Рішення

від 31.10.2024 по справі 920/668/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2024м. СумиСправа № 920/668/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/668/24 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (41700, Сумська область, Конотопський район, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1, код 41825775)

до відповідача: Квартирно - експлуатаційного відділу міста Суми (40021, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 165, код 26622590)

про стягнення 111 070, 30 грн,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представника позивача - Новак С.С.,

представників відповідача - не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми на користь Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради заборгованість по Договору № 452 від 24.05.2023 в розмірі 111 074, 30 грн; покласти судові витрати на відповідача.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.06.2024 справу № 920/668/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 10.06.2024 постановлено залишити без руху позовну заяву Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради від 05.06.2024 б/н (вх. № 2690 від 05.06.2024); встановити Управлінню освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (41700, Сумська область, Конотопський район, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1, код 41825775) строк для усунення недоліків позовної заяви протягом дев`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду належних доказів надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви цінним листом з описом вкладення із зазначенням додатків, що надсилаються, або через систему Електроний суд.

Ухвалу суду від 10.06.2024 представником позивача виконано.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.06.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/668/24 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 06.08.2024, 10:00.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву від 01.07.2024 б/н (вх. №1929 від 01.07.2024), в якому заперечує проти позовних вимог.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву №711 від 02.07.2024 (вх. №3840/24 від 08.07.2024), в якому зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Водночас підготовче засідання, призначене на 06.08.2024, 10:00, не відбулось у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.08.2024 постановлено призначити підготовче засідання на 24.09.2024, 12:00.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.09.2024 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/668/24; призначити розгляд справи №920/668/24 по суті в судове засідання на 31.10.2024, 11:30.

У судовому засіданні 31.10.2024 приймав участь представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 31.10.2024 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Суми укладений Договір №452 про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги від 24.05.2023 (далі- Договір).

За умовами Договору, платник (відповідач) зобов`язався відшкодовувати витрати (комунальні послуги), які поніс балансоутримувач (позивач) за спожиті енергоносії та комунальні послуги від використання приміщеннями, загальною площею 558 кв.м. та які передані в оренду згідно договору оренди комунального майна №10 від 25 жовтня 2023, для розміщення військової частини НОМЕР_1 .

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що оплата витрат на споживання комунальних послуг за спожиті енергоносії та комунальні послуги проводить Квартирно-експлуатаційний відділ міста Суми, який є платником за спожиту електроенергію військовою частиною НОМЕР_1 .

В період дії Договору позивач вчасно та в необхідних обсягах надавав послуги з постачання електроенергії, чим належним чином виконував взяті на себе зобов`язання.

В період з 14.04.2023 по 30.07.2023 військовою частиною НОМЕР_1 було спожито комунальні послуги за електроенергію на загальну суму 111 074,30 грн.

На виконання умов Договору Позивач направив Відповідачу акти наданих послуг та акти прийняття-передавання електричної енергії за період з 14.04.2023 по 30.07.2023, які були погоджені та підписані командиром військової частини НОМЕР_1 .

Відповідачем акти приймання-передачі з 14.04.2023 по 30.07.2023 не повернуто на адресу позивача.

Відповідачем також не надіслано на адресу позивача вмотивовану відмову в підписанні зазначених Актів приймання-передачі за період з квітня 2023 року по липень 2023 року.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №131 від 29.01.2024, в якій було наголошено на необхідності оплатити наявну заборгованість та повернути підписані оригінали Актів прийняття-передавання електричної енергії.

На претензію позивача відповідач надав відповідь №283 від 02.02.2024, якою визнав, що з КЕВ м.Суми та УОМСКТ Буринської міської ради був укладений договір про відшкодування за спожиті комунальні послуги №452 від 25.05.2023 року термін дії договору до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань за Договором. Натомість, відповідачем взяті на себе фінансові зобов`язання виконані не в повному обсязі.

Доказів про погашення заборгованості в сумі 111 074, 30 грн відповідачем суду не надано.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно п. 1 ч. 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів), сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Відповідач безперервно споживав послуги з електропостачання, претензій щодо кількості та якості наданих послуг військовій частині НОМЕР_1 на адресу позивача не надсилав.

З метою упорядкування оплати за спожиту військовою частиною НОМЕР_1 електричну енергію, між управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради, Буринською міською та ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено договір оренди №10 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, укладеного без аукціону для бюджетних установ та організацій від 25.10.2022 для розміщення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.05.2005 № 290 «Про проведення організаційних заходів з формування та комплектування квартирно-експлуатаційних управлінь», зобов`язано усі квартирно-експлуатаційні відділи міст (районів) (які є окремими юридичними особами) здійснювати з 01.01.2006 оплату комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих військовими частинами.

Таким чином, згідно вищевказаного Наказу від 31.05.2005 № 290, функцію платника було покладено на квартирно-експлуатаційні відділи міста (району), включаючи квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми.

Військова частина НОМЕР_1 є одержувачем квартирно-експлуатаційних послуг (споживачем електричної енергії ), а платником за ці послуги (електричну енергію) є квартирно-експлуатаційний відділ (КЕВ) м.Суми.

З метою приведення квартирно-експлуатаційного забезпечення військ у відповідність до вимог чинного законодавства, враховуючи порядок фінансування квартирно-експлуатаційного забезпечення, утримання, експлуатації та обліку фондів, Міністерством оброни України було видано наказ від 03.07.2013 року № 448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» (із змінами), Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 вересня 2013 р. за № 1590/24122 (Положення 448).

Згідно з пунктом 1.1 Розділу І Положення № 448 організація квартирно- експлуатаційного забезпечення ЗС України (далі - квартирно-експлуатаційне забезпечення) це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.

Відповідно пункту 1.2 Розділу І Положення № 448 терміни вживаються в таких значеннях:

Інженерні мережі - внутрішні та зовнішні мережі водопостачання, каналізації, теплопостачання, гарячого водопостачання, газопостачання, електропостачання (повітряні та кабельні) і споруди на цих мережах, що забезпечують казармений і житловий фонд.

Комунальні споруди - стаціонарні електростанції та трансформаторні підстанції (крім тих, що розташовані у службово-технічній забудові при аеродромах та технічних позиціях зенітних ракетних та радіотехнічних військ).

Фонди військового містечка - казармений фонд, житловий фонд, об`єкти соціально- культурного призначення, комунальні споруди, інженерні мережі.

Відповідно до пункту 1.3 Положення 448, основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення є:

1) забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками;

2) утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин;

3) забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями та інші.

У відповідності до пункту 2.1. Положення 448, Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться, зокрема, квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ).

Згідно з п. 2.4 Положення № 448 визначено: КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

Виходячи з викладеного, обов`язок щодо квартирно-експлуатаційного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 зокрема енергоносіями, покладено на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми.

Відповідно до пункту 8.7 Положення № 448 КЕВ (КЕЧ) або військові частини оформляють договори про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями. Договори до підписання перевіряються та візуються головним бухгалтером і юрисконсультом КЕВ (КЕЧ). За своєчасне укладення договорів відповідає начальник КЕВ (КЕЧ). Також КЕВ (КЕЧ) відповідає зокрема за своєчасне проведення розрахунків за спожиті військовою частиною комунальні послуги та енергоносії в межах встановлених лімітів.

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 є одержувачем квартирно-експлуатаційних послуг (споживачем електричної енергії), а платником за ці послуги є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми. Зазначена обставина також підтверджується пунктом 2 Договору №452 про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги від 24.05.2023.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу міста Суми (40021, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 165, код 26622590) на користь Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (41700, Сумська область, Конотопський район, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1, код 41825775) 111 074, 30 грн (сто одинадцять тисяч сімдесят чотири гривні тридцять копійок) заборгованості за Договором № 452 від 24.05.2023 та 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 11.11.2024.

Суддя Ю.А. Джепа