Рішення

від 11.11.2024 по справі 909/740/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/740/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Богородчанської селищної ради, вул. Тараса Шевченка, буд. 66, селище Богородчани, Івано-Франківська область,77701

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Асортимент М", вул.Гірника, будинок 4, кімната 1, селище Богородчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77701

про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю у розмірі 8646,68 грн,

встановив: Богородчанська селищна рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асортимент М" про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю у розмірі 8646,68 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 16.08.2023 Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 26.03.2024.

Враховуючи, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач по справі є користувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620481601:01:001:0397.

Відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачує, що призводить до неотримання Богородчанською селищною радою доходу від орендної плати за землю. Богородчанською селищною радою з урахуванням площі земельної ділянки та її нормативно-грошової оцінки, розраховано розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю в межах позовної давності за період з січня 2022 року по липень 2024 року у сумі 8646,68 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Богородчанської селищної ради від 26.11.2020 року №5-1/2020 "Про реорганізацію Богородчанської селищної ради" Богородчанська селищна рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Горохолинської, Заберезької, Іваниківської, Похівської, Жураківської, Грабовецької, Старунської, Підгірської, Глибівської, Глибоківської, Саджавської, Хмелівської сільських рад.

Село Грабовець, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р, увійшло до меж Івано-Франківського району, а саме до Богородчанської селищної ради.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру праву власності на нерухоме майно, за адресою АДРЕСА_1 , розміщене нежитлове приміщення - будівля, приміщення майстерні, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Асортимент М".

Вказаний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2620481601:01:001:0397, площею 0,9305 га, що належить до комунальної власності Богородчанської селищної ради.

Разом з тим, відповідачем з Богородчанською селищною радою договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2620481601:01:001:0397) площею 0,9305 га, на якій знаходиться належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Асортимент М" нежитлові будівлі, не укладався.

Богородчанською селищною радою здійснювався огляд вищезазначеної земельної, про що комісією складено Акт обстеження земельної ділянки, згідно якого комісією встановлено, що земельна ділянка є комунальною власністю Богородчанської селищної ради. На земельній ділянці кадастровий номер 2620481601:01:001:0397 площею 0,9305 га знаходиться об`єкт нерухомого майна. Цільове призначення земельної ділянки - земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянами чи юридичними особами), вид використання (земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), правоустановчі документи на земельну ділянку відсутні, договір оренди не укладався.

Згідно Витягу №НВ-2600576472024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2620481601:01:001:0397 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 61007,77 грн.

При прийнятті рішень Богородчанською селищною радою щодо надання в користування на умовах оренди земельних ділянок суб`єктам господарювання по цільовому призначенні: 01.17 земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянами чи юридичними особами), категорії земель: землі сільськогосподарського призначення, встановлюється ставка орендної плати в розмірі 6 % від її нормативної грошової оцінки.

Богородчанською селищною радою з урахуванням площі земельної ділянки та її нормативно-грошової оцінки, розраховано розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю за період з січня 2022 року по липень 2024 року у сумі 8646,68 грн, а саме за 2022 рік - 3028,56 грн.; за 2023 рік - 3482,84 грн.; за 7 місяців 2024 року - 2135,28 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Вказаний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2620481601:01:001:0397, площею 0,9305 га, що належить до комунальної власності Богородчанської селищної ради.

При цьому, в матеріалах справи відсутній укладений договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем по справі, як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, отже, відповідач за період з січня 2022 року по липень 2024 року користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. ч. 3, 4 ст. 79-1 ЗК України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 ЗК України).

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна врегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним його отриманням чи збереженням і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

З викладеного вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на норми частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.07.2022 у справі 922/246/21.

Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів перевірено судом та встановлено його відповідність вимогам законодавства. Отже, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,9305 га, кадастровий номер 2620481601:01:001:0397 за період з січня 2022 року по липень 2024 року становить 8646,68 грн.

Відповідачем не надано жодних доказів сплати безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з січня 2022 року по липень 2024 року у сумі 8646,68 грн.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Богородчанської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асортимент М" про стягнення 8646,68 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асортимент М", вул. Гірника, будинок 4, кімната 1, селище Богородчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77701 (ідентифікаційний код 44511932) на користь Богородчанської селищної ради, вул. Тараса Шевченка, буд. 66, селище Богородчани, Івано-Франківська область, 77701 (ідентифікаційний код 04357035) 8646 (вісім тисяч шістсот сорок шість) грн 68 коп. безпідставно збережених коштів, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.11.2024.

Суддя Неверовська Л. М.