Рішення

від 11.11.2024 по справі 910/9879/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2024Справа № 910/9879/24за позовом Фізичної особи-підприємця Черняка Михайла Львовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортісс Груп"

про стягнення 236695,42 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликалися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Черняк Михайло Львович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортісс Груп" про стягнення 236695,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №27/07-23 від 27.07.2023 про надання послуг.

Ухвалою суду від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.08.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 19.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження була отримана відповідачем в його електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" 02.09.2024 о 22:10, що підтверджується повідомленням про доставлення документа до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

27.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортісс Груп" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Черняком Михайлом Львовичем (виконавець) укладено договір про надання послуг № 27/07-23.

Відповідно до п. 1.1., 1.2 договору замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику комплекс консультаційних послуг та маркетингових консультацій, метою яких є розробка маркетингової стратегії позиціонування та просування на ринку товарів/послуг замовника. Детальні види послуг, строки, вартість та інші суттєві умови узгоджуються сторонами в додатках до цього договору, які є його невід`ємними частинами

Відповідно до п. 2.1-2.4 договору порядок, вартість, строки та умови надання конкретних послуг та строки їх оплати погоджуються сторонами у відповідних додатках до цього договору. Виконавець приступає до надання послуг на наступний робочий день після отримання авансової оплати від замовника відповідно до умов додатку. Після надання послуг, передбачених відповідним додатком до цього договору, сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Замовник зобов`язаний протягом 3 робочих днів з моменту отримання від виконавця відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписати відповідний акт та передати виконавцю або надіслати виконавцю список з зауваженнями щодо наданих послуг в той самий строк. У випадку ненадання мотивованої відмови від підписання акту у встановлені строки, акт вважається підписаним. У такому випадку на акті робиться напис "Зауважень від замовника у встановлений строк не надійшло", після чого цей акт є підставою для здійснення розрахунків. Послуги вважаються наданими з моменту підписання обома сторонами відповідного акут приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.10.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 10.1 договору).

Додатковою угодою № 2 від 14.12.2023 до договору про надання послуг № 27/07-23 від 27.07.2023 сторони обумовили, що у зв`язку зі зміщенням термінів проведення робочої сесії та відповідно здачі бренд-паспорта, сторонами погоджено нові терміни виконання зазначених робіт, а тому сторони дійшли згоди внести зміни у пункт 1 додатку № 1 від 27.07.2023 до договору, виклавши його у новій редакції: "замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати комплекс консультаційних послуг та маркетингових консультації, які включають в себе наступні послуги: маркетинговий аналіз ключових контекстів - на основі існуючих та спеціально проведених досліджень. Підготовка робочої сесії - 30 робочих днів з дня здійснення замовником першого платежу, орієнтовний строк до 12.09.2023; проведення робочої сесії - орієнтовний строк до 22.11.2023; створення бренд-паспорту - орієнтовний строк до 14.02.2024. Загальна вартість робіт - 403000,00 грн.

Згідно додатку № 1 від 27.07.2023 до договору про надання послуг № 27/07-23 від 27.07.2023, загальна вартість послуг, зазначених в п. 1 Додатку становить 403000,00 грн. Сторонами погоджується наступний порядок оплати та графік платежів: оплата за послуги 201500,00 грн до 01.08.2023; залишок оплати за послуги 201500,00 грн протягом 3 банківських днів по завершенню надання послуг третього етапу на підставі рахунку-фактури виконавця (п. 4 додатку).

Згідно п. 5 додатку від 27.07.2023 по завершенню надання послуг, визначених у додатку, сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Сторони погодили можливість поетапного підписання акту та часткового закриття актом фактично наданих послуг.

В підтвердження обставин надання позивачем відповідачу послуг за договором № 27/07-23 від 27.07.2023 до матеріалів справи долучено акт № 01 наданих послуг від 14.02.2024, відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв послуги - комплекс консультаційних послуг та маркетингових консультацій вартістю 403000,00 грн. Замовник до якості, обсягу наданих послуг претензій не має та приймає їх у повному обсязі. Даний акт є підставою для проведення розрахунків між сторонами. Акт підписаний обома контрагентами.

Як зазначає позивач у позовній заяві перша частина оплати мала бути здійснена відповідачем до 01.08.2023 та була сплачена у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У суду відсутні підстави сумніватись у здійсненні відповідачем оплати частини вартості послуг у сумі 201500,00 грн, а отже ці обставини є встановленими.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 1 від 14.02.2024 на суму 201500,00 грн, оплата яких мала бути здійснена по завершенню надання послуг.

Проте, рахунок відповідачем не був оплачений, в зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 17.06.2024, в якій вимагав здійснити оплату вартості наданих послуг та нараховані штрафні санкції. Докази направлення претензії в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами обумовлено, що остаточна оплата послуг має бути здійснена протягом 3 банківських днів по завершенню надання послуг. Оскільки, послуги у повному обсязі були надані 14.02.2024, то оплата мала бути здійснена у строк до 19.02.2024 включно. А отже з 20.02.2024 відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з оплати послуг у сумі 201500,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 201500,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 25275,66 грн., 3% річних в розмірі 2798,91 грн. та втрати від інфляції в розмірі 7120,85 грн за загальний період з 19.02.2024 по 05.08.2024.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 4.2 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд відзначає, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки, в нього включення 19.02.2024 - дату, коли відповідач мав виконати своє зобов`язання. Натомість, як уже було зазначено судом вище, прострочення відповідача настало з 20.02.2024. Однак, згідно розрахунку суду, сума пені за період з 20.02.2024 по 05.08.2024 є більшою, ніж розрахував позивач. Проте, оскільки суд, позбавлений повноважень виходити за межі позовних вимог згідно приписів ст. 237 ГПК України, то з відповідача підлягає стягненню пеня у визначеному позивачем розмірі - 25275,66 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Як уже було зазначено судом вище, позивачем невірно було визначено дату початку прострочення з боку відповідача. Суд, здійснивши розрахунок 3% річних за період з 20.02.2024 по 05.08.2024 встановив, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2774,75 грн. На нарахування втрат від інфляції помилка у даті початку розрахунку не вплинула, а отже після перевірки розрахунку позивача, суд визнав його обгрунтованим та арифметично вірним. А тому на користь позивача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 7120,85 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

З огляду на встановлені судом обставини, позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортісс Груп" (04123, м. Київ, вул. Світлицького, будинок 35, ідентифікаційний код 44584094) на користь Фізичної особи-підприємця Черняка Михайла Львовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг в розмірі 201500 (двісті одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп., пеню в розмірі 25275 (двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 66 коп., інфляційні втрати в розмірі 7120 (сім тисяч сто двадцять) грн 85 коп., 3% річних в розмірі 2774 (дві тисячі сімсот сімдесят чотири) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 3550 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн 07 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 24,16 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко