Рішення

від 06.11.2024 по справі 916/3983/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3983/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (код ЄДРПОУ 38727770, 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (код ВП філії 38728418, 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6)

до відповідача: Приватного підприємства "ФРОГ Агросервіс" (код ЄДРПОУ 32066963, 65012, м. Одеса, пров. Мукачівський, 4В)

про стягнення 1240908,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Позивач Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації морського порту Чорноморськ) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Приватного підприємства "ФРОГ Агросервіс" про стягнення 1240908,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на завдання шкоди внаслідок витоку речовин із судна, власником якого є відповідач.

Ухвалою суду від 16.09.2024 позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання та вирішено інші процесуальні питання.

03.10.2024 від позивача надійшло клопотання про залучення оригіналів доказів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 відкладено підготовче засідання на 23.10.2024.

Ухвалою суду від 23.10.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/3983/24 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 06.11.2024.

У судове засідання 06.11.2024 представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.

Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвали суду у цій справі були доставлені відповідачу до його електронного кабінету.

За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 06.11.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України постановлено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 07.06.2021 ПП "ФРОГ Агросервіс" на підставі договору купівлі-продажу № 21/43-д/нд придбало бункерувальник "МАРС" (МО 8924264).

Згідно з актом приймання-передачі судна від 06.10.2021, ПП "ФРОГ Агросервіс" прийняло дане судно від ДП "МТП "Чорноморськ", яке на момент придбання знаходилось в неморехідному стані, а на борту судна знаходились потенційно небезпечні для навколишнього природного середовища речовини, а саме: відпрацьовані паливно-мастильні матеріали - 10108,1 кг та лляльні води - 925 м3.

21.11.2023 Капітаном Чорноморського морського порту видано розпорядження №57/11, в якому Капітан порту з метою запобігання забрудненню навколишнього природного середовища в морському порту Чорноморськ (у зв`язку із зміною стану судна "МАРС") зобов`язав відповідача провести ретельне обстеження його судна із складанням відповідного акту, який надати до служби Капітана Чорноморського морського порту, та прийняти необхідні заходи щодо належної фіксації судна на місці стоянки та недопущення забруднення навколишнього природного середовища в морському порту Чорноморськ у строк до 30.11.2023.

27.12.2023 Чорноморська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" направила на адресу відповідача лист за № 2276/15-07-03/Вих, в якому просила впровадити на підвідомчих відповідачу суднах відповідні заходи для підтримання необхідного рівня екологічної, пожежної та техногенної безпеки і мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій.

08.01.2024 позивач листом №59/15-07-03/Вих повідомив відповідача, що під час здійснення моніторингу стану акваторії морського порту Чорноморськ 08.01.2024 у районі необладнаного берегу за причалом № 24 був виявлений його затонулий плавзасіб "МАРС", ІМО: 8924264, та наголосив відповідачу про необхідність за власний рахунок терміново вжити вичерпних заходів щодо недопущення погіршення стану вод акваторії морського порту Чорноморськ (бонування тощо); видалення затонулого плавзасобу "МАРС", ІМО: 8924264, з акваторії; термінового прибуття до затонулого плавзасобу "МАРС".

Листом №71/15-07-03/Вих від 09.01.2024 позивач про дану ситуацію повідомив Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

15.01.2024 Капітаном Чорноморського морського порту видано розпорядження №62/01, відповідно до якого відповідача зобов`язано провести ретельне обстеження зазначеного судна із складанням відповідного акту, який надати до служби Капітана Чорноморського морського порту, та прийняти необхідні заходи щодо недопущення забруднення навколишнього природного середовища в морському порту Чорноморськ у строк до 19.01.2024.

16.01.2024 позивач листом повідомив Капітана порту, що у зв`язку із тривалим періодом відстію, відсутності вахтового екіпажу та належного технічного обслуговування плавзасобу "МАРС", ІМО: 8924264, а також наявністю на борту плавзасобу небезпечних для навколишнього природного середовища речовин, створюється загроза для навколишнього середовища, а саме - загроза забруднення акваторії та погіршення стану якості вод морського порту Чорноморськ.

Листом №148/15-07-03/Вих від 17.01.2024 позивач на адресу відповідача направив розпорядження Капітана порту від 15.01.2024 №62/01, а також вимогу про вжиття вичерпних заходів, направлених на недопущення забруднення вод акваторії судном "МАРС" та виконання вимог розпорядження Капітану Чорноморського морського порту від 15.01.2024 № 62/01.

Також у вище вказаному листі позивач повідомив відповідача, що в разі невиконання ним вимог розпорядження Капітана порту від 15.01.2024 № 62/01 та у випадку забруднення судном відповідача вод акваторії порту за рахунок коштів та майна відповідача позивачем будуть вжиті заходи, направлені на усунення наслідків забруднення і недопущення поширення забруднення вод акваторії.

Позивач зазначає, що період з 08.01.2024 по 18.01.2024 спостерігалось посилення негативної динаміки плавучості судна "МАРС", а саме: корма судна заглибилась у ґрунт та почався зсув судна до глибшої частини акваторії, що, у свою чергу, викликало занурення кормової частини судна під воду до 1,5 м та з`явився крен на лівий борт близько 5 градусів у порівнянні з 08.01.2024, вказане підтверджується наданими позивачем актами обстеження акваторії з 08.01.2024 по 18.01.2024.

Листом № 158/15-07-03/Вих від 18.01.2024 позивач повторно вимагав від відповідача вжити заходів щодо недопущення забруднення акваторії порту.

За твердженнями позивача, 19.01.2024 з судна "МАРС" почався виток забруднюючої речовини в акваторію порту, про що направлено відповідне повідомлення на адресу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеські області).

В цей же день, 19.01.2024 позивачем було проведено відбір фонових показників якості води в контрольній точці (не в місці забруднення), про що було складено акт відбору проб фонових показників якості води в акваторії порту. Згідно висновку, викладеному в Протоколі випробувань, проба води з акваторії порту (фонова точка) за дослідженими показниками відповідає вимогам Постанови КМУ №431 від 29.03.2002 "Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення" та Постанови № 828 від 21.08.2019, а за результатами дослідження проб біля судна "МАРС" виявлено значне перевищення вмісту нафтопродуктів.

20.01.2024 за фактом забруднення акваторії порту слідчим відділенням відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області зареєстроване кримінальне провадження за ч. 1 ст. 243 КК України.

Для запобігання та локалізації виниклих наслідків забруднення, а також ліквідації забруднення, позивачем в період з 18.01.2024 по 31.03.2024 вживались заходи, направлені на усунення наслідків забруднення та недопущення поширення забруднення вод акваторії.

Оскільки відповідачем не відшкодовано шкоду, завдану внаслідок витоку речовин із судна, позивач 23.04.2024 був вимушений звернутися до суду за захистом прав та інтересів і стягнення завданої шкоди в січні-березні 2024 року.

28 червня 2024 року Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення у справі № 916/1760/24 про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи, що судно "МАРС" продовжувало знаходитись в аварійному стані і після ухвалення рішення судом, існувала нагальна потреба у продовженні вжиття заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію забруднення.

Відповідно до витягів із суднових вахтових журналів та інших документів слідує, що позивач у період з 1 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року продовжував вживати заходи, направлені на усунення наслідків забруднення та недопущення поширення забруднення вод акваторії, а саме: робота судна нафтосміттєзбирача для збору нових забруднень; постановка і зняття бонових загороджень для локалізації забруднення та запобігання його поширенню у водоймі; використання сорбенту Еконадін та сорбенту Еколан для розщеплення нафтопродуктів та інших забруднюючих речовин, тощо.

Позивачем за надані послуги за період квітень-липень 2024 року було виставлено відповідачу до сплати рахунки на оплату, а саме:

- рахунок № Пр/АП000000742 від 13.05.2024 на суму 330694,01 грн з ПДВ;

- рахунок № Пр/АП000000872 від 06.06.2024 на суму 309562,60 грн з ПДВ;

- рахунок № Пр/АП000000994 від 03.07.2024 на суму 302457,04 грн з ПДВ;

- рахунок № Пр/АП000001259 від 26.08.2024 на суму 298195,20 грн з ПДВ.

Відповідно до складеного кошторису, розмір збитків, які поніс позивач на усунення наслідків витоку речовин із судна, складає 1240908,84 грн., які відповідачем не відшкодовані, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди встановлено статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини.

Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Тобто, на відміну від загального порядку та умов відшкодування шкоди безпосередньо встановленого статтею 1166 ЦК України, умовами відшкодування за статтею 1187 ЦК України шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є: 1) протиправність поведінки заподіювача шкоди, 2) наявність цієї шкоди у потерпілого і 3) причинного зв`язку між ними.

Отже, зобов`язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: 1) наявність шкоди; 2) протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; 3) наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою (висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №674/166б/14-ц).

Таким чином, розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обов`язків доказування і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України здійснюється таким чином: особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, володілець джерела підвищеної небезпеки доводить умисел потерпілого або наявності непереборної сили законом, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди (подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 904/2830/20).

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник не може погіршувати екологічну ситуацію.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 101 Водного кодексу України, власники засобів водного транспорту трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об`єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.

Відповідно до положень статті 111 ВК України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

За приписами статті 304 Кодексу торговельного мореплавства України, власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров`я людей або живих ресурсів моря. Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об`єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.

Відповідно до ст.348 Кодексу торговельного мореплавства України, судновласник відповідає за своїми зобов`язаннями майном, що йому належить, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення.

Як передбачено ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушенні норм екологічної безпеки; порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об`єктів; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров`я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов`язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Шкода, заподіяна довкіллю у зв`язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" (ч.ч.1-4 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до п. 9 Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 21.08.2013 № 631, компенсація витрат, які понесли Адміністрація та субпідрядні організації на ліквідацію розливу (забруднення), здійснюється згідно із законодавством України.

За положеннями ст.74 КТМ України, організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України. Власники (користувачі) морських терміналів, судновласники, інші суб`єкти господарювання, що здійснюють свою діяльність у межах території та акваторії морського порту, забезпечують безпеку мореплавства відповідно до правил, визначених обов`язковими постановами по порту.

Положення п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про морські порти України" визначають, що адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України "Про морські порти України", адміністрація морських портів України, суб`єкти господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, вживають невідкладних заходів для ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, які призвели до порушення роботи в морському порту. Адміністрація морських портів України за погодженням з Капітаном морського порту зобов`язана розробити та затвердити в установленому порядку план локалізації та ліквідації аварій (катастроф), забезпечити діяльність об`єктової аварійно-рятувальної служби, закупівлю та підтримання в належному стані спеціалізованих суден, необхідного обладнання, пристроїв і механізмів для ліквідації аварій на території та в акваторії морського порту.

Відповідно до п.п.2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 12, 14 ч.1 ст.15 Закону України "Про морські порти України", адміністрація морських портів України утворюється з метою, зокрема: надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; організації та забезпечення безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту; організації та забезпечення безпеки мореплавства; організації та координації аварійно-рятувальних робіт; організації робіт з підйому затонулого майна в акваторії морського порту; забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі шляхом участі в межах визначеної законодавством компетенції у виявленні випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту. Порядок взаємодії адміністрації морських портів та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту, встановлюється Кабінетом Міністрів України; забезпечення проведення робіт з ліквідації наслідків забруднення території та акваторії морського порту; визначення районів обов`язкового використання буксирів; координації своєї діяльності та діяльності Капітана морського порту, лоцманської служби, власників морських терміналів, портових операторів, інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у разі виникнення стихійного лиха, аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій, що потребують взаємодії.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.19 Закону України "Про морські порти України", виключно державними підприємствами, установами та організаціями надаються послуги з: регулювання руху суден; забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт; навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства; картографічного забезпечення мореплавства; забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин. Послуги, визначені у частині третій цієї статті, надаються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

За умовами ст.14 Закону України "Про морські порти України", організація судноплавства в акваторії морського порту здійснюється на основі розподілу функцій забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства. Нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється Капітаном морського порту, який очолює службу Капітана морського порту. Повноваження, порядок призначення та інші питання щодо функціонування Капітана морського порту, служби Капітана морського порту визначаються Кодексом торговельного мореплавства України. Безпека мореплавства в акваторії морського порту забезпечується адміністрацією морських портів України, власниками морських терміналів і гідротехнічних споруд, судновласниками, іншими суб`єктами господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, відповідно до законодавства і правил, визначених обов`язковими постановами по порту.

Відповідно до ст. 78 КТМ України, до функцій Капітана морського порту належить в т.ч. нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 79 КТМ України, розпорядження Капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.

Згідно п.п.3, 4, 5 Порядку взаємодії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту, затвердженого Постановою КМУ №670 від 17.07.2019, у разі виявлення адміністрацією порту видимих слідів нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в акваторії порту адміністрація порту невідкладно: фіксує виявлені факти, зокрема з використанням засобів фото- та відеофіксації; інформує екологічну інспекцію про виявлені факти шляхом надіслання телефонограми та повідомлення з використанням засобів електронного зв`язку після фіксації виявлених фактів. Повідомлення фіксується в журналі обліку повідомлень про можливе забруднення за формою згідно з додатком 1; здійснює відбір проб фонових показників якості води в акваторії порту, про що складає акт, форма якого встановлюється законодавством, та забезпечує проведення їх аналізу; вживає у разі потреби заходів щодо локалізації та ліквідації наслідків забруднення акваторії порту. У разі надходження від адміністрації порту повідомлення про виявлення факту забруднення акваторії порту екологічна інспекція невідкладно направляє до відповідного порту державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища (далі - державний інспектор). Державний інспектор: обстежує акваторію порту в місці забруднення; здійснює відбір проб води в акваторії порту в місці забруднення, про що складає акт, форма якого встановлюється законодавством. Акт підписується державним інспектором та адміністрацією порту; забезпечує проведення аналізу проб води акваторії порту, відібраних у місці забруднення. Відбір проб фонових показників якості води акваторії порту, відбір проб води акваторії порту в місці забруднення та проведення їх аналізу здійснюються відповідно до порядку перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу, передбаченого пунктом 5-1 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №269.

Пунктом 14 Порядку взаємодії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту, затвердженого Постановою КМУ №670 від 17.07.2019, передбачено, що адміністрація порту, власник морського терміналу, інші суб`єкти господарювання мають право виставити власнику судна, винному в забрудненні акваторії порту, претензії щодо відшкодування витрат з проведення робіт з локалізації та ліквідації наслідків забруднення, відбору проб фонових показників якості води в акваторії порту та проведення їх аналізу, здійснених за їх рахунок, використання плавзасобів таких суб`єктів господарювання.

Як встановлено судом вище, відповідно до наведеного законодавства, на позивача покладено обов`язки щодо вжиття невідкладних заходів для ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, які призвели до порушення роботи в морському порту.

Відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, не забезпечив дотримання безпечних умов перебування судна біля причалу, внаслідок чого 19.01.2024 з судна "МАРС" почався виток забруднюючої речовини в акваторію порту.

В цей же день, 19.01.2024 позивачем було проведено відбір фонових показників якості води в контрольній точці (не в місці забруднення), про що було складено акт відбору проб фонових показників якості води в акваторії порту. Згідно висновку, викладеному в Протоколі випробувань, проба води з акваторії порту (фонова точка) за дослідженими показниками відповідає вимогам відповідних постанов, а за результатами дослідження проб біля судна "МАРС" виявлено значне перевищення вмісту нафтопродуктів.

Для запобігання та локалізації виниклих наслідків забруднення, а також їх ліквідації, позивач вимушений був вживати заходи, направлені на усунення наслідків забруднення та недопущення поширення забруднення вод акваторії.

Оскільки відповідачем не відшкодовано шкоду, завдану внаслідок витоку речовин із судна, позивач 23.04.2024 звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів та стягнення завданої шкоди в січні-березні 2024 року.

28 червня 2024 року Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення у справі № 916/1760/24 про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо преюдиціальності встановлених судом обставин, слід зауважити, що у наведеному вище рішенні суду було встановлено, що судно "МАРС", яке належить відповідачу, знаходилось в аварійному стані, відбулось його підтоплення, що призвело до забруднення акваторії порту та те, що позивач вживав відповідні заходи, спрямовані на ліквідацію та усунення забруднення.

Отже, судом встановлено повний склад цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; та вини правопорушника.

З урахуванням того, що судно "МАРС" і в подальшому продовжувало знаходитись в аварійному стані, позивач був вимушений продовжувати вживати заходи, спрямовані на локалізацію та ліквідацію забруднення вже в квітні-липні 2024 року, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ФРОГ Агросервіс" (код ЄДРПОУ 32066963, 65012, м. Одеса, пров. Мукачівський, 4В) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (код ЄДРПОУ 38727770, 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (код ВП філії 38728418, 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6) - 1240908 (один мільйон двісті сорок тисяч дев`ятсот вісім) грн. 84 коп. збитків, 14890 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 91 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 11 листопада 2024 р.