Рішення

від 11.11.2024 по справі 910/9639/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2024Справа №910/9639/24Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради", м. Полтава

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. Київ

про стягнення 124 868, 43 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (відповідач) завданої матеріальної шкоди в розмірі 121 439, 10 грн та витрат за проведення незалежної оціни визначення вартості матеріального збитку в розмірі 3 429, 33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 позовну заяву Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.09.2024 до суду від Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.

30.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким він заперечував проти задоволення позову у зв`язку з тим, що позивачем було пропущено річний термін із заявою про страхове відшкодування.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2021 о 22:30 год. на 3-му кілометрі автодороги селище Оржиця, м. Лубни, Полтавської області, відбулося ДТП за участю автомобіля «Mersedes-Benz 230 Е», д.н.з. НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.014.03», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачеві.

Відповідно до звіту про оцінку майна №321, складеного ПП «Центр незалежної оцінки» на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.014.03», д.н.з. НОМЕР_2 становить 123 939, 10 грн.

Постановою Оржицького районного суду Полтавської області №543/133/21 від 01.03.2022 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mersedes-Benz 230 Е», д.н.з. НОМЕР_1 » - ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/9383167 (ліміт відповідальності - 130 000, 00 грн, розмір франшизи - 2 500,00 грн).

28.04.2022 позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідач листом №07310/9122 від 11.05.2022 відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування посилаючись на ст. 37.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Рішенням Оржицького районного суду від 17.02.2023 №543/403/22 позов Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" до ОСОБА_1 та до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну юридичної особи задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь КП «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» матеріальну (майнову) шкоду у розмірі 79010,58 грн.

Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь КП «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» судові витрати у розмірі 3812,93 грн (з яких 1581,65 грн судовий збір та 2231,28 грн витрати за проведення експертизи).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» матеріальну (майнову) суму франшизи в розмірі 2500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» судові витрати у розмірі 120,77 грн (з яких, 50,10 грн судовий збір та 70,67 грн витрати за проведення експертизи).

В іншій частині позовних вимог КП «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08.08.2023 рішення Оржицького районного суду від 17.02.2023 №543/403/22 скасовано в частині стягнення із Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь Колективного підприємства «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» матеріальної (майнової) шкоди у розмірі 79010,58 грн та стягнення із Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» судових витрат у розмірі 3812,93 грн (з яких 1581,65 грн судовий збір та 2231,28 грн витрати за проведення експертизи).

Також провадження у справі у частині вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну юридичної особи закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 121 439, 10 грн та витрати за проведення незалежної оціни визначення вартості матеріального збитку в розмірі 3 429, 33 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За загальним принципом, відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).

Відповідно до ч. 1 ст. 981 Цивільного кодексу України, договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пункт 3 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України встановлює, що страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону).

Суд вказує, що Закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Відповідно до п. 37.1.4. ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Відповідно до Закону та статті 13 Цивільного кодексу України, сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).

Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб`єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов`язків на власний розсуд.

Як вказувалося судом, відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону, підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Тобто Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого Закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків.

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17).

В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15).

Підпункт 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Суд звертає увагу позивача, що Закон передбачає подання саме заяви про страхове відшкодування, тобто отримання відшкодування завданої особі шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Як вже було зазначено, ДТП за участю автомобіля позивача відбулося 05.03.2021, тоді як із заявою про виплату страхового відшкодування він звернувся до відповідача 28.04.2022, тобто із спливом річного строку.

Виходячи з того, що доказів звернення позивача до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди та доказів неправомірної відмови відповідача у здійсненні такої виплати матеріали справи не містять, суд вважає, що у відповідача відповідно до пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги, що позивачем було пропущено річний строк, встановлений статтею 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись правовими висновками Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача завданої матеріальної шкоди в розмірі 121 439, 10 грн та витрат за проведення незалежної оціни визначення вартості матеріального збитку в розмірі 3 429, 33 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Комунальне підприємство "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради".

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МОРОЗОВ