Рішення

від 11.11.2024 по справі 182/1063/24

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1063/24

Провадження № 2/0182/1658/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.11.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

27.02.2024 року позивач звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.

31.05.2021 року постановою президії Центрального управління Українського товариства сліпих №10-10-12р Підприємству об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (далі ПОГ «Нікопольське УВП УТОС) надано дозвіл на відчуження частини виробничих приміщень, а саме постановлено: «В.о. директора ПОГ «Нікопольське УВП УТОС Кирпі С.І. здійснити відчуження частини виробничих приміщень Головного виробничого корпусу (43% від загальної (917, 1 кв.м.) площі Головного виробничого корпусу), 1964 року побудови, інвентаризаційний номер 213, право власності №119/1 від 13.03.2002 року згідно заявлених приміщень: частина картонажного цеху, площа 288,7 кв.м.; склад готової продукції, площа 287,1 кв.м.; механічний цех, площа 341,3 кв.м., за договірною ціною продажу не нижче експертної оцінки 643769, 00 грн. ринкової вартості об`єкту». Позивач мав на меті придбати зазначені виробничі приміщення, та почав здійснювати переговорний процес з керівництвом відповідача. Довіреністю ПОГ «Нікопольське УВП УТОС» від 25.08.2021 року позивачу було доручено робити проплати по рахункам підприємства, довіреністю №01 від 28.09.2021 року йому було довірено отримати документи з КП «Нікопольське МБТІ».

Договором на надання послуг №103 між відповідачем та КП «Нікопольське МБТІ» було погоджено надання послуг з технічної інвентаризації та довідки на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , вартість замовлених послуг склала 22 551,70 грн. В подальшому в межах даного договору підписано акт №103, що підтверджує факт надавання даних послуг.

Таким чином, позивач своїми діями, які були погоджені із відповідачем, почав здійснювати передоплати для отримання виробничого приміщення. На підтвердження цього позивач надає квитанції до прибуткового касового ордеру на загальну суму 106 000 грн. Разом з тим, ОСОБА_1 також сплачено адміністративні збори на здійснення купівлі-продажу нерухомості у розмірі 5270,00 грн., 138,00 грн., 92,00 грн.

Втім, незважаючи не передоплати та наявність домовленостей між сторонами, відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконав та не відчужив нерухоме майно, разом з тим не повернув позивачу отримані кошти в розмірі 106 тисяч грн.

З цих підстав позивач просить позов задовольнити, стягнути на його користь з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 106000 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено відповідачу його право на підготовку відзиву на позовну заяву (а.с.32-33).

Сторони були повідомлені про розгляд справи належним чином, шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження (а для відповідача, і копії позову з додатками) на зазначені в позовній заяві адреси.

Позивач додаткових заяв або клопотань на адресу суду не направив, згідно тексту позовної заяви просить справу розглядати в порядку спрощеного провадження (а.с. 3 зворот).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.36), згідно якого пакет документів 15.05.2024 року отримав за довіреністю ОСОБА_2 Своїм правом не скористались, відзиву на позовну заяву на адресу суду не направили.

Згідно ч. 8ст. 178 ЦПК України,у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом, позивач мав намір придбати частину виробничих приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ПОГ «Нікопольське УВП УТОС» на праві власності, що підтверджується свідоцтвом від 20.03.2002 року, виданим на підставі рішення виконкому Нікопольської міської ради №119/1 від 13.03.2002 року (а.с.17). Постановою президії Центрального управління Українського товариства сліпих №10-10-12р від 31.05.2021 року відповідачу надано дозвіл на відчуження частини виробничих приміщень, а саме: Головного виробничого корпусу (43% від загальної (917, 1 кв.м.) площі Головного виробничого корпусу), 1964 року побудови, інвентаризаційний номер 213, право власності №119/1 від 13.03.2002 року згідно заявлених приміщень: частина картонажного цеху, площа 288,7 кв.м.; склад готової продукції, площа 287,1 кв.м.; механічний цех, площа 341,3 кв.м., за договірною ціною продажу не нижче експертної оцінки 643769, 00 грн. ринкової вартості об`єкту (а.с.6).

В.о. директора ПОГ «Нікопольське УВП УТОС» Кирпою С.І. було надано довіреності на ім`я позивача, згідно яких ОСОБА_1 доручено робити проплати по рахунках підприємства (а.с.7) та підписувати та подавати звернення до КП «Нікопольське МБТІ» у разі необхідності (а.с.8).

Так, відповідачем було укладено договір з КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №103 про надання послуг з технічної інвентаризації та надання довідки про об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10). Згідно висновку від 19.04.2021 року, ринкова вартість об`єкта оцінки складає 643769,00 грн. (а.с.13).

Як вбачається з матеріалах справи, будь-яких нотаріально посвідчених договорів між сторонами укладено не було, а існувала лише усна домовленість. Враховуючи усну домовленість, ОСОБА_3 почав здійснювати передоплати для отримання виробничого приміщення, про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордеру №39 від 25.11.2021 року на суму 50000 грн. (а.с.20) та №40 від 26.11.2021 року на суму 50 000 грн. (а.с.21).

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно ч.1ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, в рішенні від 13.02.2013 року по справі №6-176цс12, оскільки, норми чинного законодавства передбачають, що у разі, якщо договором не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом, то у разі, якщо сторони хочуть щоб передплата за договором здійснювалася у формі завдатку необхідно дотримуватися наступних вимог законодавства:

1) сторони мають прямо зазначити у договорі, що кошти, які сплачуються покупцем у рахунок майбутніх платежів є завдатком;

2) договір, який містить положення про завдаток має обов`язково укладатися у письмовій формі, при чому такі положення можуть бути включені до основного договору (договору купівлі-продажу), або сторони можуть укласти окремий письмовий договір (договір про завдаток).

3) між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов`язання сторін (сплата коштів покупцем та передання майна продавцем). Тобто, договір про наміри або попередній договір (договір відповідно до якого сторони зобов`язуються укласти основний договір у майбутньому) не може містити положень про завдаток.

Зазначена позиція Верховного суду України свідчить про те, що у тому випадку, коли сторони лише домовилися укласти договір (уклали попередній договір), але не оформили основний договір, сплачені в рахунок виконання договору платежі є авансом, а не завдатком.

Відтак, оскільки між сторонами у справі не було оформлено основний договір купівлі-продажу, то сплачені позивачем кошти не є завдатком.

При цьому, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 208 ЦК Україниу письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1ст. 206 цього Кодексу.

Згідно із ч.1ст. 206 ЦК Україниусно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст.657 ЦК України).

Системний аналіз наведених положень дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей), в тому числі авансу, який і свідчить про сам факт укладення договору.

Як встановлено судом, ані попереднього договору, ані договору купівлі-продажу між сторонами укладено не було, а квитанції до прибуткового касового ордеру №39 та №40 не є таким договором. При цьому, відповідач своїм правом на відзив на позовну заяву не скористався, а тому факт отримання відповідачем даних коштів ним не заперечується і не спростовується.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених ст.ст. 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від0 3.06.2015 року у справі № 6-100цс15 та узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 17.10.2018 року у справі № 752/13368/15-ц, висновки у яких, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд має враховувати при застосуванні і виборі норм права до спірних правовідносин.

Таке ж бачення застосування ст. 1212 та ст. 1213 ЦК України викладено і в правовій позиції Верховного Суду по справі № 910/13271/18 в постанові від 06 лютого 2020 року.

Оскільки, квитанції до прибутково-касового ордеру №39 від 25.11.2021 року та №40 від 26.11.2021 року не можуть вважатися правовою підставою щодо отримання відповідачем грошових коштів загальною сумою 100 000 грн., оскільки не є попереднім договором чи правочином, а тому грошові кошти в розмірі 100 000 (сто тисяч грн.), які були отримані ПОГ «Нікопольське УВП УТОС» від ОСОБА_1 є майном, що отримане відповідачем безпідставно в розумінні ст. 1212 ЦК України, а, відтак, підлягає поверненню.

Щодо квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 04.10.2021 року, суд зазначає наступне.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, у квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 04.10.2021 року на суму 6 000 грн. не зазначено номер та підстава надходження коштів, а тому ці кошти не можуть вважатись безпідставно отриманими в розумінні ст.1212 ЦПК України, адже позивачем не доведено підставу їх сплати, тому вони не підлягають стягненню з відповідача. Відтак, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене вище та той факт, що позивач є інвалідом першої групи (а.с.29) та звільнений від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст.509, 570,571 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 202, 205, 206, 207, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354, 1212 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих», (код ЄДРПОУ 05477600) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 100000 (сто тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих», (код ЄДРПОУ 05477600) на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

В іншому відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складання.

Суддя: О. В. Рунчева