Рішення

від 06.11.2024 по справі 917/672/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024 Справа № 917/672/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Михатило А.В., за участю представника позивача - Жирного О.С. представника відповідача - Савченка Б.А., розглянувши справу №917/672/24

за позовною заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз", вул. Будька, 26 А, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про визнання недійсним одностороннього правочину, -

встановив:

22.04.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 379/318/06 від 19.02.2024 року (вх. № 715/24).

В обґрунтування позову Акціонерне товариство «Укртрансгаз» зазначило, що вважає вчинений Приватним акціонерним товариством «Гадячгаз» односторонній правочин у формі Заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 379/318/06 від 19.02.2024 на суму 311 209,40 грн незаконним та таким, що підлягає визнанню його недійсним, оскільки вартість наданих послуг балансування наданих Позивачем Відповідачу протягом січня 2018 - лютого 2019 є спірними, т.я. не визнається Відповідачем та на даний час є предметом розгляду в суді у справі № 917/1951/19. Також є спірними і вартість врегулювання щодобових небалансів, оскільки Відповідачем також не визнається вартість врегулювання щодобових небалансів в липні 2019 року, відповідно до договору № 1807000378, та на даний час є предметом розгляду в суді у справі № 917/1070/21. Грошові вимоги у сумі 311 209,40 грн, про зарахування яких зазначає в своїй заяві ПрАТ «Гадячгаз», є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності заборгованості за договорами транспортування природного газу від 03.01.2017 № 1702000583 та від 12.02.2019 № 1807000378, що в свою чергу свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, для здійснення такого зарахування.

До позову позивачем подані копії Заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 379/318/06 від 19.02.2024 на суму 311 209,40 грн, Ухвали Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1070/21, Ухвали Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1951/19.

Ухвалою від 30.04.2024 року суд залишив позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" без руху та надав строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

01.05.2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 30.04.2024 року про залишення позовної заяви без руху (з додатками) (вх. № 6052). До заяви позивач додав копії рішення Антимонопольного комітету України № 398-р від 28.12.2023 року з застереженнями АМКУ, що документ містить інформацію з обмеженим доступом, договору транспортування природного газу від 03.01.2017 року № 1702000583, договору транспортування природного газу від 12.09.2019 року № 1807000378.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.05.2024 року відкрито провадження у справі № 917/672/24 за вищевказаним позовом, встановлено учасникам справи строки подачі заяв по суті спору, призначено підготовче засідання на 28.05.2024 року на 10:00 год.

06.05.2024 року до суду від представника позивача - Жирного О. С. надійшла заява про його участь в судовому засіданні 28.05.2024 року та у всіх наступних судових засіданнях по справі № 917/672/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №6226).

Ухвалою від 07.05.2024 року суд заяву представника позивача - Жирного О. С. про його участь в судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 28.05.2024 року о 10:00 год. по справі № 917/672/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнив.

22.05.2024 року до суду від представника відповідача - Савченка Б. А. надійшла заява про його участь в судовому засіданні 28.05.2024 року по справі № 917/672/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 7220).

Ухвалою від 24.05.2024 року суд задовольнив заяву представника відповідача Савченка Б.А. про його участь в судовому засіданні 28.05.2024 року по справі № 917/672/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 7220).

17.05.2024 року від відповідача надійшов відзив на позову заяву (арк. справи 99-108). У відзиві відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що Антимонопольним комітетом України було винесено рішення № 398-р від 28.12.2023 р., яким встановлено порушення АТ «Укртрансгаз» законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», які полягали у встановленні у період із січня 2016 року по грудень 2018 року економічно необґрунтованої (завищеної) базової ціни газу на загальнодержавному ринку послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами України, а не щодо конкретного суб`єкта господарювання, тому посилання Позивача на відсутність встановлення вказаним рішенням шкоди саме Товариству чи відсутність зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуг балансування не заслуговують на увагу.

На думку відповідача, перебування у суді на розгляді справ № 917/1951/19 та № 917/1070/21 за позовом АТ «Укртрансгаз» до ПрАТ «Гадячгаз» про стягнення заборгованості - не спростовує висновок про її безспірність, а всі інші аргументи Позивача зводяться до звичайної незгоди із заявою, а тому не можуть судом братися до уваги. Відповідач зазначив, що АТ «Укртрансгаз» не підтвердив належними доказами свої позовні вимоги, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

До відзиву відповідач додав копії 1, 2, 36, 37, 40 та останньої сторінки Статуту ПрАТ Гадячгаз, виписки з реєстру щодо ПрАТ Гадячгаз.

Також 17.05.2024 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 910/3067/24 за позовом АТ «Укртрансгаз» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення АМКУ № 398 від 28.12.2023 року в частині (арк. справи 109-111).

20.05.2024 року від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення про провадження у справі ( арк. справи 115-116).

Ухвалою від 28.05.2024 року суд відклав підготовче засідання у справі № 917/672/24 на 27.06.2024 на 09:00 год. (у зв`язку з ввімкненням 28.05.2024 року автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області).

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 27.06.2024 року не відбулося.

Ухвалою від 24.07.2024 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 917/672/24 на 30 днів, призначив підготовче засідання по справі № 917/672/24 на 08.08.2024 року на 09:00год.

Протокольною ухвалою від 08.08.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 910/3067/24, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.09.2024 року.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тимощенко О.М. судове засідання, призначене на 03.09.2024 року, не відбулось, ухвалою від 09.09.2024 року суд призначив розгляд справи по суті на 15.10.2024 року на 09:30 год., ухвалив забезпечити проведення судового засідання у справі № 917/672/24, призначеного на 15.10.2024 року на 09:30 год. для представника позивача - Жирного О. С. та представника відповідача - Савченка Б.А. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів.

15.10.2024 року судове засідання по справі не відбулось, у зв`язку з відсутністю в Господарському суді Полтавської області мережі Інтернет та неможливістю проведення судових засідань в режимі відеоконференції, що підтверджується Актом від 15.10.2024 року. Ухвалою від 16.10.2024 року суд призначив розгляд справи по суті на 06.11.2024 року на 09.00 год.

В судовому засіданні 06.11.2024 року представники учасників справі брали участь в режимі відеоконференції. Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

В судовому засіданні 06.11.2024 року після виходу з нарадчої кімнати суд за результатами розгляду справи оголосив вступну та резолютивну частини рішення, роз`яснив строки і порядок оскарження рішення та набрання ним законної сили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Гадячгаз" (замовник, відповідач) укладено договір транспортування природного газу № 1702000583 від 03.01.2017 (арк. справи 72-77) та договір транспортування природного газу № 1807000378 від 12.02.2019 (арк. справи 78-84).

Предметом вказаних договорів є надання Акціонерним товариством "Укртрансгаз" послуг транспортування природного газу замовнику - Приватному акціонерному товариству "Гадячгаз", вартість яких останній оплачує позивачу на умовах договорів (п. 2.1 договорів).

Судом встановлено, що 23 лютого 2024 року на адресу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» надійшла Заява про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 379/318/06 від 19.02.2024 р. на суму 311 209,40 грн ( Заява, арк. справи 7-8).

У вказаній заяві ПрАТ «Гадячгаз» зазначило: «ПрАТ «Гадячгаз» має перед Акціонерним товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз») непогашене грошове зобов`язання за Договором транспортування природного газу № 1702000583 від 03.01.2017року.

ПрАТ «Гадячгаз» також має перед АТ «Укртрансгаз» непогашене грошове зобов`язання за Договором транспортування природного газу № 1807000378 від 12.02.2019року.

Внаслідок вчинення протиправних дій, ПрАТ «Гадячгаз» було заподіяно шкоду у вигляді різниці вартості придбаного АТ «Укртрансгаз» природного газу для балансування у НАК «Нафтогаз України» за ціною, що є значно вищою за ринкову ціну на природний газ.

В розрізі договору транспортування природного газу сума для коригування складається наступним чином: номер та дата договору транспортування природного газу: № 1702000583 від 03.01.2017 р., сума до коригування: 611290,16 грн.

ПрАТ «Гадячгаз» здійснило коригування вартості витрат на оплату послуг балансування природного газу, що були нарахованими за завищеною ціною, які полягають у різниці в ціні на природний газ НАК «Нафтогаз України», яку АТ «Укртрансгаз» включало в БЦГ як витрати на закупівлю газу та конкурентній ринковій ціні (середньозважена ціна на ТБ «Українська енергетична біржа»),

З урахуванням здійсненого коригування у ПрАТ «Гадячгаз» виникає переплата перед АТ «Укртрансгаз» за вищевказаним договором транспортування природного газу в сумі 611 290,16 грн., тому що в сплаченій Товариством на користь АТ «Укртрансгаз» сумі вартості послуги балансування закладена ціна на природний газ, що є значно вищою за ринкову ціну.

Отже, АТ «Укртрансгаз» станом на19 лютого 2024 року має перед ПрАТ «Гадячгаз» непогашені грошові зобов`язання на суму 611 290,16 грн.

Разом з тим, в провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа № 917/1070/ 21 за позовом АТ «Укртрансгаз» до ПрАТ «Гадячгаз» про стягнення заборгованості за Договором транспортування природного газу № 1807000378 від 12.02.2019 р. за період 01.07.2019 - 31.12.2019 року в розмірі 7 063 812,28 грн., з яких 5 603 692,13 грн. основна заборгованість, 638 099,94 грн. пені, 563 455,93 грн. інфляційних втрат, 253 088,43 грн. 3% річних.

Згідно Акта врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць липень 2019 року № 07-2019-1807000378 від 31.07.2019 року вартість щодобових небалансів становить 311 208,4 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 202, 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, ПрАТ «Гадячгаз» заявляє про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог та, як наслідок припинення зобов`язання перед АТ «Укртрансгаз», яке виникло на підставі Акта врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць липень 2019 року № 07-2019- 1807000378 від 31.07.2019 року у сумі 311 209,40 грн. (триста одинадцять тисяч двісті дев`ять гривень 40копійок)»

Спір у справі виник з приводу наявності чи відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного одностороннього правочину (заяви Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 379/318/06 від 19.02.2024 р. на суму 311 209,40 грн).

При прийнятті рішення суд враховує наступне.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно із частиною 3 статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом частини 5 статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

При цьому необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання, для цього (припинення зобов`язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Отже, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов`язань такими, що припинилися у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи приписи статей 601, 602 ЦК, у п.65 постанови від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 зазначила, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Аналогічного висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 та зазначила:

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (пункт 47 постанови);

- за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним (пункт 48 постанови);

- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 49 постанови);

- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника (пункт 50 постанови);

- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (пункт 51 постанови).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що Антимонопольний комітет України прийняв рішення № 398-р від 28.12.2023 р. у справі № 143-26.13/64-19 (арк. справи 25-71), відповідно якого визнано дії групи НАФТОГАЗ УКРАЇНИ в особі акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на загальнодержавному ринку послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами України: у період із січня 2016 року по грудень 2018 року, які полягали у встановленні економічно необґрунтованої базової ціни газу, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зі змісту рішення № 398-р від 28.12.2023 р. у справі № 143-26.13/64-19 вбачається, що у цьому рішенні не досліджувалися правовідносини між позивачем та відповідачем щодо врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць липень 2019 року (зобов`язання з яких є предметом заяви про зарахування).

Вказаним рішенням Антимонопольного комітету України не було зобов`язано АТ «Укртрансгаз» здійснити перерахунок вартості наданих послуг балансування та не визначалися обсяги природного газу, належні до коригування, та їх вартість; не було встановлено заподіяння АТ «Укртрансгаз» шкоди саме ПрАТ «Гадячгаз» та не визначалася сума цієї шкоди.

Рішенням Антимонопольного комітету України не було і визначено іншу базову ціну газу ніж ту, що застосовувалась АТ «Укртрансгаз», не було зобов`язано АТ «Укртрансгаз» здійснити перерахунок вартості наданих послуг балансування щодо ПрАТ «Гадячгаз».

У заяві про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 379/318/06 від 19.02.2024 р. на суму 311 209,40 грн вказано, що внаслідок вчинення протиправних дій, ПрАТ «Гадячгаз» було заподіяно шкоду у вигляді різниці вартості придбаного АТ «Укртрансгаз» природного газу для балансування у НАК «Нафтогаз України» за ціною, що є значно вищою за ринкову ціну на природний газ. ПрАТ «Гадячгаз» здійснило коригування вартості витрат на оплату послуг балансування природного газу, що були нарахованими за завищеною ціною, які полягають у різниці в ціні на природний газ НАК «Нафтогаз України», яку АТ «Укртрансгаз» включало в БЦГ як витрати на закупівлю газу та конкурентній ринковій ціні (середньозважена ціна на ТБ «Українська енергетична біржа»). З урахуванням здійсненого коригування у ПрАТ «Гадячгаз» виникає переплата перед АТ «Укртрансгаз» за вищевказаним договором транспортування природного газу в сумі 611 290,16 грн., тому що в сплаченій Товариством на користь АТ «Укртрансгаз» сумі вартості послуги балансування закладена ціна на природний газ, що є значно вищою за ринкову ціну.

При цьому, у заяві № 379/318/06 від 19.02.2024 р. не зазначено спосіб чи механізм, за яким відповідач здійснив перерахунок наданих послуг балансування, ні ціни на природний газ, що відповідач використав при здійсненні спірного перерахунку.

Жодних належних доказів, первісних документів в підтвердження вказаної у заяві суми до коригування, відповідач суду не надав.

Відповідач у Заяві про зарахування посилався на перебування в провадженні Господарського суду Полтавської області справи № 917/1070/ 21 за позовом АТ «Укртрансгаз» до ПрАТ «Гадячгаз» про стягнення заборгованості за Договором транспортування природного газу № 1807000378 від 12.02.2019 р. за період 01.07.2019 - 31.12.2019 року в розмірі 7 063 812,28 грн., з яких 5 603 692,13 грн. основна заборгованість, 638 099,94 грн. пені, 563 455,93 грн. інфляційних втрат, 253 088,43 грн. 3% річних.

Дане посилання не свідчить про правомірність Заяви про зарахування, станом на час вчинення Заяви рішення у справі № 917/1070/21 не було прийнято. Крім того, наведене жодним чином не підтверджує правомірності та обґрунтованості підстав для самостійного перерахунку відповідачем вартості наданих послуг балансування, без підтвердження ціни на природний газ, що відповідач використав при здійсненні спірного перерахунку.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У разі якщо угода про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, така сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України

З урахуванням наведеного, оспорювана Заява про зарахування не відповідає вимогам законодавства щодо безспірності вимог, які зараховуються, в частині змісту зобов`язання позивача перед відповідачем, які зараховуються, в частині умов виникнення цього зобов`язання у позивача та розміру вказаних зобов`язань позивача.

За таких обставин, суд погоджується з обґрунтуванням позивача, що Заява Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 379/318/06 від 19.02.2024 р. на суму 311 209,40 грн суперечить вимогам законодавства, а тому наявні підстави для застосування приписів статей 203, 215 ЦК та визнання заяви як одностороннього правочину недійсною.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі подані учасниками справи докази.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, при зверненні до суд із цим позовом позивач повинен був сплатити 3028х0,8=2422 грн. 40 коп. судового збору.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем із немайновою вимогою сплачено 3028 грн грн. судового збору, тоді як позивач звернувся до суду в електронній формі через Електронний суд. Тобто наявна переплата в сумі судового збору з боку позивача.

Відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Після надходження відповідного клопотання позивача сума переплати буде повернута йому з бюджету.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним односторонній правочин Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" ( вул. Будька, 26 А, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 05524660) - заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 379/318/06 від 19.02.2024 р. на суму 311 209,40 грн

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" (адреса 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, буд. 26 А; ідентифікаційний код 05524660) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (адреса 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд.9/1; ідентифікаційний код 30019801) 2422 грн. 40 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 11.11.2024 року

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.