Ухвала

від 11.11.2024 по справі 344/16717/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16717/24

Провадження № 1-кс/344/6742/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника заявника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна та його повернення власнику в межах кримінального провадження №12022091010002130 від 23 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И Л А:

12 вересня 2024 року ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про скасування арешту майна та його повернення власнику.

В обґрунтуванняклопотання заявникзазначає,що слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12022091010002130 від 23 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

У середині січня 2023 року за місцем проживання заявника у квартирі АДРЕСА_1 був проведений обшук. Зі змісту ухвали суду заявник дізналася про наявність відкритого відносно неї кримінального провадження № 12022091010002130 від 23 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, де заявником є ОСОБА_8 .

У процесі досудового розслідування накладено арешт ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2022 року на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2035526726101 та належить на даний час праві власності ОСОБА_6 ; земельну ділянку із кадастровим номером - 2610193001:15:002:0009, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1623691126101 та належить на праві власності ОСОБА_6 .

Згідно договору купівлі-продажу від 15 березня 2021 року ОСОБА_9 придбала будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2035526726101 та земельну ділянку із кадастровим номером 2610193001:15:002:0009. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1623691126101.

У мотивувальній частині ухвали суду було зазначено, що, будучи ріелтором, шахрайським способом, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_8 , під приводом ведення спільної господарської діяльності щодо купівлі та реалізації різного роду нерухомості з метою отримання прибутку ОСОБА_4 нібито отримала право власності та у подальшому, з метою особистого збагачення, незаконно здійснила продаж житлового будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2035526726101 та земельної ділянки із кадастровим номером - 2610193001:15:002:0009, на якій знаходиться вказаний будинок, чим завдала матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму близько 160 000 доларів США.

Виходячи з цього змісту, заявник не погоджуюсь із твердженням слідчого у кримінальному провадженні, що ОСОБА_8 є потерпілим та вважає, що ОСОБА_8 надав слідчому завідомо неправдиву інформацію про вчинення нею якогось незрозумілого для неї шахрайства щодо нього, а орган досудового розслідування в особі слідчого ОСОБА_10 є упереджений проти ОСОБА_4 та не досліджує у повному обсязі надані нею показання та докази вже під час проведення досудового розслідування, які повністю спростовують доводи ОСОБА_8 про вчинення ОСОБА_4 відносно нього протиправних дій.

Заявник зазначає, що про розгляд клопотання про накладення арешту на нерухоме майно ані її, ані ОСОБА_6 , яка була власником майна на момент накладення арешту, ніхто не повідомляв. На думку ОСОБА_4 слідчий та прокурор навмисно не повідомляли її про накладення арешту на це майно, оскільки є упередженими відносно неї в кримінальному провадженні та перебувають на стороні ОСОБА_8 , який має на меті в незаконний спосіб забрати все законно здобуте ОСОБА_4 майно.

В ухвалі слідчого судді від 22 грудня 2022 року (справа № 344/15847/22), постановою слідчого ОСОБА_10 в рамках кримінального провадження №12022091010002130 від 23листопада 2020року визнано речовими доказами житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2035526726101 та земельну ділянку із кадастровим номером - 2610193001:15:002:0009.

Вказаний житловий будинок та земельну ділянку під цим будинком заявник придбала за свої власні грошові кошти у 2021 році. Будь-якого відношення ОСОБА_8 до цього будинку та земельної ділянки не має.

Вказані об`єкти нерухомості не є та не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди, не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та не являються об`єктом кримінально протиправних дій, а тому не відповідають вимогам статті 98 Кримінального процесуального кодексу України.

Заявник вказує, що на її особисте майно накладено арешт ухвалою слідчого судді 22 грудня 2022 року, тобто більше півтора року її власна нерухомість знаходиться під незаконним арештом, що позбавляє її права нею розпоряджатися у власних інтересах згідно закону.

Заявник вважає, що постанова слідчого ОСОБА_10 про визнання речовим доказом її власного житлового будинку та земельної ділянки є передчасною, необґрунтованою та такою, що суперечить статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, завданням кримінального провадження та позбавляє її конституційного права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

На думку заявника, кримінальне провадження № 12022091010002130 від 23 листопада 2022 року незаконно та передчасно відкрито відносно неї за заявою ОСОБА_8 , а власником майна, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на момент звернення слідчого із клопотанням до суду та на даний час є ОСОБА_6 , яка не обіймає жодного процесуального статусу в кримінальному провадженні.

За таких обставин ОСОБА_6 на даному етапі досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні бере участь у статусі третьої особи.

Разом з тим, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся слідчий ОСОБА_10 , що суперечить вимогам частини другої статті 64-2 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, у цьому випадку вищевказане майно, на яке слідчий просив накласти арешт, належить третій особі, а тому належним суб`єктом звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт такого майна є прокурор, а не слідчий.

Враховуючи наведене, заявник просить скасувати арешт на заборону відчуження та розпорядження на об`єкт нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2035526726101, та земельну ділянку із кадастровим номером 2610193001:15:002:0009, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1623691126101, що належить на праві власності ОСОБА_6 (а.с. 1-5).

Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 12 вересня 2024 року, дане клопотання передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 (а.с. 22).

У судовому засіданні представник заявника підтримала вимоги клопотання у повному обсязі, просила клопотання задовольнити.

Представник третьої особи просив клопотання задовольнити у повному обсязі.

16 вересня 2024 року ОСОБА_11 подала до суду заяву, в якій вказує, що не являється власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер 2610193001:15:002:0009, оскільки ОСОБА_4 повністю повернула її кошти, які у неї позичала, будь-яких претензій до ОСОБА_4 немає, її права не порушені. Просить клопотання про скасування арешту майна задовольнити (а.с.23).

Прокурор у судовому засідання стосовно даного клопотання поклався на розсуд суду.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження №12022091010002130 від 23 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, виходить з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що Івано-Франківським РУП ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12022091010002130, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

15 березня 2021 року між ОСОБА_12 , Продавцем, та ОСОБА_4 , Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець продала, а Покупець купила належний ОСОБА_12 житловий будинок АДРЕСА_3 , зазначений у плані літерою «А», що розташований в АДРЕСА_2 (а.с. 6-8).

27 червня 2022 року між ОСОБА_4 , Продавцем, та ОСОБА_11 , Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки. Згідно умов даного договору, Продавець передає у власність Покупця земельну ділянку площею 0,0714 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , а Покупець зобов`язується оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі (а.с. 9-10).

27 червня 2022 року між ОСОБА_4 , Продавцем, та ОСОБА_11 , Покупцем, укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупця належний йому житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а Покупець зобов`язується оплатити вартість зазначеного житлового будинку за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі (а.с. 11-13).

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_11 на праві приватної власності належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та земельна ділянка, кадастровий номер 2610193001:15:002:0009 (а.с. 14-15).

Відповідно до частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частина друга статті 170 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як визначено у частині одинадцятій статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно частини першої статті 174 Кримінального процесуальногокодексу України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (рішення у справах Смірнов (Smirnov), пункт 57, та «East West Alliance Limited», пункт 188). При цьому має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, пункт 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov).

Заявником у клопотанні не наведено достатньо доказів, що у подальшому в арешті відпала потреба, а також на даному етапі слідчим суддею не встановлено даних, які б не виправдовували на теперішній час втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.

За висновком слідчого судді, скасування арешту майна на даний час може зашкодити ходу досудового розслідування у кримінальному провадженні й не сприятиме його дієвості та досягненню мети кримінального провадження, арешт майна у даному кримінальному провадженню є необхідним для забезпечення всебічності, повноти та об`єктивності дослідження усіх обставин справи, тобто для забезпечення виконання завдань кримінального провадження.

При цьому слідчий суддя зауважує, що в рамках кримінального провадження арешт майна здійснено саме з метою забезпечення можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відтак, враховуючи вищенаведене та те, що заявником не доведено обставин, що у подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, слідчий суддя дійшла висновку, що заявнику слід відмовити у задоволенні поданого клопотання про скасування арешту майна та його повернення власнику у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 100, 170, 171, 174, 309, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна та його повернення власнику відмовити у повному обсязі.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текстухвали складено11 листопада 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1