Постанова

від 30.10.2024 по справі 904/3359/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3359/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Костюченко О.Т. (в залі суду);

від відповідача: Кім Г.В. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Б" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 (суддя Бажанова Ю.А., повний текст якої підписаний 05.08.2024) у справі №904/3359/24

за заявою Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про забезпечення позову у справі

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Б", м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права володіння нерухомим майном, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі №904/3359/24 заяву Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-Б" вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, яке складається з: ЛII-2, II поверх прибудови, ЛІV -2 прибудова, ЛIII - 1 - прибудова склад, лII - ганок, лIII - ґанок, вартова 2 Е, вартова 2 Ж, 2 Л - альтанка (тимчасова), № 24 - огорожа, № 25 - ворота, № 26 - ворота, № 35 - козловий кран по АДРЕСА_1.

Заборонено державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна нерухомого майна, яке складається з: ЛII-2, II поверх прибудови, ЛІV - 2 прибудова, ЛIII - 1 - прибудова склад, лII - ганок, лIII - ґанок, вартова 2 Е, вартова 2 Ж, 2 Л - альтанка (тимчасова), № 24 - огорожа, № 25 - ворота, № 26 - ворота, № 35 - козловий кран по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 173492612101.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, 19.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал-Б», в якій просить: ухвалу господарського суду Дніпровської області від 05 серпня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі №904/3359/24 - скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано наступні обставини:

-скаржник ТОВ «Універсал-Б», яке набуло право власності на майно 05.06.2015 (номер запису про право власності 10177055), відкрито, безперервно та добросовісно володіє набутим майном протягом майже десяти років.

-суд не врахував та не надав оцінку положенням частини 7 статті 376 ЦК України, на підставі якої Дніпровська міська рада як позивач просить знести спірне нерухоме майно, та за якою у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

- судом першої інстанції не враховано, що відповідач у даній справі не є суб`єктом, що здійснював будівництво, набув право власності на об`єкти по АДРЕСА_1 у червні 2015 року, та на нього не може бути покладено заходів відповідальності передбачених положеннями статті 376 ЦК України для особи, яка здійснила (здійснює) будівництво;

- позивачем не надано жодного доказу того факту, що припущення про намір відповідача будь-яким чином здійснити перереєстрацію спірного нерухомого майна, є обґрунтованим та таким, що може вважатись обґрунтованим, а тому застосування судом положень ст.136 ГПК України є помилковим.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 10.10.2024, проти її задоволення заперечує, ухвалу вважає законною і обґрунтованою, зазначає, що для забезпечення ефективного захисту прав позивача, суд може застосовувати заходи забезпечення позову, якщо існує обґрунтована ймовірність того, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення; мета цих заходів - запобігання ускладненням при виконанні рішення або захисту оспорюваних прав позивача, а також гарантія виконання можливого рішення суду.

Дніпровська міська рада вимагає демонтажу самочинно зведеного нерухомого майна за рахунок ТОВ "Універсал-Б" і припинення права власності відповідача. Оскільки вимоги немайнові, суд повинен оцінити, чи невжиття забезпечувальних заходів може перешкодити справедливому захисту прав позивача, що вимагатиме нових позовів.

Оскільки існує ризик відчуження цього майна під час розгляду справи, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, позивач просив суд обмежити право відповідача та третіх осіб на відчуження та реєстрацію спірного об`єкта нерухомості до завершення судового розгляду. Це необхідно для запобігання виникненню нового спору з майбутніми власниками та забезпечення реальної можливості поновлення прав територіальної громади м. Дніпра.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 у справі №904/3359/24 автоматичний розподіл не відбувся через нестачу потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 у справі №904/3359/24 для її розгляду визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи/оскарження на час надходження скарги, ухвалою суду від 05.09.2024 здійснено запит матеріалів оскарження ухвали по справі №904/3359/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

18.09.2024 матеріали оскарження у справі №904/3359/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Б" залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також відсутності електронного кабінету у системі ЄСІТС.

25.09.2024 на адресу суду від скаржника, з доказами виконання вимог ухвали від 18.09.2024, надійшла заява про усунення недоліків скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 30.10.2024 на 16:30 год.; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

У судовому засіданні 30.10.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача такі доводи заперечив.

У судовому засіданні 30.10.2024 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку відсутність підстав для задоволення скарги.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У липні 2024 року Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Б", в якій просить суд:

- усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самочинно побудованого нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 173492612101), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: Л-2II, II поверх прибудови, ЛIV-2 прибудова, Лш-1 - прибудова склад, лII - ганок, лш - ґанок, вартова 2 Е, вартова 2 Ж, 2 Л - альтанка (тимчасова), № 24 - огорожа, № 25 - ворота, № 26 - ворота, № 35 - козловий кран за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-Б" (код ЄДРПОУ 39807736).

- припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-Б" нерухомим майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 173492612101), яке складається з: ЛII-2, II поверх прибудови, ЛІV - 2 прибудова, ЛIII -1-прибудова склад, лII- ганок, лIII - ґанок, вартова 2 Е, вартова 2 Ж, 2 Л - альтанка (тимчасова), № 24 - огорожа, № 25 - ворота, № 26 - ворота, № 35 - козловий кран.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності.

На зазначеній земельній ділянці, яка належить до комунальної власності територіальної громади, без дозволу власника землі (земельної ділянки) Дніпровської міської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 самочинно побудовано нерухоме майно, яке складається з: Л-2II, II поверх прибудови, ЛIV-2 прибудова, Лш-1 -прибудова склад, лII-ганок, лш-ґанок, вартова 2 Е, вартова 2 Ж, 2 Л - альтанка (тимчасова), № 24 - огорожа, № 25 - ворота, № 26 - ворота, № 35 - козловий кран.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи не передавалась ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 під будівництво нерухомого майна, яке складається з: Л-2II, II поверх прибудови, ЛIV-2 прибудова, Лш-1 -прибудова склад, лII-ганок, лш-ґанок, вартова 2 Е, вартова 2 Ж, 2 Л -альтанка (тимчасова), № 24 - огорожа, № 25 - ворота, № 26 - ворота, № 35 - козловий кран, право власності чи користування нею за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не оформлювалось, що підтверджується доказами доданими до позовної заяви. Рішенням Дніпровського апеляційного суду від 05.07.2023 по справі № 2-4816/10 рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2010 в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено у відповідній частині нове рішення. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності відмовлено.

Право забудови зазначеної земельної ділянки належить міській раді. Наявність самочинної споруди за адресою: АДРЕСА_1 створює перешкоди Дніпровській міській раді у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном - земельною ділянкою.

Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом за захистом законних прав власника землі.

Також від Дніпровської міської ради до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-Б" вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, яке складається з: ЛII-2, II поверх прибудови, ЛІV -2 прибудова, ЛIII - 1 - прибудова склад, лII - ганок, лIII - ґанок, вартова 2 Е, вартова 2 Ж, 2 Л - альтанка (тимчасова), № 24 - огорожа, № 25 - ворота, № 26 - ворота, № 35 - козловий кран по АДРЕСА_1 ;

- заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна нерухомого майна, яке складається з: ЛII-2, II поверх прибудови, ЛІV - 2 прибудова, ЛIII - 1 - прибудова склад, лII - ганок, лIII - ґанок, вартова 2 Е, вартова 2 Ж, 2 Л - альтанка (тимчасова), № 24 - огорожа, № 25 - ворота, № 26 - ворота, № 35 - козловий кран по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 173492612101.

Заява обґрунтована тим, що:

- спір у справі між Дніпровською міською радою та відповідачем виник з приводу незаконного заволодіння земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та спорудження на ній самочинних будівель та споруд, відчуження яких було здійснено неправомірним способом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ "БЕРЕГОВЕ-ДНІПРО" шляхом оформлення договору купівлі-продажу від 07.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Бунякіною О.В., подальшого оформлення договору купівлі-продажу від 20.05.2015 між ТОВ "БЕРЕГОВЕ-ДНІПРО" та ОСОБА_4 та оформлення свідоцтва про право власності від 25.06.2015 за ТОВ "УНІВЕРСАЛ-Б";

- можлива перереєстрація права власності на вищезазначене нерухоме майно може покласти на Дніпровську міську раду тягар подальшого поновлення своїх порушених прав від осіб, які не залучені до участі у цій судовій справі, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав. В той час як арешт вказаного майна і заборона вчиняти дії відносно нього на час вирішення справи, на думку позивача, забезпечить можливість поновлення прав Дніпровської міської ради до набрання законної сили судовим рішенням.

Предметом даного позову є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи не передавалась ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 під будівництво нерухомого майна, яке складається з: Л-2II, II поверх прибудови, ЛIV-2 прибудова, Лш-1 -прибудова склад, лII-ганок, лш-ґанок, вартова 2 Е, вартова 2 Ж, 2 Л -альтанка (тимчасова), № 24 - огорожа, № 25 - ворота, № 26 - ворота, № 35 - козловий кран (код ЄДРПОУ 39807736).

Дніпровська міська рада зазначає про те, що з урахуванням позовних вимог у випадку не застосування заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі №904/3359/24 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову - задоволено.

Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходів із того, що відчуження у будь-який спосіб майна призведе до зміни власника, а тому у випадку задоволення позову позивач не отримає бажаного результату у разі зміни власника, оскільки буде змушений знову звертатися до суду за захистом своїх порушених прав до нового власника майна.

Відповідно, припущення того, що у випадку відчуження майна позивач не захистить свої права в межах одного судового провадження, є обґрунтованим. Суд враховав численні зміни власників та низку проведених державних реєстрацій права на нерухоме майно, у зв`язку з чим визнав обґрунтованими аргументи позивача про можливість проведення чергової перереєстрації прав на майно.

Суд виснував, що у випадку відчуження майна та проведення чергових реєстраційних дій, позивач змушений буде звертатися з новим позовом про визнання недійсними таких записів та звертати свої вимоги про знесення вже до нового власника, що є неприпустимим.

Колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

При вирішенні питання про вжиття заходів для забезпечення позову суд повинен врахувати, чи достатньо обґрунтовані доводи заявника щодо необхідності таких заходів. Оцінюється відповідність вимог заявника критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також дотримання балансу інтересів сторін і зв`язок між обраним заходом і предметом позову. Крім того, суд розглядає, чи не завадить відсутність таких заходів виконанню рішення або належному захисту прав заявника, і чи не буде при цьому порушено інтереси інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають відповідати вимогам позову та бути співмірними з його змістом, щоб уникнути непотрібного обмеження прав іншої сторони чи сторонніх осіб. Для підтвердження необхідності таких заходів мають бути надані факти, що свідчать про ризик ускладнення виконання рішення або неможливість поновлення прав позивача. При цьому обґрунтованість самого позову в цей момент не досліджується, оскільки це буде предметом основного розгляду.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, якщо Позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Щодо досліджуваної справи, то оскільки позов містить вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння, то суд має встановити, чи може відсутність забезпечувальних заходів призвести до порушення ефективного і справедливого захисту прав заявника, тобто чи зможе позивач реалізувати свої права в межах одного судового провадження, не вдаючись до нових позовів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що відповідний захід забезпечення повинен бути пов`язаний з предметом спору, щоб збалансувати інтереси всіх учасників процесу та запобігти ситуаціям, коли рішення не буде виконане або призведе до додаткових спорів.

Заборона відчуження майна або здійснення реєстраційних дій - один із ефективних способів забезпечення позову, оскільки зміна власника ускладнить для позивача отримання потрібного результату, і він буде змушений звертатися до суду з новими вимогами до нового власника майна. Враховуючи можливість повторної реєстрації прав, позивач обґрунтовано стверджує, що відсутність заборони на відчуження може призвести до чергових реєстрацій, які тільки ускладнять захист його прав.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 підкреслює, що суди мають оцінювати ризики ускладнення захисту прав у межах одного провадження. Тож, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що без застосування заходів щодо заборони відчуження і реєстраційних дій позивач не зможе повноцінно захистити свої права в межах цього процесу без необхідності додаткових судових звернень.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Суд зауважує, що будь-яке відчуження спірного майна призведе до зміни власника, що, у разі задоволення позову, унеможливить досягнення бажаного результату для позивача. У такій ситуації позивач буде змушений повторно звертатися до суду для захисту своїх прав уже стосовно нового власника майна. Припущення, що відчуження майна ускладнить захист прав позивача в рамках одного провадження, є обґрунтованим. Суд також враховує часті зміни власників і реєстрації прав на це майно, що підтверджує ризик повторних перереєстрацій.

У разі відчуження об`єкта та нових реєстраційних дій позивач буде змушений ініціювати новий позов, щоб скасувати записи та вимагати знесення вже від нового власника, що є неприйнятною ситуацією. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у своєму рішенні від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначила, що відсутність забезпечувальних заходів може порушити право на справедливий і ефективний захист, оскільки позивач може не реалізувати свої права в межах одного судового розгляду.

З предмету спору вбачається, що позов такого типу може бути поданий лише до титульного власника нерухомого майна та стосовно земельної ділянки, на якій розташоване спірний об`єкт нерухомого майна. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим. Що, в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.

Таким чином, господарський суд вірно встановив, що відсутність заходів забезпечення позову - заборони відчуження та реєстраційних дій щодо майна - ускладнить захист прав позивача в рамках цього провадження, змушуючи його звертатися з новими позовами. Отже, наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Запровадження заборони на відчуження майна та реєстраційні дії спрямоване на збереження статусу майна до прийняття остаточного рішення у справі та забезпечення ефективного захисту прав заявника у разі задоволення позову.

Позивачем надані достатні, належні та допустимі докази пов`язаності обраного заходу забезпечення із предметом позову та об`єктом спірних правовідносин, а також того, що відповідачем можуть бути вчинені дії, внаслідок яких виконання рішення суду в подальшому стане неможливим, а захист інтересів позивача - неефективним, у порушення вимог ст.ст. 86, 136 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 74 та ст. 136 ГПК України доведено наявність реальної загрози ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Позивача у разі задоволення позову. При цьому, обрані позивачем заходи до забезпечення позову не містяться в переліку заборонених заходів забезпечення позову, визначених ч. 5 ст. 137 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що обрані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді заборони Відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об`єкт нерухомого майна до вирішення судом спору по суті, є співмірними із предметом спору щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Стосовно доводів апелянта, що суд не врахував та не надав оцінку положенням частини 7 статті 376 ЦК України, а також, що відповідач не є суб`єктом, який здійснював будівництво, то вони відхиляються колегією суддів, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів Позивача від можливих недобросовісних дій з боку Відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Щодо доводів скаржника, що останній набув право власності на майно 05.06.2015 (номер запису про право власності 10177055) та відкрито, безперервно та добросовісно володіє набутим майном протягом майже десяти років, не спростовує факту можливого розпорядження власним майном відповідачем під час вирішення спору у даній справі, що може призвести до неможливості виконання майбутнього рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Б" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі №904/3359/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі №904/3359/24 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Б" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.11.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд