Рішення

від 31.10.2024 по справі 915/1010/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1010/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Сергєєва К.О.,

від відповідача - Грицюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" до Приватного підприємства "Хуторок GV" про стягнення 160563,74 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Роднічок" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Хуторок GV" про стягнення 160563,74 грн., посилаючись на наступне.

01.09.2020 р. між Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Роднічок" (орендар) та Приватним підприємством "Хуторок GV" (суборендар) був укладений договір суборенди землі № 01/09-20, згідно з п. 1 та 2 якого договору орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки в межах території Любомирівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області загальною площею 29,1626 га. Відповідно до п. 7 та 42 договору останній починає діяти з моменту державної реєстрації та до 01.09.2022 р.

Як вказує позивач, державна реєстрація суборенди земельних ділянок була здійснена 10.09.2020 р., що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Також позивач зазначає, що згідно з п. 8, 10 та 10.1 договору суборендна плата здійснюється виключно в грошовій безготівковій формі, в розмірі 160563,74 грн., в т.ч. ПДВ - 26760,62 грн., вноситься до 01 вересня кожного поточного року суборенди та починає нараховуватися з 01.09.2020 р. на умовах, визначених цим договором.

За ствердженнями позивача, суборендар не виконав вищевказані зобов`язання за договором в повному обсязі, у зв`язку з чим позивачем заявлена до стягнення заборгованість за період з 01.09.2020 р. по 01.09.2021 р. в розмірі 160563,74 грн., в т.ч. ПДВ - 26760,62 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024 р. вказану позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1010/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.09.2024 р. о 10:50.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2024 р. у справі №915/1010/24 розгляд справи відкладено на 03.10.2024 р. з огляду на неявку у судове засідання відповідача, а також необхідність надання позивачем додаткових доказів.

03.10.2024 р. від представника позивача Сергєєвої К.С. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 11866/24), до яких позивачем додано для долучення до матеріалів справи копії договорів оренди та копії платіжних документів про перерахування орендної плати за 2021 р.

У судовому засіданні господарського суду 03 жовтня 2024 року по справі № 915/1010/24 було протокольно оголошено перерву до 28 жовтня 2024 року о 12 год. 30 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що під розписку повідомлено представника позивача. Також ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.10.2024 р. у справі №915/1010/24 повідомлено відповідача про розгляд справи в порядку ст. 120 ГПК України.

28.10.2024 р. від представника позивача Сергєєвої К.С. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 13069/24), до яких позивачем додано для долучення до матеріалів справи копії договорів оренди землі з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна.

Так, у судовому засіданні господарського суду 28 жовтня 2024 року по справі №915/1010/24 було протокольно оголошено перерву до 31 жовтня 2024 року о 10 год. 00 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що під розписку повідомлено представника позивача. Також ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2024 р. у справі №915/1010/24 повідомлено відповідача про розгляд справи в порядку ст. 120 ГПК України.

31.10.2024 р. від представника позивача Сергєєвої К.С. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 13255/24), до яких позивачем додано для долучення до матеріалів справи копію договору про внесення змін до договору оренди землі від 26.08.2020 р.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 31.10.2024 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі. Також просив суд залучити до матеріалів справи копію договору про внесення змін до договору оренди землі від 26.08.2020 р., надану 31.10.2024 р. (вх. № 13255/24), та на підставі ст.119 ГПК України просив суд поновити та продовжити строки для надання вказаних доказів, у зв`язку з тим, що позивачу потрібен був додатковий час для збирання та надання до суду великого обсягу документів.

Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду не приймаються, крім випадку, коли особа їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За положеннями ч. 10 ст. 80 ГПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

За приписами частин 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно з ч. 3 ст. 119 ГПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши клопотання позивача про долучення доказів та поновлення строку на подачу доказів, суд, враховуючи наведені позивачем обставини, з урахуванням положень ст. ст. 80, 119 ГПК України, з метою дотримання принципу рівності учасників судового процесу, диспозитивності та змагальності сторін, дійшов висновку про задоволення клопотання та поновлення строку на подачу доказів з приєднанням наданих доказів до матеріалів справи.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у судовому засіданні 31.10.2024 р. представник пояснив, що у зв`язку з військовими діями діяльність підприємства не ведеться.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.09.2016 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Роднічок" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає на підставі Державного акту І-МК № 021289 від 17.11.1999 р. на право власності на земельну ділянку, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825782200:11:000:0018 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Краснознамянської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (п.1 Договору оренди землі).

Згідно з п. 2 договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 14,5813 гектарів, у тому числі: рілля зрошувальна - га, рілля богарна - 14,5813 га.

Відповідно до п.8 договору оренди землі, договір укладено на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

У відповідності до п. 19 договору оренди землі, інші умови передачі земельної ділянки в оренду: орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення. Орендодавець дає свою згоду орендарю на будь-яку передачу орендованої земельної ділянки (її частини) у суборенду без будь-яких додаткових письмових узгоджень між сторонами у майбутньому.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Роднічок" біло підписано акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки.

Вказаний договір оренди землі від 01.09.2016 р. був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.09.2016 р. за № 16516160.

В подальшому 26.08.2020 між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Роднічок" укладено договір від 26.08.2020 про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.09.2016 р. за № 16516160, згідно з п. 1 якого у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 отримав на праві приватної власності земельну ділянку у порядку спадкування (номер запису про право власності 37836388 від 18.08.2020 р.), сторони дійшли згоди внести зміни в договір наступним чином: сторону договору «Орендодавець» - замість ОСОБА_1 вважати стороною договору «Орендодавець» ОСОБА_2 . Згідно з п. 2 договору від 26.08.2020 р., пункт 8 договору від 01.09.2016 р. викладено в наступній редакції: «Договір укладено до 26.08.2030 р., починаючи з моменту державної реєстрації цього договору про внесення змін в державному реєстрі прав оренди, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір вважається поновленим на той самий строк на тих самих умовах у разі відсутності заяви однієї із сторін цього договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору в порядку, передбаченому законодавством». Згідно з п. 3 договору від 26.08.2020 р., всі інші положення та пункти зазначеного договору оренди залишаються без змін.

Крім того, 01.09.2016 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Роднічок" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає на підставі Державного акту І-МК № 021289 від 17.11.1999 на право власності на земельну ділянку, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4825782220:11:000:0017 сільськогосподарського призначення із земель приватної власності для ведення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Краснознамянської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (п.1 договору оренди землі).

Згідно з п. 2 договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 14,5813 гектар, у тому числі: рілля зрошувальна - га, рілля богарна - 14,5813 га.

Відповідно до п.8 договору оренди землі, договір укладено на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

У відповідності до п.15 договору оренди землі, інші умови передачі земельної ділянки в оренду: орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення. Орендодавець дає свою згоду орендарю на будь-яку передачу орендованої земельної ділянки (її частини) у суборенду без будь-яких додаткових письмових узгоджень між сторонами у майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Роднічок" біло підписано акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки.

Зазначений договір оренди землі від 01.09.2016 р. був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.09.2016 р. за № 16517963.

В подальшому 26.08.2020 між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Роднічок" укладено договір від 26.08.2020 про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.09.2016 р. за № 16517963, згідно з п. 1 якого у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 отримала на праві приватної власності земельну ділянку у порядку спадкування (номер запису про право власності 37836144 від 18.08.2020 р.), сторони дійшли згоди внести зміни в договір наступним чином: сторону договору «Орендодавець» - замість ОСОБА_1 вважати стороною договору «Орендодавець» ОСОБА_3 . Згідно з п. 2 договору від 26.08.2020 р., пункт 8 договору від 01.09.2016 р. викладено в наступній редакції: «Договір укладено до 26.08.2030 р., починаючи з моменту державної реєстрації цього договору про внесення змін в державному реєстрі прав оренди, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір вважається поновленим на той самий строк на тих самих умовах у разі відсутності заяви однієї із сторін цього договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору в порядку, передбаченому законодавством». Згідно з п. 3 договору від 26.08.2020 р., всі інші положення та пункти зазначеного договору оренди залишаються без змін.

01.09.2020 р. між Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Роднічок" (далі - орендар) та Приватним підприємством "Хуторок GV" (далі - суборендар) було укладено договір суборенди землі №01/09-20 (далі - договір), у відповідності до умов якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки в межах території Любомирівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області загальною площею - 29,1626 га, що знаходяться в користуванні орендаря на підставі договорів оренди землі, які належним чином укладені та зареєстровані у відповідності до чинного законодавства України, що діє на момент укладення цього договору суборенди землі (п.1 договору).

Згідно з п.2 договору в суборенду передаються земельні ділянки:

- ОСОБА_1 , кадастровий номер 4825782200:11:000:0018 площею 14,5813 га;

- ОСОБА_1 , кадастровий номер 4825782200:11:000:0017 площею 14,5813 га.

Відповідно до п.п. 3, 4 договору, на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна та інших об`єктів інфраструктури. В суборенду передається лише земельна ділянка.

Пунктом 7 договору визначено, що договір починає діяти з моменту державної реєстрації та до 01.09.2022 р. з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Пунктом 8 договору сторони узгодили, що плата за суборенду земельної ділянки вноситься суборендарем виключно в грошовій безготівковій формі. Розмір річної суборендної плати за земельні ділянки приватної власності визначений і погоджений сторонами у розмірі 160563,74 грн., в тому числі ПДВ - 26760,62 грн.

Обчислення розміру суборендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (п.9 договору).

Відповідно до п.10 договору суборенда вноситься суборендарем до 01 вересня кожного поточного року суборенди. Сторони домовились про те, що суборендна плата за цим договором починає нараховуватися з 01.09.2020 року на умовах, визначених у цьому договорі (п.10.1 договору).

Відповідно до п. 17 договору передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача земельної ділянки суборендарю здійснюється за актом її приймання-передачі (п.19 договору).

Згідно з п. 27 договору орендар має право вимагати від суборендаря, зокрема, своєчасного і в повному обсязі внесення суборендної плати.

Відповідно до п. 30 договору, суборендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, розраховуватись з орендарем по суборенд ній платі в повному обсязі та у встановлений строк.

Вказаний договір суборенди землі підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 223816529 від 14.09.2020 право суборенди на земельну ділянку площею 14,5813 га з кадастровим номером 4825782200:11:000:0017 зареєстровано в державному реєстрі 10.09.2020 року за Приватним підприємством "Хуторок GV" до 02.09.2022 р. Підстава для державної реєстрації - договір суборенди №01/09-20 від 01.09.2020.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 223810035 від 14.09.2020 право суборенди на земельну ділянку площею 14,5813 га з кадастровим номером 4825782200:11:000:0018 зареєстровано в державному реєстрі 10.09.2020 року за Приватним підприємством "Хуторок GV" до 01.09.2022 р. Підстава для державної реєстрації - договір суборенди №01/09-20 від 01.09.2020.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 160563,74 грн. (у т.ч. ПДВ 26760,62 грн.) у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язання по внесенню суборендної плати за період з 01.09.2020 по 01.09.2021.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1, 9 ст. 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1, 6 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 17 Закону України "Про оренду землі" визначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до 1-5 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

У відповідності до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата справляється у грошовій формі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, судом встановлено, що умовами договорів оренди від 01.09.2016 було передбачено право орендаря - Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" на передачу орендованих ним земельних ділянок кадастровий номер 4825782200:11:000:0018 площею 14,5813 га та кадастровий номер 4825782200:11:000:0017 площею 14,5813 га, які належали ОСОБА_1 , в суборенду.

На момент розгляду судом справи докази визнання недійсним або розірвання договорів оренди та договору суборенди землі №01/09-20 відсутні.

Також надані позивачем до суду відомості нарахувань та платіжні документи свідчать про виконанням останнім своїх обов`язків по перерахуванню орендної плати на користь орендодавців за договорами оренди від 01.09.2016.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відтак, відповідач з моменту передачі йому в суборенду вказаних земельних ділянок згідно з п. 8 і 10 договору мав сплачувати на користь позивача відповідну суборендну плату. При цьому з огляду на погоджений сторонами у п. 10 договору порядок розрахунків, граничним строком виконання грошового зобов`язання було 01 вересня поточного року. Тобто за період оренди з 01.09.2020 по 01.09.2021 відповідач повинен був сплатити суборендну плату не пізніше 01.09.2021 року.

Однак, як з`ясовано судом, відповідачем за спірний період з 01.09.2020 по 01.09.2021 не вносилась передбачена договором суборенди плата, у зв`язку з чим сума боргу відповідача за вказаний період складає 160563,74 грн. (у т.ч. ПДВ 26760,62 грн.). Таким чином, з 02.09.2021 грошове зобов`язання відповідача вважається простроченим.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не спростовано факт наявності вказаної заборгованості в розмірі 160563,74 грн., строк оплати якої настав, належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості відповідач не надав. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Доводи представника відповідача про нездійснення господарської діяльності у зв`язку з військовими діями, судом до уваги не приймаються, оскільки такі обставини на момент виникнення у відповідача простроченого зобов`язання по сплаті суборендної плати були відсутні, а тому такі обставини не звільняють відповідача від виконання прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором суборенди землі за період дії договору.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, невнесення відповідачем орендної плати за вище вказаним договором суборенди землі за період з 01.09.2020 по 01.09.2021 є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленій сумі 160563,74 грн.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" та стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 160563,74 грн. за спірним договором суборенди землі № 01/09-20 від 01.09.2020 р., що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" до Приватного підприємства "Хуторок GV" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 160563,74 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства "Хуторок GV" (54007, м. Миколаїв, вул. Нагірна, 11, офіс 17; e-mail: gricukvitalij40@gmail.com; код ЄДРПОУ 33231689) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" (57262, Миколаївська область, миколаївський район, с. Миколаївське, вул. Івана Франка, 13А; e-mail: Virgo-dog2ukr.net; код ЄДРПОУ 19292651) заборгованість за договором суборенди землі № 01/09-20 від 01.09.2020 р. у розмірі 160563/сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят три/грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.11.2024 р.

Суддя Л.М. Ільєва