Ухвала

від 05.11.2024 по справі 925/1577/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05 листопада 2024 року м. Черкаси справа № 925/1577/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Боровика С.С. з помічником (за дорученням судді) Пастуховою О.С.,

учасники у справі про банкрутство: не з`явились,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність ліквідатора банкрута

у справі за заявою

ініціюючого кредитора, товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП»

до боржника, товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14»

про банкрутство юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.12.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Носань Наталію Сергіївну.

Від ОСОБА_1 надійшла скарга, в якій просить суд зобов`язати ліквідатора банкрута здійснити дії щодо звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового директора ТОВ «Колос 14» в установленому законом порядку з проведенням розрахунку по день звільнення.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.05.2024 скаргу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 23.07.2024, явку учасників у справі про банкрутство визнано не обов`язковою.

08.07.2024 від ліквідатора банкрута надійшли письмові пояснення на скаргу ОСОБА_1 , в яких просить суд залишити останню без задоволення та зобов`язати ОСОБА_2 надати письмові пояснення стосовно того, чи проводилося звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового директора ТОВ «Колос 14» в період з 21.12.2020 по 01.12.2021.

23.07.2024 у судове засідання учасники у справі про банкрутство не з`явились, у зв`язку з чим було оголошено перерву до 10.09.2024.

Ухвалою суду від 22.08.2024 судове засідання з розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність ліквідатора банкрута призначено на 10.09.2024.

10.09.2024 у судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причин неявки не повідомив,

10.09.2024 у судовому засіданні представник ліквідатора банкрута проти скарги заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Ухвалою суду від 10.09.2024 судове засідання з розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність ліквідатора банкрута призначено на 05.11.2024; явку учасників у справі про банкрутство визнано не обов`язковою; зобов`язано ОСОБА_2 надати письмові пояснення стосовно того, чи проводилося звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового директора ТОВ «Колос 14» в період з 21.12.2020 по 01.12.2021.

05.11.2024 від представника Баглая С.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

05.11.2024 у судове засідання учасники у справі про банкрутство не з`явились, що не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Скарга ОСОБА_1 на бездіяльність ліквідатора банкрута обґрунтована тим,

що ОСОБА_1 , працюючи на посаді фінансового директора ТОВ «КОЛОС 14» в період часу з 2018 року по 2020 рік, не був звільнений з посади з моменту визнання боржника банкрутом;

що ліквідатором не вчинялось жодних дій щодо врегулювання правовідносин з працівниками банкрута, що свідчить про неналежне виконання ним своїх обов`язків.

Стосовно того, що ОСОБА_1 працював на посаді фінансового директора ТОВ «КОЛОС 14» в період з 2018 року по 2020 рік, то дана обставина підтверджується наданим арбітражним керуючим Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум єдиного внеску (форма № 1ДФ) від 05.02.2021 за 4 квартал 2020 року (надалі - «Податковий розрахунок»).

Згідно наданого Податкового розрахунку вбачається, що станом на 4 квартал 2020 року у ТОВ «КОЛОС 14» була працевлаштована особа із податковим номером 2579520612, що відповідає податковому номеру ОСОБА_1 , та згідно графи 7 розділу 1 Податкового розрахунку станом на кінець 4 кварталу 2020 року ця особа не була звільнена.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.03.2023 витребувано у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 господарську, фінансову, бухгалтерську, реєстраційну та іншу документацію ТОВ «КОЛОС 14», зокрема: первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.); інвентарні картки та журнали обліку основних засобів, довіреності на одержання грошових сум і товарно-матеріальних цінностей (у тому числі анульовані довіреності); облікові регістри (головна книга, журнали, допоміжні й контрольні книги, касові книги, оборотні відомості, ордери, рахунки, фактуру, накладні, квитанції, чекові книжки, касові прибуткові й видаткові ордери, акти, меморіальні ордери, бухгалтерські довідки); договори, угоди та інші документи; прибутковий касовий ордер № 41 від 21.12.2018; прибутковий касовий ордер № 42 від 28.12.2018; прибутковий касовий ордер № 61 від 08.10.2019; прибутковий касовий ордер № 84 від 23.12.2019; прибутковий касовий ордер № 10 від 17.03.2020; прибутковий касовий ордер № 24 від 10.07.2020; прибутковий касовий ордер № 26 від 05.08.2020; прибутковий касовий ордер № 30 від 27.08.2020; прибутковий касовий ордер № 38 від 09.10.2020.

17.05.2023 Кам`янським ВДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання ухвали Господарського суду від 15.03.2023, боржником за виконавчим провадженням виступав ОСОБА_1 .

18.05.2023 Кам`янським ВДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про примусове виконання ухвали Господарського суду від 15.03.2023, боржником за виконавчим провадженням виступав ОСОБА_2 .

21.03.2024 Кам`янським ВДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню № НОМЕР_2, у зв`язку з тим, що у ОСОБА_2 відсутні зазначені в ухвалі суду господарська, фінансова, бухгалтерська, реєстраційна та інша документація ТОВ «КОЛОС 14», а також печатки і штампи, матеріальні цінності, основні засоби, кошти та їх еквіваленти, інші цінності та оборотні активи.

05.04.2024 листом арбітражного керуючого Носань Н.С. № 02-38/309 у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 14.03.2024 повідомлено, що у ліквідатора відсутня кадрова документація ТОВ «КОЛОС 14», тому підтвердити або спростувати інформацію про його звільнення з посади фінансового директора, дати проведення такого звільнення та здійснення розрахунків з ним у ліквідатора відсутня можливість.

Принагідно ліквідатор просив надати примірник трудового договору, який укладався між ТОВ «КОЛОС 14» та ОСОБА_1

13.05.2024 ліквідатором направлено на адресу ПП «ІРІДА» запит арбітражного керуючого № 02-38/434, відповідно до якого просив приватне підприємство надати господарську, фінансову, бухгалтерську, реєстраційну та іншу документацію ТОВ «КОЛОС 14», зокрема: первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.); інвентарні картки та журнали обліку основних засобів, довіреності на одержання грошових сум і товарно-матеріальних цінностей (у тому числі анульовані довіреності); облікові регістри (головна книга, журнали, допоміжні й контрольні книги, касові книги, оборотні відомості, ордери, рахунки, фактуру, накладні, квитанції, чекові книжки, касові прибуткові й видаткові ордери, акти, меморіальні ордери, бухгалтерські довідки); договори, угоди та інші документи; печатки і штампи ТОВ «КОЛОС 14».

Згідно пояснень ліквідатора відповіді на запит отримано не було.

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:

ч.1 ст.2. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

ч.11 ст.44. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

ч.6 ст.61. Дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Відповідно до Кодексу законів про працю України:

ч.2 ст.2. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. (…)

ч.1 ст.21. Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.(…)

п.6 ч.1 ст.24. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

ч.1 ст.36. Підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або роботодавця - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 7-3) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках; 8) підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом; 8-1) смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою; 8-2) смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим; 8-3) відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль; 9) підстави, передбачені іншими законами.

ч.1-3 ст.38. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

ст.39. Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

ч.1 ст.40. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 8) вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення; 10) призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду; 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування; 12) вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили; 13) відмови працівника Бюро економічної безпеки України від проходження атестації або прийняття атестаційною комісією рішення про неуспішне проходження працівником Бюро економічної безпеки України атестації, що здійснюється відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення роботи Бюро економічної безпеки України; 13) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України; 14) невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу.

ч.1 ст.41. Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках: 1) одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; 1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати; 1-2) вчинення керівником підприємства, установи, організації мобінгу (цькування) незалежно від форм прояву та/або невжиття заходів щодо його припинення, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили; 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця; 3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи; 3-1) вчинення домашнім працівником винних дій, які завдали або могли завдати шкоди життю чи здоров`ю члена домогосподарства; 4) перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи; 4-1) наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції"; 5) припинення повноважень посадових осіб; 6) неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.12.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича.

Враховуючи положення ч.11 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту початку процедури розпорядження майном і до дати визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора банкрута боржник продовжує вести господарську діяльність, а розпорядник майна не має права втручатися в діяльність боржника.

Беручи до уваги пояснення ОСОБА_1 , періодом перебування ним на посаді фінансового директора були 2018-2020 роки.

Станом на кінець 4 кварталу 2020 року (31.12.2020), згідно наданого ліквідатором ТОВ «КОЛОС 14» податкового розрахунку, ОСОБА_1 був працевлаштований у ТОВ «КОЛОС 14».

Натомість інформації про подальший стан трудових правовідносин між ним та ТОВ «КОЛОС 14» матеріали справи не містять.

Згідно пояснень ліквідатора банкрута після подання Податкового розрахунку за 4 квартал 2020 року ТОВ «КОЛОС 14» не подавало до Головного управління ДПС у Черкаській області податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум єдиного внеску (форм № 1ДФ).

Відповідно до Податкового кодексу України:

пп. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16. Платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів

п. 51.1. ст. 51. Платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

п. 109.2. ст. 109. Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, не зважаючи на наявність обов`язку платника податку подавати до контролюючих органів податкову звітність, декларації тощо, виконання даного обов`язку залежить від волі платника податку, а тому нехтування власними обов`язками з боку платника податку, окрім відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України, не тягне за собою додаткових правових наслідків.

Пунктом 1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) (надалі - «Порядок»), встановлено, що цей Порядок визначає порядок заповнення і подання до органів ДПС (далі - податкові органи) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) платниками єдиного внеску, визначеними пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та пункту 4 частини другої статті 6 Закону.

Інформація про звільнення особи зазначається у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що передбачено встановленою формою такого розрахунку цим Порядком, та положеннями пп. 2 п. 4, п. 5 розділу IV Порядку «Порядок заповнення додатків до Розрахунку, що містять інформацію щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу».

Відповідно до норм податкового законодавства України не передбачено подання додаткових заяв, декларацій, повідомлень тощо про звільнення працівника, дана інформація передається до контролюючого органу шляхом зазначення таких відомостей в Податковому розрахунку за звітній період, в якому відбулося припинення трудових правовідносин.

Отож, оскільки звітування перед контролюючими органами залежить від волі посадових осіб платника податку, відсутність поданих після 4 кварталу 2020 року податкових розрахунків не дає можливості підтвердити або спростувати обставину звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового директора ТОВ «КОЛОС 14».

Разом із тим, ліквідатору банкрута кадрова документація ТОВ «КОЛОС 14» не передавалась.

Не зважаючи на пред`явлення для примусового виконання ухвали Господарського суду Черкаської області до органу ДВС, відкриті виконавчі провадження не дали позитивного результату, а ОСОБА_2 , будучи генеральним директором ТОВ «КОЛОС 14», повідомив про відсутність у нього документів боржника-банкрута.

Таким чином, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо наявності в діях ліквідатора банкрута ознак бездіяльності, адже ліквідатором вчинялися дії в межах повноважень, передбачених КУзПБ, з метою отримання інформації про боржника, в тому числі його працівників.

За фізичної відсутності кадрової документації ТОВ «КОЛОС 14» достеменно підтвердити або спростувати інформацію про те, що ОСОБА_1 не являється звільненим не вбачається за можливе, оскільки він міг бути звільнений під час перебування боржника в процедурі розпорядження майном.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ч.1,3 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

ст.76. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ч.1 ст.77. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ст.78. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

ст.79. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Отож, за відсутності достовірних доказів звільнення або не звільнення ОСОБА_1 суд вважає передчасним висновок про наявність в діях ліквідатора банкрута ознак бездіяльності.

Між ТОВ «КОЛОС 14» та ОСОБА_1 мав бути укладений трудовий договір у письмовій формі.

Натомість ОСОБА_1 до матеріалів справи копію трудового договору не надано, отже відсутня можливість проаналізувати зміст трудового договору на предмет обсягу прав та обов`язків сторін, тривалості трудових правовідносин (безстрокові чи строкові).

Укладення між сторонами строкового трудового договору передбачає існування трудових відносин між працівником та роботодавцем протягом визначеного договором часу та після закінчення строку, на який укладено трудовий договір - трудові правовідносини між сторонами припиняються.

Відповідно до змісту скарги ОСОБА_1 не вдається за можливе ідентифікувати вид трудового договору, який був укладений між ним та ТОВ «КОЛОС 14».

Враховуючи зазначене, суд позбавлений можливості визначити характер трудових правовідносин, які існували між ТОВ «КОЛОС 14» та ОСОБА_1 , а саме були вони строкові чи безстрокові.

При цьому, дана обставина має важливе значення для формування висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 чи ні, оскільки якщо укладений між сторонами трудовий договір був строковий, то строк дії, передбачений в договорі, міг закінчитися до початку ліквідаційної процедури, що у свою чергу свідчить про безпідставність вимог ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_1 щодо офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , суд відхиляє, оскільки відсутні будь-які докази належності ТОВ «КОЛОС 14» цього приміщення на будь-якому речовому праві, а отже ліквідатор не має доступу до цього приміщення.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність ліквідатора банкрута задоволенню не підлягає.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 11.11.2024.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С.С.Боровик