Рішення

від 08.11.2024 по справі 908/2266/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/151/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2024 Справа № 908/2266/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізькі машинобудівні технології (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 29 кв. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 31230458)

до відповідача: Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 00186542)

про стягнення 14 316,55 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява (вх. № 2494/08-07/24 від 26.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізькі машинобудівні технології до Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів про стягнення суми 1 059,75 грн 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 13 256,80 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено свої зобов`язання за Договором поставки щодо строків оплати поставленого позивачем товару, в зв`язку з чим останній нарахував суми 3 % річних та втрат від інфляції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 26.08.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2266/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 14 316,55 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, справа не є складною, а тому така справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2266/24; присвоєно справі номер провадження 19/154/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

17.09.2024 до суду від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що сторонами договору було проведено залік зустрічних однорідних вимог для чого укладено Додаткову угоду № 1 від 21.05.2024 до Договору поставки № 355 від 10.06.2021, отже сторони припинили всі зобов`язання, у тому числі будь-яких санкцій та фінансових обтяження для обох сторін саме за поставку Товару відповідно до Видаткової Накладної № РН-0000124 від 30.12.2021 на загальну суму 90800,02 грн. з ПДВ по Договору поставки.

23.09.2024 від позивача через «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній з аргументами, викладеними у відзиві не згоден, зазначивши, що укладаючи Додаткову угоду № 1 від 21.05.24 до Договору поставки № 355 від 10.06.2021 сторони припинили зустрічні однорідні вимоги, стягнення яких передбачено саме рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 по справі № 908/1832/23. Жодних інших зобов`язань, які не були предметом судового розгляду по справі № 908/1832/23, сторони не припиняли. Просив суд позов задовольнити.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2266/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 08.11.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

10.06.2021 Акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізькі машинобудівні технології (Постачальник) укладено Договір поставки №355 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі по тексту Товар), в асортименті та за цінами, вказаними в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

У п. 2.1 Договору погоджено, що детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься в додатках (специфікаціях та додаткових угодах до цього договору.

Згідно з п. п. 3.2, 3.3 Договору, постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві у строки, визначені в додатку та додаткових угодах до цього договору. Поставка товару повинна бути поставлена однією партією в одному транспортному засобі або згідно з графіком, якщо це оговорено додатками, специфікаціями чи додатковими угодами до цього договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказуються в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору.

У п. 5.2 Договору визначено, що загальна сума договору на момент його складання становить 90800,02 грн. з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

За умовами п. 4.2.1 Договору покупець зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за поставлений в повному обсязі якісний, комплектний товар, який відповідає вимогам договору, при наявності документів, передбачених у п. п. 3.4.1-3.4.6 п.3.4 та п. 4.1.4 цього договору в терміни, зазначені в додатку (специфікації) або додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 12.1 Договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2023, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами.

У пунктах 1 5 додатку №1 до Договору сторони погодили поставку клапану дросельного ДУ 200 з електроприводом BELIMO GM 230А в кількості 4 шт. за ціною без ПДВ 18916,67 грн. загальною вартістю 90800,02 грн. з ПДВ.

Строк поставки: постачальник здійснює постачання товару через 70 календарних днів від дати підписання цього договору. Умови поставки: DDP, склад покупця, вул. Діагональна, 11, м. Запоріжжя. Виробник товару: ТОВ Запорізькі машинобудівні технології.

Умови оплати: покупець здійснює оплату за фактом поставки товару шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 60 календарних днів тільки за умови виконання постачальником п. 3.4, п. 4.1.1 4.1.5 цього договору.

Термін оплати за поставлений постачальником товар відстрочується на термін прострочення виконання постачальником п. 3.4 і є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. У разі не реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН покупець здійснює оплату за фактом поставки товару в розмірі 80% вартості товару шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 60 календарних днів з урахуванням умов, викладених у першому абзаці даного пункту. Решта оплати 20% вартості товару здійснюється покупцем тільки після реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 60 календарних днів з урахуванням умов, викладених в першому абзаці даного пункту.

Сторони договору підтвердили, що порядок оплати, визначений у п. 5 Умови оплати даного додатку, є належним виконанням покупцем умов оплати за поставлений постачальником товар. У цьому разі покупець звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України та п. 10.7 договору.

Платіжною інструкцією №384339 від 08.06.2023 відповідач оплатив позивачу вартість поставленого товару в сумі 90800,02 грн.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі № 908/1832/23 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізькі машинобудівні технології до Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізькі машинобудівні технології 2403,09 грн 3% річних, 9170,80 грн інфляційних втрат та 2684,00 грн. Зустрічний позов Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізькі машинобудівні технології задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізькі машинобудівні технології на користь Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів 69008,02 грн штрафу за порушення строку поставки та 2684,00 грн витрат на оплату судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі № 908/1832/23 залишено без змін.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначав позивач та встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі № 908/1832/23, строк оплати за Договором настав 28.02.2022.

Відповідачем здійснено оплату 08.06.2023, а рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі № 908/1832/23 стягнуто з відповідача за період з 15.07.2022 по 01.06.2023 суму 2403,09 грн 3 % річних та суму 9170,80 грн інфляційних втрат.

Позивач посилався на те, що за прострочення оплати вартості отриманого товару, згідно Договору поставки № 355, відповідач має сплатити за період прострочення з 01.03.2022 по 14.07.2022 та з 02.06.2023 по 07.06.2023 суму 3 % річних, та за період з березня по липень 2022 року та за травень 2023 року суму втрат від інфляції, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даними позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено судом вище, рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі № 908/1832/23, яке набрало законної сили 20.05.2024 встановлено, що строк оплати за Договором настав 28.02.2022.

Платіжною інструкцією №384339 від 08.06.2023 відповідач оплатив позивачу вартість поставленого товару в сумі 90800,02 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі № 908/1832/23 стягнуто з відповідача за період з 15.07.2022 по 01.06.2023 суму 2403,09 грн 3 % річних та суму 9170,80 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 01.03.2022 по 14.07.2022 та з 02.06.2023 по 07.06.2023 суму 3 % річних в розмірі 1 059,75 грн, та за період з березня по липень 2022 року та за травень 2023 року суму втрат від інфляції в розмірі 13 256,80 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми є вірними, в зв`язку з чим, підлягають задоволенню в розмірі 1 059,75 грн 3 % річних та 13 256,80 грн втрат від інфляції.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що сторонами договору було проведено залік зустрічних однорідних вимог для чого укладено Додаткову угоду № 1 від 21.05.2024 до Договору поставки № 355 від 10.06.2021, отже сторони припинили всі зобов`язання, у тому числі будь-яких санкцій та фінансових обтяження для обох сторін саме за поставку Товару, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Додаткової угоди № 1 від 21.05.2024 до Договору поставки № 355 від 10.06.2021 сторонами узгоджено, що Покупець підтверджує та визнає вимоги зі сплати штрафних санкцій на користь Постачальника за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 11 573,89 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 по справі № 908/1832/23, що у загальному розмірі становить 14 257,89 грн.; Постачальник підтверджує та визнає вимоги зі сплати штрафних санкцій на користь Покупця за порушення строків поставки товару у розмірі 69 008,02 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 гри., відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 по справі № 908/1832/23, що у загальному розмірі становить 71 692,02 грн (п.п. 1, 2 Додаткової угоди).

Пунктом 3 Додаткової угоди Сторони підтверджують що вимоги, зазначені у пунктах 1 та 2 цієї додаткової угоди мають однорідний характер та строк виконання таких вимог наступив

Сторони дійшли до згоди про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема: зобов`язання Покупця перед Постачальником зі сплати штрафних санкцій у розмірі 11 573,89 грн, що виникли через порушення строків оплати поставленого товару, відповідно до Додатку №1 до Договору поставки № 355 від 10.06.2021, укладеного між Сторонами, та судового збору у розмірі 2684,00 грн, з урахуванням пункту 1 цієї Угоди та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 по справі № 908/1832/23; зобов`язання Постачальника перед Покупцем зі сплати штрафних санкцій у розмірі 11 573,89 грн, що виникли через порушення строків поставки товару, відповідно до Додатку №1 до Договору поставки №355 від 10.06.2021, укладеного між Сторонами, та судового збору у розмірі 2684,00 грн, з урахуванням пункту 2 цієї Угоди та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 по справі № 908/1832/23 (п. 4 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди сторонами передбачено, що з моменту укладення цієї угоди про залік зустрічних однорідних зобов`язань, сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками щодо зобов`язань, які припинені відповідно до п. 3 цієї угоди.

Судом вбачається, що відповідно змісту Додаткової угоди № 1 від 21.05.2024 до Договору поставки № 355 від 10.06.2021 сторони припинили зустрічні однорідні вимоги, стягнення яких передбачено саме рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 по справі № 908/1832/23. Жодних інших зобов`язань, які не були предметом судового розгляду по справі № 908/1832/23, сторони не припиняли.

Таким чином, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

За приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір, за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України від 26.05.2021 № 2147а-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів до статті 4 Закону України Про судовий збір включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи Електронний суд, мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України Про судовий збір.

Приймаючи до уваги викладені норми Закону України Про судовий збір, а також з огляду на обставини подання позивачем позовної заяви через підсистему Електронний суд, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становить 2 422,40 грн., однак, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України Про судовий збір, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, переплачена сума судового збору складає 605,60 грн та буде повернута позивачу після надходження відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізькі машинобудівні технології (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 29 кв. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 31230458) 1 059 (одну тисячу п`ятдесят дев`ять) грн 75 коп. 3% річних, 13 256 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 80 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізькі машинобудівні технології (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 29 кв. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 31230458) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 08.11.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.