Рішення

від 11.11.2024 по справі 910/10602/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2024Справа № 910/10602/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" (02093, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 34-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА ГРУПА "АРЕЙ" (03062, місто Київ, просп. Перемоги, будинок 83) про стягнення 716984,07 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.08.2024 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА ГРУПА "АРЕЙ" про стягнення 716984,07 грн, та була передана 29.08.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання за Договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності в частині оплати за користування майном у розмірі 463 111,08 грн. Окрім того позивачем було нараховано 76 935,35 грн. - пені, 168 732,85 грн. - інфляційне збільшення суми боргу.

Ухвалою суду від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25.09.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Заперечуючи стосовно позовних вимог представник зокрема зазначив, що розмір заборгованості у період з 15.12.2021 по 15.01.2024 року становить 50 311,98 грн. У той же час, розраховуючи період 5, 6, 7, 8 та 9 Позивач знову таки включає в ці періоди строки з 15.01.2022 року по 15.05.2022 року. Таким чином, Позивач дублює заборгованість, що підтверджується розрахунками, наданими самим же Позивачем.

Окрім того представник вказав, що Договір оренди припинив свою дію 29 лютого 2024 року. Відповідно до п. 11.1 (І) Змінюваних умов договору строк дії договору оренди становить два роки одинадцять місяців з дати набрання чинності цим договором. Таким чином, договір, який набрав чинності 31.03.2021 року на строк два роки одинадцять місяців діяв до 29.02.2024 року. Враховуючи вищевикладене, Позивач помилково розраховував орендні платежі після лютого 2024 року.

30.09.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив відповідно до якої ТОВ «КБТЗ» визнає, що у тексті Позовної заяви було зазначено розрахунки основної суми заборгованості з допущенням технічної описки. Проте, до вказаної Позовної заяви, серед іншого, було додано файл «Розрахунок заборгованості» у форматі PDF, у якому наведені всі розрахунки заборгованості, які виникли за період, коли Відповідач не виконував свої договірні зобов`язання за Договором.

Окрім того представник зазначає, що умовами вказаного Договору не визначено ніяких умов, на які посилається Відповідач. Більш того, обставини, які зазначає Відповідач у своєму Відзиві взагалі не стосуються предмету позову, оскільки підставою для подання Позовної заяви стали саме договірні відносини між Позивачем та Відповідачем в рамках укладеного між Сторонами Договору оренди нерухомого майна або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 31.03.2021 року.

03.10.2024 представником відповідача в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на відповідь на відзив відповідно до яких представник вказує наступне:

1) Відповідач жодного дня не використовував приміщення, зазначені у Договорі оренди;

2) Між Позивачем та Відповідачем не укладено жодного первинного бухгалтерського документу, що посвідчував би оренду, а саме, не укладено жодного акту приймання-передачі наданих послуг;

3) Позивач ніколи не оформляв і ніколи не надавав жодної перепустки персоналу Відповідача;

4) Після укладення Договору оренди Позивач не звільнив приміщення, а використовував їх для власної господарської діяльності;

5) Договір оренди не завдав жодних збитків Позивачу;

6) Позивач безпідставно отримав від Відповідача 162 573,84 грн орендної плати і нараховував комунальні платежі за послуги, які ніколи не надавав;

7) Позивач вимагає оплати за приміщення, які сам використовував у своїй господарській діяльності;

8) Приміщення, передані Відповідачу за Договором оренди, у червні 2022 року були знищені під час російського обстрілу.

08.10.2024 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано додаткові пояснення відповідно до яких представник вказав, що інформація про знищення приміщення в червні 2022 року також не стосується предмету Позову, оскільки заявлені до відшкодування періоди несплати Відповідачем орендної плати виникли до повномасштабного вторгнення (15.09.2021) і закінчується до будь яких руйнувань які відбулись на території ТОВ «КБТЗ» (15.05.2022).

Ухвалою суду від 24.10.2024 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА ГРУПА "АРЕЙ" надати підтверджуючі документи в частині знищення приміщення (приміщень) в червні 2022 року, які передавались в оренду за Договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, які були зруйновані та у який період та встановлено строк для подання витребуваних документів до суду у строк до 31.10.2024.

28.10.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву на виконання вимог ухвали суду від 24.10.2024 та надано копію листа Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області №425/831 у якому вказано, що зокрема в результаті ракетного обстрілу 05.06.2022, зафіксованого актом 07.06.2022 було пошкоджено майно Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" вказане у розділі 3 означеного листа.

Окрім того долучено лист від 31.08.2022 №001-1428 відповідно до якого Київська міська військова адміністрація вказала, що 5 червня близько 06:00 внаслідок ракетного удару сталася пожежа у складській будівлі на площі близько 4500 тис кв.м.

Ухвалою суду від 05.11.2024 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення її недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання доказів доплати судового збору у розмірі 102,02 грн.

07.11.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.11.2024 продовжено розгляд справи № 910/10602/24.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

За результатами електронних торгів організатором яких було Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" та переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА ГРУПА "АРЕЙ" (протокол електронного аукціону UA-PS-2021-02-10-000072-3) 31 березня 2021 року між Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод», далі за текстом - ТОВ «КБТЗ», Орендодавець, Балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНА ГРУПА «АРЕЙ» (далі за текстом - ТОВ «ІНЖЕНЕРНА ГРУПА «АРЕЙ», Орендар, відповідач) був укладений договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі за текстом - Договір).

Згідно пункту 1.1 розділу 2 Незмінюваних умов Договору, Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 змінюваних умов договору ( далі - Умови), вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Пунктом 2.1 Незмінюваних умов Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна.

Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

Акт приймання-передачі Майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, то розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

Орендна плата становить суму, визначену у пункті 8 Умов. Нарахування податку на додану вapтість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нepyxoмocтi, витрат на утримання прибудинкової територiї та мiсць загального користування, вартість послуг з ремонту i технічного обслуговування iнженерного обладнання та внутрiшньобудинкових мереж, ремонту будiвлi, у тому числi: покрiвлi, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною дiлянкою. Орендар несе цi витрати на ocнові окремих договорiв, укладених iз Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору (п. 3.1 Незмінюваних умов Договору).

У відповідності до п. 3.2 (1) Незмінюваних умов Договору встановлено, що якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень - грудень третього року і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Орендна плата за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно пункту 3.3 Не змінюваних умов Договору, Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату до 15 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до пункту 6 Умов місячна орендна плата визначена за результатами аукціону складає 47 870, 50 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно пункту 3.8 Незмінюваних умов Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем (в частині, належній державному бюджету та в частині, належній Орендодавцю). Орендодавець може звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за Договором, за яким у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони Договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову.

Пунктом 3.9 Незмінюваних умов Договору передбачено, що на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту пiдписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна (п. 4.3 Незмінюваних умов Договору).

Підпунктом 9.1.1 п. 9.1 Незмінюваних умов Договору передбачено, що орендодавець запевняє Орендаря, що крім випадкiв, коли про iнше зазначене в aкті приймання-передачi, об`єкт оренди є вiльним вiд третіх осiб, всерединi об`єкта немає майна, належного третім особам, повний i безперешкодний доступ до об`єкта може бути наданий Орендарю в день пiдписання акта приймання-передачi разом iз комплектом ключiв вiд об`єкта у кiлькостi, зазначенiй в акті приймання-передачi.

Згідно п. 12.1 (1) Незмінюваних умов Договору, цей договiр укладено на строк, визначений у пунктi 12 Умов. Перебiг строку договору починаеться з дня набрання чинностi цим договором. Цей договiр набирає чинностi в день його пiдписання сторонами (нотарiального посвiдчення, якщо вiдповiдно до законодавства договiр пiдлягае нотарiальному посвiдченню). Строк оренди за цим договором починається з дати пiдписання акта приймання-передачi i закiнчується датою припинення цього договору.

У пунктi 12 Умов передбачено строк договору два роки одинадцять мiсяцiв з дати набрання чинностi цим договором.

Відповідно до акту приймання - передачі в оренду нежитлового приміщення від 31.03.2021 позивач передав, а відповідач прийняв наступні нежитлові приміщення:

Частина приміщення №7 па першому поверсі, площею 282.0 м головного виробничого корпусу № 2;

- Приміщення №33 на першому поверсі площею 31,9 м2 головного виробничого корпусу № 2;

- Приміщення №34 на першому поверсі площею 36,5 м2 головного виробничого корпусу № 2;

- Приміщення №8 на другому поверсі площею 103,3 м2 головного виробничого корпусу № 2;

розташовані за адресою: м. Київ. вул. Бориспільська, 34-А.

2. На момент передачі в оренду приміщення перебувають в задовільному стані.

3. Орендодавець і Орендар засвідчують, що:

3.1. Об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині Об`єкта оренди немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до Об`єкта оренди надається Орендарю в день підписання цього акта приймання-передачі:

3.2. Повністю відповідає дійсності інформація про Об`єкт оренди оприлюднена в оголошенні про передачу в оренду (інформаційному повідомленні/інформації про об`єкт оренди).

Позивач вказує, що в порушення умов Договору ТОВ «Інженерна група «Арей» припинило оплату орендної плати, починаючи з вересня 2021 року. Останній платіж ТОВ «Інженерна група «Арей» було здійснено 13.08.2021 року.

Відповідач заперечуючи стосовно позовних вимог вказує, що у період з квітня 2021 року і до моменту руйнування російськими ракетами, і ймовірно, по сьогоднішній день приміщення, які мали бути передані в оренду, використовуються виключно Позивачем для власних потреб. Позивачу достеменно відомо, що Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності між Позивачем та Відповідачем було укладено на виконання вимог Меморандуму про співробітництво від 28.12.2019 року, підписаного на вимогу Міністерства оборони України між ДК «Укроборонпром» (на сьогодні - AT «Українська оборонна промисловість») та Відповідачем (далі - Меморандум).

Відповідач зазначає, що на момент укладення договору оренди Відповідач зразково виконав два етапи ДКР.

Виробничі площі Позивача та комунальні послуги мали оплачуватись Міністерством оборони України у межах фінансування державного оборонного замовлення.

На виконання Меморандуму Позивач оголосив електронні торги щодо оренди спільно визначених Сторонами площ для роботи конструкторів Відповідача. За результатами електронних торгів між Сторонами було укладено Договір оренди нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 31.03.2020 року.

Однак, як вказує відповідач незважаючи на те, що останнім було зразково виконано два етапи ДКР, укладено Меморандум та Договір з Позивачем, Міністерство оборони України зірвало виконання ДКР, а тому виробничі площі, які мали використовуватись за Договором жодного дня не використовувались Відповідачем.

20.06.2024 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 2136/81 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 668 861,31 грн у строк до 01.07.2024. В якості доказів надіслання останньої представником було долучено копію опису вкладення та поштову накладну.

Оскільки згадана претензія залишена відповідачем без відповіді позивач зввернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене позивач просить стягнути з відповідача оплату за користування майном у розмірі 463 111,08 грн., пеню у розмірі - 76 935,35 грн., інфляційне збільшення у розмірі - 168 732,85 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В свою чергу, частиною 6 ст. 762 ЦК України унормовано, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд враховує, що в частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 14.06.2022 у справі № 910/3536/21, від 07.06.2022 у справі № 922/1010/21, від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначила, що підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оренди державного та комунального майна» № 483 від 3 червня 2020 року затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок).

Відповідно до п. 127 Порядку не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, крім:

1) випадків, передбачених пунктами 123, 124 і абзацом третім пункту 191 цього Порядку;

2) внесення до Методики розрахунку орендної плати змін щодо зменшення ставок оренди за договором, який був укладений без проведення аукціону або конкурсу;

3) випадку, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, зокрема у разі:

а) істотного пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, які настали після підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта, за умови, що відновлення об`єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об`єкта оренди;

б) припинення забезпечення об`єкта оренди комунальними послугами, якими об`єкт оренди був забезпечений або повинен бути забезпечений відповідно до умов договору та/або оголошення про передачу майна в оренду, якщо внаслідок такого припинення об`єкт оренди не може бути використаний орендарем;

в) здійснення капітального ремонту, реставрації або реконструкції об`єкта оренди з ініціативи балансоутримувача або його органу управління, якщо під час виконання будівельних робіт використання об`єкта оренди може завдати шкоди життю або здоров`ю людей, що перебувають або можуть перебувати всередині об`єкта оренди;

г) вилучення майна (його частини) відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

У такому разі зменшення орендної плати або тимчасове (на період існування обставин, зазначених у підпунктах "а" - "г" підпункту 3 цього пункту) звільнення орендаря від сплати орендної плати здійснюється за рішенням орендодавця на підставі заяви орендаря, до якої додані документи, що підтверджують існування відповідних обставин, або на підставі рішення суду.

Як було зазначено вище 03.10.2024 представником відповідача в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на відповідь на відзив відповідно до яких представник зокрема зазначив, що приміщення, передані Відповідачу за Договором оренди, у червні 2022 року були знищені під час російського обстрілу.

08.10.2024 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано додаткові пояснення відповідно до яких представник вказав, що інформація про знищення приміщення в червні 2022 року не стосується предмету Позову, оскільки заявлені до відшкодування періоди несплати Відповідачем орендної плати виникли до повномасштабного вторгнення (15.09.2021) і закінчується до будь яких руйнувань які відбулись на території ТОВ «КБТЗ» (15.05.2022).

З долученого представником позивача листа Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області №425/831 вбачається зокрема, що в результаті ракетного обстрілу 05.06.2022, зафіксованого актом 07.06.2022 було пошкоджено майно Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" вказане у розділі 3 означеного листа зокрема Головний виробничий корпус №2.

У листі від 31.08.2022 №001-1428 Київська міська військова адміністрація вказала, що 5 червня близько 06:00 внаслідок ракетного удару сталася пожежа у складській будівлі на площі близько 4500 тис кв.м.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 3.3 Не змінюваних умов Договору, Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату до 15 числа поточного місяця оренди.

Позивач зазначив, що останній платіж відповідач здійснив 13.08.2021 з огляду на що Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" нараховано заборгованість з орендної плати за період з 15.09.2021 - 15.06.2022 у загальному розмірі 463 111,08 грн.

Враховуючи, що 13.08.2021 відповідачем було здійснено останній платіж, що не заперечуються Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА ГРУПА "АРЕЙ", суд дійшов висновку, що прострочення зі сплати орендної плати почалось з вересня 2021 року по травень 2022 року.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що розрахунок позивача основної заборгованості зі сплати орендної плати за період з: 15.09.2021 - 15.10.2021 (за вересень); 15.10.2021 - 15.11.2021 (за жовтень); 15.11.2021 - 15.12.2021 (за листопад); 15.12.2021 - 15.01.2022 (за грудень); 15.01.2022 - 15.02.2022 (за січень); 15.02.2022 - 15.03.2022 (за лютий); 15.03.2022 - 15.04.2022 (за березень); 15.04.2022 - 15.05.2022 (за квітень); 15.05.2022 - 15.06.2022 (за травень) у загальному розмірі 463 111,08 грн. є вірним, а відтак в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене заявлені до відшкодування періоди несплати відповідачем орендної плати були нараховані до будь яких руйнувань які відбулись на території ТОВ «КБТЗ».

Стосовно заперечень відповідача, що: 1) Відповідач жодного дня не використовував приміщення, зазначені у Договорі оренди; 2) Між Позивачем та Відповідачем не укладено жодного первинного бухгалтерського документу, що посвідчував би оренду, а саме, не укладено жодного акту приймання-передачі наданих послуг; 3) Позивач ніколи не оформляв і ніколи не надавав жодної перепустки персоналу Відповідача; 4) Після укладення Договору оренди Позивач не звільнив приміщення, а використовував їх для власної господарської діяльності; 5) Договір оренди не завдав жодних збитків Позивачу; 6) Позивач безпідставно отримав від Відповідача 162 573,84 грн орендної плати і нараховував комунальні платежі за послуги, які ніколи не надавав; 7) Позивач вимагає оплати за приміщення, які сам використовував у своїй господарській діяльності; 8) Приміщення, передані Відповідачу за Договором оренди, у червні 2022 року були знищені під час російського обстрілу, суд зазначає наступне.

Відповідно до акту приймання - передачі в оренду нежитлового приміщення від 31.03.2021 позивач передав, а відповідач прийняв наступні нежитлові приміщення:

Частина приміщення №7 па першому поверсі, площею 282.0 м головного виробничого корпусу № 2;

- Приміщення №33 на першому поверсі площею 31,9 м2 головного виробничого корпусу № 2;

- Приміщення №34 на першому поверсі площею 36,5 м2 головного виробничого корпусу № 2;

- Приміщення №8 на другому поверсі площею 103,3 м2 головного виробничого корпусу № 2;

розташовані за адресою: м. Київ. вул. Бориспільська, 34-А.

2. На момент передачі в оренду приміщення перебувають в задовільному стані.

3. Орендодавець і Орендар засвідчують, що:

3.1. Об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині Об`єкта оренди немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до Об`єкта оренди надається Орендарю в день підписання цього акта приймання-передачі:

3.2. Повністю відповідає дійсності інформація про Об`єкт оренди оприлюднена в оголошенні про передачу в оренду (інформаційному повідомленні/інформації про об`єкт оренди).

Оскільки відповідачем було отримано приміщення в оренду, останній не був позбавлений можливості користуватись приміщеннями (в матеріалах справи відсутні докази протилежного), а також і не заслуговує на увагу те, що між сторонами не укладено жодного акту приймання-передачі наданих послуг, оскільки акт приймання - передачі в оренду нежитлового приміщення від 31.03.2021 підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень.

Твердження, що позивач ніколи не оформляв і ніколи не надавав жодної перепустки персоналу відповідача, суд зазначає, що умовами договору зокрема в розділі режим використання орендованого майна не передбачено обов`язку орендодавця надавати перепустки. Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогою надання таких перепусток.

В частині тверджень відповідача, що після укладення Договору оренди Позивач не звільнив приміщення, а використовував їх для власної господарської діяльності, суд звертає увагу, що у п. 3.1 акту приймання-передачі вказано, що об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині Об`єкта оренди немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до Об`єкта оренди надається Орендарю в день підписання цього акта приймання-передачі.

Як було вказано вище орендна плата була нарахована позивачем до червня 2022 року.

Відповідно до частини 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частинами 1 і 2 статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази дострокового розірвання договору як і докази звернення однієї із сторін договору про таке розірвання.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 76 935,35 грн. - пені, 168 732,85 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно пункту 3.3 Не змінюваних умов Договору, Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату до 15 числа поточного місяця оренди.

Відтак 15 число є останнім днем коли відповідач мав сплачувати орендну плату та прострочення починається з 16 числа.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд встановив, що вони виконані невірно та за розрахунком суду з врахуванням заявленого позивачем періоду розмір інфляційних втрат становить 148111,15 грн, в іншій частині слід відмовити.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати орендних платежів не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у заявлений ним період.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, суд встановив, що вони виконані невірно та за розрахунком суду з врахуванням заявленого позивачем періоду розмір пені становить 76699,30 грн, в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА ГРУПА "АРЕЙ" (03062, місто Київ, просп. Перемоги, будинок 83, код ЄДРПОУ 39774821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" (02093, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 34-А, код ЄДРПОУ 14302667) 463 111 (чотириста шістдесят три тисячі сто одинадцять) грн 08 коп. сума основної заборгованості, 148 111 (сто сорок вісім тисяч сто одинадцять) грн. 15 коп. - інфляційні втрати, 76 699 (сімдесят шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 30 коп - пені та судовий збір у розмірі 8255 (вісім тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