Рішення

від 11.11.2024 по справі 466/7242/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/7242/24

Провадження № 2/466/2234/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Климочко С.М., Репети К.М., Пукшина А.В.,

справа №466/9218/23,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Потапчук Регіна Петрівна про визнання п.3. заяви від 28.12.2018 р. та п.4.5. договору купівлі продажу квартири від 20.06.2019 р. недійсними, -

в с т а н о в и в:

20.09.2023 адвокат Винниченко Михайло Петрович в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина держави Ізраїль звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та з урахуванням уточнень від 02 жовтня 2023 року просить суд:

визнати недійсним пункту (абзацу) 3. Заяви від 28.12.2018 року в частині «особистої приватної власності, набувається за особисті кошти та посилання на норми СК України» якою ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 05/01/1979 р.н. Громадянин Держави Ізраїль паспорт № НОМЕР_1 виданий 02.05.2021 в м.Єрусалим) надав письмову згоду своїй дружині ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 на придбання нею будь-якого нерухомого майна, завірену адвокатом-нотаріусом Валерією Турбовською з івриту та англійською мовою, засвідчено переклад Апостилем у суді міста Тель-Авів 03.01.2019 року серійний номер 83754.; Визнати недійсним пункт 4.5. «особистої приватної власності, набувається за особисті кошти та посилання на норми СК України» договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 68,7 кв.м. житлова площа 27,9 кв.м. (2 кімнти та кухня та комора в підвалі 2 кв м) серія та номер 2185 від 20.06.2019 року завіреного приватним нотаріусом Потапчук Регіна Петрівна ЛМНО, та реєстраційний напис як власність єдиного власника дружини ОСОБА_2 рішенням про державну реєстрацію № 47426303 від 20.06.2019 року - недійсним;

визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 68,7 кв.м. житлова площа 27,9 кв.м. (2 кімнати та кухня та комора в підвалі 2 кв м) придбана за час шлюбу за спільні кошти подружжям, зі згодою чоловіка ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), та зареєстрована на дружину ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 2185 від 20.06.2019 року завіреного приватним нотаріусом Потапчук Регіна Петрівна ЛМНО, та зареєстровано як власність дружини ОСОБА_2 рішенням про державну реєстрацію № 47426303 від 20.06.2019 року приватним нотаріусом Потапчук Регіна Петрівна ЛМНО об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та ОСОБА_2 .

19 жовтня 2023 року, на виконання ухвали суду про залишення уточненого позову без руху, адвокатом Винниченко М.П. який представляє інтереси позивача ОСОБА_1 сплачено суму судового збору в розмірі 1 073,60 грн та подано клопотання про усунення недоліків, відповідно до якого позивачем ОСОБА_7 повторно уточнено позовні вимоги, а, саме:

визнати недійсним пункту (абзацу) 3. Заяви від 28.12.2018 року в частині «особистої приватної власності, набувається за особисті кошти та посилання на норми СК України» якою ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 05/01/1979 р.н. Громадянин Держави Ізраїль паспорт № НОМЕР_1 виданий 02.05.2021 в м.Єрусалим) надав письмову згоду своїй дружині ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 на придбання нею будь-якого нерухомого майна, завірену адвокатом-нотаріусом Валерією Турбовською з івриту та англійською мовою, засвідчено переклад Апостилем у суді міста Тель-Авів 03.01.2019 року серійний номер 83754.;

Визнати недійсним пункт 4.5. «особистої приватної власності, набувається за особисті кошти та посилання на норми СК України» договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 68,7 кв.м. житлова площа 27,9 кв.м. (2 кімнти та кухня та комора в підвалі 2 кв м) серія та номер 2185 від 20.06.2019 року, завіреного приватним нотаріусом Потапчук Регіною Петрівною ЛМНО, та реєстраційний напис як власність єдиного власника дружини ОСОБА_2 рішенням про державну реєстрацію №47426303 від 20.06.2019 року недійсним, вирішити питання судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) був введений в оману недобросовісними діями ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 та адвокат Валерія Турбовська яка діє в якості нотаріуса Держава Ізраїль під час підписання ним заяви від 28.12.2018 року про надання згоди дружині на придбання спільного майна за спільні кошти.

ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин Держави Ізраїль паспорт № НОМЕР_1 виданий 02.05.2021 в м.Єрусалим 15 березня 2012 року зареєстрував шлюб у відділі ДРАЦС Сокальського районного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 38 в книзі реєстрації шлюбів, з громадянкою України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 (номер українського закордонного паспорта НОМЕР_2 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 15 березня 2012 року, виданим Відділом ДРАЦС Сокальського районного управління юстиції Львівської області.

Згодом, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 також набула статусу громадянки Ізраїлю, не відмовившись від громадянства України (подвійне громадянство). Шлюб було розірвано у 2022 році.

Ще за час шлюбу та спільного проживання 28.12.2018 року ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 надав письмову згоду своїй дружині ОСОБА_6 на придбання нею будь-якого нерухомого майна, завірену адвокатом-нотаріусом Валерією Турбовською з івриту та англійською мовою, засвідчено переклад Апостилем у суді міста Тель-Авів 03.01.2019 року серійний номер 83754. Але така згода була складена українською мовою, без перекладу, не враховуючи, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) не володіє українською мовою, не розуміє значення багатьох слів, та не знає положень Сімейного кодексу України. Тобто під час підписання заяви від 28.12.2018 року текст заяви не було перекладено на іврит, а лише українською мовою, з посиланням на норми сімейного кодексу України, перекладача не було, зміст заяви не було роз`яснено нотаріусом! Тобто він не розумів повністю текст документу що підписує, він був переконаний поясненнями ОСОБА_6 , що він підписує згоду на придбання спільного нерухомого майна за спільні сімейні кошти.

За час спільного проживання сторін ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 за спільні кошти та спільною працею було набуто у власність наступне мано в Україні:

- Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 68,7 кв.м. житлова площа 27,9 кв.м. (2 кімнти та кухня та комора в підвалі 2 кв м) яка придбана за час шлюбу за спільні кошти подружжям, зі згодою чоловіка ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 2185 від , та зареєстрована на дружину ОСОБА_9 20.06.2019 року завіреного приватним нотаріусом Потапчук Регіна Петрівна ЛМНО, та зареєстровано як власність єдиного власника дружини ОСОБА_2 рішенням про державну реєстрацію № 47426303 від 20.06.2019 року приватним нотаріусом Потапчук Регіна Петрівна ЛМНО.

Після розірвання шлюбу виникла потреба вирішити в судовому порядку питання поділу майна, оскільки в добровільному порядку (позасудовому) сторонам це зробити не вдалось. В провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебувала цивільна справа 466/7242/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_6 про поділ майна подружжя. Рішенням від 29 червня 2023 року Шевченківський районний суд м.Львова у задоволенні позовних вимог громадянина ОСОБА_10 , інтереси якого представляє адвокат Винниченко Михайло Петрович до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 68,7 кв.м. житлова площа 27,9 кв.м. (2 кімнати та кухня та комора в підвалі 2 кв м), придбаної за час шлюбу - відмовив.

Судом встановлено, що між громадянином Держави Ізраїль ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , укладено шлюб, який зареєстрований 15.03.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сокальського районного управління юстиції Львівської області, актовий запис №38. Даний факт стверджується копію Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .

Рішенням суду у сімейних справ м.Тель-Авів-Яфо (держава Ізраїль) 06.09.2022 року шлюб, укладений між громадянином Держави Ізраїль ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було розірвано. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 17.04.2023 року це рішення визнано на території України.

Суд зазначає, що заявляючи вимогу про визнання права на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 68,7 кв.м. житлова площа 27,9 кв.м. (2 кімнти та кухня, комора в підвалі 2 кв м) позивач покликається на закріплену у ст.60 СК України презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте, судом помилково встановлено, що позивач добровільно склав заяву, в якій дав згоду на придбання дружиною будь-якого нерухомого майна на території Львівської області, на умовах на її власний розсуд. У цій заяві він підтвердив, що набуте нерухоме майно на території Львівської області вважати особистою приватною власністю дружини, оскільки воно набувається нею за особисті кошти. Ця заява завірена адвокатом - нотаріусом Валерією Турбовською 28.10.2018 року. Переклад засвідчено Апостилем у суді міста Тель-Авів 03.01.2019 року, серійний номер 83754. На думку позивача суд не приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що його довірителю, громадянину Ізраїлю, не було відомо про зміст п.3 ч.1 ст.57 СК України, оскільки у тексті своєї заяви позивач чітко вказав на те, що майно набувається дружиною за її особисті кошти та вважається її особистою власністю.

Також в судовому провадженні було витребувано у нотаріуса Потапчук Регіни Петрівни Приватний нотаріус ЛМНО копію договору купівлі-продажу серія та номер 2185 від 20.06.2019 року завіреного приватним нотаріусом Потапчук Регіною Петрівною ЛМНО, та зареєстровано як власність єдиного власника дружину ОСОБА_2 рішенням про державну реєстрацію № 47426303 від 20.06.2019 року.

Тобто лише в межах даного провадження у січні 2023 року потерпілий ознайомився з текстом договору, і враховуючи висновки суду у рішенні від 29 червня 2023 року Шевченківського районного суду м.Львова по справі № 466/7242/22 потерпілий зрозумів, що його було введено в оману діями правопорушників ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , адвоката Валерії Турбовської, яка діє в якості нотаріуса Держава Ізраїль під час підписання потерпілим заяви від 28.12.2018 року та ОСОБА_11 Приватним нотаріусом ЛМНО враховуючи пункти договору купівлі-продажу серія та номер 2185 від 20.06.2019 року. А тому з метою захисту порушених прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 20.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд справи в загальному позовному провадженні.

16.01.2024 представник відповідача адвокат Колодій Ю.Ю. подала письмовий відзив на позовну заяву (арк.спр.59-72).

20.02.2024 адвокат Винниченко М.П. в інтересах ОСОБА_12 подав письмові пояснення на відзив (арк.спр.104-107).

26.02.2024 представник відповідача адвокат Колодій Ю.Ю. подала письмові заперечення на відзив адвокат Винниченко М.П.

13.06.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Дроботько О.В. подала на адресу суду клопотання про закриття провадження у справі № 466/9752/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Потапчук Регіна Петрівна про визнання п.3. заяви від 28.12.2018 р. та п.4.5. договору купівлі продажу квартири від 20.06.2019 р. недійсними, у зв`язку із відсутністю предмета спору та у зв`язку із тим, що справа не підсудна судам України (арк.спр.135-155).

Ухвалою від 19.06.2024 суд у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Дроботько О.В. про закриття провадження у справі №466/9752/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Потапчук Регіна Петрівна про визнання п.3. заяви від 28.12.2018 р. та п.4.5. договору купівлі продажу квартири від 20.06.2019 р. недійсними - відмовлено.

Позивач ОСОБА_13 та його представник адвокат Винниченко М.П. в останнє судове засідання не прибули, подали на адресу суду заяву в якій просили проводити розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Дроботько О.В. в останнє судове засідання не прибули, подали на адресу суду заяву в якій просили проводити розгляд справи у їх відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , яка діє в якості нотаріуса Держава Ізраїль, в судове засідання прибула причин неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про місце, час та дату судового засідання.

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Потапчук Регіна Петрівна, яка діє в якості нотаріуса Держава Ізраїль, в судове засідання прибула причин неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про місце, час та дату судового засідання.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи у відсутності третіх осіб, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v.Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що між громадянином Держави Ізраїль ОСОБА_14 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований 15.03.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сокальського районного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 38, який розірвано рішенням суду у сімейних справ м.Тель-Авів-Яфо (Держава Ізраїль) 06 вересня 2022 року, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2023 року це рішення визнано на території України.

20 червня 2019 року між акціонерним товариством «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Адамант» та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу квартири, а саме квартири АДРЕСА_2 .

У пункті 4.5 цього договору вказано, що до відома продавця, в особі представника, доведено, що квартира, яка набувається за цим договором, вважатиметься особистою приватною власністю покупця, оскільки купівля здійснюється за її особисті кошти, що підтверджується заявою чоловіка покупця ОСОБА_1 , підпис на якій нотаріально засвідчено адвокатом-нотаріусом Держави Ізраїль Валерією Турбовською, 28 грудня 2018 року.

За домовленістю сторін продаж квартири вчиняється за 1 079 129,21 грн. зазначене відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і зміна після укладення не підлягає (пункт 2.1. договору).

Згідно пункту 2.2. цього договору, сторони розуміють і погоджуються, що сума, вказана в пункті 2.1. цього договору, повністю оплачена покупцем продавцю до підписання цього договору на виконання умов укладеного між ним попереднього договору.

Договір від імені ОСОБА_2 підписано її представником ОСОБА_15 .

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в присутності адвоката-нотаріуса Валерії Турбовської в м.Рамат-Ган (Ізраїль), яка також засвідчила справжність його підпису, підписав заяву такого змісту:

«Я, ОСОБА_4 , цією заявою даю свою згоду моїй дружині ОСОБА_2 , на придбання нею будь-якого нерухомого майна на території Львівської області, шляхом укладення та підписання нею чи її представником попередніх договорів купівлі- продажу, договорів купівлі-продажу, договорів про внесення змін до раніше укладених договорів, договорів про їх розірвання, договорів про відступлення прав (заміну сторони в зобов`язанні), щодо яких буде досягнута згода, на умовах на її власний розсуд чи на розсуд представника.

При цьому я заявляю, що такі правочини відповідають інтересам нашої сім`ї, та погоджуюсь з тим, щоб умови договорів (в тому числі суми договорів) визначалися моєю дружиною чи її представником самостійно.

Крім того, прошу вважати набуте нерухоме майно особистою приватною власністю дружини, оскільки воно набувається за особисті кошти відповідно до п.3 ч.3 ст.57 Сімейного кодексу України.

Наш шлюб зареєстровано 15.03.2012 року.»

З матеріалів справи також вбачається, що 07 серпня 2017 року між акціонерним товариством «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Адамант» та ОСОБА_15 укладено попередній договір № ПЖЧ-20-060 купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Потапчук Р.П. за реєстровим № 1886.

За умовами цього договору його предметом є квартира 2-кімнатна квартира, проектний номер 60, загальною площею за проектом 72,1 кв.м., будівництво якої здійснюється у складі багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_3 .

На момент укладення цього договору ціна продажу становить суму 1 099 236,58 грн (пункт 2.1.).

Згідно з пунктом 3.1. цього договору, основний договір укладається після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_3 , реєстрації права власності продавця на квартиру та виключно після сплати покупцем суми гарантійного (забезпечувального) платежу у повному 100% розмірі відповідно до розділу 5 цього договору.

Розділом 5 цього договору визначено, що покупець сплачує три чергові платежі, які складають 50 % від розміру гарантійного внеску, не пізніше 07 травня 2018 року, але сторони також погодили, що до цієї дати має бути внесений гарантійний платіж у розмірі 100 %, який зараховується у ціну продажу (пункти 5.1., 5.4., 5.6., 5.9. цього договору).

09 січня 2019 року між акціонерним товариством «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Адамант», ОСОБА_15 та ОСОБА_2 укладено договір про заміну сторони в зобов`язанні (відступлення прав), який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ростовою Л.О. за реєстровим № 16, на підставі якого замінено сторону покупця в попередньому договорі № ПЖЧ-20-060 від 07 серпня 2017 року, з ОСОБА_15 на ОСОБА_2 .

Даний договір укладено за наявності заяви чоловіка нового покупця про його згоду на укладення цього договору, справжність підпису на якій засвідчено адвокатом-нотаріусом Валерією Турбовською 28.12.2018 із апостилем № 83754 суду м. Тель-Авів Держави Ізраїль 03.01.2019 та за наявності заяви покупця про те, що у шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах він не перебуває, зміст якої доведено до відома нового покупця та продавця (пункт 14 цього договору).

Сторони цього договору також погодили, що частково сплачений покупцем гарантійний (забезпечувальний) платіж в сумі 1 099 236,58 грн, зараховується в якості оплати гарантійного (забезпечувального) платежу на користь нового покупця та не підлягає поверненню продавцем покупцю. Будь-які взаєморозрахунки між покупцем та новим покупцем у зв`язку з укладенням цього договору узгоджуються і проводяться між ними окремо. Покупець та новий покупець гарантують та підтверджують продавцю, що не проведення новим покупцем будь-яких взаєморозрахунків з покупцем у зв`язку із укладенням цього договору, не є підставою для розірвання цього договору чи визнання його недійсним.

17 березня 2023 року ОСОБА_15 підписано заяву, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рибак Ю.В., в якій він стверджує, що розрахунок за договором про заміну сторони в зобов`язанні (відступлення прав) від 09 січня 2019 року, що був укладений між акціонерним товариством «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Адамант», ОСОБА_15 та ОСОБА_2 , між ним та ОСОБА_2 проведено в повному обсязі. Претензій майнового чи іншого характеру до ОСОБА_2 ОСОБА_15 не має.

В силу ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою, третьою, четвертою та п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 роз`яснено судам, що правочин, учинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент учинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Помилка, допущена внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

За правилом частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії судців Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2022 року у справі № 760/21633/15 (провадження № 61-4464св21) зазначено, що «тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто, при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла дією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України. Подібні висновки викладені у поставах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 753/ 10863/ 16-ц (провадження № 61-34575св18, від 20 січня 2021 року у справі № 522/24005/17 (провадження № 5213св20)».

Згідно із пунктом б частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 02 жовтня 2019 року в справі № 365/349/16-ц; від 05 червня 2019 року в справі № 693/45/18; від 15 квітня 2020 року в справі № 626/601/19; від 04 вересня 2020 року у справі № 311/2145/ 19-ц».

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 29.06.2023 року, у задоволенні позовних вимог громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), інтереси якого представляє адвокат Винниченко Михайло Петрович (м. Львів, вул.Староєврейська, 26/9) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , придбаної за час шлюбу - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01.04.2024 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_16 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Постановою Верховного Суду від 10.07.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Дроботько Ольга Василівна, задоволено. Постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року скасовано, залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 червня 2023 року.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 10.07.2024 року у справі 466/7242/22:

69. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 викладено правовий висновок, що вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.

70. Вчинення згоди подружжя це односторонній правочин, оскільки особа тим самим реалізує своє право та робить це можливим для інших осіб здійснити своє право.

71. Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям.

72. Крім того, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зазначеній постанові, яка ухвалена після подання касаційної скарги у справі, що переглядається, та підлягає урахуванню на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України, зауважено, що у разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна.

73.З урахуванням наведених приписів чинного законодавства та судової практики, колегія суддів зауважує, що суд не може своїм рішенням підміняти домовленість (договір) між подружжям, яка не суперечить умовам законодавства України та моральним засадам суспільства.

74. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

75. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

76. Встановивши, що перед придбанням відповідачкою спірної квартири, позивач надав свою письмову згоду на те, що таке майно буде придбаватися нею за особисті кошти в особисту приватну власність, і ця згода була відображена в умовах договору купівлі-продажу квартири від 20 червня 2019 року (пункт 4.5 договору), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для віднесення такого майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя та його поділу.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis або praejudiciumте, що стосується попереднього судового рішення) це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання, за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Таким чином, враховуючи те, що постановою Верховного Суду від 10.07.2024 року, яка набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає, касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Дроботько Ольга Василівна, задоволено. Постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року скасовано, залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 29 червня 2023 року.

Так, в рішенні Шевченківського районного суду м.Львова від 29.06.2023 року (справа №466/7242/22) встановлено судом: «Проте, судом встановлено, що позивач ОСОБА_13 добровільно склав заяву, в якій дав згоду на придбання дружиною ОСОБА_2 будь-якого нерухомого майна на території Львівської області, на умовах на її власний розсуд. У цій заяві від підтвердив, що набуте ОСОБА_2 нерухоме майно на території Львівської області вважати особистою приватною власністю дружини, оскільки воно набувається нею за особисті кошти. Ця заява завірена адвокатом -нотаріусом Валерією Турбовською 28.10.2018 року. Переклад засвідчено Апостилем у суді міста Тель-Авів 03.01.2019 року, серійний номер 83754 /а.с.8/.

Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що його довірителю, громадянину Ізраїлю, не було відомо про зміст п.3 ч.1 ст.57 СК України, оскільки у тексті своєї заяви позивач чітко вказав на те, що майно набувається дружиною ОСОБА_2 за її особисті кошти та вважається її особистою власністю.»

При цьому слід зазначити, що стороною Позивача при розгляді цієї справи не надано суду належних допустимих доказів того, що під час підписання ОСОБА_17 . Заяви від 28.12.2018 року, якою він надав письмову згоду своїй дружині ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 на придбання нею будь-якого нерухомого майна, завірену адвокатом- нотаріусом Валерією Турбовською з івриту та англійською мовою та з врахуванням заяви і договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 2185 від 20.06.2019 року завіреного приватним нотаріусом Потапчук Регіна Петрівна ЛМНО, були порушені його права і сама процедура підписання таких документів.

Враховуючи вимоги національного законодавства, а також практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, в разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту (абзацу) 3 Заяви від 28.12.2018 року та пункту 4.5. договору купівлі-продажу квартири серії та номер 2185 від 20.06.2019 року, завіреного приватним нотаріусом Потапчук Регіною Петрівною ЛМНО та реєстраційний напис як власність єдиного власника дружини ОСОБА_2 недійсним відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина держави Ізраїль.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: приватний нотаріус Потапчук Регіна Петрівна приватний нотаріус ЛМНО, м.Львів, вул.Липинського, 28.

Повний текст судового рішення складений 06.10.2024.

Суддя П. С. Невойт