Ухвала

від 16.10.2024 по справі 910/9669/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9669/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Система аптек «Лінда-фарм» - не з`явився,

Дніпропетровської обласної ради - Орешиної Т. А.,

Обласного комунального підприємства «Фармація» - не з`явився,

Приватного підприємства «Соломія-Сервіс» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Товариства з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-фарм»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 (у складі колегії суддів: Демидова А. М. (головуючий), Владимиренко С. В., Ходаківська І. П.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 (суддя Картавцева Ю. В.)

у справі № 910/9669/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-фарм»

до Дніпропетровської обласної ради, Обласного комунального підприємства «Фармація»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватного підприємства «Соломія-Сервіс»,

про визнання укладеним договору,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-фарм» (далі - ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дніпропетровської обласної ради та Обласного комунального підприємства «Фармація» (далі - ОКП «Фармація»), у якому просило суд визнати укладеним між Дніпропетровською обласною радою як орендодавцем, ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» як орендарем та ОКП «Фармація» як балансоутримувачем, договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області - нежитлового приміщення площею 41,3 кв. м, розташованого за адресою: вул. Батумська, 13, м. Дніпро, строком на 2 роки 11 місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі, на умовах, що визначені в проекті договору оренди, оприлюдненому у складі документації аукціону № LLE001-UA-20220117-87510 за посиланням https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20220117-87510.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він набув право на укладання такого договору оренди як учасник аукціону з наступною за величиною пропозицією у зв`язку з визнанням у судовому порядку недійсними результатів електронного аукціону з передачі в оренду нерухомого майна та договору оренди, укладеного з Приватним підприємством «Соломія-Сервіс» (далі - ПП «Соломія-Сервіс») як переможцем аукціону. Оскільки Дніпропетровська обласна рада ухиляється від укладання з ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» зазначеного договору оренди, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ПП «Соломія-Сервіс».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2024 року ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С. від 29.08.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/9669/23 за касаційною скаргою ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.10.2024.

Дніпропетровська обласна рада у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними, а оскаржувані судові рішення законними і обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 у зв`язку з перебуванням судді Міщенка І. С. у відрядженні справу № 910/9669/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.

15.10.2024 до Верховного суду надійшли пояснення ПП «Соломія-Сервіс» щодо вимог касаційної скарги, у яких останнє просить закрити касаційне провадження у справі №910/9669/23 за касаційною скаргою ТОВ «Система аптек «Лінда-Фарм» на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм», ОКП «Фармація», ПП «Соломія-Сервіс» у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Дніпропетровської обласної ради, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 11.10.2021 ОКП «Фармація» звернулось до голови Дніпропетровської обласної ради з заявою № 5/912 про включення майна - нежитлового приміщення, загальною площею 41,3 кв. м, на першому поверсі семиповерхової будівлі Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпропетровської міської ради, що розташована за адресою: вул. Батумська, 13, м. Дніпро, до Переліку першого типу об`єктів оренди, які підлягають передачі в оренду, з метою передачі в оренду на 2 роки та 11 місяців.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021 № 122-8/VІІІ «Про оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» затверджено Перелік першого типу об`єктів оренди, які підлягають передачі в оренду через проведення аукціону, згідно з додатком № 1.

Згідно з додатком 1 до зазначеного рішення до Переліку першого типу об`єктів оренди, які підлягають передачі в оренду через проведення аукціону, внесено, у тому числі, спірне нежитлове приміщення, цільове використання: розміщення аптеки (що реалізує готові ліки, в тому числі виготовлені в умовах аптеки, та здійснює господарську діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів).

В подальшому Дніпропетровською обласною радою в електронній торговій системі «Прозорро.Продажі» опубліковано оголошення про проведення аукціону з передачі в оренду нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 41,30 кв. м, на першому поверсі семиповерхової будівлі, що розташована за адресою: вул. Батумська, 13, м. Дніпро.

На участь в електронному аукціоні № LLE001-UA-20220117-87510 щодо оренди державного та комунального майна подано дві заявки - ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» та ПП «Соломія-Сервіс».

Відповідно до протоколу електронного аукціону № LLE001-UA-20220117-87510 від 10.02.2022 за наслідками оцінки цінових пропозицій учасників переможцем електронного аукціону визначено ПП «Соломія-Сервіс».

01.09.2022 між Дніпропетровською обласною радою (орендодавець), ПП «Соломія-сервіс» (орендар) та ОКП «Фармація» (балансоутримувач) було укладено договір оренди № 122-8/III-21 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, відповідно до умов якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно- нежитлове приміщення, загальною площею 41,30 кв. м на першому поверсі семиповерхової будівлі, розташоване за адресою: вул. Батумська, 13, м. Дніпро.

Не погоджуючись з результатами аукціону, ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПП «Соломія-Сервіс», Дніпропетровської обласної ради та ОКП «Фармація» про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору оренди (справа № 910/10206/22).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/10206/22 позовні вимоги ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» задоволено повністю; визнано недійсними результати аукціону з передачі в оренду нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 41,30 кв. м на першому поверсі семиповерхової будівлі, розташованого за адресою: вул. Батумська, 13, м. Дніпро, оформлені протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20220117-87510, сформованим 10.02.2022 о 12:59:03; визнано недійсним договір оренди № 122-8/VIII-21 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області від 01.09.2022, укладений між Дніпропетровською обласною радою, ПП «Соломія-Сервіс» та ОКП «Фармація» щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 41,30 кв. м на першому поверсі семиповерхової будівлі, розташованого за адресою: вул. Батумська, 13, м. Дніпро.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання укладеним між Дніпропетровською обласною радою, ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» та ОКП «Фармація» договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області на умовах, що визначені в проекті договору оренди, оприлюдненому у складі документації аукціону № LLE001-UA-20220117-87510, позивач обґрунтував їх тим, що набув право на укладення такого договору як учасник аукціону з наступною за величиною пропозицією, оскільки в аукціоні брали участь два учасники (ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» та ПП «Соломія-Сервіс»), а результати аукціону та договір, укладений з його переможцем (ПП «Соломія-Сервіс»), визнано недійсними в судовому порядку. У зв`язку з тим, що Дніпропетровська обласна рада ухиляється від укладання договору з ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм», позивач, звернувшись до суду з відповідним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачі посилались на те, що відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, об`єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в електронній торговій системі (ЕТС), і новий переможець аукціону визначається саме ЕТС, а не за рішенням суду. Крім того, відповідно до частини 6 статті 16 зазначеного Закону всі договори оренди, а також зміни і доповнення до них підлягають публікації в ЕТС згідно з Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, проте цим Порядком не передбачені можливість і механізм публікації в ЕТС договорів, укладених у судовому порядку.

Третя особа ПП «Соломія-Сервіс», заперечуючи проти задоволення позову, зазначило, що чинним законодавством не передбачено визнання укладеними договорів оренди державного та комунального майна (оприлюднених для проведення аукціону) поза межами процедури, визначеної Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, а тому питання щодо визнання укладеним договору у редакції, наведеній позивачем у позовній заяві, з огляду на вимоги Порядку, не може вирішуватись судом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що чинним законодавством не передбачено визнання укладеними договорів оренди державного та комунального майна (оприлюднених для проведення аукціону) поза межами процедури, визначеної Порядком передачі в оренду державного та комунального майна. Ураховуючи те, що укладення договору за результатами аукціону належить до виключної компетенції Дніпропетровської обласної ради та не може вирішуватись без дотримання сторонами передбаченої законодавством процедури, зокрема, щодо затвердження замовником протоколу про визначення позивача переможцем аукціону, сплати позивачем авансового платежу, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та відповідно відмовив у задоволенні позову.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 20, 180, 187 Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального мана», Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, статей 2, 5 ГПК України, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16495/17, від 04.04.2023 у справі № 904/866/22, від 13.06.2023 у справі № 904/857/22, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Умови прийнятності касаційної скарги, за змістом норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, відповідно до якого ефективний спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту); та у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, відповідно до яких судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Разом з цим у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій з урахуванням підстав та предмету позову, встановлених обставин та положень чинного законодавства, дійшли висновку, що пред`явивши відповідний позов, позивач таким чином намагається обійти передбачену законодавством процедуру визначення переможця аукціону та укладення договору, а тому обраний спосіб захисту є неналежним, що є самостійною підставою для відмови у позові. Такі висновки судів попередніх інстанцій не суперечать наведеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

У справі № 911/594/18 (постанова від 08.10.2019), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, за позовом міської ради про визнання між міською радою та ПАТ «Укрпошта» договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Бучі в редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви, яка надсилалась відповідачу як замовнику будівництва в порядку переддоговірного врегулювання, Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на відсутність передбачених статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підстав виникнення у відповідача обов`язку укласти договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти, оскільки роботи, які виконувались відповідачем на об`єкті, відносяться до робіт з капітального ремонту та не є забудовою земельної ділянки у розумінні положень статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У справі № 916/1423/18 (постанова від 18.09.2020) за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про зобов`язання Одеської митниці ДФС укласти договір про відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) у редакції, викладеній у позовній заяві, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходила з того, що суд не виконав вказівок касаційного суду, наведених у постанові від 19.06.2019 у цій справі, прийнятої за наслідком перегляду попередньо прийнятих судами рішень, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема, щодо необхідності дослідження спірних умов запропонованого проєкту договору та встановлення обставин перебігу позовної давності.

У справі № 908/299/18 (постанова від 26.05.2020) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-2000» про визнання поновленим договору оренди землі, укладеного з міською радою, відповідно до вимог частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», Велика Палата Верховного Суду, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій і з викладенням їх в редакції цієї постанови та залишаючи такі рішення без змін в частині задоволення позовних вимог, погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що права позивача як землекористувача підлягають захисту у відповідності до спеціальних норм земельного законодавства, зокрема, частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту; незважаючи на правильність вирішення спору по суті, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, визнали поновленим договір оренди землі у відповідній редакції додаткової угоди до нього, зміст якої викладений у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду, виходили з інших мотивів, аніж викладені в цій постанові.

У адміністративній справі № 826/16495/17 (постанова від 10.04.2019) за позовом фізичної особи про визнання протиправними та скасування рішень Національного агентства з питань запобігання корупції та про зобов`язання останнього повторно розглянути подану декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанцій про відмову у позові та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходив із того, що процесуальне порушення порядку проведення перевірки, встановленого Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки.

У справі № 904/857/22 (постанова від 13.06.2023) за позовом ТОВ «Система аптек «Лінда-Фарм» про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду нерухомого майна, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, Верховний Суд виходив із того, що всупереч обов`язку з прийняття та завантаження до системи рішення про відмову у затвердженні протоколу за результатами електронного аукціону, обласною радою було затверджено спірний протокол всупереч вимогам статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умовам оренди об`єкта.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, врахувавши предмет та підстави позову, а також положення законодавства щодо оренди комунального майна, дійшли висновку, що вимоги позивача про визнання укладеним між Дніпропетровською обласною радою як орендодавцем, ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» як орендарем та ОКП «Фармація» як балансоутримувачем договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області на умовах, що визначені в проекті договору оренди, оприлюдненому у складі документації аукціону, не є належним способом захисту, а тому відмовили у їх задоволенні.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, застосовано доктрину заборони суперечливої поведінки при розгляді спорів по суті.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту, а отже спір по суті не вирішувався.

Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішення у справі № 910/9669/23, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18, постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16495/17, від 13.06.2023 у справі № 904/857/22, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст та правове регулювання спірних правовідносин.

Також, суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 904/866/22 за позовом ТОВ «Система аптек «Лінда-фарм» про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду нерухомого майна, визнання позивача переможцем електронного аукціону, визнання укладеним договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області на умовах, визначених у проекті договору оренди, оприлюдненому в складі документації аукціону у наведеній позивачем редакції, оскільки предметом розгляду Верховним Судом у цій справі відповідно до положень статті 300 ГПК України була постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду нерухомого майна, в іншій частині, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання позивача переможцем електронного аукціону та визнання укладеним договору оренди нерухомого майна, постанова суду апеляційної інстанції Верховним Судом не переглядалась, а отже висновки у подібних правовідносинах у зазначеній постанові відсутні.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-фарм» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/9669/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: Н. О. Багай

В. А. Зуєв