Ухвала

від 06.11.2024 по справі 361/10952/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/10952/24

Провадження № 2/361/5770/24

06.11.2024

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 листопада 2024 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Бражник Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИЛА:

Адвокат Осадча К.О. від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернулась досуду із зазначеним позовом.

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді БражникН. М.

Вивчивши позовну заяву та долучені до неї документи, суддя дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поняття підсудності у цивільному судочинстві це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ. Підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Територіальна підсудність це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Частиною 1 ст. 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до ч. 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору. (ч. 1 ст. 3 Закон України «Про міжнародне приватне право»). Розділ XII вказаного вище Закону чітко встановлює правила підсудності.

Так, статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали абозмінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

У статті 76 вказаного вище Закону визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа-відповідач місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до статті 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).

Вищезазначені норми дозволяють дійти висновку про те, що судам загальної юрисдикції України підвідомчі справи за участю іноземних фізичних осіб, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно.

Таким чином, з норм спеціального Закону України «Про міжнародне приватне право» вбачається те, що єдиним варіантом, коли позивачгромадянин України, може звернутися до українського суду з позовом до одного з батьків, який є іноземцем, може мати місце тоді, коли відповідач має на території України постійне місце проживання чи місце знаходження, або рухоме чи нерухоме майно.

Звертаючись з позовом, адвокат Осадча К.О., зазначила, що відповідач у справі ОСОБА_2 є громадянином Азербайджанської Республіки, останнє відоме місце проживання в України: АДРЕСА_1 , проте, доказів на підтвердження факту постійного проживання відповідача за зазначеною адресою не надала. Відсутні також докази на підтвердження його місця знаходження в Україні, належності йому в Україні рухомого чи нерухомого майна.

Крім того, відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Тож, відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею заяви та порушення ним провадження у справі.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

У супереч п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить будь-якого посилання на вимоги Закону України «Про міжнародне приватне право» або відповідного міжнародного договору згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином судом визначається спосіб усунення недоліків, а саме подання позовної заяви уновій редакції із усуненням зазначених недоліків (п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) та надання доказів на підтвердження факту постійного місця проживання/місця знаходження відповідача на території України або належності йому рухомого чи нерухоме майна на території України.

Уточнена позовна заява має бути поданою у відповідній кількості копій до кількості учасників справи.

Зазначені недоліки мають бути усунені у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо, заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і повертається заявнику.

Керуючись ст. ст. 185, 260 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М. Бражник