Рішення

від 07.11.2024 по справі 904/9932/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024м. ДніпроСправа № 904/9932/16 (904/4034/24)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" (Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 31980517)

про стягнення заборгованості у розмірі 414322,76грн.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача Рудницький Е.С. (в залі суду)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" про стягнення заборгованості у розмірі 365 173,64грн.

Ухвалою господарського суду від 13.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.10.2024р. о 13:30 год. Викликано у судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. До засідання подати: Позивачу - протягом 10 календарних днів з дня отримання відзиву, надати відповідь на відзив; документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні), надати рахунок на оплату за липень 2024. У випадку подання відповіді на відзив, направити її копію на адресу відповідачів докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачу протягом 15 календарних днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України; заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа); сторонам: належним чином засвідчені копії документів на підтвердження процесуальних повноважень їх представників відповідно до вимог, передбачених статтею 60 Господарського процесуального кодексу України (оригінали надати для огляду в судове засідання).

07.10.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість у розмірі 460 492 грн. 70 коп., з якої: 373 290 грн. 40 коп. - основна заборгованість; 16 088 грн. 44 коп. інфляційні втрати; 63 785 грн. 74 коп. пеня; 7 328 грн. 12 коп. 3% річних. Судові витрати покласти на відповідача.

08.10.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

«Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість у розмірі 414 322 грн. 76 коп., з якої: 373 290 грн. 40 коп. основна заборгованість; 11 572 грн. 01 коп. інфляційні втрати; 26 438 грн. 85 коп. пеня; 3 021 грн. 50 коп. 3% річних та повернути Дніпропетровській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з Державного бюджету України судового збору у розмірі 554,03 грн., помилково сплаченого відповідно до платіжних інструкцій № 14 від 10.09.2024 та № 265 від 04.10.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки, заява позивача про зменшення подана до суду з додержанням вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, судом дана заява прийнята до розгляду, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення.

В судовому засіданні 08.10.2024 господарським судом було оголошено перерву до 07.11.2024р. о 12:00год.

06.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

07.11.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник відповідача в судове засідання 07.11.2024 не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.11.2024 оголошено в ступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі

Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (надалі Дніпропетровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», Позивач, Оператор ГРМ) та Приватним акціонерним товариством «Дніпровський завод мінеральних добрив» (далі ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», Відповідач, Споживач) укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання від

02.10.2023 № 09420VR8EDAP016.

У п.1.1. Договору визначено, що Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк.

Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у Додатку 1 (для побутових споживачів) або у Додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 Договору).

За цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п.2.1. Договору).

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.1. Договору).

Тариф встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта Споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п.6.2. Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.6.4. Договору).

Згідно з п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ.

Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Споживач має право здійснювати оплату за Договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Відповідно до п.6.8. Договору надання Оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п.7.4. Договору).

У п.8.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк. (п. 12.1 Договору).

Споживачу був присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу (ЕІС код) 56XO0000VR8ED003.

30.09.2015 НКРЕКП Постановою № 2494 затвердила Кодекс газорозподільних систем.

Відповідно до пунктів 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем. Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Згідно з Постановою НКРЕКП від 29 вересня 2023 р. №1777, для клієнтів Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» затверджено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).

Відповідно до листа про укладення договору розподілу природного газу від 05.10.2023 № 490-К-17/1023 величина замовленої потужності об`єкта Споживача на 2024 рік встановлена та погоджена Сторонами у розмірі 740 655,42 м. Місячна замовлена потужність при цьому дорівнює 61 721,29 м.

У період з квітня по серпень 2024 року включно Оператор ГРМ виконав свої договірні зобов`язання в повному обсязі й надав послуг з розподілу природного газу на загальну суму 373 290,40 грн., що підтверджується актами про надані послуги з розподілу природного газу:

- № 11175 від 30.04.2024 на суму 93 322,57 грн.;

- № 13931 від 31.05.2024 на суму 93 322,60 грн.;

- № 15065 від 30.06.2024 на суму 93 322,57 грн.;

- № 17405 від 31.07.2024 на суму 93 322,60 грн.;

- № 19384 від 31.08.2024 на суму 93 322,60 грн.

Всі акти наданих послуг підписано Споживачем без зауважень.

З урахуванням часткової сплати Споживачем заборгованості, загальна заборгованість ПрАТ

«Дніпровський завод мінеральних добрив» перед Дніпропетровською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» складає 373 290,40 грн., що підтверджується актом звірки № 517.

20.08.2024 року та 11.09.2024 року Позивачем було надано Відповідачеві вимогу про виконання боргового зобов`язання від 20.08.2024 за № Вих-491-1416/0824 та від 11.09.2024 за № Вих-491-1542/0924. Отримання вимог підтверджується вхідним штампом за № 90 та повідомленням про вручення поштового відправлення, але відповідачем заборгованість не сплачена.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано інфляційні втрати, пені та 3 % річних.

