Рішення

від 31.10.2024 по справі 904/2773/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2773/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лонг Ренж" (Дніпропетровська обл., м. Кам`янське)

до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (Дніпропетровська обл., Синельниківський район, с. Воронове)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Маглиш Л.С.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асінктон Строй" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 8708781,98грн, з якої: 8055421,58грн основного боргу, 80554,26грн пені, 309593,02грн інфляційних втрат, 263213,12грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору будівельного підряду №01/20/06/22 від 20.06.2022 в частині своєчасної та повної оплати за роботи, виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) від 31.03.2023 на суму 8055421,58грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 для розгляду справи №904/2773/24 призначено суддю Бондарєва Е.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 (суддя Бондарєв Е.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.08.2024.

11.07.2024 сторони звернулися до суду із спільною заявою про затвердження мирової угоди, в якій просять затвердити мирову угоду, укладену між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асінктон Строй", і закрити провадження у справі №904/2773/24.

12.07.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Також, 12.07.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №325 від 12.08.2024 у зв`язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Бондарєва Е.М., відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл справи по вх.№4-2655/24 справи №904/2773/24.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024 справу №904/2773/24 передано на розгляд судді Татарчуку В.О.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 прийнято справу №904/2773/24 до свого провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.09.2024.

05.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про заміну сторони процесуальним правонаступником, в якій він просить замінити позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Асінктон Строй" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лонг Ренж" у справі №904/2773/24.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 відкладено підготовче засідання на 19.09.2024.

06.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про відкликання спільної заяви позивача та відповідача від 11.07.2024 про затвердження мирової угоди по справі №904/2773/24.

12.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення з урахуванням спільної заяви про затвердження мирової угоди.

13.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо заяви позивача про заміну сторони процесуальним правонаступником.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024 вирішено замінити позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Асінктон Строй" його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Лонг Ренж". Залишено без розгляду спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Асінктон Строй" та Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про затвердження мирової угоди по справі №904/2773/24. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.10.2024.

02.10.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить розстрочити виконання рішення суду строком на 6 (шість) календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 (п`ять) місяців по 1451463,00грн та останній місяць - 1451466,98грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств приватного підприємства "ДТЕК Павлоградвугілля" та військових формувань, які знаходяться на цій території. Зазначає, що господарська діяльність відповідача має загальнодержавне та загальнолюдське значення. Крім того, основним джерелом доходів відповідача є грошові кошти отримані від споживачів за водопостачання. Погашення заборгованості позивачу значно ускладнилося, так як під час воєнного стану значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані послуги з централізованого водопостачання. Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Вважає, що настання форс-мажорних обставин, унеможливило виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на даний час. Також зазначає, що надає життєво важливі послуги з централізованого водопостачання та намагається своєчасно виконувати свої зобов`язання, приймає всі міри по сплаті заборгованості, але в силу незалежних від нього форс-мажорних обставин на даний час відповідач не має можливості повністю погасити заборгованість перед позивачем за договором.

14.10.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладені заперечення щодо надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду по даній справі.

15.10.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами у зв`язку з неможливістю в даний час уповноваженого представника позивача приймати безпосередньо участь у судових засіданнях в приміщенні суду.

У судове засідання 17.10.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 31.10.2024.

У судове засідання 31.10.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 31.10.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

20.06.2022 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асінктон Строй" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Лонг Ренж") (далі підрядник, позивач) укладено договір будівельного підряду №01/20/06/22 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором на технічним завданням замовника, підрядник зобов`язується протягом строку визначеного у цьому договорі, на свій ризик, своїми силами, засобами та матеріалами, виконати поточний ремонт покрівлі будівлі блоку реагентного господарства майданчику №2, інв. № 733 (далі по тексту роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані підрядником роботи на умовах цього договору

Вид, склад і обсяг робіт визначаються дефектним актом, узгодженою сторонами договірною ціною з кошторисною документацією (додатки №1, №2 до договору, які після підписання сторонами є невід`ємного частиною даного договору), а також в акті(ах) приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в). Додатки складаються за формами, наведеними у настанові з визначення вартості будівництва, затвердженою наказом Мінрегіону №281 від 01.11.2021р (пункт 1.2 договору).

Приписами пункту 2.2 договору визначено, що договірна ціна визначається з урахуванням всіх витрат, пов`язаних з виконанням робіт за ним договором, в національній валюті України - гривні, проводиться згідно положень настанови з визначення вартості будівництва, затвердженою Наказом Мінрегіону №281 від 01.11.2011. Договірна ціна включає всі витрати підрядника, необхідні для досягнення кінцевого результату робіт.

Пункт 2.2 договору визначає, що договірна ціна за цим договором становить 8055421,58 гривня (Вісім мільйонів п`ятдесят п`ять тисяч чотириста двадцять одна гривня 58 копійок), в т. ч. ПДВ 20% 1342570,26 гривень (один мільйон триста сорок дві тисячі п`ятсот сімдесят гривень 26 копійок), визначена на підставі договірної ціни з кошторисною документацією (додаток №2, що є невід`ємною частиною цього договору).

Розрахунок за виконані роботи проводиться Замовником протягом 30-ти банківських днів з дня підписання сторонами акта(ів) приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати (форми КБ-3), отримання рахунка-фактури підрядника. Залежно від виробничої необхідності та фінансової можливості замовник може здійснювати попередню оплату грошових коштів у розмірі 50% вартості робіт згідно договірної ціни договору (пункт 2.6 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що підрядник зобов`язаний приступити до виконання робіт не пізніше 5-ти календарних днів з дня укладення сторонами договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору кінцевий строк виконання робіт 30 грудня 2022 року.

За порушення замовником строку оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, виходячи: від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 1% від договірної ціни (пункт 6.7 договору).

Приписами пункту 10.1 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2022) встановлено, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України договір набирає чинності з дня його підписання та діє по 31.12.2023 року або до повного виконання зобов`язань сторонами (в частині виконання зобов`язань замовника щодо здійснення розрахунків за надані послуги).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір будівельного підряду №01/20/06/22 від 20.06.2022 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Сторонами відповідно до умов договору укладено додаток №1 (дефектний акт) до договору (зворотній аркуш 18-19 том 1) та додаток №2 (договірна ціна) до договору (а.с. 14 зворотній аркуш -15 том 1) в яких сторони визначили вид, склад, ціну і обсяг робіт.

Додатки №№ 1, 2 підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи по вказаному об`єкту, що підтверджується підписаними сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) від 31.03.2023 (а.с. 182-185 том 1), відомістю ресурсів до акту за березень 2023 року (а.с. 21- зворотній аркуш 21 том 1), розрахунком загальновиробничих витрат (а.с. 22 том 1), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та витрати (форми №КБ-3) (а.с. 20 том 1).

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №219 на загальну суму 8055421,58грн (а.с. 23 том 1). Відповідач за виконані роботи не розрахувався.

З огляду на викладене, у зв`язку із порушенням замовником строків оплати виконаних робіт, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача заборгованості в загальному розмірі 8708781,98грн, з якої: 8055421,58грн основного боргу, 80554,26грн пені, 309593,02грн інфляційних втрат, 263213,12грн 3% річних.

Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості, трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору будівельного підряду, строк його дії, строк оплати, виконання підрядником робіт, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини першої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина друга статті 875 Цивільного кодексу України).

Приписами частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Зі змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості виконаних робіт.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 2.6 договору порядок оплати за виконані роботи, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав 12.05.2023 прострочення з 13.05.2023.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 8055421,58грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1від 28.02.2022, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються господарським судом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних 263213,12грн за загальний період з 13.05.2023 по 13.06.2024, пеню 80554,26грн за загальний період з 17.06.2023 по 13.11.2023 та інфляційні втрати 309593,02грн за період з травня 2023 року по травень 2024 року (а.с. 8-9 зворотній аркуш том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.7 договору за порушення замовником строку оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, виходячи: від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 1% від договірної ціни.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом порушень не встановлено.

Щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних судом порушень не встановлено.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 8708781,98грн, з якої: 8055421,58грн основного боргу, 80554,26грн пені, 309593,02грн інфляційних втрат, 263213,12грн трьох відсотків річних.

Судом були досліджені всі документи, що знаходяться у справі та надана їм правова оцінка.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання відповідача у відзиві на скрутний фінансовий стан не звільняє від здійснення оплати.

Чинним законодавством України не передбачено звільнення від обов`язку оплати у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування.

За змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та від 15.05.2012 у справі №11/446.

Заявником не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які дадуть можливість йому виконати рішення суду. Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження скрутного становища та/або інших виключних підстав для розстрочення виконання рішення.

Належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення відповідачем до суду також не надано.

Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Враховуючи викладене, господарський суд не вважає за можливе надати розстрочку виконання рішення суду.

Разом з цим, суд наголошує на тому, що заяву про розстрочку виконання рішення суду може бути подана відповідачем повторно, за умови дотримання ним вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 104505,38,15грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лонг Ренж" до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 8708781,98грн, з якої: 8055421,58грн - основного боргу, 80554,26грн - пені, 309593,02грн - інфляційних втрат, 263213,12грн - трьох відсотків річних задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 03564045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лонг Ренж" (51931, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Ковалевича, буд. 3, офіс 16, ідентифікаційний код 44692594) 8055421,58грн - основного боргу, 80554,26грн - пені, 309593,02грн - інфляційних втрат, 263213,12грн - трьох відсотків річних та 104505,38грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 11.11.2024.

Суддя В.О. Татарчук