Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/9432/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/9432/24Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ ХОЛД"

про стягнення 5 411 018,28 грн

за участю представників:

від позивача: Пясковська О.В.

від відповідача: Ковальов Є.Ф.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРУМ ХОЛД» про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, місце розташування: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, у сумі 5 411 018,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, яка знаходиться за адресою: вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, а тому позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2023 по 04.06.2024.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9432/24, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 призначено підготовче засідання по справі №910/9432/24 на 18.09.2024.

20.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов.

05.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на позов.

У судовому засіданні 18.09.2024 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/9432/24 до судового розгляду по суті на 15.10.2024, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

14.10.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи.

15.10.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 15.10.2024 судом до початку розгляду справи по суті розглянуто клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи у справі, перед якою відповідач просить поставити запитання: Чи відповідає розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою 8000000000:72:213:0003 площею 5,0747 га у сумі 5 411 018,28 положенням Податкового кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету міністрів Украі?ни від 19.04.1993 р. No284 (зі змінами та доповненнями)?

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача про призначення експертизи у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами встановленими статтею 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Однак, питання, які відповідач просить поставити на вирішення експерта є правовими питаннями і ніяким чином не пов`язані з будь-якими економічними розрахунками. Для з`ясування поставлених питань відсутня потреба у спеціальних знаннях у сфері іншій ніж право.

З урахуванням наведеного, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи необхідність у спеціальних знаннях відсутня, а рішення зі спору може бути прийняте за наявними фактичними даними, що входять до предмета доказування, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

У судовому засіданні 15.10.2024 суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи по суті на 29.10.2024.

У судовому засіданні 29.10.2024 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Однак, відповідачем не наведено причин, які б у відповідності до наведеної вище правової норми могли слугувати підставою для відкладення судового засідання.

Суд звертає увагу, що розгляд справи по суті відкладався за клопотанням відповідача.

Разом з тим, при розгляді даної заяви про відкладення розгляду справи, суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах щодо подання заяв, клопотань у строки, встановлені чинним Господарським процесуальним кодексом України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2024 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2024 надав пояснення по суті позову, проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 29.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно з інформаціи?ною довідкою від 11.07.2024 № 386517086 з Державного реєстру речових прав на нерухоме маи??но, 23.04.2021 приватним нотаріусом Киі?вського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. зареєстровано право власності ТОВ «АСТРУМ ХОЛД» на єдинии? маи?новии? комплекс за адресою: вул. Миколи Амосова, буд. 9, Солом`янськии? раи?он, місто Киі?в, загальною площею 13 341,5 кв.м.

Позивач зазначає, що оскільки зазначении? маи?новии? комплекс розташовании? на земельніи? ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 площею 5,0747 га, у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповіднии? договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якіи? розташовано маи?но.

Позивач посилається на те, що земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу Украі?ни - 04.11.2021, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.10.2022 № НВ-0001139672022, при цьому постановою Північного апеляціи?ного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 910/15855/23 залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2024, яким задоволено позов Солом`янськоі? окружноі? прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Киі?вськоі? міськоі? ради до ТОВ «АСТРУМ ХОЛД» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 994 692,32 грн за 2021-2022 роки, відтак, за доводами позивача, доцільно стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендноі? плати за користування земельною ділянкою комунальноі? власності з 01.01.2023 по 04.06.2024.

За таких обставин, позивач вважає, що оскільки ТОВ «АСТРУМ ХОЛД» безоплатно використовує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 без правовстановлюючих документів на неі? з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого маи?на, розташовании? на земельніи? ділянці, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендноі? плати за період з 01.01.2023 по 04.06.2024 у розмірі 5 411 018,28 грн.

Позиція відповідача

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що законодавством не передбачено можливість орендаря самостіи?но оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою без участі позивача, ТОВ «АСТРУМ ХОЛД» не має змоги впливати на ухвалення/чи не ухвалення Киі?вською міською радою відповідного рішення про передачу земельноі? ділянки в оренду, а оскільки КМР обізнано про існування фактичного землекористувача, та враховуючи що між сторонами на сьогодні відсутні будь-які господарські правовідносини, у відповідача відсутніи? обов`язок сплати орендноі? плати, натомість ТОВ «АСТРУМ ХОЛД» з клопотанням №390137306 від 08.06.2021 звертався до КМР щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, орієнтовною площею 7 та 0,3 га для експлуатаціі? та обслуговування маи?нового комплексу на вул. Миколи Амосова, буд. 9, та в подальшому із заявами щодо оформлення договорів оренди, однак діі?/бездіяльність КМР призвели до зволікання від ухвалення відповідного рішення.

Також відповідач зазначив, що позивач помилково вважає, що відповідач набув право оренди з моменту формування земельноі? ділянки, оскільки відомості з МЗК не є підтвердженням виникнення права власності (користування) земельними ділянками та носять виключно інформативнии? характер. Формування земельноі? ділянки та внесення даних до Державного земельного кадастру не означає автоматичне набуття права оренди.

Крім того, відповідач вказав, що у Товариства відсутні правові підставі сплати орендноі? плати за користування земельною ділянкою площею 0,3517 га з кадастровим номером 8000000000:72:214:0005 по вул. Амосова Миколи, 16 у Солом`янському раи?оні м. Києві з 05.11.2021 року до укладення договору оренди земельноі? ділянки.

Відповідач вважає, що після набуття права власності на адміністративну виробничу будівлю загальною площею 884,5 кв.м., розташовану за адресою: м. Киі?в, вул. Миколи Амосова, буд. 16 здіи?снив всі передбачені законодавством діі? для оформлення права користування земельною ділянкою, відтак у відповідача відсутні елементи складу правопорушення, та відсутня вина у спричиненні збитків.

У відзиві на позов відповідач також заперечив проти розрахунку позивача посилаючись на те, що відповідач не користувався земельною ділянкою площею 5,0747 га, як зазначив позивач, про що також свідчать обмеження у користуванні земельною ділянкою, які наведені у Витязі із Державного земельного кадастру №НВ-0001139672022 від 24.10.2022, зокрема обмеження у використанні 0,4428 га, які є частиною пам`ятки природи місцевого значення «Баи??кова гора».

Відповідач звернув увагу, що площа зазначена в проекті землеустрою, є необґрунтованою, оскільки проект землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує відповідачу набуття права власності чи користування на земельну ділянку саме такоі? площі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до Інформаційної довідки № 386517086 від 11.07.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, 23.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Наталією Вікторівною на підставі договору №368 купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 23.04.2021 проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» (надалі - відповідач) на Єдиний майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 381602880000), загальною площею 13 341,5 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, буд. 9.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001139672022 від 24.10.2022, 04.11.2021 здійснена державна реєстрація земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування майнового комплексу за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Амосова Миколи, 9, розробленого ТОВ «Земпроект-Груп».

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вiд 24.10.2022 №HB-0001139672022 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, розташована за адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Миколи Амосова, 9, зареєстрована 04.11.2021, її площа складає 5,0747 га.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначає, що об`єкт нерухомого майна, а саме: Єдиний майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 381602880000), який належать ТОВ «Аструм Холд», знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003.

Водночас, позивач зазначив, що речові права ТОВ «Аструм Холд» на земельну ділянку площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 на вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва не зареєстровані. Позивач посилається на те, що відповідач набувши в 2021 році у власність нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване не оформив, а договір оренди вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрований.

Згідно з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9940562102024 від 31.05.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер якої 8000000000:72:213:0003 становить 130 918 715,10 грн та згідно витягу №НВ-9925602292023 від 07.08.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер якої 8000000000:72:213:0003 становить 124 565 856,42 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТРУМ-ХОЛД» звернулося з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Миколи Амосова, 9 (реєстраційний номер 390137306 від 08.06.2021).

Листом від 15.07.2021 №13 відповідач повідомив позивача про замовлення розроблення документації із землеустрою без надання дозволу Київської міської ради разом договором про розроблення проекту землеустрою.

Позивачем складений розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування відповідачем земельною ділянкою у період з 01.01.2023 по 31.12.2021, що складає 3 736 975,00 грн та у період з 01.01.2024 по 04.06.2024, що складає 1 674 042,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що з 04.11.2021 відповідач як власник зазначеного вище об`єкту нерухомого майна, без належних та достатніх на те правових підстав, фактично користувався земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:72:214:0005 по вул. Амосова Миколи, 16 у Солом`янському раи?оні м. Києві, на якій розташований об`єкт нерухомості, без будь-якої правової підстави, що відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України породжує обов`язок у відповідача сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендноі? плати за період з 01.01.2023 по 04.06.2024 у розмірі 5 411 018,28 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності (п.п. 14.1.72, 14.1.136 Податкового кодексу України).

З огляду на вищевикладене, законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

При цьому, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Предметом стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно з ч. 1-5, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Як встановлено судом, земельна ділянка площею 5,0747 га (кадастровий номер 8000000000:72:213:0003) по вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва, як об`єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 04.11.2021.

Поряд з тим, судом враховано, що постановою Північного апеляціи?ного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 910/15855/23 залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2024, яким задоволено позов Солом`янськоі? окружноі? прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Киі?вськоі? міськоі? ради до ТОВ «АСТРУМ ХОЛД» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 994 692,32 грн за 2021-2022 роки.

Матеріалами справи підтверджено, що з 23.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ ХОЛД" є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці за кадастровий номер 8000000000:72:213:0003 по вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва, при цьому відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави, в тому числі, в період з 04.11.2021 (з дня формування земельної ділянки та її державної реєстрації) по 04.06.2024.

Відповідачем до матеріалів справи не надано належних доказів оформлення ТОВ «Аструм Холд» права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 шляхом укладення відповідного договору оренди з 04.11.2021 (дата формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав), що свідчить про фактичне користування відповідачем вказаною земельною ділянкою без належного оформлення.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 ЗК України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази укладення договору оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, а тому за своїм змістом є кондикційним.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено аналогічні правові висновки.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою та не сплачував орендну плату, а тому, враховуючи норми ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, які містять принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Водночас, судом враховано, що постановою Північного апеляціи?ного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 910/15855/23, якою залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2024, встановлено, що Департамент земельних ресурсів виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) неодноразово (протягом листопада 2021 року - червня 2023 року) отримував заяви дозвільного характеру Товариства з доданим до них проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки стосовно видачі рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі (кадастровий номер 8000000000:72:213:003), проте, за результатами розгляду заяв Департамент повертав надані матеріали на доопрацювання і станом на 28.06.2023 зауваження не усунуті.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Судом відхиляються заперечення ТОВ «АСТРУМ ХОЛД» в частині відсутності змоги впливати на ухвалення / чи не ухвалення Київською міською радою відповідного рішення про передачу земельної ділянки в оренду, а оскільки КМР було обізнано про існування фактичного землекористувача, та враховуючи що між сторонами на сьогодні відсутні будь-які господарські правовідносини, у відповідача відсутній обов`язок сплати орендної плати, оскільки неналежне виконання своїх обов`язків зі сторони органу місцевого самоврядування не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованої земельною ділянкою.

Подібні правової висновки Верховного Суду викладені у постановах від 10.02.2020 у справі № 922/931/18 та від 02.06.2020 у справі №922/2417/19.

Поряд з тим, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні статтей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що саме дії/бездіяльність КМР призвели до зволікання від ухвалення відповідного рішення.

Твердження відповідача про відсутність вини відповідача, судом відхиляються, оскільки наявність/відсутність вини відповідача є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях.

Згідно із ч. 1 ст. 21 названого Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20, частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Як вбачається з розрахунку розміру орендної плати, наданого позивачем, у період з 01.01.2023 по 31.01.2023 нормативна грошова оцінка землі становила 124 565 856,42 грн., у період з 01.01.2024 по 04.06.2024 - 130 918 715,10 грн. відповідно до відомостей станом на 04.11.2021 щодо коду виду цільового призначення земельної ділянки 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідно до витягу № НВ-9925602292023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (дата формування витягу: 07.08.2023) та відповідно до витягу № НВ-9940562102024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (дата формування витягу: 31.05.2024).

Відповідно до розрахунку позивача, розміру неотриманих доходів користування земельною ділянкою розраховано за ставками орендної плати у розмірі відповідно 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та складає за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 3 736 975,69 грн та за період з 01.01.2024 по 04.06.2024 - 1 674 042,59 грн.

Таким чином, суд дослідивши розрахунок позивача, дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому за висновком суду загальний розмір 5 411 018,28 грн є правомірним та підтверджений належними доказами, які наявні в матеріалах справи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРУМ ХОЛД" повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» (03038, м. Київ, вул. Амосова Миколи, 9, код 40202426) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) безпідставно збережені кошти у розмірі 5 411 018,28 грн та судовий збір у сумі 64 932,22 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.11.2024.

Суддя О.В. Гулевець