Рішення

від 11.11.2024 по справі 364/488/24

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/488/24

Провадження № 2/364/277/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участі секретаря Бондаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України (ID-картка), запис 20090416-11808, документ: НОМЕР_2 , орган видачі: 3227, дата видачі: 01.09.2023 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_3 ,

представник позивача: адвокат Альона Іванівна Ковбасюк-Боброва, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №8793/10, адреса: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Піщана перша, буд. 106А, тел. 0973105260, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_1 ,

третя особа 1, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Володарської селищної ради, ЄДРПОУ 45278463, адреса: 09301, Київська область, Білоцерківський район, селище Володарка, вул. Коцюбинського, буд. 12,

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України (ID-картка), запис 19820130-11855, документ: НОМЕР_5 , орган видачі: 3210, дата видачі: 30.10.2023 року, адреса місця реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_6 ,

про позбавлення батьківських прав,

встановив:

17.07.2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ковбасюк-Боброва А.І. звернулася до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Позовна заява мотивована тим, що в 2008-2009 роках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання в них народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини в свідоцтві про народження дитини записані відповідно до ч. 2 ст. 135 Сімейного кодексу України. Батько дитини виявив бажання визнати батьківство, в зв`язку з чим видано повторне свідоцтво про народження дитини, де прізвище доньки ОСОБА_5 змінено з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Спільне життя ОСОБА_2 та цивільним чоловіком не склалося, фактичні шлюбні відносини між ними припинилися майже відразу після народження дитини. З того часу ОСОБА_2 не виявляла бажання бачити доньку. Спроба батька дитини та її бабусі налагодити спілкування матері і дитини виявилися марним, в зв`язку з небажанням матері приймати участь у вихованні дитини.

В зв`язку з даними обставинами представник позивача просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Судові витрати покласти на ОСОБА_2 .

Представник позивача - адвокат Ковбасюк-Боброва А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання підтримала позицію свого представника.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася, докази чого містяться в матеріалах справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Володарської селищної ради в судовому засіданні підтримали даний позов, просили його задовольнити посилаючись на обставини викладені у Висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав.

Суд визнав наявних у справі матеріалів достатнім для встановлення прав та взаємовідносин сторін.

Ознайомившись із позовною заявою, матеріалами справи, висновком органу опіки та піклування, заслухавши позивачку та її представника, третіх осіб, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_4 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Володарського районного управління юстиції Київської області 28.04.2009 року зроблено відповідний актовий запис за № 25 та видано свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_7 ( а.с. 10). Відомості про батька дитини ОСОБА_4 записані відповідно до ч. 2 ст. 135 Сімейного кодексі України. В зв`язку з визнанням батьківства батьком дитини, 26.08.2015 року видано повторно свідоцтво про народження ОСОБА_4 , де батьком дитини записано ОСОБА_3 та прізвище дитини ОСОБА_5 змінено з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що стверджується свідоцтвом серії НОМЕР_8 (а.с. 11).

Дитина проживає разом з батьком - ОСОБА_3 та бабусею - ОСОБА_8 , та перебуває на їх утриманні.

Мати дитини ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, розвитком, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до шкоди, не спілкується дитиною, не приймає участі у її вихованні, відсутня моральна та матеріальна підтримка зі сторони матері. Згідно характеристики наданої дитині Володарським ліцеєм Володарської селищної ради мама дитини не цікавиться дитиною, її успішністю. За період навчання вона не проявила інтересу до шкільного життя доньки.

Представник позивачки, як на підставу обґрунтованості позовних вимог, тобто позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вказував суду, що відповідачка жодної участі у вихованні доньки не приймає, про її здоров`я та фізичний, духовний, моральний розвиток не піклується, що, в свою чергу, свідчить про ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а також свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, які забезпечують життєдіяльність дитини, зокрема відповідачка не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитині. Про що зазначено і у висновку служби у справах дітей та сім`ї селищної ради затверджений рішенням № 325 від 25.10.2024 виконавчого комітету.

Представниця третьої особи без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Володарської селищної радипідтримала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Свідок - ОСОБА_8 , яка є бабусею дитини в судовому засіданні надала показання та зокрема зазначила, що мати не піклується про свою дитину, матеріально їй не допомогає, не піклується про фізичний, духовний, моральний розвиток дитини. Вказала що дитина проживає разом з нею та її батьком та перебуває на їх утриманні, з одного року.

Встановлені судом та зазначені вище обставини справи свідчать про ухиляння відповідачки від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки наявні факти винної поведінки матері та свідомого нехтування своїми обов`язками по відношенню до дитини.

Така позиція суду узгоджена із діючим законодавством.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Так, згідно ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

В п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено , що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний стан, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарання, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до вимог ст. 12. Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків у відношенні дочки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, матеріальне забезпечення, зокрема: не забезпечує та не турбується про наявність необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з нею, тобто не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє жодного інтересу до дитини, що є правовою підставою для позбавлення її батьківських прав.

Судом не встановлено будь-яких об`єктивних підстав, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку матері по відношенню до дочки. Тому суд приходить до переконання, що інші заходи впливу на відповідачку, окрім позбавлення її батьківських прав, будуть недостатніми, а позбавлення батьківських прав буде відповідати в першу чергу саме інтересам дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналогічної позиції притримується і судова практика . Зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 357/17852/15 визначено, що «Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформувати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Крізь призму врахування найкращих інтересів дитини та враховуючи, що одним з основних прав дитини є її право висловлювати свою думку та право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя, суд бере до уваги що в даному провадженні дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в силу свого віку висловила свою думку при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав її матері та зазначила, що не заперечує проти позбавлення батьківських прав матері - ОСОБА_9 .

Таким чином, встановлені судом обставини вказують, що вимоги представника позивачки та позивачки щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 базуються на законі.

Так, статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована Верховної Радою України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За змістом ч. 1 ст. 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Суд при визначенні основних інтересів дитини враховує не тільки можливість забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, а й необхідність виключення умов, якими було б завдано шкоду здоров`ю та розвитку дитини.

Так, в ході розгляду справи судом було встановлено, неповнолітня ОСОБА_5 проживає разом з батьком та бабусею,

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат з відповідачки, суд врахує, що за подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про судовий збір", що складає 1211,20 гривень. Оскільки позивачку звільнено від сплати судових витрат щодо вимоги про позбавлення батьківських прав з відповідача в силу ст. 141 ЦПК України слід стягнути судові витрати у розмірі судового збору визначено державою для розгляду справ даної категорії.

Керуючись ст. ст. 9, 12, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст. ст. 4, 5, 6, 141, 150, 155, 157, 164-167, 171 СК України, ст. ст. 7, 10, 76, 89, 133, 141, 206, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа 1, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Володарської селищної ради, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Рішення суду після набрання законної сили надіслати до Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Повний текст рішення виготовлено 11.11.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Ткаченко