Ухвала

від 07.11.2024 по справі 42/130б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

по справі про банкрутство

07.11.2024 Справа № 42/130б

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Вологжаніної К.В., розглянувши матеріали справи №42/130б

про банкрутство Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник» (код ЄДРПОУ 31582297), м. Гірник, Донецька область,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа про банкрутство Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник» (код ЄДРПОУ 31582297), м.Гірник, Донецька область.

Справу порушено ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.09.2009 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове.

Постановою від 27.01.2010 суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру.

У зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Донецька та Донецької області матеріали справи №42/130б були втрачені.

Ухвалою від 10.03.2016 Господарський суд Донецької області відновив втрачену справу №42/130б про банкрутство Комунального підприємства «Житловоексплуатаційна контора м.Гірник», м.Гірник, Донецька область.

Ухвалою від 15.06.2016 ліквідатором боржника у справі №42/130б суд призначив арбітражного керуючого Карпенка А.А.

За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Донецької області ухвалою від 22.03.2023 справу №42/130б прийнято до провадження судді Аксьонової К.І.

Ухвалою від 24.09.2024 суд постановив відсторонити арбітражного керуючого Карпенка А.А. від виконання повноважень ліквідатора Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник», запропонував комітету кредиторів в строк до 04.10.2024 надати суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором та відповідне клопотання разом із заявою обраної кандидатури арбітражного керуючого про згоду на участь у справі.

З огляду на відсутність пропозицій комітету кредиторів щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого, суд ухвалою від 08.10.2024 постановив здійснити електронний запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого для заміни ліквідатора у справі №42/130б.

У виконання цієї ухвали суд здійснив електронний запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого.

Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, визначено арбітражного керуючого Чорненького Сергія Вікторовича.

Ухвалою суду від 10.10.2024 суд встановив арбітражному керуючому строк до 21.10.2024 для подачі до суду заяви про згоду на участь у справі про банкрутство Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник» (код ЄДРПОУ 31582297), м. Гірник, Донецька область, у порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства.

У встановлений судом строк від арбітражного керуючого Чорненького С.В. заяви про згоду на участь у справі про банкрутство Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник» не надійшло.

Для вирішення питання щодо подальшого руху справи №42/130б суд ухвалою від 24.10.2024 призначив судове засідання на 07.11.2024; встановив комітету кредиторів строк до дати судового засідання для надання суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором та відповідне клопотання разом із заявою обраної кандидатури арбітражного керуючого про згоду на участь у справі.

У судове засідання учасники справи про банкрутство не з`явились; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вирішуючи питання подальшого провадження у справі №42/130б про банкрутство Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник», суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Частиною 1 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

У разі відсторонення арбітражного керуючого, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про обрання арбітражного керуючого (п. 5 ч.5 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства).

Прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого належить до компетенції комітету кредиторів (п. 4 ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства).

Суд неодноразово зобов`язував комітет кредиторів у справі визначитись стосовно кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник» відповідно до вимог ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства.

В силу приписів Кодексу України з процедур банкрутства проведення процедури банкрутства ліквідації боржника без участі арбітражного керуючого є неможливим, тому у випадку припинення повноважень ліквідатора у справі про банкрутство належить одночасно призначити нового ліквідатора арбітражного керуючого.

Станом на 07.11.2024 матеріали справи, незважаючи на неодноразові пропозиції суду, не містять будь-яких пропозицій від комітету кредиторів або окремих кредиторів щодо порядку здійснення подальшого провадження у цій справі про банкрутство, у тому числі щодо погодження кандидатури ліквідатора.

Ліквідаційна процедура не завершена, питання призначення нового ліквідатора у справі не вирішено з об`єктивних причин.

Як було вказано, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому, що кредитори, беручи участь у справі про банкрутство, мають не тільки певні процесуальні права, зокрема, на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011).

Так, відповідно до положень ст.ст. 28, 42, 48 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори у справі про банкрутство мають право (зобов`язані): приймати участь у голосуванні під час проведення зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів; здійснювати контроль (нагляд) за діяльністю арбітражного керуючого під час виконання тих чи інших повноважень; ініціювати питання щодо відсторонення/призначення арбітражного керуючого; звертатись до суду із відповідними заявами (у тому числі на підставі ст. 42 України з процедур банкрутства) тощо.

Проте з матеріалів справи вбачається, що кредитори не приймали активної участі у справі про банкрутство Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник», що виразилось у тому, що кредиторами не ініційовано питання щодо скликання зборів кредиторів у відповідному складі для вирішення тих чи інших питань у даній справі (зокрема, щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство та/або прийняття рішення щодо подальшого розгляду справи).

При цьому, будь-яких заяв про відмову від своїх вимог до боржника, кредиторами, задля припинення своєї участі у процедурі банкрутства як учасниками провадження (сторони у справі), до суду подано не було.

Водночас як особа, зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану ведення справи про банкрутство, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти відповідні дії, передбачені його обсягом прав та повноважень, тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство задоволення (погашення) його вимог.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що кредитори в цілому не зацікавлені у продовженні ліквідаційної процедури Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник», та як наслідок досягнення її основної мети.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є максимальне задоволення вимог кредиторів.

При цьому процедури банкрутства за приписами Закону про банкрутство мають строковий характер.

У відповідності до приписів ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства строк ліквідаційної процедури, у якій боржник перебуває з 27.01.2010, не може перевищувати 12 місяців.

Поряд з цим ліквідаційна процедура у цій справі триває понад 14 років.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Параграф 1 статті 6 Конвенції зобов`язує держави-учасниці організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику, що несумісна з Конвенцією (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Боттацці проти Італії»).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції».

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сюрмелі проти Німеччини» від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні від 10.12.2020 у справі «Парінов проти України», в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев`ять років такою, що не відповідала вимозі «розумного строку», а отже порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу «належного урядування» і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі «Рисовський проти України»).

Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство і Кодексом України з процедур банкрутства, якими встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Приймаючи до уваги, що провадження у справі № 42/130б про банкрутство боржника Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник», на стадії ліквідації триває понад 14 років, проте протягом тривалого часу ліквідаційна процедура об`єктивно не здійснюється у зв`язку з відсутністю ліквідатора, пасивною поведінкою кредиторів у справі щодо погодження кандидатури ліквідатора, безрезультатністю вжитих судом дій щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого для участі у даній справі в якості ліквідатора, суд вважає, що вказані вище обставини в їх сукупності унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство і Кодексу України з процедур банкрутства.

Порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) встановлені ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Оскільки неприйняття внаслідок бездіяльності зборами (комітетом) кредиторів рішення про обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого та відсутність звернення комітету кредиторів до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, та як наслідок відсутність арбітражного керуючого-ліквідатора у справі про банкрутство, унеможливлює подальше провадження у цій справі, а Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство в такому випадку, проте не визначає й вичерпного переліку підстав для закриття провадження, суд вбачає наявність правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник» на підставі приписів п. 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України з причин відсутності предмету спору.

При цьому, суд приймає до уваги правові позиції Верховного Суду викладені у постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 та у постанові від 07.10.2020 у справі №917/1230/15, за змістом яких «відсутність предмета спору» у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).

Аналогічна правова позиція щодо закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з об`єктивною неможливістю здійснити розгляд справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети Закону про банкрутство викладена в постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 та від 17.04.2024 у справі № 5006/27/116б/2012.

Отже для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, для правової певності кредиторів, вимоги яких є визнаними за судовими рішеннями та не можуть задовольнятися через існуючий мораторій у справі про банкрутство, суд вважає за необхідне прийняти у даній справі рішення про закриття провадження у справі про банкрутство, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997, зазначеною судовою практикою Європейського суду з прав людини, яка зобов`язує органи національної юрисдикції вживати належних заходів до бездіяльності та затягування розгляду справ, а також п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України та ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Вказані обставини в їх сукупності, а також відсутність встановлення обставин щодо наявності майна боржника, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Слід наголосити, що з метою вирішення у майбутньому проблеми банкрутства підприємств, майно яких перебуває у зоні активних бойових дій або на тимчасово окупованій території України, у Кодексі України з процедур банкрутства впроваджено положення, яке передбачає можливість поновлення провадження у справі про банкрутство.

Так, у разі, якщо після закриття провадження у справі буде виявлено майно банкрута, достатнє для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі, суд за клопотанням учасника справи може поновити провадження у справі (абз. 2 ч. 3 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства).

Суд звертає увагу, що норми ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство як-то «відсутність предмета спору» (знищення предмета спору), однак протилежний підхід, тобто продовження провадження у справі за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства про банкрутство.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лейла Шахін проти Туреччини» від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996; рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013).

Керуючись ст.ст. 28, 90 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 231-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №42/130б про банкрутство Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник» (код ЄДРПОУ 31582297), м. Гірник, Донецька область.

Державному реєстратору внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про закриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора м.Гірник» (код ЄДРПОУ 31582297), м. Гірник, Донецька область.

У судовому засіданні 07.11.2024 суд склав та підписав вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали суд підписав 11.11.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова