Рішення

від 03.10.2024 по справі 910/7972/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2024Справа № 910/7972/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/7972/24

За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Державного підприємства "Енергоринок"

про стягнення 318 216,53 грн

За участю представників учасників справи:

від позивача Засядьвовк О.І.

від відповідача Калінін М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" (далі - відповідач) про стягнення 318 216,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю сплати грошових коштів у заявленому до стягнення розмірі, оскільки, як встановлено в рішеннях Господарського суду Одеської області у справах № 916/3411/20 та № 916/3702/22, ТОВ "Завод "Полімер" не споживало електричну енергію з ресурсу позивача, проте така електрична енергія у січні 2019 року була придбана позивачем у відповідача та оплачена останньому.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

31.07.2024 від позивача, а 06.08.2024 від відповідача надішли клопотання про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/7972/23 у порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено проведення підготовчого засідання на 09.09.2024 о 13:45 год.

06.08.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким останній заперечує проти позову в повному обсязі.

20.08.2024 позивачем подано відповідь на відзив.

26.08.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалю суду від 09.09.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2024.

У судовому засіданні 03.10.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив у порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 03.10.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 між позивачем (далі - Електропостачальник/ДПЗД «Укрінтеренерго») та відповідачем (далі - ДПЕ/ДП «Енергоринок») укладено договір № 16168/01/44/3-80, відповідно до умов п. 1.1 якого ДПЕ зобов`язується продавати, а Електропостачальник зобов`язується купувати електричну енергію з метою виконання своєї функції постачальника "останньої надії" відповідно до умов Договору.

Крім того, у розділі 2 вказаного договору сторонами погоджені терміни, згідно з якими: договір між членами Оптового ринку електричної енергії України (далі - ДЧОРЕ) - договір з додатками, укладений 15.11.1996 з наступними змінами та доповненнями до нього. ДЧОРЕ встановлює (регламентує) умови та правила роботи Оптового ринку електричної енергії України (далі - ОРЕ), права, обов`язки та відповідальність членів ОРЕ. Додатки до ДЧОРЕ є його невід`ємними частиною; фактична вартість електричної енергії за розрахунковий місяць - вартість купівлі електричної енергії Електропостачальником у ДПЕ за розрахуноквий місяць (з урахуванням ПДВ), що визначена на підставі фактичного обсягу купівлі електричної енергії Електропостачальником на ОРЕ, визначеного відповідно до Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії Електропостачальниками та операторами системи розподілу на перехідний період до дати початку дії нового ринку електричної енергії (далі - Порядок), та середньозваженої ціни, визначеної ДПЕ відповідно до правил ОРЕ.

Згідно з умовами п. 3.1 вказаного договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається згідно з ІПР («Інструкція про порядок здійснення розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України») на підставі погодинних даних, розрахованих відповідно до порядку.

Відповідно до п. 3.6 вказаного договору ДПЕ до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, надсилає на вказану Електропостачальником адресу електронної пошти акт купівлі-продажу електричної енергії між ДПЕ та Електропостачальником (далі - акт купівлі-продажу) у електронному вигляді за формою, наведеною в додатку № 3 до договору.

Згідно з п. 3.9 договору документом, який підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від ДПЕ до Електропостачальника, є підписаний зі сторони ДПЕ та Електропостачальника та скріплений печатками (за наявності) Акт купівлі-продажу.

Умовами п. 4.4.2 договору передбачено, що остаточний розрахунок за куплену Електропостачальником у ДПЕ електричну енергію в розрахунковому місяці на підставі Акта купівлі-продажу, отриманого Електропостачальником відповідно до п. 3.6 Договору, здійснюється Електропостачальником до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Електропостачальником електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Електропостачальником за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

У разі незгоди Електропостачальника з актом купівлі-продажу, наданим ДПЕ, остаточний розрахунок за куплену Електропостачальником в ДПЕ електричну енергію здійснюється Електропостачальником до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, у розмірі, визначеному в наданому ДПЕ акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей. У цьому випадку Електропостачальник зобов`язаний обов`язково вказати призначення платежу, в якому обов`язково зазначається відповідний договір, за яким здійснюється купівлі-продаж електричної енергії за розрахунковий місяць.

Як встановлено судом, між ДП «Енергоринок» та ДПЗД «Укрінтеренерго» підписано акт купівлі-продажу електричної енергії за січень 2019 року (додається), в обсязі 323 159,663 тис. кВт. год. та загальною вартістю (з ПДВ) 629 027 929,31 грн.

Вказані в акті купівлі-продажу електроенергії за січень 2019 року дані відповідали обсягам купівлі електричної енергії, відображеним в актах прийому-передачі електричної енергії з ОРЕ за січень 2019 року (наявні в матеріалах справи, додані до позовної заяви) та п. 2.1 протоколу № 3 позачергових зборів Ради Оптового Ринку електричної енергії (далі - Рада ОРЕ) від 12.02.2019, затвердженого постановою НКРЕКП від 28.02.2019 № 269 (додається), де вирішили: ДП «Енергоринок» здійснити розрахунок звітного балансу купівлі-продажу електроенергії за січень 2019 на підставі довідок, які є додатком № 8 до договору купівлі-продажу електричної енергії між ДП «Енергоринок» та операторами системи розподілу, які надані ОСР 12.02.2019 до 14:00 год.

Як вказує відповідач та не заперечує позивач, оформлення між сторонами акту купівлі-продажу електричної енергії за січень 2019 року свідчить про те, що ДП «Енергоринок» виконало свої зобов`язання (п.п. 5.2.1 Договору) щодо продажу ДПЗД «Укрінтеренерго» електричної енергії на умовах Договору.

Також відповідач зазначає, що хоча й з порушенням встановлених договором строків (10.04.2019, а не 14.02.2019, як це передбачено умовами п. 4.4.2 Договору), однак ДПЗД «Укрінтеренерго» оплатило вартість купованої в січні 2019 року електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу електричної енергії за січень 2019 року, що підтверджується банківською випискою ДП «Енергоринок», яка знаходиться в матеріалах справи.

У подальшому, у зв`язку з наявними неузгодженостями даних між Електропостачальниками (у т.ч. ДПЗД «Укрінтеренерго»), Операторами системи розподілу (ОСР) та Оператором системи передачі (ОСП) щодо обсягів купівлі електроенергії у січні 2019 року, рішенням позачергових зборів Ради Оптового ринку електричної енергії (п. 2.6 протоколу від 26, 27 червня 2019 року), як це передбачено п. 1.3 Порядку проведення перерахунків платежів на Оптовому ринку електричної енергії за розрахунковий місяць, затверджено величини коригувань фактичних обсягів та вартостей купівлі електричної енергії в ОРЕ за січень 2019 року.

Зазначене рішення Ради ОРЕ, у свою чергу, погоджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 27.06.2019 № 1306 (додається), яка Позивачем не оскаржувалася, є чинною та обов`язковою до виконання.

Вказаним рішенням Ради ОРЕ затверджено величини коригувань фактичних обсягів та вартостей купівлі електричної енергії в ОРЕ за січень 2019 року, в тому числі щодо ДПЗД «Укрінтеренерго» з корегуванням, зокрема, обсягу електричної енергії «-11 925,994 тис. кВт. год.» та корегуванням вартості (без ПДВ) «-20 001 770,78 грн.».

З метою документального оформлення та узгодження сторонами у справі проведеного коригування підписано акт корегування до акту купівлі-продажу електричної енергії між ДП «Енергоринок» та електропостачильником ДПЗД «Укрінтеренерго» за січень 2019 року, в якому відображено, зокрема, корегування обсягу електричної енергії «-11 925,994 тис. кВт. год.» та корегування загальної вартості (з ПДВ) «-24 002 124,94 грн.».

Внаслідок цього, як вказує відповідач, у позивача (ДПЗД «Укрінтеренерго») виникла переплата в сумі 24 002 124,94 грн, за куповану у відповідача (ДП «Енергоринок») у січні 2019 року електричну енергію, яка за проханням ДПЗД «Укрінтеренерго» (лист від 18.07.2019 № 44/12-4053/пон) була врахована ДП «Енергоринок» в рахунок погашення заборгованості ДПЗД «Укрінтеренерго» за березень 2019 року, що підтверджується розшифровкою банківської виписки ДП «Енергоринок».

Таким чином, за твердженням відповідача, взаємні зобов`язання згідно з умовами договору зі сторони ДП «Енергоринок» щодо продажу електричної енергії в січні 2019 року та зі сторони ДПЗД «Укрінтеренерго» щодо оплати вартості купованої в січні 2019 року електроенергії виконані в повному обсязі.

Вказане додатково підтверджується актом звірки розрахунків між ДП «Енергоринок» та ДПЗД «Укрінтеренерго» за продану з ОРЕ електроенергію станом на 30.09.2023, який підписаний між сторонами без розбіжностей та будь-яких інших претензій чи незгод зі сторони позивача, що свідчить про відсутність спору між сторонами, а відтак і про безпідставність позовних вимог.

У позовній заяві позивач посилається на те, що, як встановлено в рішеннях Господарського суду Одеської області у справах № 916/3411/20 та № 916/3702/22, ТОВ "Завод "Полімер" не споживало електричну енергію з ресурсу позивача, проте така електрична енергія у січні 2019 року була придбана позивачем у відповідача та оплачена останньому.

Так, під час розгляду даної справи судом встановлено, що учасниками справи № 916/3411/20 були: позивач - ДПЗД «Укрінтеренерго», відповідач - ТОВ «Завод «Полімер», треті особи - АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ТОВ «І Джі Еф Трейдінг», АТ «Українська залізниця». Позовні вимоги у вказаній справі обґрунтовувалися неналежним виконанням ТОВ «Завод «Полімер» прийнятих на себе грошових зобов`язань в частині оплати вартості спожитої у січні 2019 року електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 суд дійшов висновку про недоведеність ДПЗД «Укрінтеренерго» належними та допустимими доказами обґрунтованості заявлених вимог, у зв`язку з чим відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Учасниками справи № 916/3702/22 були: позивач - ДПЗД «Укрінтеренерго» та відповідач - АТ «ДТЕК Одеські електромережі». При цьому позовні вимоги стосувалися стягнення збитків, які обґрунтовані позивачем результатами розгляду справи № 916/3411/20, а також невірно наданими АТ «ДТЕК Одеські електромережі» до ДПЗД «Укрінетеренерго» даними, оскільки згідно з умовами п. 6.9 укладеного між ними договору сторони несуть відповідальність за порушення в обміні інформацією згідно з договором, а також нормами п. 9.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, відповідно до яких за несвоєчасне надання інформації або надання недостовірної інформації електропостачальник та оператор системи несуть відповідальність згідно із законодавством та договором.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023, у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем ДПЗД «Укрінтеренерго» не в повній мірі доведено обґрунтованість своїх вимог про стягнення збитків з АТ «ДТЕК Одеські електромережі».

29.11.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №44/09-3964/ПОН, що містила вимогу підписати та повернути на адресу ДПЗД «Укрінтеренерго» екземпляри підписаних та скріплених печаткою коригувальних актів до акту купівлі-продажу електричної енергії згідно договору за січень 2019 року та акту прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України за січень 2019 року.

18.01.2024 ДП «Енергоринок» надало ДПЗД «Укрінтеренерго» відповідь № 01/22-153 на претензію, в якій зазначило про безпідставність і необґрунтованість викладених в ній аргументів та вимог.

Загальна суть відповіді зводилася до того, що:

- за результатами купівлі-продажу електричної енергії за січень 2019 року сторони діяли відповідно до умов Договору та на його виконання належним чином оформили первинні документи, які підтверджують факт купівлі-продажу електричної енергії у визначеному обсязі та за вказаною в них ціною;

- у результаті оплати ДПЗД «Укрінтеренерго» купованої в січні 2019 року в ДП «Енергоринок» електричної енергії, на підставі узгоджених між сторонами обсягів та вартості такої електричної енергії, вказані кошти з рахунку із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок», на виконання вимог постанови НКРЕКП від 29.12.2017 № 1611 «Про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії», розподілено (перераховано) на користь виробників електричної енергії та НЕК «Укренерго»;

- надісланий акт коригування до акту прийому-передачі електричної енергії не погоджений Оператором (АТ «ДТЕК Одеські електромережі»);

- у зв`язку зі зведенням товарного та фінансового балансів усіх учасників ОРЕ за перше півріччя 2019 року (в т.ч. за січень 2019 року) та припиненням функціонування з 01.07.2019 Оптового ринку електричної енергії, відповідно до п.п. 2, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.04.2017 №2019-VIII «Про ринок електричної енергії», на теперішній час, відповідно до вимог чинного законодавства України в енергетичній галузі, відсутні правові підстави для будь-яких коригувань обсягів та цін електричної енергії, яка купувалась та продавалась до 01.07.2019 (у тому числі за січень 2019 року);

- рішення судів у справах № 916/3411/20 та № 916/3702/22 не стосуються обов`язків ДП «Енергоринок».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем не повертаються кошти в сумі 318 216,53 грн, які позивачем сплачені за договором від 28.12.2018 № 16168/01/44/3-80 за куплену у відповідача в січні 2019 року електричну енергію.

Як вказує позивач, рішенням судів у справах № 916/3411/20 та № 916/3702/22 встановлено, що позивачем як постачальником «останньої надії» не здійснювалось постачання електричної енергії ТОВ «Завод «Полімер» у січні 2019 року, а отже, на переконання позивача, відповідачем безпідставно не повертаються кошти за придбану у січні 2019 року електричну енергію.

Відповідачем заперечуються заявлені позовні вимоги з посиланням на те, що: зобов`язання сторін з купівлі-продажу електричної енергії за січень 2019 року виконані належним чином відповідно до умов договору та чинного на період виникнення таких відносин законодавства; відсутні правові підстави для будь-яких коригувань обсягів та цін електричної енергії, яка купувалась та продавалась до 01.07.2019 (у тому числі за січень 2019 року); рішення судів у справах № 916/3411/20 та № 916/3702/22 не стосуються обов`язків ДП «Енергоринок».

Розглянувши матеріали справи, оцінивши обґрунтованість вимог позивача та заперечень відповідача, суд зазначає про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 655ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.02.2002 р. у справі № 3-рп/2002 щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) роз`яснив, що особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а Державне підприємство "Енергоринок" готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення (стосовно платежів) спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів договору, НКРЕ, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.

Відповідно до п. 2 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.07.2019 почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії).

Запровадивши новий ринок електричної енергії, держава закріпила спеціальні умови (обов`язкові для позивача та відповідача) щодо погашення заборгованості (у разі її наявності) ДП "Енергоринок" в порядку, визначеному окремим законом.

Таким законом є Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", який набрав чинності з 16.07.2020. Метою цього Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України, тобто, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.

Положеннями цього Закону (ст. 2) визначено шляхи погашення заборгованості: застосування процедури взаєморозрахунків, переведення боргу та відступлення права вимоги (ст. 3) або списання заборгованості (ст. 4); визначено механізми проведення розрахунків,

Зокрема, згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" підлягає погашенню (списанню) заборгованість ДП "Енергоринок" перед виробниками електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, в обсязі заборгованості до погашення (списання) відповідно до пункту 2 цієї частини.

Погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом (ч. 5 ст. 4).

Кредиторська або дебіторська заборгованість ДП "Енергоринок", що залишилася після проведення процедури погашення заборгованості, списується учасниками, після чого Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо припинення державного підприємства "Енергоринок" (ст. 6 Закону).

Отже, запровадивши з 01.07.2019 новий ринок електричної енергії держава змінила характер регулювання правовідносин, що склалися між сторонами спору на підставі укладеного договору. Тому, незважаючи на те, що правовідносини між сторонами спору виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між позивачем та відповідачем регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Так, як вказує позивач, заявлена до стягнення заборгованість є переплатою за куплену у відповідача електричну енергію в січні 2019 року, тобто до запровадження нового ринку електричної енергії.

При цьому можливості проведення корегування купленої та оплаченої позивачем електричної енергії в січні 2019 року чинне законодавство не містить, оскільки введено новий ринок електричної енергії.

Поряд з цим, суд вважає некоректним посилання позивача на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України як на підставу заявлених вимог, оскільки сплачені позивачем за електричну енергію кошти не були сумою попередньої оплати, а розрахунок, як вказується сторонами у справі, здійснювався після отримання такої електричної енергії, тобто після її отримання.

Крім того, суд враховує, що надані позивачем документи, а саме акт коригування до акту прийому-передачі електричної енергії за січень 2019 року не погоджений оператором (АТ «ДТЕК Одеські електромережі»).

Водночас, матеріали даної справи не містять доказів корегування рішенням Ради оптового ринку даних про куплену позивачем в січні 2019 року електричну енергію на суму 318 216,53 грн.

Підписання АТ «ДТЕК Одеські електромережі» 16.11.2023 акту-корегування приймання-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії за січень 2019 року не вказує на наявність підстав для корегування відповідачем у даній справі акту прийому-передачі електричної енергії за січень 2019 року, в т.ч. зважаючи на те, що корегування обсягу та сум проданої електричної енергії в січня 2019 року погоджувалось в порядку, встановленому чинним на той час законодавством, а саме рішенням Ради ОРЕ за червень 2019 року.

Також суд зазначає, що рішення судів у справах № 916/3411/20 та № 916/3702/22 не стосуються обов`язків відповідача у даній справі. Так рішенням суду у справі № 916/3702/22, зокрема, встановлена вина АТ «ДТЕК Одеські електромережі» щодо передачі даних про споживання ТОВ «Завод Полімер» електричної енергії, купленої позивачем у січні 2019 року, в той час як у вказаного споживча (ТОВ «Завод Полімер») був інший постачальник (не позивач).

Таким чином, відповідальною особою за понесені позивачем у вигляді сплати за електричну енергію в січні 2019 року збитки є саме АТ «ДТЕК Одеські електромережі», а не відповідач у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у даній справі у зв`язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів на підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов не підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задовленні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.11.2024.

Суддя О.Г. Удалова