08.11.2024 Єдиний унікальний номер 205/8091/24
Справа № 205/8091/24
Провадження № 2/205/3349/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Киричок Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Федотової В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Воля» про захист прав споживачів, стягнення інфляційних втрат та пені,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана цивільна справа.
08.11.2024 року, після відкладення підготовчого судового засідання, до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді, у якій він просив відвести суддю ОСОБА_2 від розгляду вказаної цивільної справи у зв`язку із обставинами, які викликають сумніви в її об`єктивності та неупередженості. Зазначає, що з 13.08.2024 року підготовчі судові засідання відкладаються у зв`язку з неявкою відповідача до суду та відсутності належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, у судовому засіданні суддя зазначила, що вона збирається особисто розшукувати відповідача для вручення йому повістки і для цього розгляд справи знову буде відкладено. На думку позивача, зазначені дії можуть свідчити про прихильність судді до відповідача.
Суд, дослідивши заяву про відвід судді та матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відвід суді було заявлено стороною позивача у день судового засідання, тобто 08.11.2024 року, тому у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до роз`яснень ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 року визначено, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у п. 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема, у п. 66 зазначено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюються особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, про це вказано у рішеннях ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»).
Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки головуючого у справі судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44); та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 07 серпня 1996 року, п. 58).
Відповідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
На думку суду, позивачем не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об`єктивного рішення у вказаній справі, доводи, викладені в заяві про відвід судді, не містять доказів, що вказують на необ`єктивність чи упередженість судді.
Так, зі змісту поданої позивачем заяви вбачається, що позивач пов`язує заявлений відвід із процесуальними діями головуючої у справі, які виразилися у відкладенні підготовчих судових засідань, що, на думку позивача, свідчить про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.
Проте, такі доводи позивача не є підставами відводу у відповідності з положеннями ст.ст. 36-38 ЦПК України, оскільки відкладення розгляду зазначеної справи у перелічені позивачем дати було відкладено з причини неявки представника відповідача та відсутності у матеріалах справи доказів належного повідомлення сторони відповідача про датк, час та місце розгляду справи.
Жодного переконливого доказу про заінтересованість судді у розгляді даної справи чи її упередженості щодо когось зі сторін не надано.
Частиною 4 статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальним рішенням судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді, щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Фактично позивач висловив свою незгоду з процесуальним рішенням судді, що в розумінні ч. 4 ст.36ЦПК України не може бути підставою для відводу.
За умовами ч. 3, ч. 4 ст.39ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду вказаної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості чи об`єктивності при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви позивача про відвід не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, оскільки передбачені ст.ст. 36, 37 ЦПК України підстави для відводу судді відсутні, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36-40 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Федотової В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Воля» про захист прав споживачів,стягнення інфляційнихвтрат тапені відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Федотова В.М.
.
Суд | Ленінський районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 08.11.2024 |
Оприлюднено | 12.11.2024 |
Номер документу | 122923705 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» |
Цивільне
Ленінський районний суд м.Дніпропетровська
Федотова В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні