Рішення

від 11.11.2024 по справі 916/3442/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3442/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/3442/24

За позовом: Одеського квартирно-експлуатаційного управління (65058, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18; код ЄДРПОУ 08038284)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурій-Груп (65005, м.Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 51; ЄДРПОУ 38574717)

про стягнення 4785,00 грн.

Встановив: Одеське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурій-Груп про стягнення 4785,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2024р. позовну заяву Одеського квартирно-експлуатаційного управління від 05.08.2024р. вх. № ГСОО 3517/24 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду. Повідомлено Одеське квартирно-експлуатаційне управління, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

14.08.2024р. до господарського суду Одеської області позивачем супровідним листом були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 08.08.2024р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2024р. прийнято позовну заяву Одеського квартирно-експлуатаційного управління до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3442/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити

Відповідачами відзиву на позовну заяву не надано, відповідачі свого права на захист не використали, хоча відповідачів було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на їх адресу ухвал суду.

Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п.п.4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження №14-507цс18.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивачем було зазначено суду, між квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (правонаступник Одеське квартирно-експлуатаційне управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Груп» 01.09.2017 укладено договір оренди №33/2017/КЕВ нерухомого військового майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 26 (далі Договір).

У відповідності до даного Договору, Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлові приміщення загальною площею 60,7 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 26.

Позивачем було зазначено суду, що він добросовісно та в повному обсязі виконував умови Договору, натомість відповідачем було допущено порушення умов договору в частині повної та своєчасної оплати за орендоване майна.

Як зазначає позивач, відповідачем за період 01 січня 2022 року - 23 вересня 2022 року (включно, до дати припинення Договору) допущено заборгованість перед позивачем у сумі 13331,96 грн., а саме: - січень 2022 року 1800,66 грн.; - лютий 2022 року 3140,06 грн.; - березень 2022 року 0 грн.; - квітень 2022 року 0 грн.; - травень 2022 року 136,44 грн.; - червень 2022 року 2180,43 грн.; - липень 2022 року 2195,70 грн.; - серпень 2022 року 2219,85 грн.; - вересень 2022 року 1658,82 грн., та заборгованістю з компенсації земельного податку у сумі 7252,89 грн.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що вказана заборгованість підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 у справі № 916/4838/23 та постановою Південно-західного господарського апеляційного суду від 12.03.2024 у справі № 916/4838/23.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 5.15 Договору передбачено, що орендар зобов`язаний щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлю чи споруди земельна ділянка, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

За посиланням позивача, на адресу відповідача цінними листами направлялися претензії (від 07.12.2022 № 4306 та від 06.01.2023 № 58) з розрахунком заборгованостей з орендної плати та заборгованості з компенсації земельного податку та актами виконаних робіт (наданих послуг).

Однак, Додатковою угодою до Договору від 23.09.2022 року № 17д/2022/КЕВ сторони припинили чинність Договору.

Отже, 23.09.2022 року відповідач мав погасити заборгованість перед Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням в повному обсязі.

Однак, станом на 05.08.2024 рішення суду у справі № 916/4838/23 не виконане та у відповідача наявна несплачена сума боргу з орендної плати у сумі 13331,96 грн. та заборгованості з компенсації податку на землю у розмірі 7252,89 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань, на суму основної заборгованості та заборгованості з компенсації податку на землю слід нарахувати індекс інфляції та 3 % річних суми простроченого грошового зобов`язання за договором оренди від 01.09.2017 № 33/2017/КЕВ

Враховуючи, що Договором не передбачено строк, в який відповідач має сплачувати компенсацію земельного податку, а також те, що позивачем 07.12.2022 на адресу ТОВ «Меркурій-Груп» направлено претензію щодо компенсації з податку на землю, то з урахуванням положень п. 2 ст. 530 ЦК України день, з якого має здійснюватися нарахування індексі інфляцій та 3 % річних є 15.12.2022.

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 3577,48 грн. та 3% річних у розмірі 1208,26 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, між сторонами 01.09.2017р. було укладено договір оренди №33/2017/КЕВ нерухомого військового майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 26, за умовами кого Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлові приміщення загальною площею 60,7 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 26.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.03.2024р. по справі №916/4838/23, яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024р., позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-ГРУП на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління заборгованість з орендної плати у розмірі 13331,96 грн., заборгованість з компенсації податку на землю у розмірі 7 252,89 грн., штраф у розмірі 933,24 грн., пеню у розмірі 7983,82 грн., а також 1207,90 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати підлягають частковому задоволенню у сумі 13 331,96 грн., а також, що з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-ГРУП на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління підлягає стягненню кошти у розмірі частини податку на землю у розмірі 7252,89 грн за період з січня 2022 по вересень 2022 (включно, до дати припинення дії договору).

Судом враховано, що в порушення п. 3.6. Договору, де визначено, що орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідачем не було перераховано позивачу заборгованість з орендної плати.

Також, в порушення п. 5.15 Договору, грошові кошти у розмірі частини податку на землю у розмірі 7252,89 грн за період з січня 2022 по вересень 2022 з боку відповідача також не були сплачені.

Станом на момент розгляду справи рішення суду у справі №916/4838/23 не виконане та у відповідача наявна несплачена сума боргу з орендної плати у сумі 13331,96 грн. та заборгованості з компенсації податку на землю у розмірі 7252,89 грн. та дані доводи позивача відповідачем не спростовано, зворотнього суду доведено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За матеріалами справи встановлено, що позивачем 07.12.2022 на адресу відповідача направлено претензію №233 щодо компенсації з податку на землю вих. № 4306.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 1208,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3577,48 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Одеського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурій-Груп (65005, м.Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 51; ЄДРПОУ 38574717) на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління (65058, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18; код ЄДРПОУ 08038284) 4785 (чотири тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн. 74 коп., з яких: 3577 (три тисячі п`ятсот сімдесят сім) грн. 48 коп. інфляційні витрати та 1208 (тисяча двісті вісім) грн. 26 коп. три відсотки річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко