Рішення

від 11.11.2024 по справі 920/1167/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.2024м. СумиСправа № 920/1167/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В, розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1167/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго

(вул. Друга Залізнична, 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім

Агроімпорт ЛТД (вул. Сурикова, буд. 3, корпус 8Б, м. Київ,

03035, код ЄДРПОУ 37165945)

про стягнення 131627 грн 30 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

17.09.2024 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить стягнути з відповідача на свою користь 135 958 грн 26 коп. заборгованості, з яких: 114629 грн 72 коп заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, 15566 грн 49 коп. пені, 1718 грн 78 коп 3% річних, 4043 грн 27 коп. інфляційних збитків за неналежне виконання зоб`язань за Договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.07.2017 за № 198-Т; а також просить судові витрати покласти на відповідача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами було укладено Договір, позивач відпустив відповідачу теплову енергію, відповідач теплову енергію прийняв, однак за неї не сплатив, що є порушенням п.п. 3.1-3.3., п. 3.5 Договору. Тому, наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 19.09.2024 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 19.09.2024 була надіслана відповідочу у його електронний кабінет системи «Електронний Суд» 19.09.2024 о 18:15, що підтверджується відповідним повідомленням про доставку електронного листа, наявними у матеріалах справи.

29.10.2024 позивачем надано до суду Заяву про зменшення позовних вимог від 29.10.2024 (вх. № 4700 від 29.10.2024), відповідно до змісту якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 131627 грн 30 коп. заборгованості, з яких: 114460 грн 91 коп заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, 12197 грн 66 коп. пені, 1327 грн 59 коп 3% річних, 3641 грн 14 коп. інфляційних збитків за неналежне виконання зоб`язань за Договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.07.2017 за № 198-Т; а також просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, зокрема, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Щодо вимоги позивача про зменшення позовних вимог, то вказані вимоги у відповідності до ст.46 ГПК України не суперечить законодавству України, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятими судом.

Приймаючи до уваги означено, суд здійснює розгляд позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Станом на 11.11.2024 відповідач відзив на позовну заяву суду чи доказів оплати боргу не надав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.07.2017 між сторонами укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 198-Т, за умовами якого позивач зобов`язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Пунктом 10.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з 01.07.2017 і діє до один рік та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання.

На момент подачі даної позовної заяви до суду Договір не розірваний та є діючим.

Розділом 3 Договору передбачено сторонами порядок оплати споживачем за надані послуги.

Так, згідно з пунктом 3.1. Договору розрахунки здійснюються на умовах попередньої оплати за встановленими тарифами.

Пунктами 3.3, 3.5. Договору передбачено, що споживач до 15 числа розрахункового періоду сплачує Виконавцю вартість зазначеної в Договору кількості теплової енергії, а остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що щомісячно споживач отримує у виконавця акт прийому-передачі теплової енергії, а несвоєчасне отримання не звільняє від відповідальності щодо сплати за надані послуги.

Пунктом 4.2.1. Договору встановлено обов`язок Відповідача оплачувати послуги у встановлені договором строки.

Пунктом 1 Додатку № 2 до Договору сторони погодили, що облік спожитих послуг проводиться засобами обліку теплової енергії або розрахунковим способом.

Позивач зазначає, що оскільки в приміщенні Відповідача відсутній прилад обліку теплової енергії то обсяг спожитих послуг здійснюється розрахунковим способом згідно максимального теплового навантаження, розмір якого погоджено сторонами у додатку № 1 до Договору.

Згідно з наказом Позивача від 20.09.2023 року № 399 тариф на теплову енергію становить 3417,86 грн. за Гкал без ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що протягом періоду січень-березень 2024 позивач надавав Відповідачу послугу централізованого опалення, проте останній не оплатив надані послуги у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість в сумі 114 460 грн 91 коп., що підтверджується рахунками та актами прийому-передачі теплової енергії (а.с.20-25).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем 16.01.2024 року листом № 254 Відповідача було повідомлено про наявність заборгованості та можливість припинення постачання теплової енергії.

Листом від 954 від 16.02.3034 року Відповідача знову було повідомлено про наявність заборгованості та можливість припинення постачання теплової енергії.

23.05.2024 листом № 2752 від 02.07.2024 з описом вкладення було направлено на адресу Відповідача Рахунки та акти прийому-передачі теплової енергії за період січень - травень 2024 року.

Відповіді на вказані листи чи докази погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що факт надання послуги з постачання теплової енергії підтверджується наступними письмовими доказами:

- Листом Відповідача № 04/10-23/2 від 04.10.2023 року,

- Нарядом про підключення об`єкту № 204 від 26.10.2023 року,

- Дозволом на включення опалення від 02.11.2023 року.

- Актом обстеження системи централізованого теплопостачання об`єкту від 01.04.2024

року.

Так, на підставі листа відповідача згідно з нарядом про підключення № 204 була позивачем здійснена подача теплоносія до об`єкту відповідача 26.10.2023 року та припинено подача теплоносія 01.04.2024 року, що підтверджується актом обстеження системи теплопостачання об`єкту відповідача, який підписано представниками позивача та відповідача із зазначенням про припинення подачі теплоносія шляхом опломбування запірної арматури в закритому положенні, відповідальність за збереження пломб покладено на представника відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії за період січень - березень 2024 року у загальному розмірі 114460 грн 91 коп, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що актами прийому-передачі теплової енергії та виставленими рахунками підтверджується факт надання позивачем та прийняття відповідачем теплової енергії за період січень-березень 2024 року загальною вартістю 114460 грн 91 коп.

Доказів оплати відповідачем теплової енергії за період січень-березень 2024 року загальною вартістю 114460 грн 91 коп. матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу за період січень-березень 2024 року у розмірі 114460 грн 91 коп.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач не здійснив оплату теплової енергії у строки оплати, які визначені договором (до 15 числа місяця наступного за розрахунковим).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в загальній сумі 1327 грн 59 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 3641 грн 14 коп.

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховані арифметично правильно 3% річних та інфляційні втрати.

За цих обставин, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати теплової енергії, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1327 грн. 59 коп. 3 % річних та 3641 грн 14 коп інфляційних втрат.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами п. 5.1.5. договору, у разі несвоєчасної сплати Споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги Виконавця, Споживач сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов`язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату теплової енергії позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 12197 грн 66 коп. за загальний період з 11.02.2024 до 05.09.2024, виходячи з суми заборгованості за кожен місяць з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.

Відповідач контррозрахунку штрафних санкцій суду не надав.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем під час нарахування пені за прострочення оплати за січень 2024 року (загальний період нарахування з 11.02.2024 до 31.08.2024) не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом проведено перерахунок штрафних санкцій за січень місяць за загальний період з 11.02.2024 по 11.08.2024 на суму боргу 48467 грн 00 коп.

Відповідно до розрахунку суду розмір пені за період з 11.02.2024 по 11.08.2024 на суму боргу 48467 грн 00 коп. становить 6707 грн 25 коп., за інший період розрахунок пені позивачем здійснено арифметично правильно.

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.

Беручи до уваги те, що судом було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання за отримані послуги, а стягнення штрафних санкцій (пені) передбачена умовами Договору та нормами чинного законодавства, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 11409 грн 06 коп.

В частині стягнення пені у розмірі 788 грн 60 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 114460 грн 91 коп суми основного боргу, 11409 грн 06 коп. пені, 1327 грн 59 коп. 3% річних, 3641 грн 14 коп інфляційних втрат.

В інший частині позовних вимог щодо стягнення 788 грн 60 коп. пені, суд відмовляє за необґрунтованістю.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено судом частково, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3009 грн 83 коп. покладаються на відповідача, витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 грн 17 коп. покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агроімпорт ЛТД (вул. Сурикова, буд. 3, корпус 8Б, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 37165945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 33698892)114 460 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 11 409 грн 06 коп. пені, 1327 грн 59 коп. 3% річних, 3641 грн 14 коп інфляційних втрат, 3009 грн 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повне рішення складене та підписане суддею 11.11.2024.

СуддяС.В. Заєць