Рішення

від 08.08.2024 по справі 361/3258/22

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/3258/22

провадження № 2/361/454/24

08.08.2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю БОЛЄВАР</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання припиненими трудових відносин та виключення відомостей про керівника (директора) юридичної особи,

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд визнати припиненими трудові відносини між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю БОЛЄВАР (далі ТОВБОЛЄВАР або Товариство) у зв`язку зі звільненням його з посади директора цього Товариства на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про нього як керівника (директора) ТОВБОЛЄВАР.

В обґрунтування позову зазначав, що згідно із інформацією, що міститься в матеріалах реєстраційної справи ТОВБОЛЄВАР, він перебуває на посаді директора цього товариства із 02 серпня 2010 року, проте не здійснює управління діяльністю товариства та не реалізує пов`язані з цим повноваження керівника ТОВБОЛЄВАР, останнє не здійснює нарахувань йому заробітної плати та/або страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття чи інших виплат, тому він подав до ТОВБОЛЄВАР і учасників цього Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяви про звільнення його з посади директора товариства на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням і виключення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про нього. Проте, направлені ним заяви про звільнення його з посади директора за адресами, визначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не отримують ні ТОВБОЛЄВАР, ні два його учасники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , жодних інших контактів із учасниками Товариства він не має, вказані його заяви про звільнення у порушення вимог трудового законодавства України залишилися без задоволення та він не був звільнений з посади директора ТОВБОЛЄВАР.

Також зазначав, що ним виконані усі вимоги чинного законодавства щодо процедури звільнення з посади директора, однак з боку учасників ТОВБОЛЄВАР ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вчинено жодних дій щодо розгляду питання про звільнення, чим порушено його трудові права. Позивач вважає, що перебування на вказаній посаді та неможливість звільнення в позасудовому порядку порушують його трудові права на вільний вибір праці та можливість заробляти собі на життя, тому він вимушений був звернутися до суду з цим позовом.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, представник позивача адвокат Капуловський А.В. у суді позовні вимоги підтримав повністю, просив суд задовольнити позов. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач ТОВБОЛЄВАР повторно у судове засідання не з`явилося, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялося судом належним чином за його місцезнаходженням, про причини неявки суд не повідомило, відзив на позов та будь-які заперечення проти позову до суду не подавало.

Треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання теж не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суд вони не повідомили, пояснення на позов до суду не подавали.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провівши заочний розгляд справи, з`ясувавши позицію сторони позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що із 02 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю БОЛЄВАР</a>, код ЄДРПОУ 35325878, місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Грушевського, буд. 1, розмір статутного (складеного) капіталу 44000 грн., засновниками (учасниками) цього Товариства зареєстровані 2 (дві) особи: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), розмір часток засновників (учасників) складає відповідно 39600,00 грн. і 4400,00 грн., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06 лютого 2018 року №2275-VIII (далі Закон №2275-VIII) цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Згідно із ст. ст. 28, 29 цього Закону №2275-VIII органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

У ч. 2 ст. 29 Закону №2275-VIII встановлено, що кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 цього Закону №2275-VIII загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

У ч. 2 ст. 30 Закону №2275-VIII передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 32 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства. Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 39 Закону №2275-VIII виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є директор, якщо статутом не передбачена інша назва.

Згідно із ч. 13 ст. 39 Закону №2275-VIII повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

У п. 9.5.1 Статуту відповідача ТОВБОЛЄВАР визначено, що збори учасників Товариства скликаються Головою Товариства два рази на рік.

При цьому, зі змісту цього Статуту ТОВБОЛЄВАР вбачається, що його положеннями не передбачено конкретного порядку і умов обрання Голови Товариства, до повноважень якого й належить скликання зборів, як і не визначено конкретної особи, яка є Головою Товариства.

У п. 9.1 Статуту ТОВБОЛЄВАР передбачено, що Голова Товариства обирається загальними зборами учасників і ним може бути тільки працівник учасника Товариства.

Разом з тим, із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та Статуту ТОВБОЛЄВАР не вбачається інформації про обрання голови ТОВБОЛЄВАР загальними зборами учасників цього Товариства чи покладення на будь-яку особу обов`язків Голови Товариства.

Водночас, за змістом п. 9.6.3 Статуту ТОВБОЛЄВАР директор товариства не може бути одночасно Головою зборів учасників.

Відповідно до п. 9.5.3 Статуту учасники Товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності Товариства. Якщо протягом 25 днів Голова Товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників.

Згідно із умовами п. 9.4.1 Статуту ТОВБОЛЄВАР збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники (представники Учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

З питань визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до Статуту, а також при вирішенні питання про виключення Учасника з Товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників Товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів (п. 9.4.2 Статуту ТОВБОЛЄВАР).

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що єдиними, визначеними Статутом відповідача ТОВБОЛЄВАР, особами, до повноважень яких належить скликання загальних зборів учасників цього Товариства, винесення на розгляд цих зборів окремих питань діяльності такого Товариства та прийняття будь-яких рішень віднесених до компетенції загальних зборів, шляхом голосування на таких зборах, є саме учасники ТОВБОЛЄВАР.

Судом встановлено, що 05 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 , маючи намір звільнитися за власним бажанням з посади директора ТОВБОЛЄВАР на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, направив на юридичну адресу відповідача ТОВБОЛЄВАР і адреси учасників цього Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рекомендованими поштовими відправленнями заяви, у якій просив їх звільнити його із займаної ним посади директора вказаного Товариства за власним бажанням.

Будь-яких відповідей на свої заяви від ТОВБОЛЄВАР чи його учасників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 не одержував. Вказані листи повернулися на адресу позивача не врученими із зазначенням причин: за закінченням терміну зберігання відправлення.

Із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 18 липня 2022 року вбачається, що інформація про позивача ОСОБА_1 як директора ТОВБОЛЄВАР відображається у відомостях цього Реєстру.

Жодної інформації про скликання загальних зборів учасників ТОВБОЛЄВАР чи щодо прийнятого ними рішення з питань звільнення позивача ОСОБА_1 з посади директора цього товариства матеріали справи не містять.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України). Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами керівника підприємства, установи, організації з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень.

У ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням цієї норми, Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року №14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року №8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року №2-рп/2008 зазначив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови №13 від 24 жовтня 2008 року Про практику розгляду судами корпоративних спорів роз`яснив, що при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV КЗпП України.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18, у постанові від 17 березня 2021 року у справі №761/40378/18 та у постанові від 19 січня 2022 року у справі №911/719/21 виклав правові висновки та зазначив, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

За змістом положень ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Норми КЗпП України встановлюють загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор товариства об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) та статус виконавчого органу товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення статуту товариства не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тому, директор товариства завжди може скористатися нормою ч. 1 ст. 38 КЗпП України та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 здійснені всі можливі від нього дії, спрямованні на його звільнення з посади директора ТОВБОЛЄВАР, зокрема, направлено 05 листопада 2021 року заяву про звільнення його за власним бажанням на адреси ТОВБОЛЄВАР та двох учасників цього Товариства, однак останні, порушуючи право позивача на звільнення його з роботи за ініціативою працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України, жодних дій не вчинили, що є порушенням прав ОСОБА_1 щодо вільного вибору праці.

Датою припинення ОСОБА_1 трудових відносин із ТОВБОЛЄВАР та датою звільнення його з посади директора цього Товариства, суд вважає 19 листопада 2021 року, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України наказ про звільнення ОСОБА_1 відповідач повинен був видати через два тижні після подачі позивачем 05 листопада 2021 року заяви про звільнення за власним бажанням.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року №755-IV (далі Закон №755-IV) державна реєстрація юридичних осіб офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону №755-IV державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Згідно із п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону №755-IV суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого п. 2 ч. 1 цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

21 березня 2024 року Міністерство юстиції України у листі за №44324/8.4.3/32-24 роз`яснило процедуру виключення відомостей про керівника юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр) у зв`язку з припиненням на підставі рішення суду трудових чи цивільних відносин з відповідним роботодавцем, та повідомило, що процедуру проведення реєстраційних дій на підставі рішення суду передбачено ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Так, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, зокрема, щодо зобов`язання вчинення певних реєстраційних дій.

Отже, рішення суду, на підставі якого припиняються трудові чи цивільні відносини між фізичною особою, що була призначена або виконувала функції керівника юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, та її роботодавцем, що містить зобов`язання для державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо виключення відомостей про такого керівника, тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідач ТОВБОЛЄВАР будь-яких заперечень на позов ОСОБА_1 та доказів на спростування заявлених позивачем вимог до суду не подавало.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що з метою повного поновлення порушених трудових прав позивача ОСОБА_1 необхідним є внести в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про припинення із 19 листопада 2021 року трудових відносин між ТОВБОЛЄВАР і директором даного товариства ОСОБА_1 як керівником цієї юридичної особи.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи той факт, що позивач ОСОБА_1 не бажає працювати на посаді директора ТОВБОЛЄВАР, про що належним чином повідомив учасників (засновників) цього Товариства, у визначеному законом порядку розірвати трудовий договір можливості він не має із незалежних від нього причин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про припинення трудових відносин із відповідачем ТОВБОЛЄВАР на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) та внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 265, 280 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між директором ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , і Товариством з обмеженою відповідальністю БОЛЄВАР, код ЄДРПОУ 35325878, з 19 листопада 2021 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Внести в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про припинення з 19 листопада 2021 року трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю БОЛЄВАР, код ЄДРПОУ 35325878, та директором ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як керівником юридичної особи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дутчак І. М.