Ухвала

від 11.11.2024 по справі 914/2712/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.11.2024 Справа № 914/2712/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «Укрекспертпроект», м. Дніпро,

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонум Групп», м. Львів, заборгованості в сумі 213 840,00 грн на підставі договору № 2021/12/06-02 на виконання робіт від 06.12.2021 з додатками № 1, № 2, № 3, № 4, акту здачі приймання виконаних робіт № 142/2021 від 24.12.2021 на суму 213 840,00 грн, рахунку на оплату № 167 від 24.12.2021 на суму 213 840,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Водночас Господарським процесуальним кодексом України встановлено певні вимоги до заяви про видачу судового наказу. Так, згідно з ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України підставою для відмови у видачі судового наказу може бути та обставина, що заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Так, відповідно до поданої заяви, заборгованість, заявлена до стягнення, виникла, як зазначає заявник, внаслідок порушення боржником умов договору № 2021/12/06-02 на виконання робіт від 06.12.2021. До заяви долучено такий договір з додатками № 1, № 2, № 3, № 4, які складені іноземною російською мовою без перекладу на українську мову.

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Значить, подані заявником договір і додатки до нього є документами, які мають дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. На підставі таких документів суд має встановити особу, якій належить право вимоги, і переконатись, що із поданої заяви та додатків до неї вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Статтею 10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» мова судочинства і діловодства в судах судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мови» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Відповідно до п. 8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою, що не суперечить рівності прав учасників судового процесу за мовною ознакою та відповідає веденню судового процесу, який в наказному провадженні здійснюється без виклику сторін і усних пояснень їх представників.

Відсутність перекладених українською мовою доказів, поданих на підтвердження обставин, зазначених в заяві про видачу судового наказу, унеможливлює дослідження судом змісту поданих документів і виснування про обґрунтованість вимог заявника.

За таких обставин та за відсутності процесуальної можливості повернення заяви про видачу судового наказу з підстав подання неналежно оформлених письмових доказів, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу судового наказу.

Водночас суд звертає увагу заявника, що згідно з ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. ст. 147, 150, 151, 152, 153 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «Укрекспертпроект» про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонум Групп» заборгованості в сумі 213 840,00 грн відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.