Рішення

від 07.11.2024 по справі 490/5651/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/2723/2024 Справа № 490/5651/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Позднякову Є.В., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Садівниче товариство"Активіст" про визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

03.07.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, в якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 408 кв.м., яка розташована на території АДРЕСА_1 , призначена для індивідуального садівництва.

В обгрунтуванняпозову посилаєтьсяна те,що в2015році міжнею та ОСОБА_2 досягнута була домовленість про продаж спірної земельної ділянки у власність позивачки, позивачкою до СТ «Активіст» було подана заява про прийняття її як члена СТ «Активіст» ділянка АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 подала заяву про виключення її з членів СТ.

З моменту придбання даної земельної ділянки 01.05.2015 року позивачка є членом СТ «Активіст» та користується даною земельною ділянкою. Вона прийняла в управління та користування вищевказану земельну ділянку № НОМЕР_1 , побудувала на даній земельній ділянці садовий будинок та зареєструвала право власності на нього. Але власником цієї земельної ділянки, на якій розташований садовий будинок, згідно Державного акту на право приватної власності на землю IV-МК №027787 від 03.06.1996 року, що призначена для введення садівництва, є померла матір відповідачки ОСОБА_3 . На теперішній час вирішити питання переходу до позивача права власності на вказану земельну ділянку немає можливості, оскільки власник за Державним Актом померла.

Позивач добросовісно володіє будинком та користуються зазначеною земельною ділянкою, фактично є їх власником, тобто вона відкрито володіє нерухомим майном, оскільки звернень державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб з приводу незаконного користування будинком та земельною ділянкою не отримувала, безперервно володіє нерухомим майном за підстав передбачених законом.

На даний час у позивача постало питання в оформленні відповідних документів на земельну ділянку яка знаходиться під її садовим будинком, але оформити їх позивач не має можливості, оскільки право власності на вказане нерухоме майно не зареєстровано у встановлений законом спосіб.

Іншим чином визнати право власності на вказане нерухоме майно за позивачем, окрім прийняття ним цього майна у власність в судовому порядку, неможливо.

Посилаючись на положення ст. 392 ЦК України, ст. 120 ЗК України, просила про задоволення позову.

Ухвалою суду від 08.07.2024 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено цивільну справу до розгляду по суті .

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги просять задвольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслала належним чином нотаріально завірену заяву, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд про їх задоволення. Просить справу розглядати за її відсутність.

Від представника третьої особи директора правління СТ "Активіст" Карапетяна А.К. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони по справі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять суд про їх задволення.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводиться.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно виписки з протоколу засідання правління СТ «Активіст» 01.02.2015 року до правління Садівничого товариства від ОСОБА_2 , яка була членом СТ «Активіст», ділянка АДРЕСА_2 , надійшла заява про виключення її зі складу членів СТ «Активіст». Того ж дня, ОСОБА_1 до СТ «Активіст» було подана заява про прийняття її як члена СТ «Активіст», ділянка АДРЕСА_2 .

Рішенням СТ «Активіст» №1 від 01.02.2015 року було вирішено виключити зі складу членів СТ «Актівіст» ОСОБА_2 , яка володіла земельною ділянкою № НОМЕР_1 та прийняти до членів СТ «Активіст» ОСОБА_1 ..

Відповідно до розписки від 07.01.2015 року ОСОБА_2 отримала від позивачки в рахунок продажи земельної ділянки СТ «Активіст» № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 8000 (вісім) тисяч доларів США.

Згідно довідки СТ «Активіст» №24 від 04.04.2015 року ОСОБА_1 є членом СТ «Активіст» , ділянка № НОМЕР_1 площею 408 кв.м. з 01.02.2015 року на підставі рішення правління №1 від 01.02.2015 року.

Рішенням виконкому ММР №2/13 від 20.09.1994 року виділена земельна ділянка СТ «Активіст», в складі якої перебувала і спірна земельна ділянка.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.04.2024 року позивачка ОСОБА_1 побудувала та ввела в експлуатацію на вказаній земельній ділянці №406 садовий будинок, загальною площею 107.1 кв.м.

Після того, як позивачка оформила права власності на вищевказаний житловий будинок, вона звернулася до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради з заявою на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 400 кв.м. у власність для ведення садівництва в СТ «Активіст» ділянка АДРЕСА_1 .

Листом виконкому Миколаївської міської ради А-1621/ІНГ-Е3/2248 від 01.05.2024 року позивачці було повідомлено , що виконавчим комітетом ММР було прийняте рішення від 27.08.1995 року №437 про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 408 кв.м. в скалід СТ «Активіст» для ведення садівництва, що підтверджено державним актом на право власності на землю IV-МК №027787, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №10 від 03.06.1996 року.

Як зазначає позивачка, отримавши дану відповідь вона звернулася до відповідача, як фактичного продавця цієї ділянкти, проте остання їй повідомила, що її матір ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 .

Після смерті матері рідний син ОСОБА_3 ( брат відповідачки) ОСОБА_4 фактично вступив у спадщину та 03.06.2000 році звернувся до СТ «Активіст» із заявою, в якій просив прийняти його в члени СТ «Активіст» ділянка № НОМЕР_1 та закріпити за ним дану земельну ділянку та надав СТ «Активіст» копію свого паспорту громадянина РФ та копію заповіту від 18 червня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом ММНО Криницьким А.А, з якого вбачається, що матір відповідачки ОСОБА_3 заповіла земельну ділянку № НОМЕР_1 своєму синові ОСОБА_4 . Після чого СТ «Активіст» прийняв Бондарєва членом садівничого товариства, який почав володіти земельною ділянкою №406.

При цьому, як повідомила позивачці відповідачка ОСОБА_2 - її брат ОСОБА_4 не оформив спадщину, не відкрив спадкову справу, а мав лише на руках заповіт.

В подальшому між відповідачкою ОСОБА_2 та ї братом ОСОБА_4 була укладена домовленість про продаж вказаної земельної ділянки № НОМЕР_1 і на виконання цієї домовленості подано заяву до правління СТ «Активіст» , згідно якої з 04.03.2013 року відповідачку ОСОБА_2 було прийнято членом СТ «Активіст» з правом власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 .

Як підтверджуєтьсяматеріалами справи ОСОБА_1 прийняла в управління та користування вищевказану земельну ділянку № НОМЕР_1 , побудувала на даній земельній ділянці садовий будинок та зареєструвала право власності на нього.

Проте, власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 408 кв.м., на якій розташований належний позивачу на праві власності садовий будинок, згідно Державного акту на право приватної власності на землю IV-МК №027787, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №10 від 03.06.1996 року, що призначена для введення садівництва є померла матір відповідачки ОСОБА_3 .

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом(частина перша статті 55).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При посвідченні правочинів про перехід права власності на житловий будинок, будівлю або споруду нотаріус роз`яснює сторонам норми ст.120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, відповідно до яких передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, земля (земельна ділянка), житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 373, 379, 380, 382 ЦК).

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно частини другої ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1 ст. 120 ЗК України).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Разом із зим при відсутності окремої угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід враховувати, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Враховуючи цей принцип, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій ст. 120 ЗК України, особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що в разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Крім того, пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, стає власником земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти нерухомості, на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Зазначені вище норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс 19) наголошено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на землі слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Враховуючи вищенаведені норми права, визнання позову відповідачем, надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст. ст. 18, 79-81, 141, 259, 263-265, 274, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Садівниче товариство"Активіст" про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на земельну ділянку АДРЕСА_3 , призначена для індивідуального садівництва.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО