Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/8774/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/8774/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участі секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали справа

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Минералис"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України"

про стягнення 3 290 798,97 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Минералис" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" з вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки № 131123/4 від 30 листопада 2023 року у сумі 3 290 798, 97 грн., з яких: основний борг 2 951 201,00 грн., штраф 147 560,05 грн., пеня 156 671, 88 грн., інфляційні втрати 17 707, 21 грн., 3% річних 17 658,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 прийнято справу до провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального провадження, встановлено строк учасникам справи для реалізації процесуальних прав.

17.09.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на недотримання позивачем обов`язкового досудового врегулювання спору.

17.09.2024 позивач подав клопотання про залишення відзиву без розгляду. У судовому засіданні 17.09.2024 судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання у зв`язку з його необґрунтованістю.

У судовому засіданні 17.09.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

17.10.2024 відповідач через канцелярію суду подав зустрічну позовну заяву про зобов`язання позивача повернути йому 1450,33 тонн солі кам`яної технічної, що знаходиться на відповідальному зберіганні у позивача.

Ухвалою суду від 22.10.2024 зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику.

У судовому засіданні 29.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2023 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 131123/4з протоколом розбіжностей до договору (додаток № 1), за умовами якого постачальник зобов`язався передавати товар у власність покупця, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.1. договору кількість та ціна товару, що поставляється за даним Договором встановлюється специфікацією. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші виграти постачальника, пов`язані з доставкою товару, вантажно-розвантажувальними роботами, зберіганням.

Згідно з п. 3.2. Договору, Покупець здійснює безготівкову оплату товарів національній валюті (гривня), шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 3.3. Договору зобов`язання покупця по сплаті товару вважається викопаним в момент зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, відповідно до реквізитів, вказаних Постачальником у рахунку-фактурі.

У відповідності до п. 4.9. Договору право власності на товар та ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю, що фіксується у видаткових та/або товарно-транспортних та/або залізничних накладних, та підтверджують момент передачі та отримання Товару Покупцем.

Згідно з н. 5.1. Договору якщо інші умова оплати не погоджені сторонами у додатковій угоді та/або специфікації, покупець здійснює оплату товару шляхом банківського переказу вартості товару па поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

- 100% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з дати отримання від постачальника рахунку-фактури на товар.

При цьому, сторонами в Специфікації від 30 листопада 2023 року № 1, яка є додатком № 2 до договору, визначені та погоджені умови оплати товару за цим Договором.

Згідно п. 4 специфікації покупець здійснює оплату товару шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку:

- 20% вартості товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих дні з дати отримання від Постачальника рахунку-фактури;

- 80% вартості товару сплачується покупцем протягом 1-го банківського дня з дати підписання сторонами видаткових накладних.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач на підставі видаткових накладних №№ 661 від 25.12.2023, 675 від 31.12.2023, № 40 від 08.01.2024, 42 від 11.01.2024, № 41 від 12.01.2024, 43 від 16.01.2024, копії яких додані до матеріалів справи, та які підписані сторін без зауважень, поставлено товар на загальну суму 9 489 980 грн.

Відповідно до пояснень позивача, викладених в позовній заяві, які не спростовані відповідачем, у відповідача існує заборгованість зі сплати одержаного за вищевказаними накладними товару у розмірі 2 951 201 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар, про що сторонами без зауважень підписано видаткові накладні, копії яких додані до позову, всього на загальну суму 9 489 980 грн., часткову оплату у розмірі 4 505 000 грн. та повернуто позивачу товару на суму 2 033 779 грн.

Таким чином заборгованість відповідача за поставлений товар склала 2 951 201 (9 489 980-4 505 000-2 033 779) грн.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повної оплати за одержаний товар відповідачем не подано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів повної оплати та з огляду на те, що строк оплати є таким, що настав, вимоги про стягнення 2 951 201 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про недотримання позивачем обов`язкового досудового врегулювання спору є безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язкового досудового врегулювання даного виду спору.

За прострочення виконання зобов`язання із оплати товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 147 560,05 грн. штрафу та 156 671, 88 грн. пені.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно умов п.п. 6.3., 6.3.1 договору, у випадку прострочення строків оплати поставленого товару, які передбачені договором та/або специфікацією, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. У випадку прострочення оплати товару більше ніж па 5 (п`яті.) банківських днів, крім пені, передбаченої п. 6.3, договору, покупець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 147 560,05 грн. штрафу та 156 671, 88 грн. пені суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 17 658,83 грн. 3% річних та 17 707,21 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 17 658,83 грн. 3% річних та 17 707,21 грн. інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" (01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок, 17/52, поверх, код 37354345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Минералис" (54001, місто Миколаїв, вулиця Потьомкінська, будинок, 114/1, код 43308658) 2 951 201 (два мільйони дев`ятсот п`ятдесят одну тисячу) грн. боргу, 147 560 (сто сорок сім тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 05 коп. штрафу, 156 671 (сто п`ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 88 коп. пені, 17 658 (сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 83 коп. 3% річних, 17 707 (сімнадцять тисяч сімсот сім) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 49 361 (сорок дев`ять тисяч триста шістдесят одну) грн. 98 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 11.11.2024

Суддя О.М.Ярмак