Ухвала

від 11.11.2024 по справі 522/19401/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

УХВАЛА

про залишення без руху

11.11.2024

Справа № 522/19401/24

Провадження № 2/522/8078/24

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ярема Х.С. розглянув матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги управління комплексом,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2024 ТОВ «Керуюча компанія «Морська симфонія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 .

Позивач проситьсуд:стягнути з ОСОБА_1 заборгованість 63105,04 грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви, судом встановлено підстави для залишення її без руху.

Позивач зазначає, що місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Водночас суд звертає увагу, що саме на особу, яка звертається до суду покладається обов`язок зазначити як особу, що порушила, на думку позивача, її права та інтереси, так і відомості про цю особу. Суд не може самостійно шукати відповідача, окрім того, що здійснює запит про зареєстроване місце проживання відповідача в Україні та має обов`язок належним чином повідомляти сторону про місце, дату, час розгляду справи. Тобто, звертаючись до суду, саме на позивача покладено обов`язок знати місце проживання чи реєстрації відповідача.

Оскільки відповідач проживає в ФР Німеччина (справа з іноземним елементом), вручення судових документів можливе лише у порядку, визначеному ст.ст. 498, 499 ЦПК України шляхом звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави для вручення судових документів.

Так, ч. 1 статті 498 ЦПК України, яка кореспондується із ч. 1 статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 липня 2008 року за № 573/15264, у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном. Доручення складається судом України, який розглядає цивільну справу, і повинно містити інформацію та документи, передбачені міжнародним договором України. Доручення адресується компетентному суду запитуваної держави.

Згідно зі статтею 2 Конвенції «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.

Відповідно до статті 3 цієї Конвенції, орган влади чи судовий працівник, компетентний, відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Крім того, відповідно до Конвенції «Про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах» від 18 березня 1970 року, така конвенція застосовується у відносинах України з Данією, Мексикою, Люксембургом, Болгарією, Ізраїлем, Італією, Словенією, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Німеччиною, Фінляндією, Австралією, Швейцарією, США, Іспанією, Швецією, Норвегією, Аргентиною, Польщею, Словаччиною; держави підписали цю Конвенцію, бажаючи полегшити передачу та виконання судових доручень і сприяти погодженню різних способів, які використовуються ними з цією метою, піклуючись про поліпшення взаємної правової допомоги в цивільних або комерційних справах.

Згідно статті 1 Конвенції «Про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах» судовий орган Договірної Держави може відповідно до положень законодавства цієї Держави шляхом надіслання судового доручення звернутися до компетентного органу другої Договірної Держави з проханням отримати докази або провести інші процесуальні дії.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.

Позивачем не надано позовної заяви з додатками перекладеної на офіційну державну мову держави, де проживає відповідач, яка засвідчена належною особою у встановленому порядку, що є порушенням вимог ст. 177 ЦПК України. При цьому, володіння відповідачем українською мовою не має правового значення та не є належним способом повідомлення у спосіб обраний позивачем.

Суд звертає увагу позивача на те, що оформлення документів для їх можливого використання як за кордоном так і на території України є проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналися більше ніж 90 країн (Австрія, Сполучене Королівство Великобританії, Данія, Італія, Іспанія, Ізраїль, Греція, Німеччина, Португалія, Південна Корея, США, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція та інші).

Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року.

Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.

Відповідно до статей 2, 3 зазначеної Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.

Отже, для забезпечення повідомлення відповідача про розгляд справи та вручення відповідачеві копії позову, позивачу слід надати два екземпляри належним чином засвідченого перекладу позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави, для вручення їх відповідачу. Після відкриття провадження у справі належному перекладу також підлягає і ухвала про відкриття провадження у справі.

Статтею 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 185, 258, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків. У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ярема Х.С.