Рішення

від 11.11.2024 по справі 920/1061/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.2024м. СумиСправа № 920/1061/23(920/1135/24)Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1061/23(920/1135/24)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Каденюка Леоніда,1, код 34113412)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 6835 грн 16 коп.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 6835,16 грн заборгованості за надані послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.06.2024 та 2422,40 грн судового збору.

16.09.2024 суд ухвалив: прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1061/23 банкрутство ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"; справа № 920/1061/23(920/1135/24) підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

04.10.2024 до суду надійшов відзив відповідача в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши про те, що квартира відключена від системи централізованого опалення будинку, послуги з постачання теплової енергії не отримувала, виставлені рахунки вважає завищеними, централізоване опалення місць загального користування у під`їзді № НОМЕР_1 житлового будинку АДРЕСА_2 відсутнє, договір про надання послуги з постачання теплової енергії між сторонами не укладався.

07.10.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій просить суд задовольнити в повному обсязі позовні вимоги, оскільки аргументи відповідача вважає необгрунтованими.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

З 15.10.2006 ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІ (далі Закон).

Позивач в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 роки надавало послугу з постачання теплової енергії, утому числі для багатоквартирного будинку

АДРЕСА_3 вищезгаданого будинку, опалювальна площа якої 62,3 кв.м, згідно довідки КП ПВО «Енергія» від 10.07.2024 є ОСОБА_1 .

Крім того вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою про реєстрацію місця проживання осіб наданих Сектором реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ШМР.

З обігової відомості по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що в період з листопада 2021 року по червень 2024 року за вказаною адресою здійснювалися щомісячні нарахування за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Таким чином, відповідач є індивідуальним споживачем в розумінні Закону.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснються виключно на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 14 Закону передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому відповідно до ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, у системному зв`язку з наведеними вище положеннями ЦК України, встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з ч.7 ст. 21 Закону послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» http://shkhaer.coni.ua/spogyvacham/publісітпii-dogovir-priednannya.ht.inl 01.10.2021 та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Тобто договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги ( п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021).

На адресу позивача у встановлений Законом порядок та строк не надходило жодних рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Квартира АДРЕСА_4 відключена від системи централізованого опалення будинку.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019) (далі Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

На підставі п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315).

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу І Методики 315, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Тотожні положення щодо обов`язку індивідуального споживача приймати участь в розподілі обсягів теплової енергії визначені також і в договорі.

Предметом Договору є надання виконавцем споживачу послуги з постачання теплової енергії, обсяг якої визначається зокрема як частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики 315.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку АДРЕСА_2 . Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходили.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2021 року по червень 2024 року включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, засвідчені підписами представників позивача та управителя багатоквартирного будинку, показаннями теплового лічильника на загальну суму 6835,16 грн.

У свою чергу відповідачем не було сплачено вартість наданої послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період, що являє собою прострочення відповідачем грошового зобов`язання.

На підставі абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 30 Договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами та плати за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 Договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.

Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У зв`язку з несплатою відповідачем вартості наданої послуги з постачання теплової енергії, виникла заборгованість в сумі 6835,16 грн перед позивачем за Договором, що є порушенням майнових прав та інтересів останнього.

Ураховуючи, що відповідачкою заборгованість погашено не було, позивач звернувся з позовом до суду.

За ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не розрахувався за послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Суд відхиляє аргументи відповідача в частині відсутності між сторонами укладеного договору на постачання теплової енергії, оскільки відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Як вже було зазначено вище, текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" 01.10.2021.

Так, позивач вказує, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу останнього від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин.

Таким чином, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Доводи відповідача про те, що квартира відключена від системи централізованого опалення будинку не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 (далі Правила № 830) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики 315.

На підставі п. 38 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Відключення квартири відповідача, що розташована в житловому багатоквартирному будинку, від мереж централізованого опалення, не звільняє його від обов`язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками, пропорційно до займаної ним площі.

Згідно зі статтями 4, 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Пунктом 24 Правил № 830 визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

При проектуванні та будівництві житлових будинків забудовник здійснює вибір системи теплозабезпечення і теплоспоживання будинку, з врахуванням техніко-економічної доцільності та вимог законодавства, у тому числі в частині опалення місць загального користування.

Теплова енергія подається в житловий будинок АДРЕСА_2 через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. Відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування не виключає загальнобудинкові потреби на опалення всієї будівлі/будинку, оскільки це входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.

Через відсутність у позивача достовірних даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень, також даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення, при здійсненні розподілу теплової енергії між споживачами буд. АДРЕСА_2 , обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби, визначається спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 6-10 поверхового будинку - 20% та додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку ( п.8, 9 розділу ІV Методики розподілу).

Отже, відповідач не надав суду документального підтвердження порушення позивачем правил розподілу між споживачами обсягів спожитої в багатоквартирному будинку теплової енергії.

Згідно з положеннями пункту 24 Правил № 830 та пункту 11 розділу IV Методики розподілу, якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщень, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Слід наголосити, що саме співвласники повинні спільно вирішувати питання щодо внутрішніх мереж і систем опалення, утеплення належного їм будинку тощо, надаючи завдання обслуговуючому підприємству, а не навпаки.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фактично послуги з постачання теплової енергії до місць загального користування і допоміжних приміщень будинку для мешканців будинку АДРЕСА_2 позивачем не надавались, відповідачем суду не надано.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що позивач виконав свої обов`язки відповідно до договору, надавши відповідачці послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року по червень 2024 року.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно до ст. 13 Закону плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається у тому числі з плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України (п. 33 Правил № 830).

Граничний розмір плати за абонентське обслуговування визначається методологією відповідно до вимог постанови КМУ від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».

Відповідно до наказу ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» № 263 від 01.10.2021 плата за абонентське обслуговування розрахована підприємством у розмірі 32,18 грн на місяць/на одного абонента.

Ураховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 до 30.06.2024, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6835,16 грн заборгованості.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2422 грн 40 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Каденюка Леоніда, 1, код ЄДРПОУ 34113412) 6835 грн 16 коп. (шість тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень 16 копійок) заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 до 30.06.2024 та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено 11.11.2024.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко