Рішення

від 11.11.2024 по справі 904/3955/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3955/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ СТАЙЛ ДМ", 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Анатолія Ліпицького, буд.11, кв. 40, код ЄДРПОУ 40961788

до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА", 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00191329

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальність "ПРАЙМ СТАЙЛ ДМ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" заборгованості за договором поставки № 890 від 31.05.2023 у сумі 221 794,78 грн, з яких: основний борг становить 171 926,00 грн, пеня - 37 443,70 грн, інфляційні витрати - 8 495,02 грн, 3% річних - 3 930,06 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 326,92грн. та витрати на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 справу № 904/3955/24 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

30.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив. У своєму відзиві відповідач зазначає, що оскільки позивачем не виконано умови пункту 2.2. договору, у відповідача не настає обов`язок здійснювати оплату за товар, штрафні санкції за порушення строків розрахунків, 3 % річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції за договором не нараховуються та не сплачуються. Водночас відповідач покликається на форс-мажорні обставини у зв`язку із введенням воєнного стану, що підтверджується листом Торгово-Промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

07.10.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками сторін без зауважень, будь які заперечення відповідача щодо неотримання документів одночасно з товаром видаткові накладні не містять. Звертає увагу суду на те, що строки оплати товару, поставленого позивачем відповідачу виникли, вже під час воєнного стану в Україні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024 витребувано у позивача та відповідача, у строк до 07.11.2024, оригінали договору поставки № 890 від 31.05.2023 та специфікації № 3 від 09.11.2023 на поставку товару за договором № 890 від 31.05.2023.

07.11.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналу договору поставки № 890 від 31.05.2023 та засвідченої копії специфікації № 3 від 09.11.2023 на поставку товару за договором № 890 від 31.05.2023.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто у статті 248 ГПК України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ СТАЙЛ ДМ" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Суха балка" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 890 (а.с. 37-38).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар.

Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в Специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в Специфікаціях (додатках) обов`язково указується код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог:

-при придбанні товарів, вироблених в Україні (крім підакцизних), вказується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД;

-при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕД (пункт 1.2. договору).

Умови поставки товару визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2010р. та вказуються сторонами у специфікаціях (пункт 2.1. договору).

Постачальник комплектує товар наступними документами: рахунком-фактурою, сертифікатом якості виробника (посвідченням про якість), видатковою накладною (пункт 2.2. договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару (пункт 2.5. договору).

Постачальник здійснює поставку товару у строк вказаний у специфікації (пункт 2.6. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору вартість товару, що поставляється за цим договором визначається відповідно до загальної вартості всіх специфікацій, або видаткових накладних, складених сторонами протягом дії цього договору.

Покупець здійснює оплату за товар згідно умов, вказаних у специфікаціях. Вартість товару погоджена сторонами у специфікації включає вартість пакування, маркування та транспортування, згідно умов поставки передбачених договором (пункт 4.2. договору).

Зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.5. договору).

У випадку прострочення поставки або недопоставки товару в строки, визначені цим договором, або не надання (несвоєчасне надання) документів, зазначених у п.2.3. договору, постачальник зобов`язується на вимогу покупця сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, або не надання супровідних документів (пункт 5.1. договору).

За невиконання або неналежне виконання інших зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України (пункт 5.3. договору).

У разі неоплати (несвоєчасної оплати) товару, якщо такий товар був відвантажений покупцеві на умовах відстрочення платежу, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення оплати (пункт 5.6. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 8.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

31.05.2023 року сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору поставки № 890 від 31.05.2023 на поставку товару: костюм чоловічий робочий, виробник ТОВ «Прайм Стайл ЛТД», Україна, код УКТЗЕД 6203, у кількості 92 шт., ціна за од. 970,00грн, сума без ПДВ 89 240,00грн, загальна вартість з ПДВ 107 088,00грн

Умови оплати: оплата з поточного рахунку протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця та підписання видаткової накладної на товар (пункт 2 Специфікації).

Термін поставки: протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця, електронною поштою (пункт 5 Специфікації).

Загальна сума по договору, з урахуванням даної Специфікації, складає 107 088,00грн з ПДВ (а.с.39).

24.07.2023 року сторонами підписано Специфікацію № 2 до договору поставки № 890 від 31.05.2023 на поставку товару: костюм чоловічий робочий, виробник ТОВ «Прайм Стайл ЛТД», Україна, код УКТЗЕД 6203, у кількості 208 шт., ціна за од. 970,00грн, сума без ПДВ 201 760,00грн, загальна вартість з ПДВ 242 112,00грн.

Умови оплати: оплата з поточного рахунку протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця та підписання видаткової накладної на товар (пункт 2 Специфікації).

Термін поставки: протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця, електронною поштою (пункт 5 Специфікації).

Загальна сума по договору, з урахуванням даної Специфікації, складає 349 200,00грн з ПДВ (а.с.40).

09.11.2023 року сторонами підписано Специфікацію № 3 до договору поставки № 890 від 31.05.2023 на поставку товару:

- куртка від костюму ОПЗ утеплена, розмір 48-50, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 5 шт., ціна за од. 880,00грн, сума без ПДВ 4 400,00грн;

- куртка від костюму ОПЗ, розмір 48-50, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 625,00грн, сума без ПДВ 625,00грн;

- брюки від костюму ОПЗ, розмір 48-50, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 455,00грн, сума без ПДВ 455,00грн;

- жилет сигнальний чоловічий розмір, розмір 48-50, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 230,00грн, сума без ПДВ 230,00грн;

- костюм шахтарський, розмір 48-50, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 1 150,00грн, сума без ПДВ 1 150,00грн;

- костюм чоловічий ОПЗ утеплена, розмір 56-58, зріст 7-8, код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 1 080,00грн, сума без ПДВ 1 080,00грн.

Умови оплати: за фактом поставки протягом 45 календарних днів з дати поставки (пункт 2 Специфікації).

Термін поставки: протягом 3 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця, яка направляється електронною поштою (пункт 5 Специфікації).

Загальна сума по договору, з урахуванням даної Специфікації, складає 358 728,00грн з ПДВ (а.с.41).

11.12.2023 року сторонами підписано Специфікацію № 4 до договору поставки № 890 від 31.05.2023 на поставку товару: куртка від костюму ОПЗ утеплена, розмір 52-54, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 880,00грн, сума без ПДВ 880,00грн, загальна вартість з ПДВ 1 056,00,00грн.

Умови оплати: за фактом поставки протягом 45 календарних днів з дати поставки (пункт 2 Специфікації).

Термін поставки: протягом 3 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця, яка направляється електронною поштою (пункт 5 Специфікації).

Загальна сума по договору, з урахуванням даної Специфікації, складає 360 654,00грн з ПДВ (а.с.42).

Позивач у своїй позовній заяві покликається на те, що ним належним чином виконані усі зобов`язання за договором, поставлено товар в узгоджені сторонами специфікаціях строки на загальну суму 241 926,00грн, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав.

На підтвердження виконаних зобов`язань по спірному договору позивачем додано:

- Специфікацію № 2 від 24.07.2023, видаткову накладну № 148/23 від 21.09.2023 на суму 81 480,00грн, товарно-транспортну накладну № 20/23 від 21.09.2023, рахунок-фактуру № 148/23 від 21.09.2023, довіреність № 0001100 від 21.09.2023, податкову накладну 1254 від 21.09.2023, яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.43, 44-48 );

- видаткову накладну № 159/23 від 05.10.2023 на суму 81 480,00грн, товарно-транспортну накладну № 21/23 від 05.10.2023, рахунок-фактуру № 159/23 від 05.10.2023, довіреність № 0001155 від 04.10.2023, податкову накладну 1286 від 05.10.2023, яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.50-54 );

- видаткову накладну № 170/23 від 12.10.2023 на суму 67 512,00грн, товарно-транспортну накладну № 22/23 від 12.10.2023, рахунок-фактуру № 170/23 від 12.10.2023, довіреність № 0001182 від 12.10.2023, податкову накладну 1288 від 12.10.2023, яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.55-60 );

- Специфікацію № 3 від 09.11.2023, видаткову накладну № 198/23 від 15.11.2023 на суму 870,00грн, рахунок-фактуру № 198/23 від 14.11.2023, довіреність № 0001317 від 15.11.2023, податкову накладну 1311 від 15.11.2023, яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.61-65);

- видаткову накладну № 190/23 від 15.11.2023 на суму 9 528,00грн, рахунок-фактуру № 190/23 від 07.11.2023, податкову накладну 1305 від 15.11.2023, яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.66-70 );

- Специфікацію № 4 від 11.12.2023, видаткову накладну № 435/23 від 19.12.2023 на суму 1 056,00грн, рахунок-фактуру № 190/23 від 27.11.2023, податкову накладну 1343 від 19.12.2023, яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.71-75 ).

Зазначені видаткові накладні підписані сторонами без будь-яких заперечень та зауважень.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач частково здійснив оплату на загальну суму 70 000,00грн за видатковою накладною № 148/23 від 21.09.2023 (15.11.2023 15 000,00грн, 21.11.2023 15 000,00грн, 28.11.2023 20 000,00грн, 12.12.2023 20 000,00грн).

Станом на сьогоднішній день заборгованість складає 171 926,00грн (за видатковою накладною № 148/23 від 21.09.2023 у розмірі 11 480,00грн, № 159/23 від 05.10.2023 - 81 480,00грн, № 170/23 від 12.10.2023 67 512,00грн, № 198/23 від 15.11.2023 870,00грн, № 190/23 від 15.11.2023 9 528,00грн, № 435/23 від 19.12.2023 1 056,00грн).

У своєму відзиві відповідач зазначає, що позивачем не доведено надання відповідачу повного пакету документів, передбачених положеннями договору, зокрема рахунків-фактури (пункт 2.2. договору), що є передумовою для здійснення оплати за поставлений товар. А відтак у відповідача не настає обов`язок здійснювати оплату за товар, штрафні санкції за порушення строків розрахунків, 3 % річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції за договором не нараховуються та не сплачуються.

Суд не погоджується з доводами відповідача з огляду на таке.

Розділом 2 договору визначено, що постачальник комплектує товар наступними документами: рахунком-фактурою, сертифікатом якості виробника (посвідченням про якість), видатковою накладною (пункт 2.2. договору); датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару (пункт 2.5. договору); постачальник здійснює поставку товару у строк вказаний у специфікації (пункт 2.6. договору).

Договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 26 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).

Оскільки отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами без будь-яких заперечень та зауважень, строк оплати за товар у відповідача настав, і отримання, але не здійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Отже, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу Закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина перша статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару (правовий висновок КГС ВС, викладений в постанові від 04.06.2024 у справі № 914/2612/23).

Хоча в договорі й зазначено, що постачальник комплектує товар, зокрема, «рахунком-фактурою», проте за змістом статті 692 ЦК України та пункту 2.2. договору умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується «з дня отримання товару», а не рахунку.

Водночас суд звертає увагу на те, що за своєю правовою природою рахунок-фактура на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу шляхом надання належних доказів.

Факт наявності основної заборгованості за договором поставки № 890 від 31.05.2023 відповідача перед позивачем у сумі 171 926,00грн належним чином доведений, документально підтверджений, доказів оплати суми основного боргу відповідачем не надано.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором поставки № 890 від 31.05.2023 складає 171 926,00грн, тому підлягає до стягнення.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 495,02грн та 3 % річних у розмірі 3 930,06грн.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми статей 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами статті 218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат за період з грудня 2023 по липень 2024 та 3 % річних за період з 06.11.2023 по 19.08.2024 заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені у розмірі 37 443,70грн.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтями 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України, частина перша статті 173 ГК України).

Стаття 193 ГК України визначає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (статті 526 ЦК України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з купівлі-продажу, тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі положеннями глави 54 ЦК України.

Приписом частини другої статті 712 ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Приписами частини першої статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Як визначено в частині першій статті 230 та частині шостій статті 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).

Пунктом 5.6. договору сторони погодили, що у разі неоплати (несвоєчасної оплати) товару, якщо такий товар був відвантажений покупцеві на умовах відстрочення платежу, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення оплати (пункт 5.6. договору).

У позовній заяві позивач покликається на те, що в пункті 5.6. договору було допущено технічну описку та невірно вказано порядок нарахування неустойки, а саме, замість «від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару» зазначено «від вартості непоставленого або недопоставленого товару».

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, жодних змін до пункту 5.6. договору сторонами не вносилось, додаткові угоди не укладалися.

Отже умовами договору передбачено, що пеня сплачується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення оплати.

Ураховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні стягнення пені у розмірі 37 443,70грн.

Щодо доводів відповідача про настання форс-мажорних обставин, наведених в обґрунтування заперечень проти позовних вимог.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що сторона, винна в повному або частковому невиконанні своїх зобов`язань за цим договором, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин, а саме: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження у судових і державних органів, стихійні лиха, пожежа, землетрус, повінь, епідемії та інші природні явища, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем сторін, що перешкоджають або роблять неможливим виконання зобов`язань за цим договором.

При настанні зазначених вище обставин непереборної сили сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна в десятиденний термін будь-якими способами сповістити про них іншу сторону. У разі недотримання зазначених умов сторона не має права посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу невиконання (неналежного виконання) своїх договірних зобов`язань. Зазначені обставини і момент їх настання повинні бути належним чином підтверджені Торгово-промисловою палатою України (пункт 6.2. договору).

Термін виконання зобов`язань за договором автоматично продовжується на час дій обставин непереборної сили, за умови своєчасного повідомлення про настання названих обставин (пункт 6.3. договору).

Якщо обставини, зазначені в п.6.1., будуть тривати більше 2-х місяців, кожна зі сторін має право розірвати договір з здійсненням взаємних розрахунків на день розірвання (пункт 6.4. договору).

Відповідач доказів письмового повідомлення позивача про неможливість виконання зобов`язання внаслідок настання обставин непереборної сили в порядку, визначеному пунктом 6.2 договору, суду не надав.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанова Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Отже згаданий лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Окрім того, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на неможливість виконання зобов`язань за договором. Водночас, договір поставки № 890 укладено між сторонами 31.05.2023, під час війни і відповідач був обізнаний про можливі ризики.

Відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 890 від 31.05.2023 у розмірі 171 926,00грн, інфляційних втрат у розмірі 8 495,02грн та 3 % річних у розмірі 3 930,06грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (221 794,78грн), позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 326,92 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 2266 від 22.08.2024.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 765,26 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00грн.

Приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже з положень наведених норм випливає, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00грн позивач надав суду:

- договір про надання правової допомоги від 31 липня 2024 року, укладений між Адвокатським бюро «Наталії Козіної» (далі Адвокат) та ТОВ «Прайм Стайл ДМ»;

- ордер серія АЕ № 1311800 від 31.07.2024;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5083 від 16.04.2021;

- додаткову угоду № 1 від 31.07.2024 до договору про надання правової допомоги від 31.07.2024;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 19.08.2024 до догвоору про надання правової допомоги від 31.07.2024.

Так, за умовами пункту 1.1 договору Адвокат бере на себе обов`язок в наданні необхідно правової допомоги, передбаченої даним договором клієнту.

Пунктом 2 договору обумовлено конкретні послуги Адвокатом позивачу.

Вартість послуг Адвоката за надану клієнту правничу (правову) допомогу, строки і порядок її сплати, додатково визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору. Адвокат має право отримати від клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення (пункт 7 договору).

Даний договір набирає чинності із моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання адвокатом взятих на себе обов`язків за догвоором, або до його дострокового розірвання однією із сторін (пункт 10 договору).

З акту прийому-передачі наданих послуг від 19.08.2024 до договору про надання правової допомоги від 31.07.2024 убачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу, вартість якої становить 27 000,00грн без ПДВ.

Підписуючи даний акт, клієнт підтвердив, що отримав в повному обсязі правову допомогу обумовлену договором, згоден з вартістю послуг та не мав претензій до їх якості.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.

Суд звертає увагу, що відповідачем не були подані заперечення з приводу судових витрат позивача на правничу допомогу.

Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ СТАЙЛ ДМ" до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА", 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00191329 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ СТАЙЛ ДМ", 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Анатолія Ліпицького, буд.11, кв. 40, код ЄДРПОУ 40961788 заборгованість за договором поставки № 890 від 31.05.2023 у розмірі 171 926,00грн (сто сімдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять шість гривень 00 коп), інфляційні втрати у розмірі 8 495,02грн (вісім тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень 02 коп), 3 % річних у розмірі 3 930,06грн (три тисячі дев`ятсот тридцять гривень 06 коп), судовий збір у розмірі 2 765,26грн (дві тисячі сімсот шістдесят п`ять гривень 26 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 000,00 грн (двадцять сім тисяч гривень 00 коп).

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 11.11.2024

Суддя О.В. Перова