Рішення

від 11.11.2024 по справі 910/10465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2024Справа № 910/10465/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азгард-Агро"

до Фізичної особи-підприємця Баса Шейха Миколайовича

про стягнення 128957,67 грн,

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Азгард-Агро" до Фізичної особи-підприємця Баса Шейха Миколайовича про стягнення 128957,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 04/05/23 від 04.05.2023.

Суд також відзначає, що згідно зі свідоцтвом про зміну імені Бас Валентин Миколайович змінив своє ім`я на Бас Шейх Миколайович , про що 22.04.2023 складено відповідний актовий запис № 28.

Станом на день звернення позивача з позовною заявою найменуванням відповідача було Фізична особа-підприємець Бас Шейх Миколайович, однак, в протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями було допущено описку у найменуванні відповідача. Не було враховано зміну найменування та помилково вказано відповідачем Фізичну особу-підприємця Баса Валентина Миколайовича.

Матеріалами справи підтверджено, що Бас Валентин Миколайович та Бас Шейх Миколайович є однією особою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження була отримана відповідачем в його електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" 02.09.2024 о 22:10, що підтверджується повідомленням про доставлення документа до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азгард-Агро" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Басом Валентином Миколайовичем, як встановлено вище судом змінено найменування на ФОП Бас Шейх Миколайович (покупець) укладено договір поставки № 04/05/23.

Відповідно до п. 1.1., 1.2 договору постачальник зобов`язується протягом дії даного договору поставляти покупцю запасні частини для сільськогосподарської техніки та обладнання, комерційних автомобілів, причепів, авто хімію, мастила (оливи) покришки, супутні товари для вищезазначеної техніки за його замовленнями окремими партіями, за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних або в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах. Загальний обсяг та асортимент товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору протягом його дії.

Згідно п. 2.1, 2.2 договору він вступає в силу з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно. Якщо за 10 днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону рекомендованим листом про розірвання договору, строк дії даного договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно.

Ціни товару вважаються остаточно погодженими сторонами у видатковій накладній на момент поставки товару. Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на умовах 100% передплати за замовлену партію товару згідно рахунка постачальника. Якщо товар поставлено без попередньої оплати, а додаток про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару протягом 3 банківських днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній ( п. 4.1, 5.1, 5.3 договору).

Згідно п. 6.6 договору факт поставки товару засвідчується видатковою накладною.

Позивач виписав відповідачу рахунок на оплату № 994 від 04.05.2023 на суму 379313,26 грн.

В підтвердження обставин поставки товару позивачем відповідачу до матеріалів справи долучено наступні видаткові накладні: № 622 від 15.05.2023 на суму 206158,78 грн, № 758 від 09.06.2023 на суму 173154,48 грн. Загалом позивач поставив відповідачу товар на суму 379313,26 грн.

Відповідачем на умовах попередньої оплати було внесено грошові кошти у сумі 200000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1579 від 04.05.2023 на суму 200000,00 грн. В подальшому відповідачем було здійснено часткові оплати після поставки товару, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 1865 від 17.07.2023 на суму 30000,00 грн, № 1988 від 29.08.2023 на суму 30000,00 грн, № 2058 від 10.10.2023 на суму 20000,00 грн. Загалом відповідачем було оплачено грошові кошти у сумі 280000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, відповідачем в порядку п. 5.1 договору не було внесено 100% суми попередньої оплати, на підставі п. 5.3 договору уже поставлений товар, мав бути оплачений протягом 3 банківських днів з дати поставки. Так як вся партія товару була поставлено 09.06.2023, відповідач зобов`язаний був оплатити весь отриманий товар у строк до 14.06.2023. А отже з 15.06.2023 відповідач є таким, що прострочив своє грошове зобов`язання за договором № 04/05/23 від 04.05.2023.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 379313,26 грн. Відповідач, в свою чергу, частково оплатив отриманий товар у сумі 280000,00 грн. Тобто вартість поставленого та не оплаченого відповідачем товару становить 99313,26 грн.

Тобто заборгованість відповідача перед позивачем за товар складає 99313,26 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу, також 5561,38 грн інфляційних втрат, 3529,27 грн 3% відсотків річних за період з 15.06.2023 по 20.08.2024; 20553,76 грн пені за період з 15.06.2023 по 14.12.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.3 договору при простроченні оплати товару, який поставлено без попередньої оплати, чи наданих послуг, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за відповідною накладною за кожен день прострочення, якщо інша відповідальність не передбачена в додатку до цього договору.

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму пені такою, що підлягає стягненню з відповідача у визначеному позивачем розмірі - 20553,76 грн.

Щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та вважає їх обґрунтованими та арифметично вірними, а суму 3% річних у розмірі 3529,27 грн та втрат від інфляції у розмірі 5561,38 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

В порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Баса Шейха Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азгард-Агро" (08132, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 4, ідентифікаційний код 43569248) суму основного боргу у розмірі 99313 (дев`яносто дев`ять тисяч триста тринадцять) грн 26 коп., пеню у розмірі 20553 (двадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн 76 коп., 3% річних у розмірі 3529 (три тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) 27 коп., втрати від інфляції у розмірі 5561 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одну) грн 38 коп. та судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко