Вирок

від 11.11.2024 по справі 461/7632/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

461/7632/24

1-кп/461/660/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2024 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, неодруженого, працюючого різноробочим на ТЕЦ №5 м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,

встановив:

10 серпня 2024 року в період часу з 17 години 28 хвилин по 17 годину 39 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні ТРЦ «Форум», розташованого по вулиці Під Дубом, 7Б у місті Львові, а саме у приміщенні магазину «ССС», реалізовуючи свій протиправний умисел спрямований на здійснення крадіжки чоловічого взуття, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, із торгового стенду вказаного магазину таємно викрав одну пару чоловічих кросівок «ADIDAS LITE RASER 4.0 IE6132» чорного кольору 42 розміру, вартістю 1501,75 грн без ПДВ, одну пару чоловічих кросівок «ADIDAS VS PASE 2.0 HP 6008» чорного кольору 45 розміру, вартістю 1258,27 грн без ПДВ, дві пари чоловічого взуття «PUMA FLEXFOCUS LITE MODERN 31009302» чорного кольору 42 розміру, вартістю 1289,82 грн за одну пару, які помістив у сумку і не розрахувавшись за вищевказаний товар покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим товаром на власний розсуд.

Своїми протиправними, умисними діями ОСОБА_4 заподіяв ТОВ «ЦЦЦ Україна» матеріальної шкоди на загальну суму 5 339 гривень 66 копійок.

Крім цього, 11 вересня 2024 року в період часу з 20 години 35 хвилин по 20 годин 40 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні ТРЦ «Форум», розташованому по вул. Під Дубом, 7Б, у місті Львові, а саме у приміщенні магазину «English home», реалізуючи свій протиправний умисел спрямований на здійснення крадіжки постільної білизни, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, із торгового стенду таємно викрав два комплекти постільної білизни «IPEK NEVRESIMTAKIMI» вартістю 7499 грн без ПДВ за один комплект, які помістив у сумку і не розрахувавшись за вищевказаний товар покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим товаром на власний розсуд.

Своїми протиправними, умисними діями ОСОБА_4 заподіяв ТОВ «EXM Україна» матеріальної шкоди на загальну суму розміром 14998 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю, надав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Зокрема обвинувачений вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено те, що він 10 серпня 2024 року в період часу з 17 години 28 хвилин по 17 годину 39 хвилин, перебуваючи у приміщенні ТРЦ «Форум», розташованого по вулиці Під Дубом, 7Б у місті Львові, а саме у приміщенні магазину «ССС», переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, із торгового стенду вказаного магазину таємно викрав одну пару чоловічих кросівок «ADIDAS LITE RASER 4.0 IE6132», одну пару чоловічих кросівок «ADIDAS VS PASE 2.0 HP 6008», дві пари чоловічого взуття «PUMA FLEXFOCUS LITE MODERN 31009302», які помістив у сумку і не розрахувавшись за вищевказаний товар покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим товаром на власний розсуд. Також зазначив, що він 11 вересня 2024 року в період часу з 20 години 35 хвилин по 20 годин 40 хвилин, перебуваючи у приміщенні ТРЦ «Форум», розташованому по вул. Під Дубом, 7Б, у місті Львові, а саме у приміщенні магазину «English home», переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, із торгового стенду таємно викрав два комплекти постільної білизни «IPEK NEVRESIMTAKIMI» вартістю 7499 грн без ПДВ за один комплект, які помістив у сумку і не розрахувавшись за вищевказаний товар покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим товаром на власний розсуд.

Пояснив, що події відбувались у період часу, у спосіб, за обставин, які зазначені в обвинувальному акті. Мотиви і мета вчинення ним злочинів, кількість, вартість та найменування викраденого майна, а також способи вчинення злочинів у обвинувальному акті відображені вірно.

У вчиненому щиро розкаюється, засуджує свою поведінку та просить вибачення. Також, просить врахувати факт добровільного відшкодування ним спричиненої шкоди, суворо не карати та надати йому можливість стати на шлях виправлення.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового провадження і такі ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони є послідовними, об`єктивно і повно відображають обставини вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, надані останнім безпосередньо у судовому засіданні, підстав для самообмови або обставин які ставлять під сумнів добровільність позиції обвинуваченого, судом не встановлено.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд виходить з наступного.

Єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою "повторно" без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки "повторно", є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.

Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин.

Наведене відповідає позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеній у постанові від 14 вересня 2020 року (справа № 591/4366/18 провадження № 51-1122кмо20).

Також, суд враховує те, що законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч. 1ст. 32 ККповторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.

Якщо кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.

Така правова позиція знайшла своє відображення у існуючій практиці Касаційного кримінального суду ВС. Зокрема, у постановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2021 року (справа № 390/235/19 провадження № 51-2177кмо20), колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18) наведено висновки про те, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст.70КК не застосовуються. Коли повторність і рецидив кримінальних правопорушень є елементом сукупності вироків, покарання за них призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, та таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України.

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення злочинів, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження у їх сукупності.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчинених ним злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочинів, стадію злочинів, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, відношення обвинуваченого до скоєного.

Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних наслідків, кількість епізодів злочинної діяльності у даному провадженні, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він, згідно ст. 89 КК України, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Крім того, суд приймає до уваги відомості про добровільне відшкодування спричиненої обвинуваченим шкоди.

Пом`якшуючою покарання ОСОБА_4 обставинами суд визнає щире каяття обвинуваченого. Так, зокрема в ході судового розгляду обвинувачений надав в судовому засіданні визнавальні покази, засудив свою протиправну поведінку, попросив вибачення у присутності учасників процесу та вжив заходів щодо добровільного відшкодування спричиненої шкоди. При цьому суд виходить з того, що системне тлумачення законодавства та судової практики вказує на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання, що має місце у даному випадку.

Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому,суд враховуєположення ч.ч.1,2ст.50КК України,згідно яких,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Також, визначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. У свою чергу, справедливість це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, у рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Також, виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, зазначені вище дані про особу обвинуваченого, фактичні обставини справи, зокрема пом`якшуючу обставину, факт добровільного відшкодування шкоди, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, відповідно до ст.75 КК України, а тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування основаного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, буде достатньою для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Стосовно пред`явленого представником потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ України» цивільного позову до обвинуваченого про стягнення заподіяної злочином матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Суд приймає до уваги висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, згідно якого суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та в такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України (постанова ОП ККС ВС від 16 вересня 2024 року у справі №444/870/22 (провадження № 51-2989кмо23).

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як встановлено в судовому засіданні розмір спричиненої шкоди складається із вартості викраденого у потерпілого майна та становить 5339 гривень 66 копійок.

В ході судового провадження обвинуваченим суду надано чек про повну сплату ОСОБА_4 вартості майна з приводу якого заявлено позов потерпілому.

Наведене свідчить про повне відшкодування обвинуваченим майнової шкоди з приводу якої заявлено позов.

Представник потерпілого на момент ухвалення даного вироку жодних заяв, зокрема щодо залишення позову без розгляду, до суду не подав.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як наведено вище, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні наведеного позову слід відмовити, адже на момент ухвалення даного вироку шкода заявлена потерпілим відшкодована у повному обсязі.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні застосований до обвинуваченого до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Арешт накладений в межах даного провадження ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2024 року, після набрання вироком законної сили слід скасувати.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу Українита призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 у видіособистого зобов`язання до набрання вироком законноїсили залишитибез змін. Після вступу вироку у законну силу запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження вважати скасованим.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 16.09.2024 на набір постільної білизни в кількості 2 упаковок компанії «English Home», після набрання вироком законної сили, скасувати.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

-набір постільної білизни в кількості 2 упаковок компанії «English Home» - повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕХМ Україна» за належністю;

- два DVD-R диски з відеозаписами з магазинів «ССС» та «English Home» залишити у матеріалах кримінального провадження;

- особисті речі ОСОБА_4 (штани чорного кольору «Jordan», кросівки Nike, худі чорного кольору «Jordan», сумку чорного кольору Тommy Hilfeger, кепку чорного кольору з логотипом Nike повернути обвинуваченому за належністю).

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ України» залишити без задоволення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положеньчастини третьої статті 349цього Кодексу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1