Вирок

від 11.11.2024 по справі 304/2054/24

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/2054/24

Номер провадження 1-кп/298/113/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 12024078130000079 від 15 липня 2024 року,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Тур`я Бистра Перечинського району Закарпатської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з базовою середньою освітою, працюючої санітаркою в КНП Ужгородська міська лікарня, заміжньої, яка має на утриманні трьох малолітніх дітей і одну неповнолітню дитину, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2018 року ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні УСЗН Перечинської райдержадміністрації за адресою: м.Перечин, вул.Ужанська, №19 , з метою незаконного збагачення, умисно, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, внесла до заяви №180 від 16.01.2018 «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №441 від 21.04.2015, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визнання батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації.

Таким чином в період із січня 2018 року по червень 2018 року ОСОБА_3 незаконно отримала соціальну допомогу одинокій матері в сумі 6542,22 грн., чим спричинила державі, в особі управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації матеріальні збитки на вищевказану суму.

Окрім того, 19 липня 2018 року громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жит. АДРЕСА_1 , знаходячись у приміщенні УСЗН Перечинської райдержадміністрації за адресою: м. Перечин, вул. Ужанська, 19 , з метою незаконного збагачення, умисно, з прямим умислом, повторно, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, внесла до заяви №3155 від 19.07.2018 «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №441 від 21.04.2015, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визнання батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації.

Таким чином в період із липня 2018 року по грудень 2018 року ОСОБА_3 незаконно отримала соціальну допомогу одинокій матері в сумі 6 883, 38 грн., чим спричинила державі, в особі управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації матеріальні збитки на вищевказану суму.

Окрім цього, 21 січня 2019 року громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жит. АДРЕСА_1 , знаходячись у приміщенні УСЗН Перечинської райдержадміністрації за адресою: м. Перечин, вул. Ужанська, 19 , з метою незаконного збагачення, умисно, з прямим умислом, повторно, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, внесла до заяви №216 від 21.01.2019 «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №441 від 21.04.2015, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визнання батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації.

Таким чином в період із січня 2019 року по червень 2019 року ОСОБА_3 незаконно отримала соціальну допомогу одинокій матері в сумі 7 488, 42 грн., чим спричинила державі, в особі управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації матеріальні збитки на вищевказану суму.

Окрім цього, 12 липня 2019 року громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жит. АДРЕСА_1 , знаходячись у приміщенні УСЗН Перечинської райдержадміністрацїї за адресою: м. Перечин, вул. Ужанська, 19 , з метою незаконного збагачення, умисно, з прямим умислом, повторно, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, внесла до заяви №2341 від 12.07.2019 «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №441 від 21.04.2015, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визнання батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації.

Таким чином в період із липня 2019 року по грудень 2019 року ОСОБА_3 незаконно отримала соціальну допомогу одинокій матері в сумі 6 238,80 грн., чим спричинила державі, в особі управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації матеріальні збитки на вищевказану суму.

Окрім цього, 16 січня 2020 року громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жит. АДРЕСА_1 , знаходячись у приміщенні УСЗН Перечинської райдержадміністрації за адресою: м. Перечин, вул. Ужанська, 19 , з метою незаконного збагачення, умисно, з прямим умислом, повторно, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, внесла до заяви №129 від 16.01.2020 «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №441 від 21.04.2015, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визнання батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації.

Таким чином в період із січня 2020 року по червень 2020 року ОСОБА_3 незаконно отримала соціальну допомогу одинокій матері в сумі 7 857, 78 грн., чим спричинила державі, в особі управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації матеріальні збитки на вищевказану суму.

Окрім цього, 13 липня 2020 року громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жит. АДРЕСА_1 , знаходячись у приміщенні УСЗН Перечинської райдержадміністрації за адресою: м. Перечин, вул. Ужанська, 19 , з метою незаконного збагачення, умисно, з прямим умислом, повторно, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, внесла до заяви №1631 від 13.07.2020 «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №441 від 21.04.2015, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визнання батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації.

Таким чином в період із липня 2020 року по грудень 2020 року ОСОБА_3 незаконно отримала соціальну допомогу одинокій матері в сумі 5 101,08 грн., чим спричинила державі, в особі управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації матеріальні збитки на вищевказану суму.

Окрім цього, 10 листопада 2021 року громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жит. АДРЕСА_1 , знаходячись у приміщенні УСЗН Ужгородської райдержадміністрації за адресою: м. Перечин, вул. Ужанська, 19 , з метою незаконного збагачення, умисно, з прямим умислом, повторно, достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, внесла до заяви №2851 від 10.11.2021 «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №441 від 21.04.2015, неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 (до визнання батьківства ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , яку подала до Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації.

Таким чином в період із листопада 2021 року по квітень 2022 року ОСОБА_3 незаконно отримала соціальну допомогу одинокій матері в сумі 3 957,42 грн., чим спричинила державі, в особі управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації матеріальні збитки на вищевказану суму.

Отже, ОСОБА_3 незаконно отримала соціальну допомогу одинокій матері на загальну суму 44 069,10 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинила заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), тобто скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, та вчинила заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, тобто скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

4 листопада 2024 року між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024078130000079, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 15 липня 2024 року, та обвинуваченою ОСОБА_3 у присутності захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 , укладена угода про визнання винуватості. Згідно змісту вказаної угоди про визнання винуватості, ОСОБА_3 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.190 КК України, та сторони погодилися на призначення останній покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в редакції Закону, що діяв на час вчинення кримінального правопорушення), та за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, з остаточним покаранням на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням. Також в угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди сторонами кримінального провадження, а саме для прокурора і обвинуваченої обмеження права на оскарження вироку, для обвинуваченої відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, з яким сторони погодилися, а також наслідки її невиконання.

Представник потерпілої сторони надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12024078130000079.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав угоду про визнання винуватості, підтвердив в суді, що обвинувачена беззаперечно визнала обвинувачення в повному обсязі та погодилася на призначення вказаного покарання. Просить угоду про визнання винуватості затвердити, призначити обвинуваченій ОСОБА_3 обумовлене в ній покарання.

Обвинувачена ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила, що розуміє зміст наданих їй законом прав, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості. При цьому, обвинувачена ОСОБА_3 беззастережно визнала свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 , ч.2 ст.190 КК України, із запропонованим видом та мірою покарання погодилася. Просила затвердити угоду про визнання винуватості. Також обвинувачена повністю визнала заявлений до неї цивільний позов на суму 44069,10 грн.

Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію обвинуваченої та наполягала на затвердженні вказаної угоди, зазначила, що вказана угода укладена добровільно, просила угоду затвердити та призначити ОСОБА_3 узгоджене в угоді покарання, іспитовий строк визначити мінімальний.

Кримінальне провадження розглядається у відсутності представника потерпілого ОСОБА_10 , неявка якого з урахуванням положень ст. 325 КПК України не перешкоджає розгляду. При прийнятті рішення про розгляд справи за відсутності представника потерпілого враховується те, що судом своєчасно надіслано повідомлення, в якому вказується про дату, час та місце розгляду справи й те, що прокурором надано заяву про розгляд справи без участі представника потерпілого, в якій підтверджує про надання згоди прокурору на укладення угоди між прокурором та обвинуваченою, яку просить затвердити, підтримує заявлений цивільний позов та просить такий задовольнити.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд, перевіривши угоду про визнання винуватості вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з огляду на таке.

Судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 повністю розуміє свої права, визначені в п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винною, вид покарання, а також інші заходи, що будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди.

На підставі пояснень обвинуваченої ОСОБА_3 суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченої ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), та ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, і вказані кримінальні правопорушення відповідно до ст.12 КК України є відповідно кримінальним проступком та нетяжким злочином.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено, обставиною, яка пом`якшує покарання останньої відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття.

Також судом установлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена прокурором та обвинуваченою, визначена у межах санкцій ч.1, ч.2 ст.190КК України та відповідає загальним засадам призначення покарання, крім того, таке покарання узгоджено з урахуванням ст. 65, ст.70 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_3 єзаміжньою, має на утриманні 3 малолітніх дітей та неповнолітню дитину, є працевлаштованою, працездатною, має місце реєстрації та місце постійного проживання, за яким не характеризується негативно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченої ОСОБА_3 , суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, особі обвинуваченої, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

Відповідно до ст.75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно положень п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно з ч. 3 ст. 75 КК України визначаються виключно судом.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, та призначення ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання.

Щодо заявленого Управлінням соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області 44069,10 грн. за шкоду, заподіяну вчиненням кримінального правопорушення внаслідок незаконно отриманої соціальної допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст.129 КПК України).

Як вбачається з положень ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У цивільному позові вказується на те, що внаслідок приховування відомостей відповідачкою ОСОБА_3 позивачем їй виплачено суму державної соціальної допомоги як одинокій матері, а саме 44 069,10 грн., з яких відповідачкою жодних коштів не відшкодовано. При цьому, у ході досудового розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України. Таким чином, представник потерпілого просить стягнути із ОСОБА_3 на користь Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 44 069,10 грн.

Враховуючи дотримання позивачем вимог ст.128 КПК України, оскільки в ході розгляду встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 незаконно отримала соціальну допомогу одинокій матері на загальну суму 44 069,10 грн., чим завдала шкоди Управлінню соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області на вказану суму, враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_3 цивільний позов визнала повністю, визнання цивільного позову обвинуваченою ОСОБА_3 не суперечить вимогам закону (ст.16, ч.1 ст.1166, ч.2 ст.1192 ЦК України), враховуючи ч.4 ст.206 ЦПК України, суд приходить до висновку, що цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_3 не обирався. Підстав для його обрання суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 128, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 4 листопада 2024 року, укладену між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченою ОСОБА_3 у присутності захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені 15 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024078130000079.

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 190 КК України і призначити:

- за ч.1 ст.190 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн;

- за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов`язки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку ОСОБА_3 обраховувати з дня ухвалення вироку - з 11 листопада 2024 року.

Цивільний позов Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (ЄДРПОУ 03192951) матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 44069 (сорок чотири тисячі шістдесят дев`ять) грн 10 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право на отримання в суді копії вироку.

Суддя ОСОБА_1