Ухвала

від 11.11.2024 по справі 946/6589/20

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 946/6589/20

Провадження № 1-кп/946/130/24

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

11 листопада 2024 року місто Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 ,

провівши в залі суду в місті Ізмаїл Одеської області відкрите судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020165150000122, за обвинуваченням -

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ізмаїл, Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого

у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 1,3 ст. 357 КК України,, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Прокурор надав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , посилаючись на те, що на даний час не відпали ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України не зникли, а саме є всі підстави вважати що при застосуванні до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, він може переховуватися від суду, вчинити новий злочин та незаконно впливати на потерпілих та свідків. Ці ризики були підставою для застосування такого запобіжного заходу, строк дії якого спливає 22 листопада 2024 року, у зв`язку з чим є необхідність у проведенні окремої невідкладної процесуальної дії до закінчення зазначеного строку. В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що ризики вказані прокурором не доведені, обвинувачений має постійне місце проживання, хворіє, має на утриманні хвору матір, а тому, на їх думку можливо застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, тому просили відмовити у клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлене клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ухвали слідчого судді від 16 січня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 березня 2024 року, якій у подальшому був продовжений у встановленому законом порядку до 22 листопада 2024 року, з огляду на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

За змістом ч. 3, 5 ст. 199 КПК України суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Тому при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років; вік та стан здоров`я обвинуваченого (43 роки, стан здоров`я не перешкоджає утриманню під вартою); документів, щоб підтверджували його хворобу суду не надано; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи; відсутність міцних соціальних зв`язків - обвинувачений не одружений, дітей не має; підтвердження того, що на утриманні у обвинуваченого перебуває хвора мати суду також не надано. У зв`язку з викладеним, на думку суду, з метою ухилення від покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, він може ухилитися від суду. Тобто в даному випадку, на думку суду, прокурором доведений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, стосовно обвинуваченого.

Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у цьому кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв`язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані потерпілий, свідки, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тому, з урахуванням вказаних положень національного кримінального процесуального законодавства, факт допиту потерпілого та свідків під час досудового розслідування не може бути підставою для висновку, що на стадії судового провадження цей ризик не може бути актуальним. Більше того, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 , а також того, що йому відомі відомості про потерпілих та свідків, він, перебуваючи на свободі, може застосувати спроби незаконно вплинути на них шляхом умовлянь та погроз з метою схилити їх до зміни своїх показань під час судового розгляду. Тому суд також погоджується з тим, що продовжує існувати і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, стосовно обвинуваченого.

Також, враховуючи, що ОСОБА_6 раніше був неодноразово судимий за корисні злочини, суд погоджується, що прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_6 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні розпочатий, але всі потерпілі та свідки ще не допитані, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотаннях, дають достатні підстави вважати, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_6 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, - до 09 січня 2025 року.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 369 - 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк - до 09 січня 2025 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят)грн (20 х 3028грн = 60560грн). Обвинувачений або застовадавець мають право у будь - який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави. У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: 1) прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора; 2) не відлучатися за межі міста Ізмаїл та Ізмаїльського району Одеської області без дозволу суду або прокурора; 3) повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання строком до 11 січня 2025 року включно.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду про застосування запобіжного заходу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію наявної ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_6 , а також направити до Державної Установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» для виконання.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1