Рішення

від 11.11.2024 по справі 910/10861/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2024Справа № 910/10861/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Фізичної особи - підприємця Диби Олександра Володимировича

до Приватного підприємства «Термопласт»

про стягнення 423.547,84 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

04.09.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Диби Олександра Володимировича до Приватного підприємства «Термопласт» про стягнення 423.547,84 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 позивачем було сплачено виставлені рахунки-фактури на загальну суму 675.848,44 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №№ 7384, 7385 від 13.02.2024 та № 7545, 7546 від 01.03.2024, однак відповідачем поставлено товар частково на суму 253.443,17 грн відповідно до видаткових накладних № 342 від 08.04.2024, № 365 від 12.04.2024, № 392 від 19.04.2024. У зв`язку з цим, позивач на адресу відповідача направив вимогу № 89 від 23.08.2024 про поставку товару або повернення коштів. Відповідач у відповідь листом 04/07/24-1 від 04.07.2024 визначив графік поставки товару, проте в зазначений період жодної поставки здійснено не було. Тому позивач направив відповідачу вимогу № 96 від 23.08.2024 про повернення коштів за не поставлений товар, яка відповідачем залишена без задоволення. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 423.547,84 грн, з яких 422.405,27 грн основного боргу, 1.142,57 грн 3% річних. Також позивач просить зазначити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу, починаючи з 03.09.2024 до моменту виконання судового рішення в частини погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за такою формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 422.405,27 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/10861/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.09.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 17.09.2024 о 20:15 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 03.10.2024 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 11.09.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

09.01.2023 між Приватним підприємством «Термопласт» (відповідач, продавець) та Фізичною особою - підприємцем Диба Олександром Володимировичем (позивач, покупець) укладено договір поставки № 09/01/23-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, передбачений даним договором (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та вчасно оплатити вартість товару на умовах даного договору

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором товар у повному обсязі у визначений строк не поставив, у зв`язку з чим має повернути позивачу сплачені ним кошти в сумі 422.405,27 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 1.142,57 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно п. 9.1 договору даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення підписів печатками сторін та діє до 31.12.2023. У випадку якщо на зазначену дату закінчення строку дії договору сторони мають невиконанні зобов`язання відносно одна одної, договір продовжує свою дію до моменту повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 9.2 договору строк дії договору підлягає продовженню на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення його дії жодна із сторін не заявить про намір його розірвання.

Доказів в підтвердження того що однією із сторін виявлено небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є продовженим та чинним.

Згідно з п. 1.2 договору товар по договору поставляється виключно на підставі заявок/замовлень покупця, в яких покупець вказує асортимент/найменування та кількість товару, необхідний для конкретної поставки.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник, отримавши заявку від покупця, зобов`язаний на протязі одного робочого дня виставити покупцеві рахунок-фактуру.

Ціна на товар зазначається у рахунку-фактурі на кожну поставку та складається з суми вартості окремих одиниць товару, який передається у власність покупця (п. 2.2 договору).

Позивач зазначає, що ним в лютому та березні 2024 року було подано заявки на поставку товару та отримано від відповідача рахунки-фактури № 134 від 12.02.2024 на суму 168.962,11 грн, № 137 від 12.02.2024 на суму 168.962,11 грн, № 231 від 01.03.2024 на суму 168.962,11 грн, № 232 від 01.03.2024 на суму 168.962,11 грн (рахунки знаходяться в матеріалах справи), загалом на суму 675.848,44 грн.

Пунктом 2.3 договору визначено, що покупець здійснює передоплату за товар шляхом безготівкового переказу грошових коштів у сумі, рівній вартості товару, на поточний рахунок постачальника. У платіжних дорученнях повинно бути посилання на номер відповідного рахунку - фактури. Оплата товару проводиться у гривнях.

Згідно з п. 2.4 договору рахунок-фактура дійсний до сплати на протязі 3 (трьох) банківських днів.

Відповідно до п. 2.6 договору оплата вважається здійсненою з дати зарахування 100% вартості товару на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено оплату рахунків-фактур наступним чином

рахунок-фактура № 134 від 12.02.2024 на суму 168.962,11 грн позивачем повністю сплачений позивачем згідно платіжної інструкції № 7385 від 13.02.2024;

рахунок-фактура № 137 від 12.02.2024 на суму 168.962,11 грн позивачем повністю сплачений згідно платіжної інструкції № 7384 від 13.02.2024;

рахунок-фактура № 231 від 01.03.2024 на суму 168.962,11 грн позивачем повністю сплачений згідно платіжної інструкції № 7545 від 01.03.2024;

рахунок-фактура № 232 від 01.03.2024 на суму 168.962,11 грн позивачем повністю сплачений згідно платіжної інструкції № 7546 від 01.03.2024.

Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про виконання позивачем взятих на себе зобов`язань відповідно до умов договору та сплату авансом на рахунок відповідача грошових коштів за поставку товару на загальну суму 675.848,44 грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що термін та умови постачання товару визначаються домовленістю сторін.

Згідно з п. 3.3 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару покупцеві за умови оплати покупцем повної вартості товару та підписання сторонами відповідних документів про прийом-передачу товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач передав, а позивач прийняв товар загальною вартістю 253.443,17 грн, що підтверджується наступними підписаними обома сторонами видатковими накладними:

№ 342 від 08.04.2024 на суму 13.440,17 грн,

№ 365 від 12.04.2024 на суму 101.761,27 грн,

№ 392 від 19.04.2024 на суму 138.241,73 грн.

Отже, відповідачем було поставлено товар на суму 253.443,17 грн, що має наслідком недопоставки товару на суму 422.405,27 грн (675.848,44 грн. - 253.443,17 грн.)

Оскільки згідно умов договору, зокрема п. 3.1 сторонами було визначено, що терміни та умови поставки визначаються за домовленістю сторін, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 89 від 28.06.2024 (отримана відповідачем 28.06.2024), в якій позивач запропонував відповідачу поставити товар, за який було перераховано грошові кошти, або повернути кошти в розмірі 422.405,27 грн в 14-денний термін з дня отримання даної вимоги.

Відповідач листом № 04/07/24-1 від 04.07.2024 повідомив позивача, що відповідач визнає факт недопоставлення товару позивачу за договором поставки № 09/01/23-1 від 09.01.2023 в розмірі 422.405,27 грн та зобов`язався протягом 27 календарних днів, а саме до 31.07.2024 включно рівними частинами поставити товар за наступним графіком поставки:

12.07.2024 - 1 відвантаження;

19.07.2024 - 2 відвантаження;

26.07.2024 - 3 відвантаження;

31.07.2024 - 4 відвантаження.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк (до 31.07.2024 включно) товар позивачу на суму 422.405,27 грн не поставив та кошти за нього не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача (постачальника) у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця).

Таким чином у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто в розмірі 422.405,24 грн з 01.08.2024.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

23.08.2024 позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу № 96 від 23.08.2024, в якій позивач вимагав повернути кошти в розмірі 422.405,27 грн з ПДВ в 7-денний термін з дня отримання даної вимоги шляхом перерахування на банківський рахунок. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді.

З огляду на викладене, за відсутності жодного визначеного умовами договору документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 422.405,27 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 422.405,27 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.142,57 грн 3% річних нарахованих на суму 422.405,27 грн за період з 01.08.2024 по 02.09.2024.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.142,57 грн 3% річних (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних сплачуються за весь час прострочення.

Отже, 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.

З огляду на викладене, вимога позивача про роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду правила розрахунку 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Диби Олександра Володимировича є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Термопласт» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 42, оф. 311; код ЄДРПОУ 31519581) на користь Фізичної особи - підприємця Диби Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) 422.405 (чотириста двадцять дві тисячі чотириста п`ять) грн 27 коп. основного боргу, 1.142 (одну тисячу сто сорок дві) грн 57 коп. 3 % річних, 5.083 (п`ять тисяч вісімдесят три) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 366 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення):

- на суму боргу 422.405,27 грн за період з 03.09.2024 до моменту виконання рішення суду відповідачем.

4. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Приватного підприємства «Термопласт» суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова