Рішення

від 07.11.2024 по справі 495/4948/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 листопада 2024 рокуСправа № 495/4948/23 Номер провадження 2/495/1038/2024

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

Головуючого суддіШевчук Ю.В.,

при секретарі судового засіданняБучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Південь» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та стягнення збитків, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл Південь» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), в якому просить стягнути з останнього суму на відшкодування шкоди 98663,81 грн, збитків у розмірі 9282,20 грн, та покласти на відповідача судові витрати.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 02.07.2022 о 02:00 на автодорозі Одеса-Рені М-15 144км+900м ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться в оренді у ТОВ «Оіл Південь» на підставі договору оренди транспортного засобу від 17.05.2022, посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Гранкіною Г.П., зареєстровано в реєстрі за № 670.

Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 29.07.2022 року у справі №515/769/22 ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн., який він сплатив.

Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 являється забезпеченим відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності) власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), оскільки 16.06.2022в єдиній централізованій базі даних щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів об 11:43 був зареєстрований Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №209517342) що укладений між АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), строком дії договору з 00:00 17.06.2022 по 15.06.2023 включно.

Полісом №209517342 передбачено, що страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого складає 130 000 грн., розмір франшизи складає 2 600 грн.

Відповідно до п. 1.6. ст. 1 Закону 1961-IV власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до умов договору оренди транспортного засобу від 17.05.2022 ТОВ «Оіл Південь» несе витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу та зобов`язано підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Поточний, а також капітальний ремонт транспортного засобу, переданого у найм, провадиться Орендарем за його рахунок. Капітальний ремонт проводиться у разі невідкладної потреби у розумний строк. Орендар має право отримати страхове відшкодування за шкоду завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу чи під час користування ним.

Таким чином, ТОВ «Оіл Південь» на момент дорожньо-транспортної пригоди володіло та володіє до теперішнього часу транспортним засобом марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який в наслідок ДТП отримав пошкодження, тому позивач має право на відшкодування завданої шкоди та збитків.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 травня 2023 провадження по справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2023 відмовлено у задоволенні заяви директора ТОВ «Оіл Південь» про забезпечення позову.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2024 підготовче провадження було закрито, а справа призначена до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи провести за відсутності представника, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення поштових повідомлень за місцем його реєстрації, які повернуті до суду з відміткою «вручено особисто», причини неявки суду не повідомив, відзив не подав та будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Суд розглядає справу за відсутність позивача та відповідача, належним чином повідомлених про день та час судового розгляду справи, відповідно до наданої заяви, за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи зазначене, з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.

Відповідно дост. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.07.2022 о 02:00 на автодорозі Одеса-Рені М-15 144км+900м ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться в оренді у ТОВ «Оіл Південь» на підставі договору оренди транспортного засобу від 17.05.2022, посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Гранкіною Г.П., зареєстровано в реєстрі за № 670.

Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 29.07.2022 року у справі №515/769/22 ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн., який він сплатив.

Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 являється забезпеченим відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності) власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), оскільки 16.06.2022 в єдиній централізованій базі даних щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів об 11:43 був зареєстрований Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №209517342) що укладений між АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), строком дії договору з 00:00 17.06.2022 по 15.06.2023 включно.

Полісом №209517342 передбачено, що страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого складає 130 000 грн., розмір франшизи складає 2 600 грн.

Відповідно до п. 1.6. ст. 1 Закону 1961-IV власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до умов договору оренди транспортного засобу від 17.05.2022 ТОВ «Оіл Південь» несе витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу та зобов`язано підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Поточний, а також капітальний ремонт транспортного засобу, переданого у найм, провадиться Орендарем за його рахунок. Капітальний ремонт проводиться у разі невідкладної потреби у розумний строк. Орендар має право отримати страхове відшкодування за шкоду завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу чи під час користування ним.

На підставі договору №13007/22 від 13.07.2022 року була проведена незалежна оцінка з визначення розміру відновлювального ремонту та/або матеріального збитку, нанесеного в наслідок пошкодження під час ДТП 02.07.2022 року автомобіля DAF CF 85.510, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Вартість робіт з незалежної оцінки була визначена сторонами в договорі №13007/22 від 13.07.2022 року в розмірі 5000 грн. (без ПДВ) ТОВ «Оіл Південь» сплатило в повному обсязі.

