Рішення

від 25.10.2024 по справі 908/1825/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/126/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2024 Справа № 908/1825/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (електронна пошта: okoiz@dpsu.gov.ua; АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (електронна пошта: office@yugstal.com; буд. Вінтера, буд. 26, м. Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 37941143)

про стягнення 1 214 439,86 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Луговик Є.В. (в режимі відеоконференції) - виписка з ЄДРПОУ 14321955 від 31.01.2024;

Від відповідача: Харцизова Т.В. (в режимі відеоконференції) - довіреність б/н від 03.07.2024;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" про стягнення 1 214 439,86 грн.

01.07.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1825/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1825/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.07.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 09.07.2024 задоволено заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про забезпечення проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та вирішено судові засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 29.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 16.09.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд" та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 16.09.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 02.10.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

У судовому засіданні 02.10.2024 судом оголошено перерву до 25.10.2024 об 10 год. 30хв.

25.10.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 25.10.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про виправлення технічних описок в прохальній частині позовної заяви від 28.06.2024 та в прохальній частині відповіді на відзив від 26.07.2024, пояснивши, що 22.06.2023 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (далі - Постачальник) укладено Договір № 491-23 (ЦЗ) про закупівлю польової кухні для приготування їжі на 250 осіб. Всупереч передбаченому п. 5.1. Розділу V Договору строку поставки товарів - до 31.08.2023, Постачальник 14.11.2023 здійснив часткову поставку польових кухонь Товароодержувачу у кількості 1 комплекту на суму 1 293 333,20 грн. та 29.11.2023 здійснив поставку решти польових кухонь Товароодержувачу у кількості 5-ти комплектів на суму 6 466 666,00 грн., тобто з простроченням строку встановленого договором. У зв`язку з чим позивачем на підставі п. 7.2. Розділу VІІ Договору нараховано пеню в сумі 671 239,92 грн. та 7% штрафу в сумі 543 199,94 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 610-612, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 222, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача загальну суму штрафних санкцій за Договором № 491-23 (ЦЗ) про закупівлю польової кухні для приготування їжі на 250 осіб від 22.06.2023 року в розмірі 1 214 439,86 грн.

Представник відповідача підтримав доводи викладені у письмовому відзиві на позовну заяву від 17.07.2024 зазначивши, що відповідач є вітчизняним виробником виробів з металу. За результатами проведеної процедури закупівлі між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю польової кухні для приготування їжі на 250 осіб № 491-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 щодо поставки: польової кухні для приготування їжі на 250 осіб у кількості 6 комплектів на загальну суму 7 759 999,20 грн. з ПДВ, строк поставки товару по 31.08.2023. Товар виготовлено та поставлено позивачу належної якості, комплектності та кількості відповідно з умовами визначеними Договором. Проте, у супереч умов п. 5.1 Договору товар відповідачем поставлений з порушенням строків, оскільки існував факт перебування відповідача під дією обставин не переборної сили (форс-мажору), що і стало передумовою для порушення строку поставки товару за Договором. У повідомлені вих. № 2408/32 від 24.08.2023, відповідач повідомив позивача, що перебуває під дією обставин непереборної сили (форс-мажору). Листом від 20.11.2023 за вих. № 2011-32 виключно після визначення правової природи існуючих обставин, що унеможливлюють подальше виконання договору та продовжуючи перебувати під впливом обставин непереборної сили, відповідачем направлений позивачу оригінал сертифікату № 3200-23-4420 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою. На підставі викладеного, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки за договором на 90% до розміру 120 279,99 грн.

Представник позивача підтримав позицію, викладену у письмовій відповіді на відзив від 26.07.2024 та письмових поясненнях від 16.09.2024 зазначивши, що всупереч вимогам п. 9.2. розділу ІX договору відповідач разом з повідомленням за вих. № 2408/32 від 24.08.2023 не надсилав позивачу копію звернення до відповідної Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Як вбачається з дати Сертифікату - 10.11.2023 та листа за вих. № 2011-32 від 20.11.2023, яким відповідач направив позивачу даний Сертифікат, всупереч вимогам п. 9.2. розділу ІX Договору Відповідач не надав Позивачу впродовж 30 днів з дня направлення йому повідомлення про те, що він перебуває під дією обставин непереборної сили (форс-мажору), сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Таким чином, відповідно до вимог п. 9.3. розділу ІX Договору Відповідач у зв`язку з несвоєчасним повідомленням позивача про те, що для відповідача склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), втратив право посилатись на такі обставини, як на підставу, що звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором. Отже, уклавши Договір вже в період дії правового режиму воєнного стану, а саме 22.06.2023, відповідач, без будь-яких належним чином підтверджених причин, здійснив несвоєчасну поставку позивачу польової кухні для приготування їжі на 250 осіб у кількості 6 комплектів на загальну суму 7 759 999,20 грн. з значним простроченням - на 89 днів, чим фактично створив передумови для зниження готовності органів (підрозділів) Державної прикордонної служби України до виконання завдань за призначенням та ведення бойових дій. Таким чином, знаючи про введення воєнного стану на території України та підписавши Договір на запропонованих умовах, відповідач взяв на себе зобов`язання його виконувати належним чином. Однак, умови Договору щодо поставки товару ним своєчасно виконані не були. Крім того, несвоєчасне виконання відповідачем умов Договору призвело до того, що позивач не отримав своєчасно тих товарів, які йому були необхідні для належного виконання поставлених перед ним завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації, у зв`язку з чим позивачу довелось відтермінувати у часі належне виконання ним обов`язків, передбачених законодавством щодо оборони країни. Відтак, несвоєчасно виконавши, в період дії правового режиму воєнного стану, без будь-яких належним чином підтверджених причин, свої договірні зобов`язання в частині своєчасного та повного постачання товару позивачу за договором, відповідач фактично створив передумови для зниження готовності органів Держприкордонслужби до виконання завдань за призначенням та ведення бойових дій, чим заподіяв збитки країні у сфері обороноздатності під час надання відсічі від збройної агресії російської федерації. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у письмових запереченнях на відповідь на відзив від 02.09.2024 зазначивши, що відповідач не звертався з вимогою щодо звільнення його від відповідальності, а сам факт пропуску строку надання сертифікату торгово-промислової палати не спростовує перебування Відповідача під дією обставин непереборної сили, як і сам факт існування у Відповідача обставин непереборної сили та пов`язаних з цими обставинами збитків. Отже з підстав та в наслідок виникнення у відповідача обставин непереборної сили під час виконання укладеного з позивачем договору, поставка товару відбувалась наступними чином: 1 одиниця товару за договором поставлено та прийнято 10.11.2023, що вбачається з акту № 4868 від 10.11.2023 (70 днів прострочення); - 5 одиниць товару за договором поставлено та прийнято 29.11.2023, що вбачається з акту № 5580 від 29.11.2023 (89 днів прострочення). При цьому, вказаний відповідачем фактичний графік поставок товару за договором, є мінімально можливим строком виконання поставки за умови перебування Відповідача під дією обставин непереборної сили, вимошеної релокації виробництва та необхідності організації виробництва на новому місці. Наведене виконано відповідачем, лише та виключно з однією метою - виконати договір укладений з позивачем та поставити товар належної кількості та якості. Своєї мети відповідач досяг, чим виконав поставку товару за договором без зауважень та претензій позивача. Що ж стосується суми прямих втрат відповідача за договором № 491-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 про закупівлю польової кухні для приготування їжі на 250 осіб, пов`язаних виключно зі знищенням заготовок конструкції товару, то ця сума становить - 132 690,30 грн. без ПДВ, що підтверджується окремим інвентаризаційним описом запасів, що підлягають списанню від 08.09.2023. Наведена сума втрат не враховує витрати відповідача пов`язаних з релокацією виробництва на нову адресу та переміщень складських запасів в сумі - 21600,00 грн.; втрати товарно-матеріальних цінностей в сумі - 27 322,29 грн.; втрати виробничого обладнання в сумі - 111 594,16 грн.; влаштування виробничих дільниць, розміщення виробничого персоналу на новому місці, а також прямих втрат за іншими вищевказаними укладеними договорами з Позивачем, що загалом сягає розміру - 2 243 461,51 грн. Отже, суми втрат Відповідача від настання обставин непереборної сили у цьому договорі є непомірно великими, а задоволення вимог Позивача може призвести до зупинення діяльності та ліквідації Відповідача. На підставі викладеного, відповідач просить суд визнати існування виняткових обставин у спірних правовідносинах пов`язаних з несвоєчасною поставкою товару за Договором № 491-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 про закупівлю польової кухні для приготування їжі на 250 осіб, наслідком чого зменшити розмір нарахованої позивачем штрафних санкцій на 90% до розміру 120 279,99 грн.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2023 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (далі - Постачальник) укладено Договір № 491-23 (ЦЗ) про закупівлю польової кухні для приготування їжі на 250 осіб, згідно п. 1.1. Розділу І якого Постачальник зобов`язався у 2023 році поставити Замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2. Розділу І Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: польова кухня для приготування їжі на 250 осіб, код ДК 021-2015: 44210000-5 «Конструкції та їх частини (польова кухня для приготування їжі на 250 осіб)». Кількість товарів в асортименті та за цінами згідно Специфікації (Додаток №1 до Договору).

У п. 1.4. Розділу І Договору зазначено, що Товароодержувач - уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару згідно з Специфікацією (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п. 3.1. Розділу ІІІ Договору та згідно зі Специфікацією, яка є Додатком №1 до Договору, Постачальник зобов`язаний поставити Замовнику польову кухню для приготування їжі на 250 осіб у кількості 6 комплектів на загальну суму 7 759 999,20 грн.

Пунктом 3.2. Розділу ІІІ Договору передбачено, що ціна на товар зазначається у Специфікації (Додаток № 1 до Договору) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна Постачальника, підписана Сторонами.

Відповідно до п. 4.2. Розділу ІV Договору розрахунок за товар здійснюється лише після його отримання Замовником (Товароодержувачем) на підставі належним чином оформлених видаткових накладних Постачальника впродовж 20 робочих днів з моменту отримання товару та після підписання сторонами накладної, що є підставою для оплати.

Згідно з п. 5.5. Розділу V Договору для перевезення товару до Товароодержувачів між Замовником, Постачальником та Товароодержувачем оформляється Акт приймання-передавання товару для перевезення.

У пунктах 5.1., 5.2. Розділу V Договору Постачальник зобов`язався поставити товари у розпорядження Замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору не пізніше 31.08.2023.

Відповідно до п. 5.2. Розділу V Договору сторони домовились, що місцем поставки (передачі) товарів є адреси Товароодержувача, зазначена в Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Пунктом 5.6. Розділу V Договору передбачено, що датою прийняття та передачі у власність товару сторони домовились вважати дату, вказану уповноваженою особою Товароодержувача та представника Постачальника при отриманні товару в Акті приймання-передавання товару для перевезення.

Відповідно до п. 11.1. Розділу XІ Договору сторони домовились, що Договір набирає чинності з дня підписання уповноваженими на те представниками сторін та діє до 31.12.2023.

Позивач посилається на те, що відповідач поставив товар з простроченням строку встановленого договором, у зв`язку з чим позивачем на підставі п. 7.2. Розділу VІІ Договору нараховано пеню в сумі 671 239,92 грн. та 7% штрафу в сумі 543 199,94 грн., які просить суд стягнути з відповідача.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положенням ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положенням п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Положеннями ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин, правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 7.2. Розділу VІІ Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти з Постачальника відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено, що відповідач 14.11.2023 здійснив часткову поставку польових кухонь Товароодержувачу у кількості 1 комплекту на суму 1 293 333,20 грн., що підтверджується Актом приймання-передавання товару для перевезення від 10.11.2023 №4868.

Однак, всупереч передбаченому п. 5.1. Розділу V Договору строку поставки товарів - до 31.08.2023, фактична поставка Товароодержувачу 1-го комплекту польових кухонь була здійснена з простроченням на 74 дні.

Також відповідач 29.11.2024 здійснив поставку решти польових кухонь Товароодержувачу у кількості 5-ти комплектів на суму 6 466 666,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передавання товару для перевезення від 29.11.2023 №5580.

Отже, всупереч передбаченому п. 5.1. Розділу V Договору строку поставки товарів - до 31.08.2023, фактична поставка Товароодержувачу решти польових кухонь у кількості 5 комплектів була здійснена з простроченням ще на 15 днів від попередньої дати поставки (14.11.2024).

Судом встановлено, що у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем поставки товару, позивачем нараховано на підставі п. 7.2. Розділу VІІ Договору пеню на загальну суму 671 239,92 грн., а саме:

- за період з 01.09.2023 по 13.11.2023 (після часткової поставки 14.11.2023 польових кухонь Товароодержувачу у кількості 1-го комплекту на суму 1 293 333,20 грн.) на суму 574 239,93 грн.;

- за період з 14.11.2023 по 28.11.2023 (після решти поставки 29.11.2023 польових кухонь Товароодержувачу у кількості 5-ти комплектів на суму 6 466 666,00 грн.) на суму 96 999,99 грн.

Також, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань понад тридцять днів позивачем на підставі п. 7.2. Розділу VІІ Договору нараховано 7% штрафу в сумі 543 199,94 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись положеннями ч. 2 ст. 222 ГК України та п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача листом від 08.04.2024 за вих. № 06.1.2/2546-24-Вих про сплату штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором в сумі 1 214 439,86 грн., що підтверджується Реєстром для прийняття відправлень від 10.04.2024 та фіскальним чеком від 10.04.2024.

Також позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією від 22.05.2024 за вих. № 06.1.2/3842-24-Вих про сплату штрафних санкцій в сумі 1 214 439,86 грн. у зв`язку з порушенням умов Договору, що підтверджується Реєстром для прийняття відправлень від 24.05.2024 та фіскальним чеком від 24.05.2024.

Проте, штрафні санкції в сумі 1 214 439,86 грн. відповідачем не сплачені.

Крім того, відповідачем контррозрахунку розміру пені та штрафу суду не надано.

Суд перевіривши розрахунок пені та штрафу, наданих позивачем за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", зазначає, що розрахунки здійснені вірно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, загальна сума нарахованих штрафних санкцій за вказаним договором складає 1 214 439,86 грн., та суд дійшов висновку, що вказана сума штрафних санкцій заявлена позивачем до стягнення з відповідача обґрунтовано та відповідно до умов договору № 491-23 (ЦЗ) про закупівлю польової кухні для приготування їжі на 250 осіб від 22.06.2023 року.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

В обґрунтування зменшення штрафних санкцій відповідач посилається на те, що у спірних правовідносинах існує факт перебування відповідача під дією обставин не переборної сили (форс-мажору), що і стало передумовою для порушення строку поставки товару за Договором. Відповідач зазначив, що суть обставин непереборної сили (форс-мажору), що виникли для відповідача за Договором полягають у тому, що відповідно з договором оренди нерухомого майна № 3105 від 31.05.2023 у тимчасовому платному володінні та користуванні (оренді) відповідача перебували виробничі приміщення, загальною площею 740,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3Г. У виробничих приміщеннях об`єкту оренди, було облаштовано дільниці з виробництва виробів та заготовок з нержавіючої сталі, а також виробництва малопомітної дротяної перешкоди. Виробничі дільниці обладнувались необхідною матеріально-технічною базою та персоналом відповідного фаху. Облаштування вказаних виробничих дільниць пов`язано з виконанням укладених з Позивачем договорів, а саме:

- договору № 491-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 про закупівлю Польової кухні для приготування їжі на 250 осіб, в кількості 6 комплектів, загальна ціна договору - 7 759 999,20 грн. з ПДВ, строк поставки товару - по 31.08.2023;

- договору № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 про закупівлю причіпних цистерн, в кількості 46 комплектів, загальна ціна договору - 11 479 999,20 грн. з ПДВ, строк поставки товару - по 31.08.2023;

- договору № 425-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 про закупівлю малопомітних перешкод, в кількості 3000 комплектів, загальна ціна договору - 11 989 800,00 грн. з ПДВ, строк поставки товару - по 31.08.2023.

Технічний процес виробництва за укладеними договорами було поділено між дільницями виробництва наступним чином: 1). За договором № 491-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 - виготовлення заготовок варкових поверхонь та комплектуючих до них (виробів з нержавіючої сталі) з послідуючим їх переміщенням на основне виробництво розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 240А для проведення шеф-монтажу конструкції виробу (1), комплектації (2) та пакування виробів у готову продукцію (3) - товар, що підлягає поставці за укладеним договором. Транспортування між основним виробництвом та виробничою дільницею повинно було здійснюватися власним вантажним транспортом підприємства. 2). За договором № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 виготовлення заготовок бочок-цистерн (виробів з нержавіючої сталі) з послідуючим їх переміщенням на основне виробництво розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 240А для проведення шеф-монтажу конструкції виробу (1), комплектації (2) та пакування виробів у готову продукцію (3) - товар, що підлягає поставці за укладеним договором. Транспортування між основним виробництвом та виробничою дільницею повинно було здійснюватися власним вантажним транспортом підприємства. 3). За договором № 425-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 виробництво та поставка товару Позивачу планувалось без переміщення між основним виробництвом та виробничою дільницею.

Також, з метою оптимізації виробничої площі дільниць, зберігання готових до переміщення заготовок варкових поверхонь та комплектуючих до них (виробів з нержавіючої сталі), здійснювалось у приміщеннях складів літ. Е та літ. Е1. Зберігання готових до переміщення заготовок бочок-цистерн (виробів з нержавіючої сталі) здійснювалось на відкритій площадці біля виробничих дільниць.

Станом на 22.08.2023 для переміщення на основне виробництво, підготовлено: 6 заготовок варкових поверхонь та комплектуючих до них (виробів з нержавіючої сталі); 43 заготовок бочкок-цистерн (виробів з нержавіючої сталі); 680 комплектів малопомітних перешкод, завантажених для транспортування на адресу позивачу. Кількість виготовлених виробничими дільницями продукції підтверджується звітами виробництва та доповідною про готовність для переміщення виготовлених заготовок до основного виробництва. Потужності виробництва Відповідача повністю дозволяли виконати поставку товару за Договором у строк по 31.08.2024.

Однак, в ранці, 22.08.2023 прямим влучанням трьох дронів-камікадзе, попередньо «Shahed-136», в будівлі складів літ. Е та літ. Е1 та по відкритій площадці у місці зберігання заготовок бочок-цистерн та завантаженої для транспортування малопомітної дротяної перешкоди, було повністю знищено та пошкоджено: 6 заготовок варкових поверхонь та комплектуючих з нержавіючої сталі; 43 заготовок бочки-цистерн з нержавіючої сталі; 680 комплектів малопомітних перешкод, завантажених для транспортування на адресу позивачу. Списання знищеної та пошкодженої продукції здійснено з дотриманням правил бухгалтерського обліку підприємства та стандартів П(С)БО. Пошкодження та знищення будівель підтверджено актами комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії рф, по 8 об`єктах нерухомості від 29.08.2023. Робота на виробничих дільницях повністю зупинена відповідно з наказом Відповідача від 22.08.2023 за № 2208 про зупинення роботи виробничих дільниць підприємства та не відновлена станом на 17.10.2024, відповідно з наказом відповідача від 17.10.2023 за № 1710 про продовження зупинення роботи виробничих дільниць підприємства після влучання 22.08.2023 по території підприємства дронів-камікадзе. В наслідок ракетно-артилерійського обстрілу приміщень та виробничої площадки відповідача згідно актів списання знищеного та пошкодженого майна підприємству завдано значних реальних збитків. Також понесені втрати пов`язані з переміщенням виробничих потужностей підприємства у нові локації, ущільнення виробничих площ та зриву виробничих графіків та планів, відновлювального ремонту, тощо. Разом з тим. не зважаючи на всі існуючі обставини у цій справі відповідачем виконано поставку товару в повному обсязі за договорами № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023, № 491-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 та часткову поставку за договором № 425-23 (ЦЗ) від 22.06.2023. На підставі викладеного, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки за Договором на 90% до розміру 120 279,99 грн.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив пояснивши, що уклавши зазначений договір вже в період дії правового режиму воєнного стану, а саме 22.06.2023, відповідач, без будь-яких належним чином підтверджених причин, здійснив несвоєчасну поставку позивачу польової кухні для приготування їжі на 250 осіб у кількості 6 комплектів на загальну суму 7 759 999,20 грн. з значним простроченням - на 89 днів, чим фактично створив передумови для зниження готовності органів (підрозділів) Державної прикордонної служби України до виконання завдань за призначенням та ведення бойових дій. Таким чином, знаючи про введення воєнного стану на території України та підписавши Договір на запропонованих умовах, Відповідач взяв на себе зобов`язання його виконувати належним чином. Однак, умови Договору щодо поставки товару ним своєчасно виконані не були. Розв`язання повномасштабної збройної агресії російської федерації та введення в Україні воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони. Відповідно до вимог ст.ст. 13, 19 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України, як правоохоронний орган спеціального призначення, покладається протидія збройній агресії проти України, зокрема протидія збройній агресії російської федерації проти України, яка почалася 24.02.2022. Відповідно до Положення про Окрему комендатуру охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації ДПСУ № 43/0/8-22-ОД від 14.07.2022, комендатура є органом забезпечення Держприкордонслужби і призначена, зокрема, для забезпечення органів Держприкордонслужби матеріальними засобами та для здійснення закупівель для потреб органів Держприкордонслужби. Тобто, швидке, достатнє матеріально-технічне забезпечення усіх органів, які беруть пряму участь у відсічі збройної агресії російської федерації проти України має бути пріоритетом у діяльності не тільки органів державної влади і місцевого самоврядування, а й суб`єктів господарювання. Однак, несвоєчасне виконання відповідачем умов Договору призвело до того, що позивач не отримав своєчасно тих товарів, які йому були необхідні для належного виконання поставлених перед ним завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації, у зв`язку з чим позивачу довелось відтермінувати у часі належне виконання ним обов`язків, передбачених законодавством щодо оборони країни. Відтак, несвоєчасно виконавши, в період дії правового режиму воєнного стану, без будь-яких належним чином підтверджених причин, свої договірні зобов`язання в частині своєчасного та повного постачання товару позивачу за договором, відповідач фактично створив передумови для зниження готовності органів Держприкордонслужби до виконання завдань за призначенням та ведення бойових дій, чим заподіяв збитки країні у сфері обороноздатності під час надання відсічі від збройної агресії російської федерації.

Оцінюючи доводи сторін суд враховує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком. Господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019р. у справі №904/4685/18).

Разом із тим, реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України та ст.233 ГК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність, передбачена за правопорушення у сфері господарювання підлягала застосуванню до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях притягнення до господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завдання неустойки - сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Отже, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання (зокрема, неустойка), спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. у справі № 7-рп/2013).

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

А згідно ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз вказаних норм права (місця їх розташування у кодексах, зв`язку з іншими нормами) дає підстави для висновку, що за змістом ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016р. у справі № 6-473цс16, у п. 7.9 постанови Верховного Суду від 18.11.2021р. у справі № 921/395/20).

При цьому, в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Касаційного господарського суду від 16.03.2021р. у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини З статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі 902/538/18).

У своїй постанові 14 вересня 2023 року у справі №924/75/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Такими обставинами можуть бути, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, тощо.

Надзвичайними при цьому є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними обставини, можливо визначити, як настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Відповідно до п. 9.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін.

Згідно з п. 9.2. договору, сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше/п`ятнадцяти днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу Сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така Сторона зобов`язана надати іншій Стороні копію звернення до відповідної Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов`язана надати впродовж 30 днів з дня такого повідомлення іншої Сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються Стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

У пункті 9.3. договору визначено, що неповідомлення/несвоєчасне повідомлення Стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу Сторону про їх настання або припинення веде до втрати права Сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором.

Судом встановлено, що ТОВ «ЮГСТАЛЬ» направило Військовій частині НОМЕР_1 повідомлення за вих. № 2408/32 від 24.08.2023 про настання обставин непереборної сили, в якому зазначено, що відповідач перебуває під дією обставин непереборної сили (форс-мажору), сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати буде надано ТОВ «ЮГСТАЛЬ» в порядку та в строки передбачені договором поставки №491-23 (ЦС) від 22.06.2023. З метою негайного виконання умов договору про повідомлення ВЧ 1498 про виникнення обставин непереборної сили направлено це повідомлення без підтвердження звернення до ТППУ, оскільки таке звернення знаходяться на стадії оформлення та реєстрації у ТППУ. Належні підтвердження звернення до ТППУ будуть надані одразу після їх реєстрації.

Факт направлення вказаного повідомлення на поштову адресу позивача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 24.08.2023, фіскальним чеком від 24.08.2023 та поштовою накладною №6900300453816 від 24.08.2023.

Отже, відповідач у строк встановлений у п. 9.2. договору, а саме не пізніше/п`ятнадцяти днів з дати настання форс-мажорних обставин - 22.08.2023 письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) повідомив позивача про настання таких обставин - 24.08.2023.

Також відповідачем надано до матеріалів справи Акти комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 29.08.2023 складений за адресою: АДРЕСА_2 , комісією у складі в.о. голови комісії ОСОБА_1 , заступника голови комісії Польового С.Я., секретаря комісії Захарченко Д.В. та членів комісії: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , що діють на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а у разі його відсутності розпорядження начальника військової адміністрації населеного пункту: рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 18.08.2022 №295 «Про утворення комісії з обстеження пошкоджених об`єктів внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації та затвердження її складу» (зі змінами) у присутності уповноваженого власника Лойков Р.О. Додатково залучена: Водоп`янова Марія - завідувач територіального сектору відділу житлово-комунального господарства та благоустрою районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району на підставі зави ПП «Логістик XXI» від 24.08.2023 №2408/2 та за результатами обстеження, а також результатів аналізу наявної інформації комісія встановила: 2. Загальна характеристика пошкоджень об`єкта: орієнтовна дата пошкодження: 22.08.2023, ймовірні причини пошкодження об`єкта: ударною хвилею та уламками після вибуху. При зовнішньому огляді виявлено 100% руйнування зовнішніх стін, покрівлі та підлоги. Висновки: виконати роботи по відновленню складу літ. Е1, літ. Е, літ. Н, інв. №160113, адміністративно-виробничої будівлі літ. М-2, інв. №160213, навіс літ. Х, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3г.

Зазначені Акти обстеження підсипані всіма членами комісії.

20.11.2023 ТОВ «ЮГСТАЛЬ» направило Військовій частині НОМЕР_1 листом за вих. №2011-32 оригінал Сертифікату № 3200-23-4420 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.11.2023, фіскальним чеком від 20.11.2023 та поштовою накладною №6909511005868 від 20.11.2023.

Згідно Сертифікату № 3200-23-4420 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення ТППУ та регіональниим ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТППУ від 18.12.2014 №44 (5), із змінами та доповненнями, засвідчено форс-мжорні обставини (обставини непереборної сили): «військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетно-артилерійські обстріли цивільної та транспортної інфраструктури, військові дії; застосування дронів-камікадзе, внаслідок попадання яких 22.08.2023 р. (трьох дронів-камікадзе, попередньо «Shahed-136») за адресою АДРЕСА_3 , було пошкоджено виробничі будівлі та прилеглу територію належні ПП «ЛОГІСТІК-ХХІ», що знаходиться за договором оренди нерухомого майна в користуванні ТОВ «ЮГСТАЛЬ» (загальна площа об`єкта оренди становить 740,5 кв.м.); віднесення територій, де розташовані виробничі потужності ТОВ «ЮГСТАЛЬ» Наказом Міністерства з питань тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. №309 до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасовоокупованих Російською Федерацією , а саме: Запорізька міська територіальна громада».

Також, Торгово-промисловою палатою встановлено, що обставини непереборної сили (форс-мажор) мали для Відповідача свій початок 22.08.2023 та на дату видачі сертифікату - 10.11.2023 не припинили свою дію та продовжуються, що вказує на триваючий характер обставин непереборної сили під час виконання Договору.

Також вказаним Сертифікатом підтверджено, що ТОВ «ЮГСТАЛЬ» одо обов`яжу з поставки товарів, зазначених у специфікації, а саме: польова кухня для приготування їжі на 250 осіб, код ДК 021-2015:44210000-5-Конструкції та їх частин, у термін: 31.08.2023 за договором про закупівлю польової кухні для приготування їжі на 250 осіб №491-23 (ЦЗ) від 22.06.2023, укладений з Військовою частиною НОМЕР_1 , унеможливило його виконання в зазначений термін.

Наведеного висновку торгово-промислова палата дійшла виходячи з аналізу діючих нормативно-правових актів та документів наданих Відповідачем, а саме:

- копії договору № 491-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 про закупівлю Польової кухні для приготування їжі на 250 осіб (з додатками);

- копії договору оренди нерухомого майна № 3105 від 31.05.2023, укладеного між Відповідачем (як Орендар) та ПП «ЛОГІСТИК-ХХІ» (як Орендодавець, власник майна) на тимчасове платне володіння та користування виробничою площею в розмірі - 740,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- копія акту приймання-передачі за Договором оренди нерухомого майна № 3105 від 31.05.2023;

- копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження: 22023080000001379 дата реєстрації провадження 22.08.2023 р.;

- копії постанови Управління СБУ в Запорізькій області від 28.08.2023 про залучення особи до кримінального провадження як представника потерпілого;

- копії актів комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії рф, по 8 об`єктах нерухомості об`єкта оренди від 29.08.2023;

- копії звіту про результати обстеження пошкоджених внаслідок воєнних дій об`єктів комплексу будівель та споруд від 17.10.2023;

- копія наказу Відповідача від 22.08.2023 за № 2208 про зупинення роботи виробничих дільниць підприємства;

- копія наказу Відповідача від 17.10.2023 за № 1710 про продовження зупинення роботи виробничих дільниць підприємства після влучання 22.08.2023 по території підприємства дронів-камікадзе.

Дослідивши матеріали справи та додані до неї сторонами докази, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що всупереч вимогам п. 9.2. розділу ІX Договору Відповідач разом з повідомленням за вих. № 2408/32 від 24.08.2023 не надсилав Позивачу копію звернення до відповідної Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати.

Крім того, як вбачається з дати Сертифікату - 10.11.2023 та листа за вих. № 2011-32 від 20.11.2023, згідно якого відповідач направив позивачу вказаний Сертифікат, всупереч вимогам п. 9.2. розділу ІX Договору відповідач не надав позивачу впродовж 30 днів з дня направлення йому повідомлення про те, що він перебуває під дією обставин непереборної сили (форс-мажору), сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Отже відповідачем не виконано умови п. 9.2. договору щодо направлення позивачу разом з письмовим повідомленням копію звернення до відповідної Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати.

Ненаправлення протягом 15 днів звернення до ТППУ обумовлено відповідачем тим, що для отримання висновку ТППУ необхідно надати усі докази, в той же час коли акти комісійного обстеження об`єкта та звіти про результати обстеження складені значно пізніше. При цьому, формальне звернення до ТППУ з дотриманням 15-тиденного строку, але без додавання вказаних актів і звіту, призвело б до повернення звернення без отримання сертифікату ТППУ, що нівелювало б сенс такого звернення.

Також судом встановлено, що відповідачем лише 20.11.2023 направлено позивачу Сертифікат про настання форс-мажорних обставин № 3200-23-4420 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), тобто з порушенням строку встановленого у п. 9.2., в якому вказано, що сторона для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов`язана надати впродовж 30 днів з дня такого повідомлення іншої Сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Разом з тим, суд приймає до уваги, що дійсно Сертифікатом № 3200-23-4420 від 10.11.2023, виданого Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою засвідчено про настання 22.08.2023 для ТОВ «ЮГСТАЛЬ» форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стало підставою для невчасного виконання відповідачем у строк до 31.08.2021 поставки товару позивачу згідно договору № 491-23 (ЦЗ) про закупівлю польової кухні для приготування їжі на 250 осіб від 22.06.2023 року, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ».

Крім того, відповідач враховуючи тривалий характер дії обставин непереборної сили (форс-мажору), діючи в обставинах, що склались, виконав свої зобов`язання визначені вказаним договором та виготовив і поставив позивачу належної якості, комплектності та кількості товар в повному обсязі і відповідно з умовами визначеними у договорі.

Отже, суд зазначає, що заявлена до стягнення сума штрафних санкцій в розмірі 1 214 439,86 грн. приблизно дорівнює вартість одного комплекту польових кухонь в сумі 1 293 333,20 грн., що на думку суду є не співмірним з можливими понесеними позивачем збитками, розмір яких ним не доведений, а тому в значній мірі направлені на отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, тобто безпідставним збагаченням за рахунок боржника. Крім цього, позивачем не надано суду доказів понесення ним додаткових матеріальних збитків у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару. Суд також враховує, що предметом спору є не стягнення збитків з відповідача у вигляді вартості товару, а лише сум штрафу та пені за несвоєчасну поставку товару.

Підсумовуючи наведене, суд, враховує загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, вважає, що даний випадок є винятковим, з огляду на повне виконання зобов`язання відповідачем; відсутність наслідків порушення зобов`язання для кредитора, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, отримання відповідачем Сертифікату ТППУ про настання форс-мажорних обставин при виконанні спірного договору, а тому вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %, а саме пеню до 335 619,96 грн. та штраф до 271 599,97 грн.

Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Також суд виходить з того, що у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене суд констатує, що з огляду на предмет та підстави позову позивачем доведено у спосіб встановлений ГПК України, а також належними та допустимими доказами порушення відповідачем його зобов`язань за договором №491-23(ЦЗ) про закупівлю польової кухні для приг7отування їжі на 250 осіб від 22.06.2023, проте його вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій, з урахуванням вимог ст. 233 ГК України, підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 607 219,93 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору у сумі 14 573,28 00 грн., сплачені позивачем платіжним дорученням № 1537 від 12.06.2024, покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а зменшення розміру штрафних санкцій заявлених до стягнення позивачем здійснено судом в порядку ст. 233 ГК України.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (бул. Вінтера, буд. 26, м. Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 37941143) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; р/р №UA448201720343150001000008834, банк одержувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172) штрафні санкції за договором №491-23(ЦЗ) про закупівлю польової кухні для приг7отування їжі на 250 осіб від 22.06.2023, а саме: пеню в сумі 335 619 (триста тридцять п`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн. 96 коп., штраф в сумі 271 599 (двісті сімдесят одна тисяча п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 97 коп. та витрат зі сплати судового збору у сумі 14 573 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят три) грн. 28 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.11.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.