка позивачу товару за спірним договором вартістю 159 387,13 грн, аніж не була, у той час як позивачем свої заперечення належним чином не доведено.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів наголошує, що позивач у поданій апеляційній скарзі не зазначає обґрунтованих підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України, при цьому наведені апелянтом доводи, зокрема щодо неповного з`ясування судом обставин справи та порушення судом норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору в даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №910/502/24 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Родас Груп» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Родас Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі № 910/502/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі № 910/502/24 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/502/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир