Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/10705/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/10705/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропекс»

до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 652.151,91 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

30.08.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропекс» до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 652.151,91 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 930/з від 27.10.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 457.818,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними: ВН № 881 від 10.02.2022 (ТТН № Р881 від 10.02.2022), ВН № 882 від 10.02.2022 (ТТН № Р882 від 10.02.2022), ВН № 883 від 10.02.2022 (ТТН № Р883 від 10.02.2022), ВН № 884 від 10.02.2022 (ТТН № Р884 від 10.02.2022), ВН № 818 від 08.02.2022 (ТТН № Р818 від 08.02.2022), ВН № 819 від 08.02.2022 (ТТН № Р819 від 08.02.2022), ВН № 322 від 20.01.2022 (ТТН № Р322 від 20.01.2022). За умовами п. 4.1 договору оплат здійснюється у строк не пізніше 20 календарних днів після дати поставки. Однак, відповідачем товар у повному обсязі досі не сплачено. У зв`язку з тим, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 652.151,91 грн, з яких 457.818,00 грн основного боргу, 160.060,07 грн інфляційних втрат, 34.273,84 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/10705/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.09.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 11.09.2024 о 18:41 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 27.09.2024 включно.

25.09.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що надані до матеріалів справи тільки копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку та підтверджують заборгованість (необхідний пакет документів згідно з п. 5.4 договору не доданий до матеріалів справи). Відповідач посилаючись на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.00-7.1 від 28.02.2022 зазначає, що невиконання чи/або неналежне виконання зобов`язань сталося чи могло статися з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Отже, позивачем не доведено наявність заборгованості в розмірі 652.151,91 грн, не надано доказів про наявність у боржника заборгованості, виникнення періоду та розрахунку заборгованості, відповідно вимоги позивача є повністю необґрунтованими. Відповідно відсутні підстави для нарахування індексу інфляції та 3% річних. Крім того, вважає, що позивачем невірно обрахований період початку для нарахування індексу інфляції та 3% річних. Відповідач просить суд відмовити в позові, а у разі його задоволення зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу.

30.09.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що необхідний перелік документів при прийнятті товару мав бути перевірений відповідачем при прийнятті такого товару та підписання видаткових накладних. Відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строк, визначений п. 9.3 договору, а тому доводи є безпідставні. Зазначає, що у даному випадку відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

27.10.2021 між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд», (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пропекс» (постачальник, позивач) укладено договір поставки № 930/з (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник в порядку і на умовах, передбачених даним договором, протягом 2021-2022 років, зобов`язується поставити та передати у власність замовника запірно-регулювальну арматуру, чавунні труби, напірні ємності та інші сантехнічні вироби для інженерних мереж на об`єкти замовника, далі за текстом - товар, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов даного договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленого товару повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 457.818,00 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем позивачем нараховано 160.060,07 грн інфляційних втрат та 34.273,84 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна ціна цього договору становить 7.000.000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 1.166.666,67 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору ціна за одиницю товару обумовлена у Специфікації на поставку товару (додаток № 1 до даного договору) та відображається у видаткових накладних постачальника.

Загальна ціна договору може бути зменшена у випадку зменшення обсягів закупівлі товару або згідно листа-повідомлення постачальника про зменшення ціни на товар, відповідно до фактичних цін на момент передачі товару замовнику (п. 3.3 договору).

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 457.818,00 грн, що підтверджується наступними підписаними обома сторонами видатковими накладними:

№ 322 від 20.01.2022 на суму 54.660,00 грн;

№ 818 від 08.02.2022 на суму 56.904,00 грн;

№ 819 від 08.02.2022 на суму 56.904,00 грн;

№ 881 від 10.02.2022 на суму 248.544,00 грн;

№ 882 від 10.02.2022 на суму 13.602,00 грн;

№ 883 від 10.02.2022 на суму 13.602,00 грн;

№ 884 від 10.02.2022 на суму 13.602,00 грн.

та наступними товарно-транспортними накладними

№ Р322 від 20.01.2022,

№ Р818 від 08.02.2022,

№ Р819 від 08.02.2022,

№ Р881 від 10.02.2022,

№ Р882 від 10.02.2022,

№ Р883 від 10.02.2022,

№ Р884 від 10.02.2022.

Відповідно до п. 5.4 договору датою поставки товару вважається день, в який товар фактично переданій від постачальника до замовника на місце поставки, визначене замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять:

- товарно-транспортна накладна;

- сертифікат (паспорт) якості виробника;

- видаткова накладна;

- гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було подано повний пакет документів передбачений п. 5.4 договору не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару.

Так, відповідно до вищевказаної норми якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи відповідач прийняв товар за відповідними видатковими накладними, що підтверджує сам відповідач у відзиві. Відповідачем не подано доказів того, що він звертався до позивача з вимогою надати визначені договором документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання. Докази відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1. договору визначено, що замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після дати поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4. даного договору.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене відповідач мав здійснити оплату товару у наступні строки

за видатковою накладною № 322 від 20.01.2022 до 09.02.2022 включно;

за видатковими накладними № 818 та № 819 від 08.02.2022 до 28.02.2022 включно.

за видатковими накладними №№ 881, 882, 883, 884 від 10.02.2022 до 02.03.2022 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 457.818,00 грн.

Разом з цим, відповідач як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором посилається на наявність форс-мажорних обставин, що виникли у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та наразі триває.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність за повнеабо часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором у випадку настання форс-мажорних обставин, а саме: стихійного лиха, військових дій, терористичних актів, блокад і страйків тощо за умови, що ці обставини безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань за цим договором.

Якщо виконання зобов`язань за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин (п. 9.3 договору).

У п. 9.4 договору визначено, що початок та період дії вказаних обставин підтверджує сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу.

Приписами частин першої, другої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Всупереч умов п. 9.3 договору відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів ані повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин ані відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки № 930/з від 27.10.2021, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором, суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 457.818,00 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з поставки товару позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 160.060,07 грн інфляційних втрат та 34.273,84 грн 3% річних (нарахованих на суму 54.660,00 грн за період з 10.02.2022 до 01.03.2022 включно; на суму 168.468,00 грн (54.660,00 грн + 56.904,00 грн + 56.904,00 грн) за період з 01.03.2022 до 03.03.2022 включно; на суму 457.818,00 грн (168.468,00 грн + 248.544,00 грн + 13.602,00 грн + 13.602,00 грн + 13.602,00 грн) за період з 03.03.2022 до 26.08.2024 включно).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір інфляційних втрат становить 163.762,09 грн.

Оскільки у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), тому суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат в сумі 160.060,07 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 160.060,07 інфляційних втрат обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) 3% річних (нарахованих на суму 54.660,00 грн за період з 10.02.2022 до 28.02.2022 включно; на суму 168.468,00 грн за період з 01.03.2022 до 02.03.2022 включно; на суму 457.818,00 грн за період з 03.03.2022 до 26.08.2024 включно) становить 34.255,50 грн та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в іншій частині 3% річних в позові слід відмовити, оскільки здійснено подвійне нарахування (в перший період прострочення включено дату 01.03.2022, яка входить в другий період прострочення з 01.03.2022 та в другий період прострочення включено дату 03.03.2022, яка входить до третього періоду прострочення з 03.03.2022).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропекс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, 4/6; код ЄДРПОУ 23527052 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропекс» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15; код ЄДРПОУ 32594350) 457.818 (чотириста п`ятдесят сім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 00 коп. основного боргу, 160.060 (сто шістдесят тисяч шістдесят) грн 07 коп. інфляційних втрат, 34.255 (тридцять чотири тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн 50 коп. 3% річних та 9.782 (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова