Ухвала

від 08.11.2024 по справі 947/32732/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/32732/24

Провадження № 1-кс/947/15379/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001162 від 17.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024160000001162 розпочатого 17.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» від 12.06.2020 № 720-р утворено Окнянську об`єднану територіальну громаду Подільського району Одеської області, представницьким органом якої є Окнянська селищна рада.

За результатами виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які відбулись 25 жовтня 2020 року, ОСОБА_4 , обрано головою Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області.

Рішенням від 24 листопада 2020 року№ 2/1-VIIIОкнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області «Про початок повноважень Окнянського селищного голови Подільського району Одеської області, обраного 25 жовтня 2020 року», ОСОБА_4 визнано головою Окнянської селищної ради.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», селищний голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідно до якої, селищний голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад; є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

При цьому, ч. 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що селищний голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Згідно примітки 1 до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, ОСОБА_4 постійно здійснює функцію представника місцевого самоврядування, а також обіймає в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України є службовою особою.

Також, приміткою 2 до статті 368 КК України визначено, що службовими особами, які займають відповідальне становище, у статті 368 цього Кодексу є керівники органів місцевого самоврядування, у зв`язку з чим ОСОБА_4 , як голова Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Як регламентовано ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком, який зараховується до бюджетів місцевого самоврядування (п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 22, 35 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі, спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Статтями 4, 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема судового захисту його прав. Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Досудовим розслідуванням установлено, що Окнянська селищна рада об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться нерухоме майно, а саме комплекс споруд ЗАТ «КрасноокнянськийСирзавод» (далі - Товариство), що належить на праві власності ОСОБА_5 з 08.06.2004. При цьому, з моменту набуття права власності на комплекс споруд, ОСОБА_5 речові права щодо користування земельною ділянкою згідно вимог діючого земельного законодавства не оформлювалися та плата за землю не вносилася.

Так, голова Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області ОСОБА_4 (далі - селищний голова), знаючи про вказані обставини та підготовку підлеглими працівниками Окнянської селищної ради матеріалів про стягнення з ОСОБА_5 коштів за користування земельною ділянкою у судовому порядку, з метою протиправного збагачення вирішив здійснити дії з одержання ним як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди від ОСОБА_6 , який представляв інтереси ОСОБА_5 за нотаріально посвідченою довіреністю, за невчинення дій в інтересах останніх про стягнення заборгованості.

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди, селищний голова ОСОБА_4 01.07.2024 під час телефонної розмови з ОСОБА_6 ініціював зустріч з ним у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Цього ж дня, під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_5 належним чином оформлених документів на землю, він як селищний голова має намір звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано комплекс споруд «КрасноокнянськийСирзавод», на що останній пообіцяв обговорити цю проблему із дружиною ОСОБА_5 .

Надалі, 12.09.2024, під час наступної зустрічі у приміщенні цього ж кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », селищний голова ОСОБА_4 , дізнавшись від ОСОБА_6 , що той разом із дружиною мають намір здійснювати господарську діяльність на території комплексу «КрасноокнянськийСирзавод», повідомив останнього, що у разі надання йому особисто певної неправомірної вигоди, він, використовуючи свої повноваження селищного голови, вирішить питання про невжиття заходів, пов`язаних зі стягненням у судовому порядку заборгованості за оренду земельної ділянки.

Крім того, розуміючи, що для подальшого здійснення господарської діяльності Товариством необхідно отримати земельну ділянку в оренду, ОСОБА_4 також пообіцяв посприяти ОСОБА_6 в цьому.

Водночас, з метою забезпечення стійкого переконання у ОСОБА_6 необхідності передати йому, як службовій особі селищної ради, неправомірну вигоду, ОСОБА_4 заявив, що у разі відмови він звернеться з відповідним позовом до суду, рішенням якого буде стягнуто з підприємства суму заборгованості за користування землею упродовж останніх 3 років, яка, включаючи судовий збір, буде складати значну суму грошових коштів, а у разі примусового виконання судового рішення, також буде накладено арешт на комплексу споруд ЗАТ «КрасноокнянськийСирзавод».

Розуміючи, що ОСОБА_4 , використовуючи свої повноваження селищного голови, зможе створити ОСОБА_5 перешкоди у здійсненні господарської діяльності, ОСОБА_6 вимушено погодився на його незаконні вимоги.

Під час їх чергової зустрічі 08.10.2024 у приміщенні кафе «LaFamiglia», ОСОБА_4 , обговорюючи з ОСОБА_6 питання щодо відмови селищної ради від стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за незаконне користування земельною ділянкою, повідомив йому, що претензійна робота з приводу стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки з ОСОБА_5 вже розпочата, але він, як голова селищної ради, який керує підлеглими, у тому числі щодо прийняття ними відповідних рішень, надасть їм вказівку не заявляти позов, а також допоможе у подальшому укладенні договору оренди з громадою селища, за умови передачи йому особисто неправомірної вигоди у сумі 50 тис. грн.

ОСОБА_5 , діючи під контролем правоохоронних органів, погодився із незаконною вимогою ОСОБА_4 передати йому неправомірну вигоду у вказаній сумі та разом вони домовилися зустрітися 15.10.2024 для її передачі.

На зустрічі 15.10.2024 у приміщенні кафе «LaFamiglia», ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що він, як голова селищної ради, вже надав вказівку юристам не заявляти позов про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за незаконне користування земельною ділянкою, а з приводу передачі йому особисто неправомірної вигоди у сумі 50 тис. гривень, ОСОБА_4 поінформує останнього додатково.

Під час чергової зустрічі 29.10.2024 у приміщенні службового кабінету голови Окнянської селищної ради ОСОБА_4 , останній виказав ОСОБА_5 вимогу про необхідність передачі раніше обумовленої суми неправомірної вигоди на наступній зустрічі, дату та час якої буде погоджено додатково.

У подальшому, 31.10.2024 о 13:00 ОСОБА_4 , на виконання попередніх домовленостей, продовжуючи реалізовувати свій злочини умисел, перебуваючи в приміщенні службового кабінету за адресою: АДРЕСА_1 , одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 50 тис. гривень, після чого був затриманий працівниками правоохоронного органу.

За вищевикладених обставин, 01.11.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 на теперішній час обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, сторона обвинувачення звертається з клопотанням про накладення арешту на майно, яке зареєстровано на дружину ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер 5123180400:01:001:0188, розташовану у межах Антонівської сільської ради Окнянського району, Одеської області.

Прокурор у судове засідання не з`явився, проте через канцелярію суду ним було скеровано заяву про розгляд вказаного клопотання за його відсутності, в якій він вказав, що подане клопотання просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Приймаючи до уваги клопотання сторони обвинувачення, враховуючи положення ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду клопотання за відсутності власника майна.

Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання, при цьому в силу положень ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається в тому числі, на майно підозрюваного.

Як встановлено слідчим суддею, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024160000001162 розпочатого 17.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно долучених до даного клопотання матеріалів вбачається, що в рамках такого кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчий суддя вважає, що долученими документами підтверджується обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, а відтак, останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція за вчинення якого передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна (ч. 3 ст. 368 КК України).

Так, з інформаційної довідки 398431350 від 09.10.2024 з Державного реєстра речових прав на нерухоме майно, слідчим суддею встановлено, що означена у клопотанні прокурора земельна ділянка кадастровий номер 5123180400:01:001:0188, розташована у межах Антонівської сільської ради Окнянського району, Одеської області на праві приватної власності належить ОСОБА_7 - дружині підозрюваного ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя виходить із таких міркувань.

Відповідно до відомостей актовогозапису про шлюб № 20 від 13.06.1992 підозрюваний ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 з 13.06.1992 і до цього часу шлюб між ними не розірваний.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

При цьому режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток кожного з подружжя у спільному майні.

Так само і слідчий суддя при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не має права вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснюючи поділ майна в натурі (аналогічна правова позиція міститься і в Постанові ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі №676/2199/19).

Тож, оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, суд у кримінальному провадженні позбавлений можливості визначати їх поза межами цивільного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

З огляду на те, що вказане нерухоме майно було набуте у 2020 році, тобто за час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у шлюбі - це майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Однак, враховуючи відсутність відомостей про поділ майна подружжя на визначені частки, та неможливість суду самостійно відокремлювати його, слідчий суддя вважає, що єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у таких випадках є накладення обтяження саме на весь об`єкт права спільної сумісної власності в цілому.

Враховуючи, що обмежень чи заборон щодо накладення арешту на вказане майно не було встановлено, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності накладення арешту на таке майно.

В цьому розрізі слідчий суддя зазначає, що хоча і власницею означеного майна значиться дружина підозрюваного, проте означене не виключає при цьому ймовірну мету підозрюваного в подальшому уникнути застосування відносно нього заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту належного йому майна.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає подане стороною обвинувачення клопотання таким, яке підлягає задоволенню, оскільки наявні достатні підстави вважати про ймовірність існування фактичного права власності підозрюваного ОСОБА_4 на майно, яке зареєстровано за його дружиною, та на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, підлягатиме ймовірній конфіскації, як різновиду додаткового покарання (правова підстава арешту майна - абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України). В свою чергу, оскільки метою арешту майна є забезпечення такої конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), очевидно, що завданням арешту майна є запобігання його можливого знищення/ відчуження (абзац 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя прийшов до переконання, що арешт майна у даному випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, беручи до уваги розумність та співрозмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання в частині накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, клопотання підлягає задоволенню.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що зацікавлені особи не позбавлені процесуальної можливості звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, якщо на їх переконання арешт майна накладено слідчим суддею необґрунтовано, або ж відпаде подальша необхідність в дії такого заходу забезпечення кримінального провадження (абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001162 від 17.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити.

Накласти із забороною розпорядження арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстроване на ім`я ОСОБА_7 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер 5123180400:01:001:0188, розташовану у межах Антонівської сільської ради Окнянського району, Одеської області.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1