Згідно звіту №1307/22 складеного 27.10.2022 року суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з оцінки вартості відновлювального ремонту, вартості матеріальних збитків:

1. Вартість відновлювального ремонту автомобіля DAF CF 85.510, реєстраційній номер BH8854PI, 2011 року виготовлення, пошкодженого внаслідок ДТП, станом на дату оцінки складає: 232 746,01 грн. (Двісті тридцять дві тисячі сімсот сорок шість грн. 01 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 3 8791,00 грн.

2. Вартість матеріальних збитків, заподіяних власникові автомобіля DAF CF 85.510, реєстраційній номер BH8854PI, 2011 року випуску, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на дату оцінки складає: 226 063,81 грн. (Двісті двадцять шість тисяч шістдесят три грн. 81 коп.)

ТОВ «Оіл Південь» (Замовник) уклало з ТОВ «Судосервіс та Зварювальні Технології» (Виконавець) договір № ДФ-Р-1-370 від 20.07.2022 року про надання послуг, на підставі якого Виконавець здійснив ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_4 по якому Замовник сплатив Виконавцю всього 223 200 грн. (в тому числі ПДВ 37 200 грн.)

Також ТОВ «Оіл Південь» були придбані у ФОП ОСОБА_4 складові та матеріали необхідні для відновлення пошкодженого транспортного засобу на суму 12346 грн. (без ПДВ).

Суб`єкт оціночної діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 під час оцінки вартості відновлювального ремонту, вартості матеріальних збитків об`єктивно та неупереджено визначив їх за фактичними витратами, з подальшим коригуванням вартості складників на величину коефіцієнта фізичного зносу, про що зазначив в своєму звіті.

АТ «СК «Мега-Гарант» зобов`язана сплатити ТОВ «Оіл Південь» за заподіяну шкоду страхове відшкодування у розмірі 130000 2600 = 127400 грн (у тому числі ПДВ).

24.03.2023 року приватним нотаріусом Федченко О.О. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис №1004801100070001611 про рішення засновників (учасників) юридичної особи і уповноваженого ними органу щодо припинення Акціонерного товариства «Страхова Компанія «МЕГА-ГАРАНТ» в результаті її ліквідації.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом 97697345616 станом на 21.04.2023 року строк для заявлення кредиторами своїх вимог визначений до 24.05.2023 року, а ОСОБА_5 являється головою комісії з припинення (ліквідатором).

26.04.2023 року ТОВ «Оіл Південь» направило на адреси АТ «СК «Мега-Гарант» та голови комісії з припинення (ліквідатора) зазначеної юридичної особи заяву №МГ-ДТП-1 від 24.03.2023 року з кредиторськими вимогами (з додатками) які складаються з: Страхового відшкодування (зменшеного на суму франшизи) у розмірі: 130 000-2600 = 127 400 грн. (у тому числі ПДВ); Витрат на проведення дослідження в розмірі 5'000 грн. (без ПДВ).

Відповідно дост. 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 20 Закону України «Про страхування»страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно дост. 6 вказаного Законустраховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч. 1ст. 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (частина першастатті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів »)

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема,Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Положеннямист. 1194 ЦК Українипередбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно ізЗаконом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно ізЗаконом № 1961-IVу страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17)».

Отже, суд акцентує увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди (настання страхового випадку) винуватець дорожньо-транспортної пригоди не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Як зазначено у позовній заяві, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Volvo FH», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 була застрахована в АТ «СК «Мега-Гарант» з лімітом страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну забезпеченим транспортним засобом - 130 000 грн., за шкоду життю та здоров`ю - 260000 грн, розмір франшизи 2600 грн.

На думку позивача з відповідача має бути стягнута різниця між фактичним розміром шкоди (226063,81 грн) та страховою виплатою (127400 грн) в сумі 107946,01 грн. Однак, позивачем не доведено підстав страхового відшкодуваннябільшим розміром, ніж передбаченов полісі №209517342.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК Українипередбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Уст. 80 ЦПК Українизазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3ст. 89 ЦПК України).

Частиною 3ст. 13 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно дост. 10 ЦПК Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами обставин, на які він посилається, зокрема доказів сплати позивачем витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу у розмірі 226063,81 грн., внаслідок чого в нього виникло право на стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в сумі 107946,01 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями4,5,7,12,13,76,77,80,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Південь» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та стягнення збитків відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Юлія ШЕВЧУК