Ухвала

від 11.11.2024 по справі 638/21278/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/21278/24

Провадження № 2/638/7088/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

11 листопада 2024 року суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Штих Т. В., розглянувши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Лихачова Романа Борисовича до Печенізька селищна військова адміністрація Чугуївського району Харківської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

07 листопада 2024 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Печенізької селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області, третя особа ОСОБА_2 в якому просив визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам статей 175 та 177 ЦПК України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.

При зверненні до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, відповідно до положенняст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити в тому числі зміст позовних вимог; виклад обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов.

Згідно із нормами матеріального права, позивач повинен визначити правові підстави позову (обставини, які мають місце у диспозиції норми матеріального права і мають бути доведені суду) та на підтвердження цих підстав позову він повинен навести фактичні обставини справи.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги; позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України та ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених частиною 3 ст. 344 ЦК України. Отже, встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення судового рішення (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №924/925/17 та від 22.05.2018 у справі №922/1574/17).

За змістом ст. 344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування лягає на позивача.

З огляду на положення статті та роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю здійснюється за умови, що річ, яка опинилася у володінні особи, є об`єктивно чужою, володілець суб`єктивно вважає майно своїм, володілець майна має бути добросовісним набувачем, володіння здійснюється протягом усього строку відкрито та продовжувалось безперервно, строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не повинен знати і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, а також обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником (Постанова Верховного суду від 19.09.2018р., по справі № 296/6949/17).

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 27.09.2018р., по справі № 571/1099/16-ц та Постанові від 31.10.1018р., по справі № 683/2047/16-ц.

З наведеного можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна та, окрім цього, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі №910/17274/17).

В порушення п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві ОСОБА_3 не вказує про підстави заволодіння ОСОБА_1 нерухомим майном, що є обов`язковою обставиною справи.

Разом з цим, у позовній заяві не зазначено з огляду на приписи ч.1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, як, яким чином і коли відповідач порушив, не визнав чи оспорив права позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову.

Позивачем зазначена вартість частини нерухомого майна 336860 грн, однак зазначена ціна позову позивачем не обґрунтована належними та допустимими доказами.

Ціна позову визначається з урахуванням ст. 176 ЦПК України. Зокрема, відповідно до п.п. 2, 9 ч. 1 вказаної статті, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Як визначено у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року № 909/243/18 під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Позивачем заявлені вимогу про визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позивачем до позовної заяви додано копію інформаційної довідки про технічний стан житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами від 19.10.2024 року №226/02-24, в якій зазначено оціночну вартість частки житлового будинку, однак оцінку проводив не суб`єкт оціночної діяльності, як того вимагає Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". До того ж відповідно до п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 за N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" встановлено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Окрім того, вартість майна визначається відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За статтею 3 зазначеного Закону незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Ціна позову визначається дійсною вартістю спірного майна на час звернення до суду з позовною заявою, натомість, представник позивача надає суду копію інформаційної довідки про технічний стан житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами від 19.10.2024 року №226/02-24, яка не є належним документом дійсної вартості майна.

Для визначення ціни позову представник повинен був надати суду Звіт щодо дійсної вартості майна (надавши його до суду у повному обсязі) та сплатити судовий збір, відповідно до дійсної вартості.

За змістом ч. ч. 1, 2ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановлюється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях ст.175, 177, 318 ЦПК України, тому суддя залишає її без руху.

Керуючись статями175,177,185 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Матеріали цивільної справи за позовною заявою заяви представника ОСОБА_1 адвоката Лихачова Романа Борисовича до Печенізька селищна військова адміністрація Чугуївського району Харківської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання позивачем ухвали, інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя: Т. В. ШТИХ