Рішення

від 06.11.2024 по справі 439/1160/24

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

права № 439/1160/24

Провадження № 2/439/396/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року місто Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі головуючого судді: Рахімової О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Скорик І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Слободи Сергія Григоровича до Підкамінської селищної ради Львівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до Бродівського районного суду Львівської області із позовною заявою, в якій після збільшення позовних вимог просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме що, свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок видане 23.10.1990 виконавчим комітетом Бродівської районної ради народних депутатів та зареєстрований Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 23.10.1990 року (запис в реєстрову книгу №77) на ім`я ОСОБА_3 та належить ОСОБА_3 , визнати право власності на частки житлового будинку АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями і побутовими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Наквашанською сільською радою 25.10.1999. (актовий запис № 24) у зв`язку із набувальною давністю.

В обґрунтування вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мачуха позивача - ОСОБА_3 , яка проживала одна ( яку доглянула позивачка), після смерті якої залишилося спадкове майно - домогосподарства, якезнаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 . Після його смерті залишилося спадкове майно - частка житлового будинку АДРЕСА_1 , яке позивач - ОСОБА_1 успадкувала.

Представник позивача зазначає, що позивач в даному житловому будинку проживає з моменту побудови - 1966 року по даний час, тобто на день смерті своєї мачухи позивач проживала разом з нею та була зареєстрована, фактично прийняла після її смерті спадщину, а саме 1/2 частки житлового будинку, яка їй належала як члену колгоспного двору. Частка колгоспного двору, яка належала ОСОБА_3 , а саме 1/2 частка в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , фактично перейшла у володіння позивача у зв`язку із набувальною давністю, оскільки в даному житловому будинку позивач проживає з 1966 року і по даний час безперервно і добросовісно володіє часткою, яка належала ОСОБА_3 , як члену колгоспного двору.

Представник позивача стверджує, що на даний час належним чином оформити правовстановлюючі документи на частку житлового будинку не є можливим в зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , а також відсутністю кровного споріднення між позивачем та спадкодавцем.

Окрім того, представник позивача зазначає, що в спадковій справі № 339/2000, міститься свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , яке видане Наквашанською сільською радою 25.10.1999 (актовий запис № 24). Проте свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок видане 23.10.1990 виконавчим комітетом Бродівської районної ради народних депутатів та зареєстрований Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 23.10.1990 року (запис в реєстрову книгу №77) на ім`я ОСОБА_3 . Тобто у вказаних документах різняться відомості щодо по батькові спадкодавця.

Враховуючи, що на даний час належним чином внести зміни до правовстановлюючого документа на частки житлового будинку є неможливим у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник позивача просить встановити факт, що свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок яке видане на ім`я ОСОБА_3 належить ОСОБА_3 .

А тому, покликаючись на положення ст. 328, ч. 1 ст. 344 ЦК України, просить визнати право власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та встановити факт належності правовстановлюючого документа.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 03.06.2024 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2024 року залучено в цивільній справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_2 .

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2024 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання не з`явилася. Від представника позивача: адвоката Слободи С.Г. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує щодо задоволення останніх.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій просить слухання справи проводити у його відсутності, позов визнає, не заперечє щодо його задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно до ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , яке видане виконкомом Наквашанської сільської Ради депутатів трудящих Бродівського району Львівської області 28.07.1956 (актовий запис № 39) - ОСОБА_6 був батьком позивача (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , яке видане виконкомом Наквашанської сільської Ради депутатів трудящих Бродівського району Львівської області 26.02.1963 року, позивач після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 (а.с. 14).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою № 87 від 01.05.2024 року виданою Наквашинським старостинським округом Підкамінської селищної ради Львівської області (а.с. 16).

Батько позивача ОСОБА_6 був головою колгоспного двору. Згідно вимог ст.ст. 112,113,120,121,123 Цивільного Кодексу 1963 року власниками часток в колгоспному дворі були наступні особи: ОСОБА_6 1900 року народження - батько позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - мачуха позивача, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - позивач, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - звідний брат позивача частки їх були рівними і становили по 1/4 кожного (а.с. 15).

ОСОБА_10 проживав у с. Микити Бродівського району Львівської області до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується довідкою Наквашинського старостинського округу Підкамінської селищної ради Львівської області № 88 від 01.05.2024 (а.с. 17).

Після ліквідації колгоспного двору на підставі рішення виконкому Бродівської районної Ради народних депутатів від 20.09.1990 № 166, будинок АДРЕСА_1 був розділений в рівних частках між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок, виданого 23.10.1990 року виконавчим комітетом Бродівської районної ради народних депутатів та зареєстрований Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 23.10.1990 року (запис в реєстрову книгу №77) на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 18) та свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок, виданого 23.10.1990 виконавчим комітетом Бродівської районної ради народних депутатів та зареєстрований Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 23.10.1990 року (запис в реєстрову книгу №77) на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 18,20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мачуха позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою виданою Підкамінською селищною радою Львівської області 24.03.2024. Вона проживала одна. До дня смерті ОСОБА_3 дотримала її пасербиця ОСОБА_1 (а.с. 19).

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно - із домогосподарства, яке складається, у тому числі з будинку АДРЕСА_1 , позначений в технічному паспорті літерою «А-1», загальною площею 73,1 кв.м., житловою площею 43,3 кв.м., 2-ох коридорів , підсобної , санвузла , кухні, столової , з господарськими будівлями: погріб «Б-1», сараєм «В-1», сараєм «Г-1», вбиральня «Д-1», №1, №3- ворота; №2, №4 - огорожа.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 . Після його смерті залишилося спадкове майно - частка житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 73,1 кв.м., житловою площею 43,3 кв.м., 2-ох коридорів , підсобної , санвузла , кухні, столової, з господарськими будівлями: погріб «Б-1», сараєм «В-1», сараєм «Г-1», вбиральня «Д-1», №1, №3- ворота; №2,№4 - огорожа, належне йому на підставі Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 23.10.1990 року виконавчим комітетом Бродівської районної ради народних депутатів та зареєстрований Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 23.10.1990 року (запис в реєстрову книгу №77). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Матіяш І.А. позивач - ОСОБА_1 успадкувала вказане майно (а.с. 21,22).

Загальна інвентаризаційна вартість будинку АДРЕСА_1 становить 479974 (чотириста сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні. Проте позивач без дозволу органів самоврядування побудувала літню кухню та тамбур, вартість яких становить 172246 (сто сімдесят дві тисячі двісті сорок шість) гривнів (а.с. 36).

У ході судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що позивач із 1966 року відкрито, безперервно володіє спірним будинком, поводячись із ним як власник.

Судом встановлено, що позивач правомірно, добросовісно заволодів спірним чужим майном, вважаючи себе його власником.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Статтями 16, 328 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Спірні правовідносини мали місце до 2004 року, тому застосовуються положення чинного на той час закону, а саме правові норми Цивільного кодексу(в редакції 1963 року).

У відповідності до ст.ст. 112, 120 ЦК (в редакції 1963 року), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно ст. 123 ч.2 цього Кодексу розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів колгоспного двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У відповідності до ст.ст.113,121 ЦК(в редакції 1963 року) володіння, користування, розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. При відсутності згоди спір про володіння, користування або розпорядженням майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг 16 років.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» п.6 підпунктів «а» і «б» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарського двору (у цей строк не включається час перебування на дійсній строковій службі, навчання в учбовому закладі, хвороби). Розмір частки члена колгоспного двору визначається виходячи з рівності часток усіх членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

У відповідності до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335, 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися в повному обсязі житловим будинком АДРЕСА_1 , тому у неї виникло право на звернення до суду про визнання за ним права власності на будинку за набувальною давністю.

Окрім того, з витребуваної копії спадкової справи № 339/2000, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , міститься свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , яке видане Наквашанською сільською радою 25.10.1999 (актовий запис № 24).

Проте свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок видане 23.10.1990 виконавчим комітетом Бродівської районної ради народних депутатів та зареєстрований Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 23.10.1990 року (запис в реєстрову книгу №77) на ім`я ОСОБА_3 .

Тобто у вказаних документах різняться відомості щодо по батькові спадкодавця.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Проте в даному випадку важливе значення при розгляді справи має встановлення факту належності правовстановлюючого документа спадкодавцю ОСОБА_3 , оскільки від нього залежить право позивача на майно, що є предметом позову. І ці дві вимоги є взаємопов`язані сторонами у справі, доказами по справі, а також наслідками для позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 328, 344, 392 ЦК України, ст.10 - 13, 19, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 283, 315 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Слободи Сергія Григоровича до Підкамінської селищної ради Львівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Встановити факт, що свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок видане 23.10.1990 виконавчим комітетом Бродівської районної ради народних депутатів та зареєстрований Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 23.10.1990 року (запис в реєстрову книгу №77) на ім`я ОСОБА_3 належить Вільшинській Параскевії Вікентіївні

Визнати за позивачем ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на частки житлового будинку АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями і побутовими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Рахімова