Рішення
від 01.11.2024 по справі 916/5552/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5552/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Улф-Фінанс (пр. Оболонський, 35-А, офіс 300, м. Київ, 04205)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмеж Транс (вул. Рішельєвська, 68, м. Одеса, 65012) 2) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 3) фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 185105,90 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гончаров Д.О.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: ОСОБА_3

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Улф-Фінанс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмеж Транс, фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням поданої суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти у розмірі 185105,90 грн, з яких: заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 27225,32 грн; штраф, станом на 22.02.2023, в сумі 10728,17 грн; пеня, станом на 22.02.2023, в сумі 22713,69 грн; 3% річних, станом на 22.02.2023, в сумі 1466,10 грн; інфляційні нарахування, станом на 22.02.2023, в сумі 6435,04 грн; пеня, станом на 10.04.2024, в сумі 12463,08 грн; 3% річних, станом на 10.04.2024, в сумі 925,79 грн; інфляційні нарахування, станом на 10.04.2024, в сумі 1299,27 грн; збитки в сумі 101849,44 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем-1 умов укладеного з позивачем договору фінансового лізингу від 05.03.2020 № 6467/03/20-Г в частині сплати лізингових платежів у визначені договором строки, а також на обставину вилучення позивачем у відповідача-1 предмету лізингу у стані, який не відповідає за ступнем зношеності нормальному зносу за час використання за нормальних умов його експлуатації, у зв`язку з чим останній знаходиться у незадовільному технічному стані та потребує відновлювального ремонту. Оскільки відповідач-2 та відповідач-3 поручились перед позивачем за виконання відповідачем-1 вказаного договору лізингу, уклавши з позивачем відповідні договори поруки, позивач спірні кошти заявив до стягнення з відповідачів як з солідарних боржників.

04.04.2024 від відповідача-3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі, наголошуючи про таке: позивач безпідставно заявив у первісній редакції позову про стягнення з відповідача вартості предмету лізингу, враховуючи, що його було вилучено, а договір розірвано; договір фінансового лізингу не містить розділу щодо відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, а посилання позивача на загальні умови договору фінансового лізингу, які розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця, є безпідставними, оскільки вони не підписані боржником; позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення штрафних санкцій за договором лізингу посилається на загальні умови договору фінансового лізингу (для фінансування нових предметів лізингу), але вони не підписані відповідачем та матеріали справи не містять підтверджень, що саме з вказаними умовами та наслідками ознайомлений відповідач і погодився з ними; у спірних відносинах відповідач-1 не зміг виконувати зобов`язання за договором лізингу через початок повномасштабної агресії РФ проти України, а до цього моменту платежі за договором лізингу сплачувались регулярно; відповідач-3 наполягає на тому, що неможливість виконання зобов`язання за договором лізингу була обумовлена з боку відповідача-1 саме настанням форс-мажорної обставин (обставини непереборної сили); як наголошує відповідач-3, прострочення відповідачем-1 зобов`язання у спірних відносинах мало місце з 25.02.2022, а отже з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України позивач мав право нараховувати штрафні санкції у виді пені за період з 25.02.2022 по 23.08.2022, натомість, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів 21.11.2023, тобто поза межами строку визначеної законом спеціальної позовної давності, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої позивачем пені та штрафу, при цьому відповідач-3 вважає, що у спірних відносинах наявні підстави для зменшення судом заявленої до стягнення неустойки; відповідач-3 наголошує, що предмет лізингу був вилучений позивачем без відома відповідачів за відсутності акту приймання-передачі, а тому стан предмету лізингу на момент вилучення сторонами договору лізингу не був визначений, що має наслідком не доведення позивачем причинно-наслідного зв`язку між погіршенням стану предмету лізингу та діями відповідачів, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення збитків є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

25.04.2024 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач здійснив перерахунок заборгованості по сплаті лізингових платежів та інших нарахувань на суму боргу. При цьому, як пояснив суду представник позивача у судовому засіданні, вимоги в частині стягнення з відповідачів суми збитків є незмінними та складають предмет позову.

26.04.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наголосив про таке: п.14 договору фінансового лізингу містить посилання на те, що лізингоодержувач приєднується до загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною договору фінансового лізингу, а загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в договорі), розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця, а тому твердження відповідача-3 про необізнаність відповідача-1 з положеннями загальних умов є необґрунтованими; відповідач-3 не надав жодних доказів на підтвердження того, що до та під час укладення договору фінансового лізингу відповідач-1 пропонував будь-які інші умови договору фінансового лізингу, та не надав доказів складання протоколу розбіжностей стосовно будь-яких умов договору фінансового лізингу тощо; договір фінансового лізингу та будь-які його умови та/або частини судом недійсними не визнавались, відповідно на договір фінансового лізингу розповсюджується презумпція правомірності правочину; договір поруки містить положення, що ОСОБА_2 підтверджує, що йому відомі усі умови договору/договорів лізингу, в тому числі умови, передбачені додатком «Загальні умови до договору фінансового лізингу», що розміщені на офіційному веб-сайті кредитора; відповідач не повідомляв про настання обставин непереборної сили, які перешкоджали йому належно виконати умови договору фінансового лізингу; дії позивача щодо нарахування штрафних санкцій повністю відповідають умовам договору та не суперечать положенням законодавства; предмет лізингу було вилучено на підставі п.7.2. загальних умов до договору фінансового лізингу за відсутністю згоди лізингоодержувача з підписанням акту про застосування оперативно-господарської санкції; у зв`язку з незадовільним технічним станом вилученого предмета лізингу, ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» звернулось до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою про проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження предмета лізингу, а про проведення обстеження об`єкту лізингу відповідачів було повідомлено завчасно; відповідач-3 був присутній при огляді вилученого об`єкту лізингу.

05.07.2024 до суду від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку для його подання. Ухвалою суду від 09.07.2024 судом було відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання, у зв`язку з чим відзив залишено без розгляду.

05.09.2024 відповідачем-1 було подано суду клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8468/24. За результатом розгляду цього клопотання 06.09.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні з проголошенням мотивів суду відповідно до ч. 10 ст. 240 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені до відповідачів вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача-3 проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні. Представники відповідача-1 та відповідача-2 у засідання суду не з`являлись, при цьому про час та місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 18.12.2023 в межах справи № 916/5113/23 судом було роз`єднано об`єднані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Улф-Фінанс до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмеж Транс, фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 про солідарне стягнення грошових коштів, виділивши в самостійні провадження вимоги позивача до відповідачів, зокрема, щодо спірних зобов`язань, які виникли у зв`язку з виконанням договору фінансового лізингу від 05.03.2020 № 6467/03/20-Г.

Ухвалою суду від 20.12.2023 судом було прийнято позовну заяву позивача до відповідачів про стягнення заборгованості за вищевказаним договором до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5552/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання у справі на 18 січня 2024 року о 14:30.

Підготовче засідання 18.01.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 29.01.2024 судом було призначено підготовче засідання у справі на 19 лютого 2024 року о 16:15. Підготовче засідання 19.02.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 28.02.2024 судом було призначено підготовче засідання у справі на 15 березня 2024 року о 14:00.

Ухвалою суду від 15.03.2024 судом було задоволено клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

15.03.2024 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 05.04.2024 о 14:00, а 05.04.2024 - на 26.04.2024 о 14:00.

26.04.2024 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 31.05.2024 о 14:00.

31.05.2024 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 14.06.2024 о 14:00, а 14.06.2024 - на 09.07.2024 о 14:00.

09.07.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 06.09.2024 о 14:30. Також, ухвалою суду від 09.07.2024 судом було відмовлено фізичній особі ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про продовження (поновлення) процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Далі, під час розгляду справи по суті судом оголошувались перерви у засіданнях суду: 06.09.2024 - до 04 жовтня 2024 року о 12:00; 04.10.2024 - до 01 листопада 2024 року об 11:15.

У судовому засіданні 01.11.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

05.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Улф-Фінанс» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмеж Транс» (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 6467/03/20-Г щодо предмету лізингу автомобіль Renault Logan, 2020 року випуску, вартість якого становить 291215,38 грн. Договір передбачає обов`язок лізингоодержувача здійснювати лізингові платежів відповідно до погодженого між сторонами графіку, а саме щомісяця кожного 13 числа з 06.03.2020 по 13.03.2023 включно та який включає в себе платіж по відшкодуванню вартості предмета лізингу та суму винагороди лізингодавця. У п. 13 договору передбачено, що договір фінансового лізингу укладений у відповідності з вимогами чинного законодавства України та внутрішніх правил надання фінансових послуг, затверджених лізингодавцем, складений українською мовою у 2 (двох) примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. Відповідно до п. 14 договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами (в тому числі обов`язковим до виконання стає додаток «Загальні умови до договору фінансового лізингу», згоду на погодження та дотримання умов якого лізингоодержувач надає своїм підписом у цьому документі) і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором фінансового лізингу.

Згідно з п. 15 договору додаток - «Загальні умови до договору фінансового лізингу» (та будь-які посилання на нього в договорі), розміщений на офіційному веб-сайті лізингодавця за відповідним посилання, в редакції, діючій на дату укладання цього договору, та є невід`ємною складовою частиною договору. Своїм підписом в цьому документі лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Своїм підписом лізингоодержувач підтвердив факт отримання договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що має доступ до додатку «Загальні умови до договору фінансового лізингу», що розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця.

До матеріалів справи позивачем долучені загальні умови договору фінансового лізингу (для фінансування нових предметів лізингу), затверджені наказом позивача від 04.05.2018 № 13, в редакції, що діє з 04.05.2018, які містять, зокрема, такі положення:

- п. 1.1. Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (далі по тексту предмет лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі. Під викупною вартістю слід розуміти останній лізинговий платіж в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу, розмір якого визначений у договорі;

- п. 1.2. Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний у договорі (далі - строк лізингу). Строк лізингу починається з дати підписання сторонами акту прийому-передачі предмета лізингу, але в будь якому разі не може бути менше одного року;

- п. 1.4. Сторони погоджуються, що будь-які несправності, технічні або інші дефекти предмета лізингу, виявлені після підписання акту прийому-передачі предмета лізингу, є ризиком лізингоодержувача. Лізингодавець не несе жодних витрат у зв`язку з вищевказаними несправностями. Такі несправності або дефекти не звільняють дізингоодержувача від належного виконання ним своїх зобов`язань за договором, включаючи оплату лізингових платежів. Зобов`язання лізингодавця з придбання предмета лізингу виникають після оплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу згідно з умовами договору;

- п. 2.1. Всі платежі за користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до графіка внесення лізингових платежів (надалі - графік платежів). Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем на електронну пошту лізингоодержувача. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу, комісію лізингодавця з наданий в лізинг предмет лізингу та інші платежі, передбачені договором;

- п. 2.3. Датою здійснення лізингового платежу вважається дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок лізингодавця. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний святковий або інший) день, то датою оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день;

- 2.7. Лізингоодержувач не має права вимагати від лізингодавця якогось відшкодування, відстрочки оплати або зменшенні суми лізингових платежів за договором у разі перерви в експлуатації (в тому числі пошкодження) предмета лізингу, що виникла після підписання акту прийому-передачі предмета лізингу, незалежно від причин виникнення такої перерви, у тому числі внаслідок дій (бездіяльності) державних (інших компетентних) органів;

- п. 2.8. У разі виникнення у лізингодавця будь-яких додаткових витрат, пов`язаних з доставкою, передачею, реєстрацією, проведенням обов`язкових технічних оглядів / контролів предмета лізингу тощо, в т.ч. зі сплатою лізингодавцем транспортного податку відповідно до ст.267 Податкового кодексу України, а також будь-яких штрафних санкцій за неналежне використання предмета лізингу чи порушення лізингоодержувачем правил дорожнього руху тощо, та які не підпадають під дію п. 3.5.1. та/або п. 9.4. договору (і, як правило, носять одноразовий характер), лізингоодержувач зобов`язаний компенсувати лізингодавцю такі витрати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту висуванні лізингодавцем письмової вимоги та надання копій документів, що підтверджують такі витрати;

- п. 3.4. Приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі предмета лізингу, що підтверджує, зокрема: належну якість, комплектність предмета лізингу; ознайомлення і прийняття до виконання лізингоодержувачем гарантійних умов, технічних умов та інших регламент експлуатації предмета лізингу;

- п. 3.6. З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі предмета лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження предмета лізингу, ризик допущення помилки при експлуатації). Лізингоодержувач несе повну цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі збитки третім особам, заподіяні внаслідок експлуатації предмета лізингу, в частині, не передбаченій договором(-ами) страхування. Лізингоодержувач покриває всі витрати (включаючи штрафні санкції), пов`язані з використанням предмета лізингу, відповідно до чинного законодавства, в т.ч пов`язані з використанням предмета лізингу як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримана прибутку;

- п. 4.1. Протягом всього строку лізингу, зазначеному у договорі, лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема: використовувати предмет лізингу за його призначенням та відповідно до умов договору; тримати предмет лізингу в справному стані, дотримуватися відповідних стандартів, технічних умов, правил експлуатації, інструкцій, гарантійних умов продавця (виробника) предмета лізингу, умов страхування, передбаченні договорами страхування; самостійно і за свій кошт здійснювати ремонт (у тому числі капітальний) предмета лізингу, проводити технічне обслуговування, в т.ч. необхідне для збереження гарантійного обслуговування предмета лізингу на умовах, установлених виробником та/або продавцем, на станціях технічного обслуговування (сервісах), авторизованих виробником та/або продавцем предмета лізингу, самостійно звертатися до продавця з вимогами щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його доставки, заміни, виконання гарантійних зобов`язань щодо предмета лізингу, встановлених виробником та/або продавцем предмета лізингу. Цим лізингоодержувач відмовляється від будь-яких претензій до лізингодавця щодо обслуговування та будь-якого ремонту предмета лізингу, а також пов`язаних з цим витрат і судових позовів; у разі, якщо через невиконання лізингоодержувачем умов гарантійного обслуговування лізингодавець втратить право на гарантійне обслуговування предмета лізингу, то лізингоодержувач сплачує лізингодавцю (на вимогу і при здійсненні ремонту самостійно лізингодавцем) повну вартість усіх ремонтів предмета лізингу, на які втрачено праві гарантійного обслуговування предмета лізингу. Така оплата повинна бути здійснена лізингоодержувачем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту висування лізингодавцем письмової вимоги та надання копій документів, що підтверджують такі витрати;

- п. 7.1. За невиконання або неналежне виконання умов договору лізингодавець має право стягнути шляхом направленні відповідної вимоги / рахунку (в тому числі на електронну адресу лізингоодержувача) наступні штрафні санкції, а саме: за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен дені прострочення; у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості; у разі, якщо на дату розірвання договору предмет лізингу залишається неповернутим лізингодавцю, як це передбачено п.11.4. Загальних умов, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку у розмірі 0,3% від вартості предмета лізингу за кожен день прострочення повернення предмета лізингу. При нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки;

- 7.2. У разі, якщо лізингоодержувачем буде допущено прострочення по оплаті одного лізингового платежу терміном на 20 (двадцять) і більше календарних днів, а також, якщо лізингоодержувач своїми діями/бездіяльністю порушує умови договорів страхування, сторони дійшли згоди про те, що в якості оперативно-господарських санкцій згідно з статтями 235-237 ГК України лізингодавець має право в будь-який момент (в тому числі без згоди лізингоодержувача) тимчасово обмежити право користування (володіння) предметом лізингу до моменту повного погашення лізингоодержувачем заборгованості, що утворилася за договором, або усунення порушення договорі, страхування шляхом: вилучення у лізингоодержувача комплекту ключів від предмета лізингу, реєстраційних документів, державних реєстраційних номерів; блокування коліс предмета лізингу (або використання інших технічних засобів, які унеможливлюють експлуатацію предмета лізингу); використання електронних засобів, які унеможливлюють рух предмета лізингу (системи моніторингу, контролю, стеженні на основі систем супутникової GPS-навігацїї тощо) за умови, коли такі засоби встановлені на предметі лізингу (в том числі на підставі рішення про фінансування лізингоодержувача); вилучення предмета лізингу (в т.ч. для відповідального зберігання). Лізингодавець має право самостійно без згоди лізингоодержувача вступити у володіння предметом лізингу, перевезти за допомогою спеціальних технічних засобів, евакуатора або будь-якого іншого технічного пристрою предмет лізингу в будь яке зручне для лізингодавця місце і (або) утримувати предмет лізингу до моменту повного погашення заборгованості лізингоодержувачем за договором та/або усунення порушення умов договорів страхування. Застосування оперативно-господарських санкцій згідно з даним пунктом здійснюється шляхом підписання акта при застосуванні певного виду оперативно-господарської санкції, який підписується лізингодавцем та лізингоодержувачем, а у разі відсутності згоди лізингоодержувача - комісією, склад якої затверджується лізингодавцем. Зазначені оперативно-господарські санкції підлягають припиненню, якщо лізингоодержувач надасть лізингодавцю доказ погашення заборгованості за договором чи усунення порушень умов договорів страхування. Сторони узгодили, що в разі, коли відносно предмета лізингу застосовано оперативно-господарські санкції то лізингодавець на підставах, передбачених статтею 11 загальних умов, приймає рішення про відмову від договору (розірвання). Договір вважатиметься розірваним, а предмет лізингу таким, що повернутий з дати направлення повідомлення про відмову від договору. Витрати, що виникають у зв`язку з застосуванням оперативно-господарськи санкцій, здійснюються за рахунок лізингоодержувача;

- 7.3. Лізингоодержувач зобов`язується відшкодувати будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням стороною своїх зобов`язань за договором, в тому числі реальні збитки у вигляді неотриманих лізингових платежів з відшкодування вартості предмета лізингу у разі, якщо на дату розірвання договору предмет лізингу залишається неповернутим лізингодавцю, а також упущену вигоду у разі дострокового повернення / вилучення предмету лізингу у вигляді різниці між вартістю предмета лізингу (тобто сумою, яку було фактично отримано лізингодавцем в результаті продажу предмету лізингу або, якщо предмет лізингу залишився у власності лізингодавця, визначеною ринковою вартістю предмета лізингу) та сумою лізингових платежів, що залишилися не сплаченими згідно з графіком платежів, а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем згідно договору. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання умов договору, в тому числі, але не обмежуючись, не звільняє від сплати штрафних санкцій за договором;

- п. 9.1., 9.2. Сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала свої зобов`язання за договором, не відповідає перед іншою стороною, якщо доведе, що належне виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за конкретних умов конкретного періоду часу. До обставин непереборної сил сторони віднесли явища стихійного характеру: землетруси, повені, удари блискавки, природні катаклізми, які не дають можливість використовувати предмет лізингу відповідно до технічних умов. Сторони погодилися, що достатнім підтвердженням існування обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України. Сторони зобов`язані письмово у термін не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту настання обставин непереборної сили повідомити іншу сторону про їх настання, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору;

- п. 11.2. Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір (відмовитися від договору та вилучити предмет лізингу у випадках, коли лізингоодержувач, зокрема, не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу;

- п. 11.3. У разі виникнення обставини, передбаченої п. 11.2.1.-11.2.4. Загальних умов, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення з вимогою усунути існуючі порушення;

- п. 11.4. У разі, якщо протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення згідно з п. 11.3. Загальних умов лізингоодержувач не усуне визначені в повідомленні порушення, а також при настанні обставин передбачених п. 11.2.2.-11.2.6. Загальних умов, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і зазначенням дати розірвання договору та дати і місця повернення предмета лізингу лізингодавцю. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій кошт протягом терміну, передбаченого в повідомленні, повернути предмет лізингу лізингодавцю за адресою, вказаною в повідомленні. При цьому у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат. Повернення / вилучення предмета лізингу оформляється підписанням сторонами акту повернення предмета лізингу або підписанням акту вилучення предмета лізингу комісією у складі уповноважених осіб лізингодавця, в якому зазначаються фактичні показники пробігу предмета лізингу та всі дефекти. Лізингодавець не несе відповідальності за особисті речі, які знаходяться в предметі лізингу на момент вилучення / повернення;

- п. 11.5. Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Предмет лізингу з усіма його складовими частинами, обладнанням документами та іншим приладдям, у тому числі отриманим згідно з актом прийому-передачі. Предмет лізингу має буті повернений у справному стані, а за ступенем зношеності повинен відповідати його нормальному зносу за час використанні за нормальних умов його експлуатації. При поверненні (вилученні) предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю стан, в якому предмет лізингу повертається (вилучається), повинен бути документально зафіксований представниками сторін в акті повернення (вилучення), враховуючи умови зносу предмета лізингу. При цьому при достроковому поверненні / вилученні предмета лізингу лізингодавець має право протягом 5 (п`яти) робочих днів провести діагностику предмету лізингу на станції технічного обслуговування (СТО), яка авторизована лізингодавцем для можливості проведення оцінки його ринкової вартості;

- п. 11.6. Датою розірвання договору є дата вказана у відповідному повідомленні про відмову (розірвання) від договору, що направляється рекомендованим / цінним листом чи кур`єрською доставкою на адресу, вказану у договорі чи іншу повідомлену лізингоодержувачем згідно з п. 6.1.4. загальних умов. У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення про відмову (розірвання) від договору з будь-яких причин лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений про відмову (розірвання) від договору та її наслідки відповідно до п. 13.1. загальних умов;

- п. 11.8. Вилучення предмета лізингу, припинення (відмова від договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмов лізингодавця від договору (розірвання договору) лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з графіком платежів, а також витрати, понесені лізингодавцем у зв`язку з виконанням договору (у тому числі у зв`язку з вилученням, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо), а також передбачені договором або чинним законодавством України штрафні санкції та збитки згідно з п.7.3. загальних умов;

- п. 11.9. У разі вилучення предмета лізингу, розірвання договору з причин, зазначених у договорі та/або законодавстві України, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, оскільки є платою з володіння і користування предметом лізингу за договором;

- п. 13.1. Всі повідомлення, вимоги або інша кореспонденція направляються стороні поштою рекомендованим або цінним листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням (місцем реєстрації / проживання) сторони. У разі, якщо сторона змінить місцезнаходження/місце реєстрації та/або фактичну адресу/місце проживання, які вказані у відповідному договорі, та не повідомить про це письмово іншу сторону, всі повідомлення та інша кореспонденція направлена стороною на адресу іншої сторони, зазначену у договорі чи змінену шляхом письмового повідомлення вважаються належним чином відправленими стороною та отриманими іншою стороною. При цьому достатнім доказом направлення сторонами одна одній повідомлень, вимог та іншої кореспонденції є поштова квитанція (чек) про направленню рекомендованого листа, опис вкладення у цінний лист чи повідомлення про вручення (у разі відправки кур`єром). При цьому всі повідомлення, що направлені поштою на адресу лізингоодержувача вважаються доставленими через п`ять робочих днів з дати відправки.

Додатковою угодою № 2 до договору сторонами був погоджений графік внесення лізингових платежів, який передбачає внесення платежів 06.03.2020, 23.03.2020 та кожного 20 числа наступного місяця з 06.03.2020 до 20.03.2023.

20.03.2020 між позивачем та відповідачем-1 був підписаний акт (видаткова накладна) прийому-передачі предмету лізингу до договору фінансового лізингу від 20.03.2020 № 6467/03/20-Г, згідно з яким позивач передав, а відповідач-1 прийняв в якості предмету лізингу автомобіль Renault Logan, 2020 року випуску, вартість якого становить 291215,38 грн. Згідно з актом лізингоодержувач підтверджує, що під час прийому предмету лізингу та документів він повністю ознайомився з усіма технічними умовами експлуатації предмета лізингу, гарантійними умовами, договорами страхування та іншими актами і регламентами, необхідними для експлуатації предмета лізингу. Лізингоодержувач та лізингодавець підтверджують, що в момент передачі та підписання цього акту (видаткової накладної) проведений спільний огляд майна за участю уповноважених представників сторін, перевірено якість, комплектність і відповідність переданого майна специфікації до договору. За результатами огляду лізингоодержувач стверджує, що предмет лізингу технічно справний, у працездатному стані, зовнішніх пошкоджень немає, зауваження по комплектності, якості та відповідності специфікації відсутні.

Також, 05.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Улф-Фінанс» (далі кредитор), фізичною особою ОСОБА_1 (далі поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмеж Транс» (далі боржник) був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмеж Транс» усіх його грошових зобов`язань перед кредитором у повному обсязі, в тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із договору-ів фінансового лізингу, включаючи всі додатки, зміни та доповнення до нього/них, в тому числі ті, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому, зокрема, за договором фінансового лізингу від 05.03.2020 № 6467/03/20-Г, яким погоджені умови щодо строку лізингу 36 місяців, загальна сума лізингових платежів 483078,33 грн, яка може змінюватись протягом строку лізингу згідно умов договору фінансового лізингу.

У п. 1.2. договору поруки поручитель підтверджує, що йому відомі усі умови договору лізингу, у тому числі умови, передбачені додатком «Загальні умови до договору фінансового лізингу», що розміщені на офіційному веб-сайті кредитора за відповідним посиланням та є невід`ємною частиною договору лізингу, а саме: розмір та порядок сплати лізингових платежів передбачено договором/рами лізингу у п. 9 (9.1.-9.4) та п. 10 (Графік внесення лізингових платежів); відповідальність сторін, передбачена статтею 7 загальних умов до договору/рів лізингу, умови про дострокове розірвання договору та повернення предмету лізингу, передбачені статтею 11 загальних умов до договору фінансового лізингу. Всі умови щодо розміру та порядку сплати грошових коштів боржником кредитору визначаються згідно договорів лізингу, а також додаткових угод до договору лізингу, які будуть укладені між кредитором і боржником та будуть невід`ємною частиною договору/ів лізингу. Сторони домовились, що зобов`язання, встановлені цим договором, залишаються дійсними та незмінними для поручителя і в разі внесення будь-яких змін чи доповнень до договору/ів лізингу. Поручитель зобов`язується виконати зобов`язання за цим договором у разі настання випадків зміни (в тому числі збільшення) розміру грошових зобов`язань згідно умов договору/ів лізингу, у зв`язку з чим змінюється (збільшується) обсяг його відповідальності за договором.

За умовами п. 1.3., 1.4., 1.5. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до договору/ів лізингу та передбачені законодавством України. Відповідальність поручителя та боржника є солідарною. Причини невиконання боржником своїх зобов`язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки поручитель повинен виконати свої зобов`язання на користь кредитора протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту пред`явлення кредитором вимог, забезпечених порукою згідно цього договору, шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної у вимозі, на поточний рахунок кредитора, зазначений у розділі 5 цього договору або інший рахунок, реквізити якого кредитор надасть поручителю. Під пред`явленням вимоги розуміється надсилання кредитором рекомендованим листом на адресу поручителя, вказану в розділі 5 даного договору, письмової вимоги (заяви) про невиконання боржником своїх зобов`язань, передбачених договором/рами лізингу.

Згідно з п. 3.1., 3.2. договору поруки він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Сторони, керуючись умовами ч. 4 ст. 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором, є 6 (шість) місяців з дати виконання зобов`язань за договором/ами лізингу, передбаченого договором, а у випадку наявності простроченої заборгованості боржника відповідно до договору/ів лізингу, строком припинення поруки є 3 (три) роки з дати розірвання (відмови) кредитором від договору/ів лізингу в порядку та на умовах, визначених загальними умовами до договору/ів лізингу.

Аналогічний за змістом договір поруки був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Улф-Фінанс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмеж Транс» та фізичною особою ОСОБА_2 , згідно з яким відповідач-3 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу від 05.03.2020 № 6467/03/20-Г.

02.12.2022 комісією у складі працівників позивача: начальника відділу економічної безпеки Південного регіону та менеджера (управителя) систем з інформаційної безпеки Південного регіону був складений акт тимчасового вилучення майна (в межах застосування оперативно-господарських санкцій), у зв`язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 05.03.2020 № 6467/03/20-Г та утворенням заборгованості. Відповідно до даних вказаного акту комісією було вилучено: автомобіль, марки Renault Logan № шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 ; реєстраційний номер НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; комплект ключів. Комісією підтверджено, що на момент передачі та підписання цього акту о 15 год. 40 хв. проведений спільний огляд автомобіля, який знаходиться у працездатному стані, показники пробігу 138332 км, при цьому автомобіль має наступні пошкодження: наявні пошкодження по всьому кузову та салону, акт огляду ТЗ на наявність пошкоджень буде складено додатково. Як вказано у акті, в разі не усунення порушення з боку лізингоодержувача у вигляді сплати заборгованості в повному обсязі протягом 20 днів з дати вилучення, застосування оперативно-господарських санкцій призведе до припинення дії договору, а об`єкт лізингу буде вважатися таким, що повернуто з фінансового лізингу.

23.01.2023 позивач направив на адреси відповідачів досудову вимогу, в якій просив останніх негайно погасити заборгованість за договором в розмірі 125576,11 грн.

14.02.2023 позивач направив на адреси відповідачів повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу, в якому позивач відмовився від договору від 05.03.2020 № 6467/03/20-Г та з посиланням на положення п. 11.6. Загальних умов повідомив, що датою розірвання договору є 22.02.2023.

24.02.2023 позивач направив відповідачам повідомлення, в якому просив останніх прибути на огляд предмету лізингу - автомобіля експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, який відбудеться 07.03.2023 о 09:00, за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 15.

31.03.2023 за заявою позивача від 21.02.2023 був складений висновок експерта № 23-987 транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу Renault Logan, р/н НОМЕР_2 . Відповідно до змісту стор. 2 висновку експерта експертний (технічний) огляд досліджуваного КТЗ Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_3 експертом ОНДІСЕ проводився 07.03.2023, за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 15, в світлий час доби при природньому та штучному освітленні в умовах офіційного сервісу ТОВ «АвтоГруп+», офіційного дилера Renault в Одеській області. Огляд проводився в присутності представника власника КТЗ - представника ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» Олександра Добровольського, представника ТОВ «АвтоГруп+» Андрія Вінського, представника ТОВ «Укрмеж Транс» Сергія Мевшого. Представники ТОВ «Укрмеж Транс» Вікторія Пірта, Олександр Деремешко прибули в зазначений час на місце огляду, під час огляду КТЗ участі не приймали.

За результатом проведеного дослідження судовим експертом був зроблений висновок, що вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення колісного транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , до стану згідно вимог заводу-виробника, складає 101849,44 грн. Вказаний висновок також містить відомості, що його підготовлено для подання до суду, а також щодо обізнаності експерта про кримінальну відповідальність згідно з ст. 384 КК України.

Між цим, як встановлено судом, одним з додатків до вказаного висновку є акт дефектування технічного стану вищевказаного транспортного засобу, який перебував у лізинговому користуванні відповідача-1, в якому зафіксовано перелік встановлених пошкоджень транспортного засобу та вказаний акт містить підпис, зокрема, представника ТОВ «Укрмеж Транс» Сергія Мевшия. При цьому, будь-яких зауважень щодо невідповідності виявлених пошкоджень ОСОБА_2 не внесено до акту.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на спростування даних вищевказаного висновку експерта, водночас, під час розгляду справи сторонами не заявлялось суду клопотання про виклик експерта, призначення судової експертизи в межах цієї справи тощо. При цьому відповідачами не подано суду доказів на підтвердження іншого стану предмету лізингу, ніж того, що був зафіксований у вищевказаних висновку експерта та акті дефектування.

06.11.2023 засобами поштового зв`язку позивач направив на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вимоги, як поручителів за зобов`язаннями відповідача-1 по договору, в яких просив протягом 5 банківських днів перерахувати заборгованість по договору за реквізитами позивача.

У зв`язку з тим, що відповідачі не виконали в повному обсязі зобов`язань перед позивачем, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Так, у цій справі позивач заявляє до солідарного стягнення з відповідачів грошові кошти у розмірі 185105,90 грн, з яких: заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 27225,32 грн (яка складається лише з суми комісії, нарахованої станом на 20.02.2023, тобто в межах строку дії договору); штраф, станом на 22.02.2023 (10% на суму платежів, за якими мало місце прострочення понад 30 календарних днів) в сумі 10728,17 грн; пеня, станом на 22.02.2023, в сумі 22713,69 грн; 3% річних, станом на 22.02.2023, в сумі 1466,10 грн; інфляційні нарахування, станом на 22.02.2023, в сумі 6435,04 грн; пеня, станом на 10.04.2024, в сумі 12463,08 грн; 3% річних, станом на 10.04.2024, в сумі 925,79 грн; інфляційні нарахування, станом на 10.04.2024, в сумі 1299,27 грн; збитки в сумі 101849,44 грн. Як вбачається зі змісту розрахунку позивача, нарахування останнім здійснено за весь період існування договірних відносин між сторонами, враховуючи, що відповідачем-1 під час дії договору порушувались строки внесення лізингових платежів, які ним здійснювались до 14.02.2022, а після цієї дати оплати не були проведені. Дані щодо дат та сум платежів вказані позивачем у розрахунку та відповідачами не заперечені.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ст. 292 ГК України (в редакції, чинній на час укладення між сторонами договору) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України (тут і далі в редакції, чинній на час укладення між сторонами договору) до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 809 ЦК України встановлено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (в редакції, чинній на час укладення між сторонами договору) за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону лізингодавець має право, зокрема: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема: відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Статтею 14 Закону передбачено, що лізингоодержувач протягом усього часу перебування предмета лізингу в його користуванні повинен підтримувати його у справному стані. Лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов`язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 16 Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Закону України «Про фінансовий лізинг» від 4 лютого 2021 року № 1201-IX цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно з ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відповідно до ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Водночас, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Відповідно до ст. 236 ГК України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною; відмова від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов`язання від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов`язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов`язань стороною, яка порушила зобов`язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Згідно з ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція суду

Як встановлено судом, між сторонами у справі на підставі укладених договорів виникли правовідносини щодо передачі і придбання на умовах фінансового лізингу автомобілю Renault Logan, 2020 року випуску. Ці договірні відносини сторін передбачали обов`язок позивача придбати об`єкт лізингу у свою власність та передати його у користування відповідача-1 на умовах фінансового лізингу, а відповідача-1, поручителями зобов`язань якого є відповідач-2 та відповідач-3, здійснювати лізингові платежів відповідно до погодженого між сторонами графіку, а саме з 06.03.2020 по 20.03.2023 включно, зокрема, 06.03.2020 перший лізинговий платіж, 23.03.2020 винагороду лізингодавця, а далі платежі кожного місяця до 20 числа місяця, які складаються з суми відшкодування вартості предмета лізингу винагороди та винагороди (комісії) позивача, як лізингодавця.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач-1 допустив порушення умов договору, а саме припинив сплачувати на користь позивача лізингові платежі після 14.02.2022, у зв`язку з чим позивач 02.12.2022 застосував до відповідача-1 оперативно-господарську санкцію у виді вилучення об`єкту лізингу, що відповідає вимогам п. 7.2. загальних умов та не суперечить застосованим судом у спірних правовідносинах нормам законодавства. Далі, після вилучення об`єкту лізингу позивач направив відповідачам досудову вимогу про погашення заборгованості зі сплати лізингових платежів. Приймаючи до уваги, що відповідачі не погасили заборгованість за договором лізингу у визначений в загальних умовах та досудовій вимозі строк, позивач направив відповідачам повідомлення від 13.02.2023 про відмову від договору, в якому вказав дату його розірвання 22.02.2023.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази/відомості щодо незгоди відповідачів із застосуванням позивачем вищевказаної оперативно-господарської санкції та звернення відповідачів до суду з вимогами про її скасування чи витребування предмету лізингу тощо. Також у справі відсутні докази щодо вчинення відповідачами після вилучення об`єкту лізингу дій, направлених на врегулювання з позивачем спірних питань, зокрема, звернення відповідачів до позивача із заявами про надання відстрочки/розстрочки для погашення боргу, пред`явлення позивачу доказів настання для відповідачів у спірних відносинах форс-мажорних обставин тощо.

Так, в межах цієї справи позивачем нараховано та заявлено до солідарного стягнення з відповідачів, зокрема, заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 27225,32 грн. Зі здійсненого позивачем розрахунку вбачається, що до цієї суми включено виключно комісію, яку відповідач-1 мав сплачувати під час дії договору до 20.02.2023, а компенсацію вартості об`єкту лізингу до цієї суми включено не було. Як вбачається зі змісту відзиву відповідача-3, останній наполягає на тому, що позивач безпідставно нарахував до стягнення з відповідачів суму комісії у вищевказаному розмірі, враховуючи, що позивач вилучив об`єкт лізингу та відмовився від договору. На підтвердження своїх доводів відповідач-3 посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16.

Як вбачається зі змісту вищевказаної постанови, Верховний Суд зазначив, що наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто, у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв`язку з припиненням зустрічного зобов`язання лізингодавця по переданню у майбутньому об`єкта лізингу у власність.

В цей же час, у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що за своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним. За цих обставин, узгоджене сторонами регулювання таким чином, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу, не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.

Так, у п. 11.8. загальних умов узгоджено, що вилучення предмета лізингу, припинення (відмова від договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмов лізингодавця від договору (розірвання договору) лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з графіком платежів, а також витрати, понесені лізингодавцем у зв`язку з виконанням договору (у тому числі у зв`язку з вилученням, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо), а також передбачені договором або чинним законодавством України штрафні санкції та збитки згідно з п.7.3. загальних умов. При цьому у п. 11.9. загальних умов передбачено, що у разі вилучення предмета лізингу, розірвання договору з причин, зазначених у договорі та/або законодавстві України, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, оскільки є платою за володіння і користування предметом лізингу.

Отже, з урахуванням вищевказаних пунктів загальних умов та висновків Верховного Суду суд зазначає, що нарахування позивачем та заявлення до солідарного стягнення з відповідачів нарахованих в межах строку дії договору сум комісії, несплачених відповідачем-1, є обґрунтованим та доведеним.

Між цим, як вбачається з розрахунку позивача, який не заперечений відповідачами, під час дії договору відповідачем-1 систематично було допущено порушення строків внесення лізингових платежів згідно з погодженим сторонами графіком платежів. Оскільки бездіяльність відповідача-1 у виді порушення термінів внесення платежів за графіком під час дії договору суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до солідарного стягнення основного боржника відповідача-1 та його поручителів відповідача-2 та відповідача-2 нараховані на суму боргу (зобов`язання за яким мало місце під час дії договору та продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору) штраф, пеня, 3% та інфляційні втрати.

Водночас, при здійсненні перевірки розрахованих позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх часткову невірність, яка виразилась, зокрема у тому, що позивач не врахував при визначені дати початку прострочення зобов`язання положення ст. 253 ЦК України та ч. 5 ст. 254 ЦК України. Також, при здійснені нарахування на заборгованість, яка зменшувалась у зв`язку з проведенням відповідачем-1 погашень, позивач не зменшував період нарахування, що призвело до подвійного нарахування на частину боргу. У зв`язку з вказаним суд здійснив перерахунок вищевказаних сум з урахуванням положень законодавства, умов договору та в межах спірного періоду, за результатом здійснення якого судом встановлено, що вірною сумою пені є 34863,18 грн, 3% річних 2359,41 грн, а інфляційних втрат 7724,60 грн. Розрахунок суми штрафу, який здійснений позивачем, суд визнає вірним та обґрунтованим.

Між цим, вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру пені та штрафу, заявленої позивачем до стягнення, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру неустойки, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.

Водночас, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема з цього приводу висновки об`єднаної палати КГС у складі ВС, викладені у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22. Так, у цій постанові ВС виснував, зокрема, таке: для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити; застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним; зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником; законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду; індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу у цій справі, суд враховує: ступінь виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором; період виникнення у відповідача боргу за договором, який припадає на період воєнного стану та початок збройної агресії РФ; відсутність в матеріалах справи доказів завдання позивачу або іншим особам збитків саме у зв`язку із простроченням відповідачем сплати платежів по договору; надмірний розмір заявлених до стягнення з відповідачів пені та штрафу у порівнянні з розміром заявленої до стягнення суми несплачених платежів по договору, що не відповідає стимулюючій суті неустойки.

З іншого боку суд враховує, що: в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження настання для відповідачів безпосередньо у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин; те, що відповідач-1, здійснюючи на власний ризик господарську діяльність, при укладенні договору з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов`язання зі сплати платежів за договорами, за виконання яких також на власний розсуд поручились відповідач-2 та відповідач-3; відсутність в матеріалах справи доказів щодо дійсного майнового стану відповідачів.

За цих обставин, суд доходить висновку щодо можливості зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідачів, на 50%. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів усіх сторін у спорі, що запобігатиме настанню для них негативних наслідків.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачів суми збитків у розмірі вартості відновлювального ремонту об`єкту лізингу, суд зазначає про таке.

Так, Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на тому, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як було встановлено судом зі змісту складеного комісією (п. 7.2. загальних умов) акту тимчасового вилучення майна, об`єкт лізингу, на момент його вилучення, мав пошкодження по всьому кузову та салону. Для встановлення обсягу пошкоджень та вартості відновлювального ремонту автомобіля позивачем, після ухилення відповідачів від виконання зобов`язань та відмови позивача від договору, 21.02.2023 було залучено експерта для проведення транспортно-товарознавчого дослідження, при цьому відповідачі були повідомлені про дату здійснення огляду автотранспортного засобу та запрошені для прийняття участі у огляді.

Суд зазначає, що об`єкт лізингу був вилучений позивачем в межах застосування оперативно-господарської санкції з наданням відповідачу-1 можливості усунути допущене порушення шляхом погашення заборгованості з лізингових платежів, а не як наслідок відмови від договору, а тому звернення позивача до експерта, з метою визначення суми відновлювального ремонту транспортного засобу, саме після відмови від договору є цілком логічним та не суперечить договору та загальним умовам.

Отже, враховуючи, що відповідно до загальних умов та договору саме на відповідача-1 покладений обов`язок зі збереження технічного стану автомобіля у задовільному стані з урахуванням нормального зносу, суд, з урахуванням виявлених експертом дефектів автотранспортного засобу та встановлення вартості відновлювального ремонту, дійшов висновку про доведеність позивачем обставини спричинення йому збитків, як власнику об`єкта лізингу, а також того, що ці збитки завдані внаслідок недбалого використання відповідачем-1 транспортного засобу, у користуванні якого він перебував до моменту вилучення. В цей же час, суд дійшов висновку, що відповідачем-3, який приймав участь у розгляді цієї справи, не спростована обставина вини відповідача-1 у завданні вищевказаних збитків, враховуючи, що відповідачі не подали суду доказів, які б свідчили, що транспортний засіб не мав тих пошкоджень, які зафіксовані у акті вилучення та судовим експертом, зокрема, відповідачами не надані докази щодо технічного стану автомобіля на момент проведення останнього технічного огляду транспортного засобу чи тимчасового вилучення тощо. Крім цього суд враховує, що відповідач-3, як представник відповідача-1, був присутнім при складанні судовим експертом акту дефектування технічного стану об`єкту лізингу, проте, у цьому акті жодні заперечення відсутні.

Крім цього, суд не приймає до уваги посилання відповідача-3 про те, що ним не підписані загальні умови, адже з цими умовами відповідачі погодились при підписанні договорів з позивачем, при цьому відповідачами не спростовано, що при підписанні договорів з позивачем вони приєднались до іншої редакції загальних умов, аніж тієї, яка була подана позивачем до матеріалів справи. Оскільки відповідачами не спростовано обставини того, що уклавши договори з позивачем вони приєднались саме до тієї редакції загальних умов, які досліджені судом в межах цієї справи, суд відхиляє посилання відповідача-3 на те, що сторонами не узгоджені питання щодо штрафних санкцій та щодо пропуску строку позовної давності, враховуючи положення п. 7.1. загальних умов.

Між цим, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі Серявін та інші проти України, які зводяться до того, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За сукупності вищевказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Улф-Фінанс до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмеж Транс, фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 слід задовольнити частково та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача борг в сумі 27225,32 грн, штраф в сумі 5364,09 грн, пеню в сумі 17431,59 грн, інфляційні втрати в сумі 7724,60 грн, 3% річних в сумі 2359,41 грн та збитки в сумі 101849,44 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У п. 4.1. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог порівну, при цьому зменшення судом за власною ініціативою розміру пені та штрафу на розмір судового бору не вплинуло.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмеж Транс (вул. Рішельєвська, 68, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 42603130) та фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) та фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Улф-Фінанс (пр. Оболонський, 35-А, офіс 300, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 41110750) борг в сумі 27225 грн 32 коп, штраф в сумі 5364 грн 09 коп, пеню в сумі 17431 грн 59 коп, інфляційні втрати в сумі 7724 грн 60 коп, 3% річних в сумі 2359 грн 41 коп та збитки в сумі 101849 грн 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмеж Транс (вул. Рішельєвська, 68, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 42603130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Улф-Фінанс (пр. Оболонський, 35-А, офіс 300, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 41110750) судовий збір в сумі 923 грн 75 коп.

5. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Улф-Фінанс (пр. Оболонський, 35-А, офіс 300, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 41110750) судовий збір в сумі 923 грн 75 коп.

6. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Улф-Фінанс (пр. Оболонський, 35-А, офіс 300, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 41110750) судовий збір в сумі 923 грн 75 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	01.11.2024
Оприлюднено	12.11.2024
Номер документу	122922256
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань лізингу

Бездоля Д.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 01.11.2024 по справі 916/5552/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/5552/23

Рішення від 01.11.2024

Рішення
від 01.11.2024 по справі 916/5552/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