Рішення

від 07.11.2024 по справі 922/2576/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024м. ХарківСправа № 922/2576/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" ( 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62483, Харківська область, Харківський район, селище Докучаєвське, вул. Академічна, 9, код ЄДРПОУ 41405835) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) про стягнення 181 810,60грн за участю учасників справи:

позивача - Кухтик В.М.

третьої особи - Будник К.А.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 157 636,05грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за квітень 2018 року, 6 381,13грн 3% річних та 17 793,42грн збитків від інфляції. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у спірний період відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України", натомість постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу відповідачу, внаслідок чого відповідач у квітні 2018 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи з ресурсу позивача обсягом 54,035тис.куб.м, без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.

Ухвалою суду від 24.09.2024 подальший розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, у справі почато підготовче провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача АТ "НАК "Нафтогаз України".

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить позов залишити без задоволення, посилаючись на те, що в процесі розгляду справи № 922/1381/20 господарським судом було встановлено та не потребує додаткового доказування, що упродовж опалювального періоду 2017-2018 років, підприємство відповідача використовувало природний газ, який АТ "НАК "Нафтогаз України" постачало підприємству відповідно до "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 та до укладених договорів постачання природного газу.

Загальний обсяг спожитого відповідачем у квітні 2018 року природного газу складає - 54,035 тис.куб.м, що повністю відповідає обсягам та умовам укладених договорів.

Оскільки відповідач споживав природний газ у квітні 2018 року у відповідності з договорами, укладеними з АТ "НАК "Нафтогаз України", тому оплату за природний газ у обсязі 54,035 тис.куб.м на суму 343 933,55грн відповідач також має здійснити саме АТ "НАК "Нафтогаз України", а не позивачу.

Позивач у відповіді на відзив відповідача, не погоджуючись із його запереченнями, посилається на те, що доводи відповідача про те, що постачальником природного газу у спірний період для КП "Теплові мережі Роганської селищної ради" був АТ "НАК "Нафтогаз України", в силу покладених на нього обов`язків Положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, є свідченням лише наявності договірних відносин, які не виконувалися щодо відібраного природного газу.

Як вважає позивач, всі заперечення відповідача проти позовних вимог ґрунтуються лише на рішенні Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 у справі № 922/1381/20, яким встановлені обставини, на які відповідач посилається як на преюдиціальні обставини щодо постачання йому спірного обсягу природного газу постачальником АТ "НАК "Нафтогаз України", при тому не наведено жодних заперечень щодо застосування прямої норми ч.2 ст.8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". Разом з тим, відповідач, на думку позивача, свідомо ігнорує встановлені обставини у рішенні Господарського суду м. Києва від 03.12.2018 у справі № 910/7871/18 про відмову йому у визнанні права власності на спірний обсяг природного газу, у зв`язку з відсутністю підписаних між сторонами відповідних актів приймання-передачі.

Позивач зазначає, що в межах справи № 922/1381/20, на яку посилається відповідач, судами не досліджувались безпосередні правовідносини відповідача з постачальником АТ "НАК "Нафтогаз України", зокрема, не досліджувались обставини постачання спірного обсягу природного газу у квітні 2018 року та не надавалась оцінка доказам, що могли б підтвердити такі обставини, оскільки такі докази відсутні у матеріалах справи № 922/1381/20 та взагалі в природі не існують. Відтак, не можна вважати преюдиціальними встановлені у справі № 922/1381/20 обставини про те, що спірний обсяг природного газу є поставленим АТ "НАК "Нафтогаз України".

Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, відносини яких щодо компенсації вартості природного газу, використаного за період з 01.12.2015 по 31.12.2019, без подання номінацій, унормовані Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

Відповідач у запереченнях на відповідь позивача на відзив посилається на те, що позивач жодного нового доказу та ніяких нових обставин у справі не надав.

Господарським судом у справі № 922/1381/20 досліджувалися саме ті докази та обставини, які надані і по справі № 922/2576/24 (звіти, алокація, скриншот відображення послуг, тощо), ці докази суд визнав недостатніми, по яким не можна встановити ланцюг скільки, кому, в якому обсязі було відпущено природного газу, а тому у задоволенні позову АТ «Укртрансгаз» було відмовлено повністю.

Також відповідач не погоджується із посиланням позивача на те, що підприємство відповідача використовувало в квітні 2018 року природний газ, нібито, незаконно, безпідставно та навіть протиправно, оскільки природний газ відповідач отримував від АТ "НАК "Нафтогаз України" цілком на законних підставах, а саме договірних відносинах.

Як зазначає відповідач, позивач, будучи обізнаним щодо ч.2 ст.8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" стосовно оплати послуг з 01.10.2021 - оператору газотранспортної системи, не застосував жодних заходів щодо сплати коштів саме йому.

Третя особа у письмових поясненнях по суті спору вважає позовні вимоги обґрунтованими та підтверджує, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не була постачальником природного газу для відповідача у квітні 2018 року в обсязі 54,035 тис.куб.м, та відповідно до чинного законодавства вартість спожитих без номінацій обсягів має бути компенсована саме позивачу, а не третій особі, як вважає відповідач.

Також третя особа з посиланням на чисельну практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, зазначає про те, що позивачем не заявлено позовних вимог, які б вимагали надання судом оцінки підставам не видачі номінацій для відповідача від АТ "НАК "Нафтогаз України".

Відповідач у додаткових поясненнях виклав свою правову позицію щодо пояснень третьої особи, вважає посилання третьої особи такими, що не відповідають дійсності та суперечать матеріалам справи, оскільки упродовж опалювального періоду 2017-2018 років, відповідач використовував природний газ, який третя особа постачала підприємству відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 та на підставі укладених між відповідачем та третьою особою договорів постачання природного газу.

Посилання третьої особи на ст.8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" є недоречною, оскільки остання розповсюджується лише на випадки, коли має місце бездоговірний відбір природного газу, в той час коли підприємство відповідача у квітні 2018 року отримувало від АТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ цілком на підставі укладених договорів.

В судовому засіданні 24.10.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.11.2024.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.

Третя особа у судовому засіданні позовні вимоги підтримує.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та третьої особи, суд встановив наступне.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач, Оператор ГТС) до 31.12.2019 було оператором газотранспортної системи, суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п.19 ч.1 ст.1 Законом України "Про ринок природного газу").

Комунальне підприємство "Теплові мережі Роганської селищної ради" (відповідач) є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п.37 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу").

Для здійснення діяльності з виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, відповідач використовує природний газ, постачати який було зобов`язано ПАТ НАК "Нафтогаз України" (третя особа у справі) відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, № 187 від 22.03.2017.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17", від 04.10.2017 № 720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року", покладено на третю особу у справі обов`язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювальних сезонів 2016/17, 2017/2018 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі, відповідачу.

Відповідач є захищеним споживачем природного газу у розумінні п.10 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Відповідно до п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", від 04.10.2017 № 720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року", на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу до початку протягом опалювальних сезонів 2016/17, 2017/2018 (далі - опалювальний сезон) покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії", та з дотриманням принципу недискримінації.

Таким чином, на підставі вказаного розпорядження, яке є обов`язковим до виконання, на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.

Факт наявності укладених відповідачем з третьою особою у справі договорів на постачання природного газу на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17" підтверджується наявністю самих договорів, укладених між відповідачем та АТ "НАК "Нафтогаз України", зокрема, № 1314/1718-ТЕ-32 від 23.10.2017, № 1315/1718-БО-32 від 23.10.2017, № 1316/1718-КП-32 від 23.10.2017.

Відповідно до п.1 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС, замовники послуг транспортування зобов`язані подати оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу.

За результатом опрацювання поданих номінацій, позивачем встановлено відсутність поданих номінацій АТ "НАК "Нафтогаз України" у квітні 2018 року у вказаних обсягах, а саме 54,035 тис.куб.м, для КП "Теплові мережі Роганської селищної ради".

Так, загальний обсяг відбору відповідачем природного газу у квітні 2018 року без поданих номінацій складає 54,035 тис.куб.м, що підтверджується звітом AT "Харківгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках, відповідно до якого у графі "Підтверджений обсяг номінацій всього" зазначено "0", водночас, у графі "Фактичний обсяг за місяць всього" зазначено про відбір КП "Теплові мережі Роганської селищної ради" природного газу у квітні 2018 року обсягом 54,035 тис.куб.м, скріншотом з системи ERP SAP щодо наданих послуг транспортування за квітень 2018 року.

Обсяги відбору відповідачем природного газу також підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2018 у справі № 910/7871/18 за позовом КП "Теплові мережі Роганської селищної ради" до АТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання права власності на природний газ у квітні 2018 року, яким встановлено наступне:

"Позивачем на адресу відповідача були направлені акти приймання-передачі природного газу за квітень 2018 року за договором № 1314/1718-ТЕ-32 від 23.10.2017 в обсязі 47,435 тис.куб.м на суму 281 308,52грн, за договором № 1315/1718-БО-32 від 23.10.2017 в обсязі 6,351 тис.куб.м на суму 60 262,36грн, за договором № 1316/1718-КП-32 від 23.10.2017 в обсязі 7 907,20 тис.куб.м на суму 2 362,67грн.

Листом № 26-3197/1.2-18 від 14.05.2018 відповідач повернув позивачу акти приймання-передачі природного газу за квітень 2018 року посилаючись на те, що у зв`язку з невиконанням умов пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (із змінами і доповненнями) позивачу не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на квітень 2018 року. Таким чином, відповідач не здійснював постачання природного газу позивачу у квітні 2018 року.

Факт поставки у квітні 2018 року природного газу в загальному об`ємі 54,035тис.куб.м підтверджується актом № 04-18-88813 від 30.04.2018 наданих послуг з транспортування природного газу, підписаним позивачем та ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії "Оператор газотранспортної системи України", а також актом приймання-передачі природного газу № ХА00035107 від 30.04.2018, підписаним позивачем та ПАТ "Харківгаз".

Умовами пунктів 3.1. укладених між позивачем та відповідачем договорів на поставку газу № 1314/1718-ТЕ-32 від 23.10.2017, № 1316-1718-КП-32 від 23.10.2017, № 1315/1718-БО-32 від 23.10.2017 чітко передбачено, що право власності на природний газ переходить від відповідача до позивача після підписання актів приймання-передачі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, таких актів приймання-передачі між сторонами укладено не було.

Посилання позивача на те, що факт поставки природного газу підтверджується актом № 04-18-88813 від 30.04.2018 та актом приймання-передачі природного газу № ХА00035107 від 30.04.2018, а також те, що ані договорами з транспортування та розподілу природного газу, ані Кодексами газотранспортної та газорозподільної систем не передбачено, що акти постачання природного газу чи акти приймання-передачі природного газу при розподілі природного газу повинні підписуватись у присутності представника відповідача суд до уваги не приймає, оскільки вони суперечать приписам пункту 3.1. Договорів".

Разом з тим, позивачем встановлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС будь-яким суб`єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) в обсягах 54,035 тис.м.куб у квітні 2018 року на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для відповідача.

Оскільки у спірний період відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України", натомість постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу відповідачу, внаслідок чого відповідач у квітні 2018 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи з ресурсу позивача обсягом 54,035 тис.куб.м, без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.

За розрахунком позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у квітні 2018 року в обсязі 54,035 тис.куб.м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів (за інформацією АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо цін на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований за договорами постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України", додаток 8 до позовної заяви) загалом складає 343 933,55грн, яку відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10. 2021, щомісяця рівними частинами оплатити позивачу.

Таким чином, як вважає позивач, станом на 08.07.2024 строк оплати (за 01.10.2021 01.07.2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст.174 Господарського кодексу України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч.2 ст.175 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч.1); підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (ч.2); цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3).

Правове регулювання взаємовідносин оператора газотранспортної системи із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної системи здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496, положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 10, 19, 27, 33, 37, 49 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу":

ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG;

оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;

споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;

захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи;

транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

За приписами абз.1 ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Кодекс газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (п. 2, 3 глави 1 розділу І Кодекс газотранспортної системи).

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;

номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу;

замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).

У п.1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС передбачено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом (п.1 гл.1 р.VIIІ Кодексу газотранспортної системи).

За умовами п.9 гл.1 р.VІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.

Відповідно до п.1 гл.1 р.ХI Кодексу газотранспортної системи, для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку.

Підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов (абз.2 п.1 розділу ІІ Правила постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року (далі - Правила постачання природного газу).

Наведені вище положення Кодексу ГТС дають підстави дійти висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.

Енергетична безпека України завжди була і є одним із найважливіших пріоритетів держави, і ринок природного газу не є виключенням, адже розвиток енергетики має вирішальний вплив на стан економіки в державі, забезпеченні національної безпеки, політичної та енергетичної незалежності, та рівень життя населення, а метою соціальної держави, якою відповідно до Конституції є Україна, має бути забезпечення умов для добробуту населення.

Однією з найважливіших складових добробуту в цивілізованих державах є забезпечення громадян і підприємств необхідними енергоресурсами, зокрема - природним газом.

На державу покладено обов`язок державного управління та державного регулювання в нафтогазовій галузі, шляхом, зокрема, встановлення імперативного нормативного регулювання таких правовідносин, а також додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб`єктами відносин, пов`язаних з видобутком, транспортуванням, постачанням і використанням газу, нафти та продуктів їх переробки (ст.5 Закону України Про нафту і газ").

Прийняття окремого закону з питань регулювання основних правових, економічних та організаційних засад функціонування ринку природного газу "з метою забезпечення енергетичної безпеки України" підкреслює загальнодержавне значення галузі та необхідність суворого дотримання законодавства при вирішенні її проблемних питань та захисті її інтересів.

З метою забезпечення сталого функціонування ринку природного газу, було прийнято Закон України від 14.07.2021 № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання газових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон України № 1639-ІХ), який набрав чинності 29.08.2021.

Законом України № 1639 внесено зміни, в тому числі, до Закону України від 03.11.2016 № 1730-VІІІ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон України № 1730-VІІІ), який, зокрема, доповнено ст. 8 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України № 1730, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі підприємства ПЕК), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акту звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:

- відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання ст.11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;

- послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.

Різниця між вартістю природного газу за ціною компенсації, що визначена частиною другою цієї статті, та фактичною вартістю природного газу, яку відображено в бухгалтерському обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, у відповідні періоди відбору природного газу без поданих номінацій, підлягає списанню в обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно.

Таким чином, ч.2 ст.8 Закону України № 1730, держава встановила імперативне нормативне регулювання правовідносин, щодо врегулювання заборгованості підприємства ПЕК перед Оператором ГТС, які протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій та визначила, що вартість вказаних обсягів природного газу компенсується Оператору ГТС.

Відповідно до ст.2 Закону України № 1730-VIII, дія цього Закону поширюється на відносини з врегулювання заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій.

Позивач до 31.12.2019 виконував функції Оператора газотранспортної системи відповідно до ліцензії НКРЕКП серія АЕ № 194511 від 28.02.2013.

Таким чином, позивач та відповідач є суб`єктами господарювання, відносини яких щодо компенсації вартості природного газу, використаного за період з 01.12.2015 по 31.12.2019 без подання номінацій, унормовані Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

Суд зазначає, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в своїх пояснення підтвердило, що у спірний період відповідач мав договірні відносини з НАК "Нафтогаз України" з постачання природного газу, проте, третя особа номінації на постачання природного газу відповідачу у квітні 2018 року не подавав та відповідно природний газ відповідачу не постачав. Факт відсутності постачання Компанією відповідних обсягів природного газу відповідачу підтверджується копією листа Компанії від 14.05.2018 про повернення без підпису актів приймання-передачі природного газу за квітень 2018 року та копіями непідписаних актів. Оскільки НАК "Нафтогаз України" природний газ у квітні 2018 року не постачав відповідачу, то такий природний газ був відібраний відповідачем з ресурсу АТ "Укртрансгаз" та його вартість має бути компенсована позивачу.

Враховуючи, що відповідач здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 54,035 тис.куб.м у квітні 2018 року без поданих постачальником газу номінацій, вартість вказаних обсягів компенсується позивачу відповідно до порядку встановленого ч.2 ст.8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

Вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у квітні 2018 року у загальному розмірі 54,035 тис.куб.м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів складає суму у розмірі 157 636,05грн, яку відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами оплатити позивачу.

Станом на 08.07.2024 строк оплати (за 01.10.2021 - 01.07.2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав.

Відповідач, в порушення наведених положень законодавства, не здійснив компенсацію (оплату) на користь позивача вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у квітні 2018 року, допустивши тим самим прострочення строку оплати в розмірі 157 636,05грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 157636,05грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 01.11.2021 по 08.07.2024 у сумі 6 381,13грн та збитків від інфляції за період з листопада 2021 року по липень 2024 року у сумі 17 793,42грн, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 01.11.2021 по 08.07.2024 у сумі 6 381,13грн та збитків від інфляції за період з листопада 2021 року по липень 2024 року у сумі 17 793,42грн, таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, за кожен період окремо, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму. Заперечення відповідача, викладені ним у відзиві, запереченнях на відповідь позивача на відзив та додаткових поясненнях, судом відхиляються, як безпідставні, позбавлені належного доказового обґрунтування.

Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу, 3% річних та збитків від інфляції підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв`язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62483, Харківська область, Харківський район, селище Докучаєвське, вул. Академічна, 9, код ЄДРПОУ 41405835) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) - 157636,05грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за квітень 2018 року, 6 381,13грн 3% річних та 17 793,42грн збитків від інфляції, 2181,73грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "11" листопада 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк