Ухвала

від 04.11.2024 по справі 922/2041/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"04" листопада 2024 р. м. ХарківСправа № 922/2041/22

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши в підготовчому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "Альянс" (вул. Молодіжна, 1-А, с. Роздольне, Чугуївський район, Харківська область, 63450, код ЄДРПОУ 31374476) до RNR Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnscia (ul. Mlynowa 80/U1, Wojewodztwo PODLASKIE, Rzeczpospolita Polska 15-404 Numer KRS 0000636141) про стягнення 53 043,20 доларів США (1 939 715,56 грн) за участю представників сторін:

позивача - адвоката Доценко Н.В.

відповідача - адвоката Василюка М.М.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Фермерське господарство "Альянс" (позивач, фермерське господарство) подало до Господарського суду Харківської області позов про стягнення з RNR Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscia (Товариства з обмеженою відповідальністю "РНР") (колишня назва RR Sp. z o. o. (ТОВ "РР") (відповідач, ТОВ "РНР") заборгованості за договором переуступки прав вимоги від 28.07.2022 в сумі 53043,20 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 25.10.2022 36,5686 гривень за один долар США складає 1 939 715,56 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем як новим боржником за договором переуступки прав вимоги від 28.07.2022 зобов`язань попереднього боржника за контрактом поставки №0205/22 від 02.05.2022 в частині повної оплати за поставлений позивачем товар.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.02.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі №922/2041/22, позов задоволено повністю. Стягнуто з RNR Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnscia (ul. Mlynowa 80/U1, Wojewodztwo PODLASKIE, Rzeczpospolita Polska 15-404 Numer KRS 0000636141) на користь Фермерського господарства "Альянс" (вул. Молодіжна, 1-А, с. Роздольне, Чугуївський район, Харківська область, 63450, код ЄДРПОУ 31374476) - 53 043,20 доларів США, 29 095,73 грн судового збору.

05.03.2024 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі №922/2041/22 Господарським судом Харківської області стягувачу видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 05.09.2024 касаційну скаргу RNR Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscia (Товариства з обмеженою відповідальністю "РНР") задоволено. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі № 922/2041/22 скасовано. Справу №922/2041/22 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу № 922/2041/22 на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 05.09.2024 надав вказівки суду першої інстанції, зазначивши, що під час вирішення питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 7 ч. 1ст. 226 ГПК України, господарський суд має встановити наявність сукупності таких умов: 1) існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушено у державному суді, належить до компетенції третейського суду або Міжнародного комерційного арбітражного суду; 2) від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; 3) встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.

20 вересня 2024 до Господарського суду Харківської області повернуто матеріали справи №922/3414/19.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022 для розгляду справи № 922/2041/22 визначено суддю Чистякову І.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 прийнято справу №922/2041/22 до свого провадження. Призначено підготовче засідання на "21" жовтня 2024 р. об 11:30.

15.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката - Василюка Максима Миколайовича надійшло заперечення проти розгляду справи за позовом ФГ "Альянс" до RNR Sp ZOO Господарським судом Харківської області, яке зареєстровано 16.10.2024 за вх.№26039, в якому він заперечує щодо розгляду справи Господарським судом Харківської області.

Водночас, 15.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката Василюка Максима Миколайовича надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, яке зареєстровано 16.10.2024 за вх.№26041.

В обгрунтування вказаного заперечення проти розгляду справи Господарським судом Харківської області та клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України відповідачем зазначено, що цей спір щодо оплати за товар в силу приписів пункту 9.2. розділу 9 контракту поставки № 0205/22 від 02.05.2022 підсудний Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Присутній в підготовчому засіданні 04.11.2024 представник позивача заперечував проти залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Присутній в підготовчому засіданні 04.11.2024 представник відповідача просив задовольнити клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Частиною другою ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" унормовано, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Пунктом 7 частини 1 статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

При вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 ГПК України, господарському суду необхідно встановити наявність сукупності наступних умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №924/1253/20.

Спір у цій справі виник за твердження позивача у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем як новим боржником за договором переуступки прав вимоги від 28.07.2022 зобов`язань попереднього боржника за контрактом поставки №0205/22 від 02.05.2022 в частині повної оплати за поставлений позивачем товар.

Як вбачається з матеріалів справи 02.05.2022 між позивачем (постачальник) та Frendisk Holаdings Limited (Британські Віргінські острови) (покупець) укладено контракт поставки №0205/22, відповідно до п. 1 якого постачальник зобов`язався поставити та продати, а покупець - прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану українського походження з врожаю 2021 року.

У контракті поставки у розділі 9 «Вирішення спорів» сторони погодили, що:

- усі суперечки та/або розбіжності, які можуть виникнути протягом виконання даного контракту та/або в зв`язку з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів між сторонами (п. 9.1);

- якщо сторони не дійдуть спільної згоди, спір буде передано на розгляд МКАС при Торгово-промисловій палаті України відповідно до арбітражного регламенту МКАС. Мова арбітражу - українська. Місце арбітражу - Київ (п. 9.2);

- спір вирішується одним арбітром, який спільно призначається сторонами. Якщо сторони не дійдуть згоди щодо кандидатури арбітра протягом 30 днів, арбітр призначається МКАС (п. 9.3);

- при вирішенні спору застосовуються норми матеріального права України (п. 9.4).

Контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 02.09.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1).

28.07.2022 між позивачем, як правонаступник, покупцем (цедент) та RNR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (ROCKROLL SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Польща) (відповідач) укладено договір переуступки прав вимоги, відповідно до умов якого, покупець передав своє право вимоги до ROCKROLL SPOLKA Z О. О.) на сплату за поставлений товар в розмірі USD 53043,20 та EUR 23 168,07, що відповідно дорівнює сумі заборгованості Frendisk Holdings Limited перед ФГ "Альянс" за інвойсом 1/1 та 2/1 від 06.05.2022 та 3/2 від 20.05.22 відповідно до контракту № 0205/22 від 02.05.2022 (між Frendisk Holdings Limited та ФГ "Альянс").

У преамбулі договору зазначено, що, виходячи з того, що жодна із сторін в межах підписаних нею попередніх угод (контрактів) не може передавати свої права чи зобов`язання іншій стороні без письмового погодження свого контрагента, включно із правами вимог, сторони погодили, що цей договір буде угодою трьох сторін, кожна з яких діє в межах попередньо взятих на себе зобов`язань на підставі двосторонніх контрактів.

З наявного в матеріалах справи договору переуступки прав вимоги, наданого позивачем, вбачаються такі умови:

- цедент передає своє право вимоги до ТОВ «РР» на сплату за поставлений товар в розмірі, зокрема 53043,20доларів США (борг) на користь фермерського господарства "Альянс", що відповідно дорівнює сумі заборгованості цедента перед фермерським господарством "Альянс" за інвойс від 06.05.2022 №1/1, №2/1, від 20.05.2022 №3/2 відповідно до контракту поставки (р. 1);

- цедент заявляє, гарантує та зобов`язується правонаступнику, що борг не було повністю або частково погашено достроково (р. 2);

- фермерське господарство "Альянс" приймає на себе право вимоги як зазначено вище та після отримання, зокрема 53043,20 доларів США від ТОВ «РР» зобов`язується вважати інвойси №1/1, №2/1, №3/2 (на ім`я цедента) сплаченими, а контрактні зобов`язання в частині сплати за поставлений товар виконаними (р. 3);

- ТОВ «РР» в свою чергу не заперечує проти передачі прав вимоги до правонаступника та зобов`язується перерахувати йому відповідну заборгованість, зокрема в розмірі 53043,20 доларів США до 15.08.2022 (р. 4);

- усі правовідносини, розбіжності чи вимоги, що виникають із цих договорів, у тому числі пов`язані з їх недійсністю, регламентуються (регулюються) нормами чинного законодавства (правом) України. Вирішення спорів за цим договором здійснюється господарським судом, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває фермерське господарство "Альянс" на час виникнення спору. При вирішенні спору застосовуються норми матеріального і процесуального права України (р. 5).

Вказуючи на те, що зобов`язання за договору переуступки прав вимоги відповідач не виконав, за поставлений за контрактом поставки товар не розрахувався, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Харківської області, керуючись р. 5 договору переуступки прав вимоги.

З аналізу контракту поставки та договору переуступки права вимоги можна зробити висновок, що Frendisk Holdings Limited виступало своєрідним посередником між позивачем та ТОВ «РНР» на підставі двосторонніх контрактів поставки з вказаними юридичними особами.

Після укладення трьохстороннього договору переуступки прав вимог:

- фермерське господарство "Альянс" стало новим кредитором (цесіонарієм) по відношенню до ТОВ «РНР» за зобов`язаннями цедента здійснити оплату поставленого за контрактом поставки, а також стало новим боржником замість цедента за виконання обов`язку з поставки;

- ТОВ «РНР», в свою чергу, набуло статусу нового кредитора перед фермерським господарством "Альянс" по виконанню ним обов`язку з поставки та стало новим боржником замість Frendisk Holdings Limited по виконанню останнім обов`язку з оплати поставленого за контрактом поставки, стороною якого ТОВ «РР» не було.

У даному випадку не йдеться про невиконання фермерським господарством "Альянс" як новим боржником перед ТОВ «РНР» обов`язку з поставки за контрактом, оскільки позивач належним чином виконав контракт і поставку обумовленого товару, що ТОВ «РНР» не заперечує, натомість спір виник через невиконання відповідачем як новим боржником за договором переуступки прав вимоги обов`язку попереднього боржника щодо здійснення оплати за контрактом поставки перед новим кредитором - фермерським господарством "Альянс", тобто позивачем у справі.

Відповідно дост. 512 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зіст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заст. 520 ЦК Україниборжник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених приписами глави 47 (Поняття зобов`язання. Сторони у зобов`язанні)ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема на підставі договору купівлі-продажу (поставки), дарування, міни(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18).

Сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що уконкретномудоговірному зобов`язанніпервісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредиторадоговором, за яким виникло таке зобов`язання. Відступлення права вимоги (цесія) -це саме факт заміни особи у зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Договір відступлення права вимоги не є окремим самостійним договором.Отже, приписиЦК України, зокрема про відступлення права вимоги повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу (поставки), дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим уст. 514 ЦК України, що має диспозитивний характер, до фермерського господарства як нового кредитора перейшли усі права, які належали первісному кредитору (цеденту) за основним зобов`язанням, а до ТОВ «РР» як до нового боржника перейшли усі обов`язки первісного боржника (Frendisk Holdings Limited) аналогічно за основним зобов`язанням,яке у даному випадку полягає у сплаті певної суми грошей саме за контрактом поставки,на підставі якого у Frendisk Holdings Limited виникло основне зобов`язання. І вчинення сторонами трьохстороннього договору переуступки права вимоги, який не є окремим самостійним договором, лише засвідчило факт заміни сторін в основному зобов`язанні за контрактом поставки, зокрема в частині погашення боргу. При цьому вбачається, що новий боржник надав згоду на заміну первісного кредитора новим, підписавши договір уступки прав вимоги, а новий кредитор - погодився на переведення боргу первісного боржника за основним зобов`язанням.

З огляду на викладене, як зазначає суд касаційної інстанції у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2024 у цій справі, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що зобов`язання з оплати поставленого товару у нового боржника - ТОВ «РНР» перед новим кредитором виникло на підставі договору переуступки права вимоги, оскільки на підставі договору цесії лише здійснено заміну сторони в основному зобов`язанні, а у р. 1, 4 цього договору конкретизовано, яке саме зобов`язання відступається і в якому розмірі переводиться борг на нового боржника, який, в свою чергу, виник з контракту поставки, який ТОВ «РНР» не підписувало, однак зобов`язувалось виконати його умови.

Отже, у даному випадку спір виник з приватноправових відносин з іноземним елементом та стосовно виконання контракту поставки, а не договору переуступки прав вимоги. За змістом п. 9.1, 9.2 контракту поставки, якщо сторони не дійдуть спільної згоди щодо вирішення суперечок, які можуть виникнути протягом виконання цього контракту, шляхом мирних переговорів між сторонами, спір буде передано на розгляд МКАС при ТПП України відповідно до арбітражного регламенту МКАС. Мова арбітражу - українська. Місце арбітражу - Київ.

Відповідно дост. 366 ГПК Українипідсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

На господарські справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила територіальної підсудності. Основним питанням при розгляді справи з іноземним елементом є з`ясування судом питання про те, чи поширюється його територіальна компетенція на розгляд даної справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 22 ГПК Україниспір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

За загальним правилом, неарбітрабельними є спори, які віднесені до виключної підсудності державних судів та не можуть бути передані на розгляд до арбітражу. Оцінюючи, чи є спір арбітрабельним, необхідно враховувати суб`єктний склад учасників спору та предмет спору.

З огляду на суб`єктний склад учасників спору та предмет спору у цій справі, вказаний спір не відноситься до неарбетрабельних, а тому може за згодою сторін передаватись на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу.

Включення сторонами до основного договору арбітражного застереження як умови має наслідком поширення дії цього арбітражного застереження і на правовідносини за цим договором за участі іншої особи, яка вступила у ці правовідносини як сторона, взяла на себе відповідні права та обов`язки сторони цього договору, і при цьому сторони не припиняли дію арбітражної угоди, не виключали певний спір з-під її дії, не позбавляли її обов`язкової сили для такої сторони, і арбітражна угода не втратила чинність внаслідок інших обставин.

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2024 у цій справі зазначено, що під час розгляду цієї справи №922/2041/22 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про наявність підстав для розгляду цієї справи господарським судом, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває позивач, проте не встановили обставини, за яких цей спір не може бути переданий на вирішення арбітражу на підставі п. 9.1, 9.2 контракту поставки, в якому арбітражне застереження є умовою, погодженою фермерським господарством та Frendisk Holdings Limited до укладення договору переуступки прав вимоги, та умовою, яку прийняв відповідач, уклавши договір переуступки прав вимоги за основним контрактом.

При цьому суди не встановили також і те, що сторони припинили арбітражну угоду у контракті поставки, виключили її поширення на спори з участю нового кредитора/боржника шляхом укладення договору переуступки прав вимоги, або що вона іншим чином втратила чинність чи не має обов`язкової дії для них.

Враховуючи наведене, суди не звернули уваги, що аналіз змісту арбітражної угоди, яка міститься у контракті поставки, дає підстави для висновку про те, що ТОВ «РР» вступило у правовідносини за контрактом поставки, які виникли за участю іноземної юридичної особи, отже, арбітражна угода, що передбачає вирішення спорів, які виникли з основного договору, МКАС при ТПП України, поширюється на спір за участі ТОВ «РНР» стосовного виконання контракту поставки, що також слідує зі змісту абз. 1 р.5договору переуступки прав вимоги у сукупності з преамбулою цього правочину, згідно з якими вирішення спорів, що виникають із цих договорів (двосторонніх контрактів) регламентуються нормами чинного законодавства України, що, в свою чергу, кореспондується з п. 9.4 контракту поставки, відповідно до якого при вирішенні спору застосовуються норми матеріального права України.

Тоді як в абз. 2 р. 5 сторони погодили вирішення в господарському суді, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває позивач, спорів «за цим договором», відповідно таких, що можуть виникнути у зв`язку з правомірністю, чинністю, дійсністю договору переуступки прав вимоги та його умов (оспорення факту заміни особи за цим договором в основному зобов`язанні, розбіжностей щодо суми переведеного боргу, заперечення боржника проти вимог кредитора у зобов`язанні тощо).

При цьому у постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у цій справі суд касаційної інстанції звернув увагу на положення ч. 3ст. 22 ГПК України, згідно з яким будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення, зокрема до міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитись судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

З огляду на принцип автономності арбітражної угоди, суди безпідставно здійснили дослідження матеріально-правових відносин за контрактом поставки, здійснили їх правову кваліфікацію та вирішили спір по суті, оскільки це повинен робити арбітраж, компетентний розглядати спір щодо виконання новим боржником контракту поставки із застосуванням відповідного матеріального права.

Отже згідно зазначених висновків Верховного Суду у цій справі №922/2041/22, цей спір щодо оплати за товар в силу приписів пункту 9.2. розділу 9 контракту поставки № 0205/22 від 02.05.2022 підсудний Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України.

Стосовно передачі до арбітражу спору з приватноправових відносин з іноземним елементом суд зазначає.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземним елементом є ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; - об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; - юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

У вказаній справі контракт, який містить арбітражне застереження і договір переуступки прав вимоги від 28.07.2022 укладений за участю іноземної юридичної особи. Спір виник стосовно виконання Контракту.

Закон України "Про міжнародне приватне право" який встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок (преамбула до Закону), передбачає, що в Україні можуть бути визнані та виконані, зокрема, рішення іноземних арбітражів, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина перша статті 81 Закону).

Це положення національного законодавства відповідає нормам міжнародного права.

Україна є учасницею Конвенції ООН про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (далі - Конвенція), за статтею І якої ця Конвенція застосовується до визнання та приведення до виконання арбітражних рішень, винесених на території держави іншої, ніж держава, де запитується визнання та приведення до виконання таких рішень, у спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також до арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями в тій державі, де запитується їх визнання та приведення до виконання.

Засади тлумачення міжнародних договорів визначені Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 року, яка встановлює, що договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору (частина перша статті 31 Віденської конвенції).

Отже застосовуючи Конвенцію, суди мають брати до уваги правила тлумачення міжнародного права, тому Конвенція має тлумачитися автономно. Це означає, що поняття і терміни в цій Конвенції повинні застосовуватися національним судом кожної держави саме у тому значенні, яке їм надає Конвенція, незалежно від того, який вміст мають ці поняття в національному законодавстві, і такий підхід сприяє однаковому застосуванню Конвенції усіма Договірними Сторонами.

Конвенція з огляду на ціль, закладену в ній, має тлумачитися у "проарбітражний" спосіб, тобто за наявності сумніву суди мають робити вибір на користь визнання арбітражної угоди, визнання і виконання арбітражного рішення ("proenforcementbias").

Міжнародна рада з комерційного арбітражу (ІССА) у своїх Рекомендаціях для суддів вказує, що за відсутності визначення арбітражного рішення в Конвенції суди мають користуватися трьома обов`язковими ознаками для визначення арбітражного рішення, яке може бути визнане і виконане за цією Конвенцією: це мають бути рішення, які прийняті арбітражем; вирішують всі або деякі аспекти спору, зокрема щодо юрисдикції; є остаточним і обов`язковим для сторін.

Як пояснюється в Рекомендаціях ІССА, Конвенція застосовується до (1) будь-яких арбітражних рішень, винесених в державі, іншій ніж держава, де запитується визнання та виконання, тобто є іноземним арбітражним рішенням (при цьому Конвенція визначає цей критерій через місце арбітражу і не розрізняє "міжнародні" чи "національні" арбітражні рішення, оскільки національність сторін не є визначальним фактором для цього критерію), (2) арбітражних рішень, що не вважаються внутрішніми у державі, де запитується їх визнання або виконання (за загальним правилом, такими арбітражними рішеннями, що не вважаються "внутрішніми", є арбітражні рішення, винесені відповідно до арбітражного закону іншої держави; арбітражні рішення, які містять іноземний елемент; арбітражні рішення, які не можна вважати винесеними в якійсь конкретній державі).

Отже Конвенція має застосовуватися, якщо майбутнє арбітражне рішення буде вважатися іноземним або не належатиме до категорії внутрішніх у державі, де буде запитуватися його визнання та виконання.

Отож визнання та виконання будь-яких іноземних арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми в Україні, узгоджується з обов`язками України як учасниці Конвенції.

Не суперечать цьому також положення внутрішнього законодавства. Стаття 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", яка серед іншого містить умови передання спору до арбітражу, визначає, що цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Тобто ці умови також застосовуються тільки для передання спору до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення статей 8, 9, 35 і 36 цього Закону застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.

Стаття 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачає, що арбітражне рішення незалежно від того, в якій країні його було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 цього Закону.

Тобто, встановлений цим Законом і процесуальним законодавством порядок визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу охоплює також іноземні арбітражні рішення, які є такими за положеннями Конвенції.

Отже за положеннями Конвенції, законів України "Про міжнародне приватне право" та "Про міжнародний комерційний арбітраж" "іноземним" слід вважати арбітраж, спір у якому виник із правовідносин з іноземним елементом та місце якого знаходиться за кордоном, тобто в іншій державі, ніж та, в якій рішення арбітражу буде запитуватися до виконання. Спір з приватноправових відносин з іноземним елементом між юридичним особами, зареєстрованими в Україні, може бути переданий на вирішення іноземного арбітражу за положеннями цих актів з урахуванням обмежень, які встановлює внутрішнє законодавство, зокрема норми процесуального закону про виключну юрисдикцію українських судів.

Суд наголошує, що передбачене контрактом арбітражне застереження є умовою, погодженою сторонами та умовою, яку прийняв відповідач, уклавши договір переуступки прав вимоги від 28.07.2022 в редакції який містив 4 розділи, RNR Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnscia прийняло на себе зобов`язання оплатити товар, який був поставлений ФГ Альянс, і не мав положень про врегулювання спорів Господарським судом Харківської області.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини добровільна відмова від судового порядку вирішення спору на користь арбітражу є загалом прийнятною в аспекті дотримання статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. зокрема рішення у справі Suovaniemi and others v. Finland, заява N 31737/96, 23.02.99), тому залишення судом без розгляду позову через наявність арбітражної угоди саме по собі не становить неприйнятного обмеження доступу до суду.

Отже уклавши арбітражне застереження, позивач реалізував своє волевиявлення на звернення до міжнародного комерційного арбітражу і повинен виконувати обов`язки, які випливають з арбітражного застереження. Реалізація сторонами права на укладення арбітражної угоди щодо передачі спорів, які виникнуть з укладеного ними правочину чи у зв`язку з ним, на розгляд арбітражу не є відмовою від права на звернення до господарського суду, оскільки являє собою вибір сторонами такого правочину одного із способів реалізації права на звернення за захистом своїх прав. Вказана позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.06.2021 у справі №908/1481/19, у постанові від 17.04.2018 у справі №904/4384/17.

Також, як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі № 920/241/19, уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.

Підсумовуючи вищенаведене, врахувавши існування арбітражної угоди, за якою спір у цій справі відноситься до компетенції арбітражу, яка є дійсною, чинною та виконуваною, а від відповідача до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в Господарському суді Харківської області, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням)

З огляду на зазначене, позивач не позбавлений права звернутися до суду із письмовим клопотанням про повернення сплаченого судового збору з державного бюджету в порядку п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 1, 5, 8, 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" та ст. 73, 74, 77, 86, п. 7 ч. 1, 2 ст. 226, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Залишити позов Фермерського господарства "Альянс" до RNR Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnscia про стягнення 53 043,20 доларів США (1 939 715,56 грн) без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили 04.11.2024 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 11.11.2024.

СуддяІ.О. Чистякова