Рішення

від 11.11.2024 по справі 145/1515/24

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.11.2024 с-ще Тиврів 145/1515/24

2/145/1108/2024

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ІванецьВ. Д.

за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа орган опіки та піклування Сутисківської селищної ради Вінницького району Вінницької області,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2024 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка обґрунтовує позов тим, що з відповідачем від шлюбу має спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2008 р.н., та ОСОБА_4 , 2011 р.н. З відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Через те, що сімейне життя не склалося, рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.03.2021 шлюб розірвано. Діти після розірвання шлюбу залишилися проживати з нею та знаходяться на її повному матеріальному утриманні. Відповідач добровільно надавати допомогу відмовляється, не бажає спілкуватися з нею. Відповідач постійно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, взагалі не цікавиться їх долею, життям, не відвідує їх вдома. Жодної участі у вихованні дочок відповідач не бере та не має бажання з ними бачитися. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються нею самостійно. Грошові кошти на життєво важливі потреби дітей відповідач не надавав та не надає по даний час, що обмежує їх доступ до культурних та інших духовних цінностей. Ухиляється від сплати аліментів. Відповідач не дарує подарунків донькам на день народження, не вітає з цим святом, не підтримує телефонного зв`язку з ними, діти не усвідомлюють його своїм батьком. Їх спільні діти навчаються у КЗ «Тиврівський науковий ліцей», однак відповідач не цікавився їх навчанням, не брав участі у батьківських зборах. Відповідач, на її думку, зовсім відмовився від дітей, з цих причин просить позбавити його батьківських прав.

Ухвалою суду від 27.08.2024 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов, залучено до участі в справі в якості третьої особи Службу у справах дітей Сутисківської селищної ради Вінницького району Вінницької області та зобов`язано її надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

28.10.2024 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві, крім того просить стягнути з позивача понесені нею судові витрати, проти прийняття заочного рішення не заперечує.

Малолітня ОСОБА_4 у судовому засіданні, в присутності практичного психолога КЗ «Тиврівський науковий ліцей» ОСОБА_5 повідомила, що відноситься до батька ОСОБА_2 добре. Однак батько взагалі з нею не спілкується останніх 2-3 роки, востаннє вона його бачила більш ніж рік тому. Вказала, що батько до школи не приходить, не цікавиться її навчанням, не сплачує аліменти. ІНФОРМАЦІЯ_7 привітав її з днем народження стандартним смс-повідомленням в месенджері "viber". Вважає, що батька слід позбавити батьківських прав.

Неповнолітня ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що її батьком є ОСОБА_2 , який проживає в тому ж населеному пункті, що й вона. Разом з тим батько з нею не спілкується з осені 2020 року, самоусунувся від виховання її та сестри. Востаннє бачила батька в минулому році, коли прийшла до бабусі, при цьому він грав комп`ютерні ігри на ноутбуці, на неї уваги не звертав, не спілкувався. Батько в 2024 році привітав її з днем народження стандартним смс-повідомленням в месенджері "viber", він не цікавиться її життям, навчанням та навіть не телефонує. Також батько не допомагає їй матеріально, не сплачує аліменти на утримання, йому взагалі байдуже на неї та її рідну сестру. Не заперечує проти позбавлення батьківських прав відповідача.

Представник органу опіки та піклування Сутисківської селищної ради на розгляд справи до суду не з`явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про слухання справи повідомлений своєчасно, в установленому законом порядку, що стверджується розпискою про вручення рекомендованого повідомлення. Відзив від відповідача до суду не надходив. Заяв про відкладення розгляду справи, чи розгляду у його відсутності до суду не надходило.

За таких обставин, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Суд, вислухавши позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом установлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.03.2021 було розірвано (а.с. 4-5).

Відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно (а.с. 7-8).

Згідно з довідкою про неотримання аліментів, виданою Тиврівським відділом ДВС у Вінницькому районі Вінницької області від 21.08.2024 № 3067 позивачу про те, що вона не отримувала аліменти від відповідача за період з 01.01.2024 по 01.08.2024 згідно з судовим наказом 145/1836/20 виданим Тиврівським районним судом (а.с. 9).

Відповідно до роз`яснення виданого Тиврівським відділом ДВС у Вінницькому районі Вінницької області від 20.11.2023 № 28807 та розрахунків станом на 20.11.2023 ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , сукупний розмір якої за період з 16.11.2020 по 31.10.2023 становить 103346,05 грн (а.с. 10).

Згідно з довідками виданими КЗ «Тиврівський науковий ліцей» від 07.03.2024 та 18.03.2024 (а.с. 14-15) навчанням ОСОБА_3 , учениці 10 класу та ОСОБА_4 , учениці 7 класу цікавиться лише мати ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сутисківської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 01.10.2024 № 105 (а.с. 36, 37), яким затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , виконком селищної ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з актом обстеження умов проживання від 05.09.2024 складеним начальником та головним спеціалістом, бухгалтером ССДС Сутисківської селищної ради умови проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовільні та відповідають загальноприйнятим нормам, водночас біологічний батько ОСОБА_2 розвитком, життям та здоров`ям дітей не цікавиться, спілкуватися з дітьми не бажає, матеріально не допомагає, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків (а.с. 38).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІ (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться х дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з ч. 1 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, указаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав посилалася на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своїх малолітніх доньок, не дбає про них, не цікавиться їх життям, здоров`ям, навчанням, потребами, не виявляє бажання спілкуватися та приймати участь у підготовці до самостійного життя.

Отже, правовою підставою для позбавлення батьківських прав відповідача позивач визначив п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Водночас суд зазначає, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Указані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стосовно висловлених у судовому засіданні позицій малолітньої та неповнолітньої доньок відповідача, з яких вбачається, що вони бажають, щоб їх батька позбавили батьківських прав щодо них, суд зазначає наступне.

Європейська конвенція про здійснення прав дітей 1996 року (набрала чинності в Україні 01.04.2007) була ратифікована ЗУ від 03.08.2006 № 69-V із заявою до ст. 1 такого змісту: «Відповідно до п. 4 ст. 1 Конвенції Україна заявляє, що дія цієї Конвенції поширюється на розгляд судами справ, що стосуються: усиновлення дитини; установлення опіки, піклування над дитиною; визначення місця проживання дитини; позбавлення або оспорювання батьківських прав; інших питань про відносини між батьками та дитиною; будь-яких інших питань, що стосуються дитини особисто, а також питань її сім`ї (у тому числі, її виховання, поновлення батьківських прав, управління її майном)».

Предметом цієї Конвенції є забезпечення найвищих інтересів дітей, підтримка їхніх прав, надання дітям також процесуальних прав, а також сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються (пункт 2 статті 1).

Також зазначено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу (стаття 6 Конвенції).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Наведене дає підстави для висновку, що з досягненням відповідного віку, який дає можливість дитині висловити свою думку, у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у вирішенні питання про позбавлення її біологічного батька батьківських прав щодо неї, а тому реалізація права дитини бути заслуханою не повинна залежати від наявності клопотання сторін.

Отже, для правильного застосування норм права під час вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав одного із батьків та з`ясування усіх обставин, необхідних для ухвалення рішення в інтересах дитини, перед прийняттям рішення суд надає можливість дитині висловлювати свою думку щодо питань, які стосуються її життя.

У судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4 в присутності практичного психолога навчального закладу чітко висловили свою позицію щодо необхідності позбавлення батьківських прав їх батька, який останніх 2-4 роки взагалі не цікавиться їх долею, уникає зустрічей, спілкування та не допомагає матеріально.

Також суд зазначає, що позиція дітей узгоджується з іншими матеріалами справи, а саме висновком служби у справах дітей та сім`ї Сутисківської селищної ради, затвердженого виконавчим комітетом указаної ради про доцільність позбавлення батьківських прав, інформацією з Тиврівського відділу ДВС, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів у сумі більше 100 тисяч гривень, при цьому востаннє він сплачував аліменти більше двох років тому, довідками зі школи про те, що батько не цікавиться вихованням і навчанням дітей.

Нехтування батьківськими обов`язками з боку батька, який фактично залишається чужою людиною може в подальшому призвести до негативних наслідків у житті дітей, як з моральної, так і з правової точки зору.

Таке відношення відповідача до своїх батьківських обов`язків хибно впливає на виховання та формування світогляду дітей, останній жодних заперечень до суду та органу опіки та піклування щодо вирішення питання про позбавлення його батьківських прав не надав, виклики до суду проігнорував.

Отже, суд зазначає, що позивач довів обставини свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку, що небажання батька спілкуватися з доньками та брати участь у їх вихованні, остаточне і свідоме самоусунення від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, які залишилися проживати з матір`ю, і остаточна втрата можливості налагодження стосунків між батьком та доньками свідчать про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суму сплаченого позивачем при подачі заяви судового збору суд стягує з відповідача.

На підставі ст. 150, 157, 164 СК України, керуючись ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Тиврівського районного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 11 листопада 2024 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Іванець В. Д.