Ухвала

від 11.11.2024 по справі 463/3508/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/3508/24

Провадження № 1-кс/463/8778/24

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

11 листопада 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 72024142500000002 від 15.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.222 КК України,

в с т а н о в и в :

адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19.08.2024 року у кримінальному провадженні за № 72024142500000002 від 15.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.222 КК України.

Клопотання мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19.08.2024 року, накладено арешт майно, яке 06.08.2024 року було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, мобільний телефон марки «REDMI» IMEI1: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , із забороною користування, розпорядження та відчуження. Разом з тим зазначає, що ОСОБА_4 не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, однак позбавлений можливостей користуватись належним йому майном. Водночас вказує, що мета з якою на вказаний мобільний телефон накладався арешт, як на речовий доказ, тобто його дослідження, досягнута, оскільки з телефоном проведено усі необхідні слідчі та процесуальні дії, останній ретельно оглянутий та деталізовано описаний, а тому потреба у застосуванні арешту відпала. На підставі викладеного, просить клопотання задовольнити.

Представник власника майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, подав заяву про розгляд справи без його участі, клопотання підтримує та просить таке задовольнити.

Старший детектив Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Львівській області ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився. Разом з тим, подав заяву про розгляд клопотання без його участі. У заяві зазначив, що не заперечує проти скасування арешту на мобільний телефон, який належить ОСОБА_4 .

Враховуючи те, що в судове засідання учасники процесу не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду клопотання, а тому, слідчий суддя вважає за можливим розглянути клопотання у їх відсутності, відповідно до вимог ст.174 КПК України на підставі наявних у справі документів.

Згідно з ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, матеріали клопотання про арешт майна, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Львівській області перебуває кримінальне провадження за № 72024142500000002 від 15.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.222 КК України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19.08.2024 року, накладено арешт на майно, яке 06.08.2024 року було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: блокнот в обкладинці синього кольору, з чорновими записами; копію статуту ГФ «Миколаївська народна самооборона» на 15 арк.; акт передачі-приймання благодійної гуманітарної допомоги № 185 від 03.09.2022 року на 1 арк.; акт передачі-приймання благодійної гуманітарної допомоги № 5 від 05.07.2022 року на 2 арк.; звернення ГФ «Миколаївська народна самооборона» на 1 арк.; наказ № 6 від 25.02.2022 року ГФ «МНС» на 1 арк.; мобільний телефон марки «REDMI» IMEI1: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , із забороною користування, розпорядження та відчуження.

Слідчий суддя постановляючи дану ухвалу виходив з того, що вилучені вказані вище речі та документи мають значення для кримінального провадження, оскільки містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин вчиненого злочину, з метою збереження речових доказів.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до ст.16 КПК України - позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Сукупність наведеної норми свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

При вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує вимоги чинного законодавства, щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, запобігає зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.174 КПК України - арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, його захисника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст.131 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.100 КПК України - речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Детектив ОСОБА_5 у поданій заяві зазначив, що не заперечує щодо скасування арешту на мобільний телефон, який належить ОСОБА_6 , що свідчить про те, що вказане майно не має значення у кримінальному провадженні та в органу досудового розслідування на даний час відсутня потреба у збереженні арешту на таке майно.

Таким чином, подальше утримання мобільного телефону марки «REDMI» IMEI1: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 під арештом не вбачається за доцільне, оскільки порушує баланс між втручанням у права та свободи особи і потребами досудового розслідування. Слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності та подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження суперечить вимогам ч.3 ст.132 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданнями цього кримінального провадження, тривалість досудового розслідування, під час якого ОСОБА_4 позбавляється можливості користуватися своїм майном, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.170, 171, 173, 174, 305-307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 72024142500000002 від 15.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.222 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19.08.2024 року (справа № 463/7236/24, провадження № 1-кс/463/6253/24) на наступне майно, а саме: мобільний телефон марки «REDMI» IMEI1: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .

В іншій частині ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19.08.2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 72024142500000002 від 15.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.222 КК України - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1