В п.8.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.6. Договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, пені та 3 % річних поданий позивачем 08.11.2024 до заяви про зменшення, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню

До матеріалів справи відповідачем поданий відзив в якому відповідач зазначив, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (надалі Позивач), приватне акціонерне товариство «Дніпровський завод мінеральних добрив» (надалі Відповідач) не визнає частково з наступних причин.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на території України з 24.02.2022р. введено воєнний стан, що діє і на даний час.

З огляду на це, Торгово-Промислова Палата України на своєму сайті розмістила повідомлення про форс-мажорні обставини: електронна адреса повідомлення -https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf.

Згідно з цим повідомленням військова агресія російської федерації, що стала підставою для

введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Згідно до п. 10.1, 10.2, ст. 218 ГКУ, ст. 617 ЦКУ наявність форс-мажорних обставин (непереборної сили) є підставою для звільнення від відповідальності, адже внаслідок військової агресії росії ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» не має можливості взагалі вести діяльність, отримувати сировину через порти чи від виробників, потужності яких зруйновано чи пошкоджено військовими діями.

Так, ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» є об`єктом підвищеної небезпеки внаслідок того, що діяльність підприємства включала небезпечні складники: аміак, сірчана та азотна кислота, трубопроводи та ємності з вказаною сировиною, численне газо- та електророзподільне обладнання. Внаслідок 3 ракетних атак на підприємстві введено простій та можливість зберігати сировину майже відсутня.

Отже, форс-мажорні обставини, передбачені листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 напряму вплинули на неможливість ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» виконувати свої договірні зобов`язання.

В зв`язку з вищезазначеним, відповідач просить суд позовні вимоги по нарахуванню пені, інфляційних витрат та 3% річних відхилити.

Позивачем на відзив відповідача надана відповідь в якій позивач зазначив, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії Товариства ознайомилось з відзивом Відповідача, вважає його безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій Торгово-промислової палати України, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України», надалі закон № 671/97-ВР.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44(5).

Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: 1) подія (форс-мажорна обставина); 2) непередбачуваність обставин; 3) причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; 4) неможливість виконання і альтернативного виконання.

Натомість відповідач, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України, жодних дій для засвідчення форс-мажорних обставин не вчинив, а тому його посилання на такі форс-мажорні обставини є хибним, а тому позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази».

Відповідачем не наведено вагомих аргументів про те, що військова агресія російськоої федерації проти України та введення воєнного стану безпосередньо унеможливлюють виконання грошового обов`язку з оплати за розподіл природного газу. Не дивлячись на беззаперечний факт військової агресії у відношенні України та безсумнівний вплив запровадженого воєнного стану на нормальне функціонування економіки України, зупинення платежів за договором розподілу природного газу є неприпустимим.

Настання форс-мажорних обставин (непереборної сили), в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини (ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні). Однак, до відзиву на позовну заяву такого сертифікату не долучено, а також відповідачем не вказано, яким чином війна перешкоджає оплаті за фактично спожиті послуги з розподілу природного газу.

Наведена позиція підтверджується численною судовою практикою, так, у постановах Верховного Суду (справи №№911/354/21, 826/9302/17, 917/1053/18) судами неодноразово висловлено позицію, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Дніпропетровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» як Оператор ГРМ на сьогодні забезпечує газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів і є єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області. Природний газ отримують більш ніж 600 тис. сімей та 1,8 тис. підприємств, установ і організацій.

Крім того, варто зазначити, що Дніпропетровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» є підприємством критичної інфраструктури, від безперебійної роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами підприємствами, установами, тощо.

Більше того, відповідно до п. 10.3. Типового договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку (п. 10.4. Типового договору).

Наразі, як зазначив представник позивача та встановив суд, відповідач належним чином не повідомив позивача про форс-мажорні обставини, не надав всіх документальних доказів в їх підтвердження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку, виходячи з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене всі інші доводи та міркування учасників судового процесу прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає наступне.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00 грн.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Господарський суд зазначає, що позовна заява подана позивачем до суду в електронній формі.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4 382,08 грн. відповідно до платіжної інструкції № 14 від 10.09.2024 та за подання заяви про збільшення позовних вимог у розмірі 1 143,83 грн. відповідно до платіжної інструкції № 265 від 04.10.2024. Загальна сума сплаченого судового збору складає 5 525,91 грн.

З урахуванням перерахунку штрафних санкцій, ціна позову складає 414 322,76 грн. Розмір судового збору, при цьому, має бути 4 971,87 грн. Таким чином позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 554,03 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем в заяві про зменшення було заявлено відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне повернути з державного бюджету України позивачу надмірно сплачений судовий збір в розмірі 554,03 грн. про що винести окрему ухвалу.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 4 971,87 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233,237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» (51917, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Аношкіна, буд. 179, код ЄДРПОУ 31980517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 45261177) 373 290 грн. 40 коп. основна заборгованість; 11 572 грн. 01 коп. інфляційні втрати; 26 438 грн. 85 коп. пеня; 3 021 грн. 50 коп. 3% річних та 4 971 грн. 87 коп. витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено - 11.11.2024р.

Суддя І.В. Владимиренко